Рішення № 97970556, 22.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/8719/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Павлій І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області код ЄДРПОУ 08592247, місцезнаходження: 79007, м.Львів, площа Генерала Григоренка, 3 (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області щодо недонарахування та недоплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, яка передбачена частиною першою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням індексації грошового забезпечення та грошової винагороди;

- стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 суму недоранахованої та недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 15224,79 грн з урахуванням індексації грошового забезпечення в сумі 818,26 грн та грошової винагороди в сумі 1043,00грн.

Ухвалою від 16.10.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні працівника органів внутрішніх справ зі служби за скороченням штатів до розрахунку одноразової грошової допомоги мають включатися не лише основні види грошового забезпечення, але і додаткові. Відтак відповідач протиправно при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні не врахував індексацію грошового забезпечення та грошову винагороду.

26.02.2021 представник відповідача подала до суду пояснення, в яких зазначила, що серед переліку щомісячних видів грошового забезпечення, який наведений у Додатку 22 до Наказу № 499, не передбачено таких щомісячних складових грошового забезпечення як індексація та грошова винагорода за участь у виборах. Таким чином, відповідач вірно обчислив розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач прийнятий на службу до органів внутрішніх справ 08.08.2000.

З 2013 року позивач працював на посаді начальника сектора карного розшуку Миколаївського районного відділу ГУ МВС у Львівській області.

Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 06.11.2015 № 848 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

Позивач звернувся до відповідача із запитом від 07.07.2020, в якому просив, зокрема, надати інформацію щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відповідач на вказаний запит надав позивачу довідку від 27.07.2020, в якій зазначено, що на користь позивача, із фінансування за грудень 2015 року, виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби, із складових грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавки за вислугу років, надбавки за таємність, надбавки за оупс та премії.

Позивач звернувся до відповідача із запитом від 31.07.2020, в якому просив надати довідку щодо його грошового забпзечення за жовтень 2015 року.

На вказаний запит відповідач листом від 31.08.2020 №К-137/31/17/01-2020 повідомив позивача про те, що у жовтні 2015 року йому нараховано: посадовий оклад у розмірі 950,00грн, оклад за спеціальне звання у розмірі 125,00 грн, надбавку за вислугу років у розмірі 353,64 грн, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 714,32 грн, надбавку за роботу у мовах режимних обмежень у розмірі 142,50 грн; премію у розмірі 2514,01 грн, грошову винагороду у розмірі 1043,00 грн, індексацію у розмірі 818,26 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 08.09.2020, в якій просив здійснити нарахування та доплату належної йому суми одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 15224,79 грн.

Листом від 30.09.2020 № К-17/17/01-2020 відповідач повідомив позивача, зокрема, про те, що індексація доходів є компенсаційною виплатою, а тому немає підстав для включення її при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні. Крім цього, грошова винагорода у розмірі 1043,00 грн була заохочувальною виплатою особам рядового і начальницького складу за участь в охороні громадського порядку під час виборів, а тому немає підстав для включення її при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Вважаючи дії відповідача щодо недонарахування та недоплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення та грошової винагороди протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція № 499), відповідно до підпункту 1.6 якої грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно з частиною першою статті 9 Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, яка діяла на час звільнення позивача з посади; далі - Закон України № 2262-XII) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби, у тому числі, у зв`язку із скороченням штатів, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Положення аналогічного змісту містяться у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Порядок № 393), згідно з яким особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби зв`язку із скороченням штатів, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до пунктів 1.3 та 3 Інструкції № 499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Тобто, при звільненні працівника органів внутрішніх справ зі служби за скороченням до розрахунку одноразової грошової допомоги мають включатися не лише основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років), а також і додаткові його види.

Суд зазначає, що спірним у цій справі є включення до складу грошового забезпечення при здійсненні розрахунку одноразової грошової допомоги індексації грошового забезпечення та грошової винагороди за участь в охороні громадського порядку під час виборів.

Щодо включення до складу грошового забезпечення при здійсненні розрахунку одноразової грошової допомоги грошової винагороди за участь в охороні громадського порядку під час виборів суд зазначає таке.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17, викладені у постанові від 06.02.2019, відповідно до яких до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Як встановив суд, позивачу у жовті 2015 року виплачено грошову винагороду за участь в охороні громадського порядку під час виборів у розмірі 1043,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що така грошова винагорода не має систематичного характеру, оскільки нарахована одноразово, у жовтні 2015 року.

Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави для включення такої винагороди до складу грошового забезпечення з якого обчислюється одноразова грошова винагорода при звільненні, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Щодо включення до складу грошового забезпечення при здійсненні розрахунку одноразової грошової допомоги індексації грошового забезпечення суд зазначає таке.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ (далі - Закон України № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України № 2017-ІІІ).

Статтею 9 Закону України № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон України № 1282-ХІІ).

Відповідно до статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Статтею 6 Закону України №1282-ХІІ встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 зазначеного Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію вказаного Закону.

Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

З огляду на викладені положення, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 03.04.2019 у справі №638/9697/17.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач протиправно здійснив нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо недонарахування та недоплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, яка передбачена частиною першою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням індексації грошового забезпечення є протиправними.

Відтак з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області щодо недонарахування та недоплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, яка передбачена частиною першою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 29 червня 2021 року.

Суддя Мричко Н.І.