Рішення № 97970371, 30.06.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року № 320/4678/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Васильківської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

Васильківська міська рада Київської області звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: ОСОБА_1 з вимогою визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Атабєгова Мераба Іраклійовича неправомірними та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Атабєгова М.І. від 05.04.2021 ВП №62881204 про накладення штрафу на Васильківську міську раду в розмірі 5100,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 позовну заяву залишено без руху.

На виконання вимог вказаної ухвали позивачем надано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова є протиправною, необґрунтованою та прийнятою з порушенням норм чинного законодавства. Стверджує, що державним виконавцем, в оскаржуваній постанові, констатовано факт невиконання рішення суду станом на 05.04.2021, проте не викладено ані фактичних підстав, ані мотивів прийняття ним рішення про накладення штрафу. На думку позивача, державним виконавцем не встановлено такий склад порушення, як «умисне невиконання рішення суду без поважних причин». Зазначив, що Васильківською міською радою Київської області повідомлено відповідача листом №433/02.01-12 від 08.09.2020 про відсутність можливості виконати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.11.2018 по справі №362/48/18 щодо вселення ОСОБА_1 , оскільки кімната № НОМЕР_1 , житлової площі 23,5 кв.м., в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , не перебуває у комунальній власності, а перебуває на праві приватної власності іншої особи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, до суду жодних заяв не подавав.

Третя особа подала до суду письмові пояснення, у яких зазначила, про протиправність дій відповідача щодо невиконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.11.2018 по справі №362/48/18 щодо вселення ОСОБА_1 до кімнати НОМЕР_1, житлової площі 23,5 кв.м., в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 . Тому вважає, що оскаржувана постанова відповідача є правомірною, обґрунтованою та не підлягає скасуванню.

Позивач, про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, явку у судове засідання уповноваженого представника не забезпечив. Проте, у позовній заяві просив суд розгляд даної адміністративної справи здійснювати без участі його представника.

Відповідач, про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, явку у судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа та її представник у судовому засіданні призначеному на 08.06.2021 просили суд відмовити у задоволенні даного позову. Крім того представник третьої особи заявив клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою від 28.05.2021, керуючись приписами ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205, ч. 3 ст. 268 КАС України, суд вирішив, подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №62881204 щодо примусового виконання виконавчого листа №362/48/18, виданого 30.07.2020 Васильківським міськрайонним судом Київської області про зобов`язання Васильківської міської ради та Виконавчого комітету Васильківської міської ради усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 кімнатою АДРЕСА_2 ), шляхом вселення ОСОБА_1 в кімнату НОМЕР_1, загальною площею 23,5 кв.м, в гуртожитку ІНФОРМАЦІЯ_1 (буд. АДРЕСА_3 ) та передачі йому ключів від даної кімнати.

Згідно вказаного провадження, головним державним виконавцем Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єжова М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.08.2020 ВП № 62881204 та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

07.09.2020 Васильківською міською радою, у межах повноважень органу місцевого самоврядування, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» іншими актами законодавства України, сформовано інформаційну довідку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: щодо кімнати НОМЕР_1, житловою площею 23,5 кв. м, в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , в якій було зазначено, що кімната НОМЕР_1-102, житловою площею 23,5 кв. м., в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває у власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25.10.2019.

В подальшому, Васильківською міською радою листом №433/02.01-12 від 08.09.2020 повідомлено головного державного виконавця Єжова М.В. про поважність та об`єктивність причин (підстав) невиконання рішення суду. В даному листі зазначено, що виконати рішення суду є неможливим, у зв`язку з тим, що кімната НОМЕР_1, загальною площею 23,5 кв.м, в гуртожитку ІНФОРМАЦІЯ_1 (буд. АДРЕСА_3 ) перебуває у власності іншої особи.

26.10.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Подольським А.А. разом із супровідним листом направлено заяву до Васильківського міськрайонного суду Київської області про встановлення способу і порядку виконання судового рішення від 30.07.2019 винесеного Васильківським міськрайонним судом Київської області по справі №362/48/18.

Відповідно до судової повістки Васильківського міськрайонного суду Київської області про виклик на судове засідання про встановлення способу і порядку виконання рішення суду від 30.07.2020 по справі №362/48/18 розгляд справи призначено на 09.03.2021 о 10:00 год. (провадження по справі №6/362/188/20).

Однак, 09.02.2021 до Васильківської міської ради надійшла постанова державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Атабєгова М.І. разом із супровідним листом №529/9 від 26.01.2021 ВП №62881204 щодо призначення виконавчих дій з вселення стягувана, виконавчі дії призначено на 02.03.2021 на 11:30 год.

Оскільки, Васильківським міськрайонним судом Київської області призначено розгляд заяви головного державного виконавця про встановлення способу і порядку виконання рішення суду від 30.07.2020 по справі №362/48/18 на 09.03.2021, виконавчі дії відкладено до вирішення питання в судовому порядку.

У подальшому, Васильківській міській раді з Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.03.2021 по справі №362/48/18 (провадження №6/362/10/21) у задоволені заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Подольського A.A. про встановлення способу і порядку виконання судового рішення від 30.07.2019 винесеного Васильківським міськрайонним судом Київської області по цивільній справі №362/48/18 за позовом ОСОБА_1 до Васильківської міської ради Київської області, виконавчого комітету Васильківської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення до житлового приміщення - відмовлено.

Резолютивною частиною вказаної ухвали роз`яснено, що ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення або складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Водночас, 09.04.2021 до Васильківської міської ради надійшла вимога державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Атабєгова М.І. разом із супровідним листом від 05.04.2021 №2139/9 щодо вселення стягувача та надання документів, які підтверджують повне фактичне виконання рішення до 22.04.2021.

Разом з тим, 09.04.2021 до Васильківської міської ради надійшла постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Атабєгова М.І. разом із супровідним листом від 05.04.2021 №2138/9 ВП №62881204 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. на Васильківську міську ради за не виконання законних вимог державного виконавця.

Позивач вважаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. протиправною, необґрунтованою, прийнятою без урахування всіх обставин, у зв`язку з чим і звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції, яка була чинною на момент прийняття спірної постанови).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 ст.18 Закону №1404 визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтею 63 Закону №1404 визначений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Згідно ч. 1 ст. 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 63 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частинами 1, 2 ст. 75 Закону №1404 визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Частиною 2 ст. 75 Закону №1404 визначено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, вказаними нормами встановлений вичерпний перелік дій, які підлягають вчиненню державним виконавцем у випадку невиконання боржником рішення суду та встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин.

Спірні відносини виникли з приводу примусового виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.11.2018 по справі №362/48/18 про зобов`язання Васильківської міської ради та Виконавчого комітету Васильківської міської ради усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 кімнатою АДРЕСА_2 , шляхом вселення ОСОБА_1 в кімнату НОМЕР_1, загальною площею 23,5 кв.м, в АДРЕСА_3 ) та передачі йому ключів від даної кімнати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про поважність причин невиконання постанови суду станом на момент винесення оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим у державного виконавця були відсутні правові підстави застосовувати до позивача санкцію у вигляді накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Надаючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, можна зробити висновок, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Тобто, державний виконавець повинен встановити відсутність поважних причин невиконання судового рішення.

Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його волевиявлення.

Поважність причин невиконання судового рішення повинна оцінюватися у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкоджало його виконанню.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 по справі № 821/1568/16.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №362/48/18 частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано постанову Київського апеляційного суду від 09.04.2019 у частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Васильківської міської ради Київської області про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення до житлового приміщення, залишено в силі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.11.2018, яким суд зобов`язав Васильківську міську раду усунути перешкоди у користуванні позивачем кімнатою АДРЕСА_2 , шляхом вселення ОСОБА_1 в кімнату № НОМЕР_1 , загальною площею 23,5 кв.м, в гуртожитку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що в будинку АДРЕСА_3 та передачі йому ключів від даної кімнати.

Надалі, 30.07.2020 Васильківським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист №362/48/18 про зобов`язання Васильківської міської ради усунути перешкоди у використанні ОСОБА_1 кімнатою АДРЕСА_2 , шляхом вселення ОСОБА_1 в кімнату № НОМЕР_1 , загальною площею 23,5 кв.м, в гуртожитку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що в будинку АДРЕСА_3 та передачі йому ключів від даної кімнати.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єжовим М.В. про відкриття виконавчого провадження №62881204 від 27.08.2020 відкрито виконавче провадження із виконання виконавчого листа №362/48/18 від 30.07.2020, виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області та надано Васильківській міській раді 10 робочих днів для добровільного виконання судового рішення. Тобто судове рішення мало бути виконане в строк до 09.08.2020.

Васильківська міська рада не виконала вимоги державного виконавця та не вселила ОСОБА_1 в кімнату № НОМЕР_1 , загальною площею 23,5 кв.м, в гуртожитку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що в будинку АДРЕСА_3 , а також не передала йому ключів від даної кімнати.

Разом із тим, листом від 04.09.2020 Васильківська міська рада повідомила Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про те, що станом на 07.09.2020 кімната НОМЕР_1, загальною площею 23,5 кв.м, в гуртожитку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в будинку АДРЕСА_3 , перебуває у приватній власності, а не в комунальній, внаслідок чого виконати зобов`язання про вселення ОСОБА_1 у вказану кімнату неможливо.

З огляду на зазначені вище обставини, у листопаді 2020 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Подольського A.A. про зміну способу та порядку виконання рішення суду. Свої вимоги державний виконавець мотивував тим, що у відділі на виконанні перебуває виконавчий лист, яким зобов`язано Васильківську міську раду усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 кімнатою АДРЕСА_2 ), шляхом вселення ОСОБА_1 в кімнату № НОМЕР_1 , загальною площею 23,5 кв.м, в гуртожитку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (буд. АДРЕСА_3 ) та передачі йому ключів від даної кімнати.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Як передбачено ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.03.2021 у справі №362/48/18, яка не була оскаржена в апеляційному порядку та набула законної сили 25.03.2021, відмовлено у задоволенні заяви Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу та порядку виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Васильківської міської ради Київської області, Виконавчого комітету Васильківської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення до житлового приміщення.

Отже, у зв`язку із відмовою Васильківським міськрайонним судом Київської області задовольняти заяву Головного державного виконавця про зміну способу та порядку виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.11.2018, дане судове рішення є обов`язковим до виконання для Васильківської міської ради, у спосіб, що визначений судовим рішенням.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Крім того, у Рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23.11.2018 №10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Атабєгова М.І. від 05.04.2021 ВП №62881204 про накладення штрафу на Васильківську міську раду в розмірі 5100,00 грн., прийнята з дотриманням вимог чинного в Україні законодавства, зокрема з дотриманням ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки Васильківська міська рада без будь-яких поважних причин, свідомо та навмисно не виконує рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.11.2018 про вселення ОСОБА_1 в кімнату № НОМЕР_1 , загальною площею 23,5 кв.м, в гуртожитку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (буд. АДРЕСА_3 ) та передачі йому ключів від даної кімнати.

Крім того, суд зазначає, що посилання Васильківської міської ради на неможливість виконання судового рішення через переведення кімнати НОМЕР_1 із комунальної власності у приватну є безпідставним.

Дане твердження суду узгоджується із ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.03.2021 у справі №362/48/18, якою відмовлено у задоволенні заяви Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу та порядку виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Васильківської міської ради Київської області, Виконавчого комітету Васильківської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення до житлового приміщення. В зазначеній ухвалі суд вказав: «Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

До обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, закон відносить хворобу сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.09.2018 р. у справі №2-749/11/2229 роз`яснив, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого ст. 16 ЦК України.

Суд зазначає, що на стадії виконання рішення, суд не може застосувати інший спосіб правового захисту стягувача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог.».

Також суд зазначає, що відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

«Житло» має самостійне поняття, яке не залежить від класифікації за національним законодавством. Питання про те, чи є конкретне приміщення «житлом», яке захищається пунктом 1 статті 8 Конвенції, залежатиме від фактичних обставин, а саме - існування достатнього та тривалого зв`язку з певним місцем. Суд також повторює, що стаття 8 Конвенції лише захищає право особи на повагу до її існуючого житла (GLOBA v. UKRAINE, № 15729/07, § 37, ЄСПЛ, від 05.07.2012).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Проте, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводи відповідача.

При цьому, в ході судового розгляду відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваних постанов.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.