Рішення № 97972035, 29.06.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2021 року м. Рівне №460/459/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О.розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи позивача період з 11.10.1983 по 08.11.1988 та період з 02.04.1989 по 03.01.1994 проживання як дружини особи офіцерського складу, в місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, та страховий стаж у період роботи з 14.08.1979 по 19.10.1981.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14.12.2020 звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Проте, у призначенні пенсії було відмовлено, оскільки відсутній документ про присвоєння спеціальності "телеграфістка" та не надано довідки з установи державної служби зайнятості про пошук роботи за спеціальністю. Вважає такі дії відповідача протиправними, так як Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1919 №637, не передбачено долучення до довідки будь-яких документів. Враховуючи викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 28.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем у встановлений судом строк подано до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечення відповідач зазначає, що довідка від 09.12.2020 №2295, видана МОУ Гощанським об`єднаним районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, під час визначення за позивачем права на призначення пенсії не взята до уваги, оскільки не відповідає вимогам Порядку №637, а саме: відсутній документ про присвоєння спеціальності "телеграфістка"; відсутня довідка з установи державної служби зайнятості про пошук позивачем роботи за спеціальністю у відповідній місцевості. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.11.2020 звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.25).

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 02.12.2020 №1700-0702-8/38867 відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У даному листі вказано, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 14.08.1979 по 19.10.1981 (5-6 записи трудової книжки серії НОМЕР_1 ), оскільки дата наказу на звільнення "15.10.1982" не співпадає з датою звільнення, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162. Крім того, зазначає, що довідка від 13.11.2020 №2112, видана МОУ Гощанським об`єднаним районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, не взята до уваги, оскільки не відповідає Порядку №637. Таким чином, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років, підстав для призначення пенсії за віком немає (а.с.5-6).

14.12.2020 позивач повторно звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.32).

23.12.2020 відповідач листом за № 1700-0304-8/41969 повідомив позивача про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки страховий стаж позивача для визначення права на призначення пенсії становить 21 рік 11 місяців 13 днів, при необхідному - 24 роки 2 місяці. Також вказано про те, що довідка від 09.12.2020 №2295, видана МОУ Гощанським об`єднаним районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки не взята до уваги, оскільки не відповідає вимогам Порядку №637, а саме: відсутній документ про присвоєння спеціальності "телеграфістка"; відсутня довідка з установи державної служби зайнятості про пошук позивачем роботи за спеціальністю у відповідній місцевості. Отже, через відсутність необхідного страхового стажу 27 років, підстав для призначення пенсії за віком немає (а.с.8-9).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV) визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII встановлено, що дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, до загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, зараховується період проживання разом з чоловіком (дружиною) в місцевостях, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Відповідно до п. "з" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується також період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 13 Порядку встановлено, що період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток №4), виданими командирами (начальниками) військових частин, військових навчальних закладів на підставі документів, які підтверджують зазначений період.

При цьому для дружини військовослужбовця, звільненого з військової служби, період проживання до 01.01.2004 з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками, які видаються військовими комісаріатами, за період проживання:

- у гарнізонах, розташованих за кордонами колишнього СРСР та України, - на підставі особової справи звільненого військовослужбовця та документів про перетин державного кордону дружиною військовослужбовця;

- у гарнізонах, розташованих у межах колишнього СРСР, України та країн - членів Співдружності незалежних держав, - на підставі особової справи звільненого військовослужбовця, довідки місцевих органів влади про період фактичного проживання (реєстрації, прописки) дружини військовослужбовця у відповідній місцевості та довідки установи державної служби зайнятості про неможливість працевлаштування дружини військовослужбовця за спеціальністю у відповідній місцевості.

Період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) після 01.01.2004 з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, зараховується до страхового стажу відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що за загальним правилом, проживання дружини військовослужбовця з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками, які виданими командирами (начальниками) військових частин, військових навчальних закладів.

Поряд з цим, запроваджено окрему процедуру підтвердження проживання дружини військовослужбовця у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю до 01.01.2004. Такі обставини підтверджуються довідками військових комісаріатів. При цьому, Порядок встановлює перелік документів, на підставі яких військовий комісаріат видає такі довідки, в залежності від місця розташування гарнізону. Так, якщо гарнізон був розташований у межах України, то довідка видається на підставі:1) особової справи військовослужбовця; 2) довідки місцевих органів влади про період фактичного проживання дружини військовослужбовця у відповідній місцевості; 3) довідки установи державної служби зайнятості про неможливість працевлаштування дружини військовослужбовця за спеціальністю.

З долученої до матеріалів справи довідки Гощанського об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 13.11.2020 №2112 вбачається, що ОСОБА_2 (чоловік ОСОБА_1 ) проходив військову службу на офіцерських посадах: з 10.10.1981 по 05.11.1983 – командир радіолокаційного взводу, з 05.11.1983 по 12.02.1991 – командир батареї радіолокаційної і радіотехнічної розвідки, з 12.02.1991 по 28.05.1992 – старший помічник військового комісара Зарічненського РВК, з 28.05.1992 по 08.10.1998 – начальник 3 відділення офіцерів запасу Гощанського РВК.

За період служби ОСОБА_2 разом з ним перебувала і його дружина ОСОБА_1 з 04.06.1983 по 08.10.1998 (а.с.33).

Довідкою Гощанського об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 09.12.2020 №2295 підтверджується, що ОСОБА_2 проходив дійсну військову службу у військовій частині 41612 м.Славута Хмельницької області з 10.10.1981 по 12.02.1991, Зарічненському районному військовому комісаріаті Рівненської області з 12.02.1991 по 28.05.1992, Гощанському районному військовому комісаріаті Рівненської області з 28.05.1992 по 08.10.1998.

Разом з ОСОБА_2 проживала його дружина – ОСОБА_1 , яка мала спеціальність – телеграфістка, і не працювала з 11.10.1983 по 08.11.1988, з 02.04.1989 по 03.01.1994 у зв`язку з неможливістю працевлаштуватися за даною спеціальністю (а.с.34).

Так, з долучених до матеріалів справи доказів судом встановлено та сторонами не заперечувалося, що з 11.10.1983 по 08.11.1988, з 02.04.1989 по 03.01.1994 позивач проживала разом з чоловіком.

Поряд з цим, 24.02.2021 відповідачем проведено позапланову перевірку достовірності видачі довідки №2295 від 09.12.2020 наданої для призначення пенсії на ім`я ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №16 позапланової перевірки достовірності документів наданих для призначення (перерахунку) пенсії згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зі змісту якого вбачається, що будь – яких документів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 мала спеціальність – телеграфістка в Гощанському ОРТЦК та СП немає та для перевірки не надано. Також в даному акті зазначено, що спеціальність телеграфістка в довідці від 09.12.2020 №2295 зазначена зі слів ОСОБА_1 та з трудової книжки.

Таким чином, жодних належних та допустимих доказів щодо підтвердження спеціальності позивача – телеграфістка, матеріали справи не містять.

Крім того, з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 13.07.1978 вбачається, що з 11.07.1978 позивач прийнята на роботу учнем телеграфіста цеху телеграфа, 22.11.1978 звільнена з роботи за власним бажанням (запис №1, №2).

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача за період з 05.12.1978 по 02.01.2007 (запис №3 - №17) відсутні будь – які інші записи про роботу за спеціальністю телеграфістка (а.с.11-12, 26-29).

У ході розгляду справи судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що у період з 11.10.1983 по 08.11.1988 та з 02.04.1989 по 03.01.1994 у позивача була відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю.

Отже, позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи позивача період з 11.10.1983 по 08.11.1988 та з 02.04.1989 по 03.01.1994 проживання як дружини особи офіцерського складу, в місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю до задоволення не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 14.08.1979 по 19.10.1981, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі – Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Наданою належним чином засвідченою копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 13.07.1978 (а.с.11-12, 26-29) підтверджується, що з 14.08.1979 по 19.10.1981 (запис №5, 6) позивач працювала на посаді машиністка обласних курсів підготовки керівників художньої самодіяльності.

Суд звертає увагу на те, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даного періоду роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при розрахунку стажу.

Суд також зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі № справа №548/2056/16-а (№К/9901/44334/18).

Судом відхиляються твердження відповідача про те, що період роботи з 14.08.1979 по 19.10.1981 не взято до уваги оскільки дата наказу на звільнення – 15.10.1982 не співпадає з датою звільнення, оскільки певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку страхового стажу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до запису №7 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 13.07.1978 - 20.10.1981 останню прийнято на посаду вихователя ясельної групи (зворотній бік а.с.11, 27).

Таким чином, судом встановлено, що позивача 19.10.1981 звільнено з посади секретар– машиністка, а з 20.10.1981, тобто з наступного дня, прийнято на посаду вихователя ясельної групи.

Отже, відповідачем при обчисленні страхового стажу позивача безпідставно не зараховано страховий стаж за період роботи з 14.08.1979 по 19.10.1981.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо зобов`язання відповідача зарахувати страховий стаж за період роботи з 14.08.1979 по 19.10.1981 підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи наведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 454,00 грн, сплачений згідно з квитанцією від 21.01.2021 №121, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.3).

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, згідно з ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).

За правилами ч.7 ст.134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Поряд з цим, відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження обставин щодо понесення витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19).

В підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо (постанова Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №569/17904/17).

З матеріалів справи судом встановлено, що інтереси позивача в даній справі представляв адвокат Рудик Віталій Романович.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено: квитанцію до прибуткового ордеру від 06.12.2020 (а.с.14), ордер про надання правничої (правової) допомоги серії ВК №1015493 від 22.01.2021 (а.с.15), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 614 від 05.06.2008 (а.с.16).

При цьому, суд зазначає, що на підтвердження здійсненої правової допомоги позивачем не надано до суду ані договору про надання правової допомоги, ані акта приймання-передачі послуг за договором, ані розрахунку понесених витрат.

За відсутності зазначених документів позивачем не підтверджено фактичного надання послуг професійної правничої допомоги та їх вартості. Таким чином, підстави для розподілу витрат на правничу допомогу у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 21084076 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 14.08.1979 по 19.10.1981.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 14.08.1979 по 19.10.1981.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненської області судовий збір у розмірі 454,00 грн.

В стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 29 червня 2021 року

Суддя Н.О. Дорошенко