Рішення № 97970566, 22.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/3836/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,

представника позивача Білостоцького С.М.,

представника відповідача Галицької митниці Держмитслужби Рак З.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Львівської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39420875, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1), Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 №136-о «Про звільнення ОСОБА_1 » про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади заступника начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці ДФС з 15.04.2020;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці ДФС з 15.04.2020;

- зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби перевести ОСОБА_1 з Львівської митниці ДФС до Галицької митниці Держмитслужби на рівнозначну або іншу (за його згодою) посаду в митних органах України.

Ухвалою від 25.05.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Ухвалою від 26.10.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 29.03.2021 суд повернув без розгляду клопотання представника відповідача Галицької митниці Держмитслужби про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 19.04.2021 суд забезпечив участь представника відповідача Галицької митниці Держмитслужби у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу відеозв`язку "Easycon".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реорганізації митниці не відбулось, а фактично відбулася реєстрація нової юридичної особи під іншою назвою з тою самою метою, завданнями, організаційно-структурною підпорядкованістю, збільшеним штатом працівників. Зазначивши у попередженні про наступне вивільнення про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи та при цьому маючи вакантні посади і проводячи переведення інших працівників з Львівської митниці ДФС до Галицької митниці Держмитслужби, позивач вважає, що відповідачі застосували непряму дискримінацію. Застосування дискреційних повноважень суб`єктом призначення при переведенні працівників повинно здійснюватися з дотриманням основоположних прав і свобод людини, конституційних прав громадина України з урахуванням того, що припинення державної служби, можливе за наявності законних підстав, пов`язаних із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. Припинення державної служби без об`єктивного обґрунтування, на підставі суб`єктивного оцінювання є невиправданими, несправедливим та є дискримінацією позивача. Львівська митниця ДФС всупереч вимогам законодавства про працю не вживала заходів для того, щоб працевлаштувати позивача, не повідомила про наявність вакантних посад у Галицькій митниці Держмитслужби, яка є правонаступником після реорганізації Львівської митниці ДФС. Позивач також вважає, що Галицька митниця Держмитслужби зловживала своїм дискреційними повноваженням щодо можливості переведення або не переведення позивача, бо не запропонувала йому рівнозначну посаду або нижчу (за його згодою) посаду в державному митному органі.

16.06.2020 та 18.06.2020 до суду надійшли відзиви на позовну заяву від Львівської митниці ДФС та Галицької митниці Держмитслужби. Вказані відзиви обґрунтовані тим, що безпідставними є доводи позивача про те, що реорганізація Львівської митниці не відбулась, оскільки компетенція Державної митної служби України є значно вужчою у порівнянні з Державною фіскальною службою України. Законодавством не передбачено обов`язку зазначення у попереджені про звільнення чи у наказі про звільнення підстави проведення створення Галицької митниці Держмитслужби та реорганізації Львівської митниці ДФС. Представники відповідачів вказали, що відсутня будь-яка ознака, яка б могла вказувати на пряму чи непряму дискримінацію. Попередження про наступне вивільнення вручене позивачу 10.03.2020, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про державну службу», в редакції на момент такого вручення, тобто у редакції Закону України від 14.01.2020 № 440-ХІ. Відповідно до таких змін Львівська митниця ДФС мала право, а не обов`язок пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби.

14.08.2020 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив ті ж аргументи, що й у позовній заяві.

08.09.2020 представник відповідача Галицької митниці Держмитслужби подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якій повторив доводи, зазначені у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача Галицької митниці Держмитслужби проти позовних вимог заперечила. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

У судове засідання відповідач Львівська митниця ДФС явку представника не забезпечила, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі її представника до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача Галицької митниці Держмитслужби, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач з 21.02.2000 проходив службу у митних органах.

Наказом Львівської митниці ДФС від 23.04.2019 № 316-о позивача переведено на посаду заступника начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці ДФС.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1.

Згідно з вказаним додатком утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби. Крім того, згідно з додатком № 2 вказаної постанови прийнято рішення про реорганізацію Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. На виконання вказаної постанови ДФС України видано наказ від 25.11.2019 № 30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС», пунктом 4 якого визначено тримісячний строк для проведення реорганізації митниць ДФС, зокрема і Львівської митниці ДФС.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 14.11.2019 проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.

28.11.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про перебування Львівської митниці ДФС в процесі припинення.

21.12.2019 відповідач Львівська митниця ДФС прийняла наказ «Про попередження про наступне вивільнення» № 666.

10.03.2020 Комісія з реорганізації Львівської митниці ДФС попередила позивача про наступне звільнення із займаної посади 13.04.2020 на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Наказом Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 № 136-о «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено 15.04.2020 із займаної посади заступника начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, із змінами, пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - оскаржений наказ). Підстава звільнення - попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020.

Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Частини перша та шоста статті 43 Конституції України встановлюються, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу».

Так, згідно з частиною першою статті 1 вказаного Закону державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Частина перша статті 3 Закону України «Про державну службу» визначає, що такий Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до частин другої, третьої статті 5 вказаного Закону відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 вказаного Закону).

Підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначені у статті 87 Закону України «Про державну службу», відповідно до пункту 1 частини першої якої підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частина третя статті 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції Закону України від 14.01.2020 № 440-IX) передбачає, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої вказаної статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Суд при розгляді справи враховує те, що відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Наказ про звільнення повинен обов`язково містити підставу звільнення з нормативним посилання, тобто роботодавець повинен зазначити як причину, так і підставу звільнення з покликанням на назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту на підставі якого проводиться звільнення працівника.

Як встановив суд, наказом Львівської митниці ДФС від 23.04.2019 № 316-о позивача переведено на посаду заступника начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці ДФС.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1.

Згідно з вказаним додатком утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби. Крім того, згідно з додатком № 2 вказаної постанови прийнято рішення про реорганізацію Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

На виконання вказаної постанови ДФС України видано наказ від 25.11.2019 № 30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС», пунктом 4 якого визначено тримісячний строк для проведення реорганізації митниць ДФС, зокрема і Львівської митниці ДФС.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 14.11.2019 проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.

28.11.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про перебування Львівської митниці ДФС в процесі припинення.

10.03.2020 Комісія з реорганізації Львівської митниці ДФС попередила позивача про наступне звільнення із займаної посади 13.04.2020 на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Оскарженим наказом позивача звільнено 15.04.2020 із займаної посади заступника начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, із змінами, пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Підстава звільнення - попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020.

Надаючи оцінку наданим у судовому засіданні аргументам представника позивача про те, що станом на березень 2020 року у Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС були відсутні повноваження попереджати працівників про наступне вивільнення, оскільки строк її повноважень сплив 28.02.2020, суд зазначає наступне.

Наказом ДФС України «Про реорганізацію митниць ДФС» від 25.11.2019 № 30-рг, зокрема, розпочато реорганізацію митниць ДФС відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» від 02.10.2019 №858; утворено комісію з реорганізації митниць ДФС; визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Суд повторно зазначає, що 28.11.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про перебування Львівської митниці ДФС в процесі припинення.

Таким чином, строк проведення реорганізації митниць ДФС, а відтак і строк повноважень Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС закінчився 28.02.2020.

У подальшому ДФС України прийняла наказ «Про внесення змін до деяких наказів ДФС» від 24.03.2020 № 14-рг, згідно з пунктом 1 якого у пунктах 4 наказів ДФС від 25.11.2019 № 29-рг, № 31-рг слова «три місяці» замінено словами «шість місяців».

З аналізу наведених наказів можна дійти висновку про те, що станом на момент попередження позивача про звільнення із займаної посади - 10.03.2020, у Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС були відсутні повноваження, оскільки тримісячний строк з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи закінчився, а наказ ДФС України від 24.03.2020 № 14-рг, яким такий строк збільшено до шести місяців, ще не був прийнятий. Відтак, суд вважає доводи представника позивача у цій частині слушними та обґрунтованими.

Крім наведеного, суд звертає увагу на те, що оскаржений наказ містить лише покликання на пункт 4 частини першої статті 83, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ із змінами, пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України без зазначення конкретної причини та підстави звільнення, з покликанням на всі наявні три правові підстави передбачені вищенаведеним законом (скорочення чисельності або штату державних службовців; скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців; реорганізація державного органу»).

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржене рішення прийняте без конкретизації причин та підстав, а лише містить перелік пунктів передбачених частиною першою статті 87 Закону України «Про державну службу», які за своєю юридичною природою є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації, оскільки відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу правової визначеності, виходячи з того, що загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підстав та причин звільнення. До того ж, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 24.04.2019 у справі №815/1554/17.

Отже, посилання відповідача Львівської митниці ДФС в оскарженому наказі на пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» без зазначення конкретної підстави для звільнення, лише з покликанням на норму закону породжує для позивача негативні наслідки у виді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ прийнято з порушенням положень статті 87 Закону України «Про державну службу».

З приводу посилань позивача на дискримінаційний характер оскарженого наказу, суд вважає за доцільне вказати таке.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено у пункті 1.

Суд вважає, що позивач не надав належних та достатніх доказів, які б свідчили про дискримінацію щодо нього за будь-якою ознакою з боку Львівської митниці ДФС при прийнятті оскарженого наказу.

Щодо посилання відповідачів, як на підставу для звільнення позивача із посади, на реорганізацію Львівської митниці ДФС, суд зазначає наступне.

За своєю суттю приєднання - це така форма реорганізації, за якої одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, яка продовжує існувати далі, але вже в більшому масштабі. При цьому реорганізовані юридичні особи припиняють своє існування, а їх права та обов`язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися.

Таким чином, як наслідок, в процесі реорганізації юридичної особи виникають правовідносини, пов`язані з припиненням трудових договорів з працівниками. У цьому контексті в роботодавця виникає обов`язок чіткого дотримання законодавства про працю, в частині дотримання трудових прав працівників.

Суд повторно зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» від 02.10.2019 №858 утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

Вказаною постановою, передбачено, що Львівська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. При цьому, Львівська митниця ДФС продовжує здійснювати свої повноваження до моменту передачі таких Галицькій митниці Держмитслужби.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019 проведена державна реєстрація юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.

Постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20.10.2011 (зі змінами і доповненнями) затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок №1074), який визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

Відповідно до пунктів 4, 5 та 6 Порядку №1074 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Пункт 12 Порядку №1074 передбачає, що орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» від 04.12.2019 №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Згідно з пунктом 13 Порядку №1074 акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов`язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.

Таким чином, з наведеного вище можна дійти висновку про те, що повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 08.12.2019.

На момент початку здійснення діяльності Галицькою митницею Держмитслужби в цьому органі були затверджені структура, штатний розпис та кошторис видатків на його утримання.

Наказом Галицької митниці Держмитслужби від 25.02.2020 № 78 «Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису на 2020 рік Галицької митниці Держмитслужби» затверджено 1150 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами у сумі 5975850,00 грн.

Суд підкреслює, що згідно із зазначеним наказом у шатному розписі на 2020 рік Галицької митниці Держмитслужби затверджена посада, яку займав позивач займав до звільнення - заступник начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок».

При цьому, як вбачається з Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858, внаслідок реорганізації до Галицької митниці Держмитслужби, крім Львівської митниці ДФС, було приєднано Івано-Франківську митницю ДФС, а також Тернопільську митницю ДФС. Штатна чисельність Івано-Франківської митниці ДФС затверджена в кількості 104 одиниці, штатна чисельність Тернопільської митниці ДФС становила 79 одиниць.

Отже, як встановлено, загальна штатна чисельність працівників Львівської (948), Тернопільської (79) та Івано-Франківської митниць ДФС (104) на момент їх реорганізації шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби (разом 1131 штатна одиниця), була меншою на 19 штатних одиниць від затвердженого штатного розпису Галицької митниці Держмитслужби (1150 штатних одиниць).

Суд також встановив, що станом на 10.03.2020 у Галицькій митниці Держмитслужби були вакантними 269 посад.

Суд звертає увагу на те, що кількість працівників митниці внаслідок приєднання до Галицької митниці Держмитслужби не зменшилась, а навпаки - збільшилась.

При вирішенні питань щодо дотримання суб`єктом владних повноважень прав державних службовців під час проходження публічної служби та при звільненні з неї, суд звертає увагу на встановлену гарантію щодо правового захисту від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботі і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Суд зазначає, що сам факт реорганізації державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи.

Якщо реорганізація державного органу є підставою для припинення відносин державної служби незалежно від скорочення чисельності або штату державних службовців, мають бути інші об`єктивні підстави для звільнення державних службовців, і такими причинами не може бути лише одне бажання суб`єкта призначення.

Разом з тим, у спірних правовідносинах відповідач як суб`єкт призначення не навів жодного обґрунтування як підстави для звільнення позивача та не прийняття рішення про його переведення до реорганізованого органу - Галицької митниці Держмитслужби.

Так, частина третя статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачає, зокрема, що суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

Разом з тим, надання за вказаним Законом можливості керівнику органу або суб`єкту призначення пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у цьому органі (за наявності) кореспондує обов`язку суб`єкта владних повноважень реалізовувати це право обґрунтовано та мотивувати рішення про звільнення працівника з посади з метою уникнення сумнівів у державного службовця щодо упередженого ставлення до нього чи інших чинників, які б порушували принцип правової визначеності.

Крім цього, суд звертає увагу на статтю 42 КЗпП України, згідно з якою при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Суд встановив, що позивач з 2000 року працював в митних органах на різних посадах.

Доказів щодо застосування до позивача дисциплінарних стягнень відповідачі не надали.

Суд зауважує, що Львівська митниця ДФС не надала доказів врахування стажу позивача, кваліфікації та його продуктивності при його звільненні.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Виходячи з наведеного, суд дійшов до висновку про те, що наказ Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 № 136-о «Про звільнення ОСОБА_1 » прийнятий не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, без дотримання принципу рівності перед законом та непропорційно. Таким чином, вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Враховуючи висновок суду про незаконність звільнення позивача, останній підлягає поновленню на посаді.

Як вбачається з оскарженого наказу, позивача звільнено 15.04.2020 з посади заступника начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці ДФС.

Таким чином, у відповідності до статті 235 КЗпП України належним способом захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача є поновлення його на тій посаді та у тому органі, з якого його протиправно звільнено, а саме: на посаді заступника начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці ДФС.

При цьому, суд зазначає, що позивач підлягає поновленню з 16.04.2020, тобто з дня, наступного за днем звільнення, а тому позовні вимоги щодо поновлення з 15.04.2020 не підлягають до задоволення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді необхідно допустити до негайного виконання.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Галицьку митницю Держмитслужби перевести позивача з Львівської митниці ДФС до Галицької митниці Держмитслужби на рівнозначну або іншу (за його згодою) посаду в митних органах України, то суд вважає таку передчасною, оскільки процедурі переведення у цьому випадку передує поновлення позивача на посаді у Львівській митниці ДФС.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Львівської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13.04.2020 № 136-о.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці ДФС з 16.04.2020. Рішення суду в частині поновлення на посаді допустити до негайного виконання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення суду складене 30 червня 2021 року.

Суддя Мричко Н.І.