Рішення № 97969685, 17.06.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2021 року м. Ужгород№ 260/518/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участю:

позивач: не з`явилась,

представник відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Костринської сільської ради (с. Кострино, буд. 47, Великоберезнянський район, Закарпатська область, 89022, код ЄДРПОУ 04350926) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Костринської сільської ради, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Костринської сільської ради №24 від 20.12.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації по землеустрою».

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Костринської сільської ради №46 від 20.12.2020 року «Про розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 ».

3. Зобов`язати Костринську сільську раду повторно розглянути заяву позивача від 20.11.2020 із урахуванням вимог чинного земельного законодавства з можливістю надати дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га для індивідуального садівництва на ім`я позивача із земель, що розташовані на території Костринської сільської ради с. Вишка, Великоберезнянського району (Ужгородського району), Закарпатської області, із врахуванням висновків суду.

4. Зобов`язати Костринську сільську раду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення вразі ухвалення судового рішення не на користь суб`єкта владних повноважень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулася до відповідача із клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва, розташовану на території с. Вишка, Великоберезнянського району (Ужгородського району), Закарпатської області. Рішенням Костринської сільської ради №46 від 20.12.2020 року «Про розроблення проекту землеустрою» позивачці відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв`язку з рекомендацією постійної комісії з питань земельних відносин, лісового господарства, будівництва перспективного планування та з питань екології. Таку відмову позивачка вважає протиправною, а тому звернулася з даним позовом до суду. Крім того, позивачка оскаржила рішення №24 від 20.12.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розробку документації по землеустрою», вважаючи, що відповідачем винесено 2 оспорювані рішення на одне її звернення, і тим самим відповідач діяв незаконно та упереджено.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою суду від 26 квітня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 04.06.2021 року поновлено судовий розгляд справи та витребувано від відповідача письмові докази.

07 червня 2021 року до суду від позивачки надійшло клопотання про залишення в частині позовної заяви без розгляду, зокрема просила залишити позовну вимогу щодо визнання протиправним та скасування рішення Костринської сільської ради №24 від 20.12.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації по землеустрою» без розгляду.

15.06.2021 року від відповідача надійшли докази, витребувані судом, а саме: копія розпорядження сільського голови від 18.02.2021 року №31-к «Про призначення ОСОБА_3 », копія розпорядження сільського голови від 06.01.2021 року №5-к «Про призначення ОСОБА_4 у зв`язку з переведенням», копія рішення постійної комісії з питань земельних відносин, лісового господарства, будівництва, перспективного планування та з питань екології від 14.12.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розробку документації по землеустрою».

Ухвалою суду від 17.06.2021 року клопотання позивачки про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог задоволено, а позовну заяву в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Костринської сільської ради №24 від 20.12.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації по землеустрою» залишено без розгляду на підставі п.5 ст.240 КАС України.

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

В матеріалах справи міститься заява від позивачки про розгляд справи без її участі (вх.№7040/21, 26.03.2021р.).

Відповідач явку свого представника в підготовче засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення такого.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 20.11.2020 року позивачка надіслала Костринській сільській раді заяву про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на території с. Вишка Великоберезнянського району Закарпатської області. До зазначеної заяви позивачем було додано: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Вказану заяву з додатками відповідач отримав 24.11.2020 року.

Рішенням Костринської сільської ради І сесії VIII скликання від 20 грудня 2020 року за №46 «Про розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 » остання вирішила відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва площею 0,12 га, оскільки у зв`язку з рекомендацією постійної комісії з питань земельних відносин, лісового господарства, будівництва перспективного планування та з питань екології.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 частина 2 Конституції України).

Таке право реалізується громадянами та юридичними особами та державою на правових титулах володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.

Відповідно до положень статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно із статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 10 частини 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 26 частини 1 пункту 34 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із статтею 24 частиною 3 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

У відповідності до статті 42 частини 4 пункту 3 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова підписує рішення ради та її виконавчого комітету.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, у тому числі перелік повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин врегульовано Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - Земельний кодекс України, ЗК України).

Відповідно до статті 81 частини 1 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно зі статтею 116 частиною 1 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Статтею 116 частиною 2 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (стаття 116 частина 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 116 частини 4 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено у статті 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до статті 118 частини 6 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Таким чином, для отримання у власність спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивач звернувся у законодавчо встановленому порядку до уповноваженого на те органу.

Згідно із статтею 118 частиною 7 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Дана норма кореспондується зі змістом статті 123 частини 3 абзацу 1 Земельного кодексу України, якою визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

Підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17 та від 24 квітня 2018 року № 814/1961/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 803/1244/16.

Суд зазначає, що обґрунтовуючи відмову у наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва у рішенні від 20.12.2020 року, відповідач покликається на те, що таке прийняте зокрема і на підставі рекомендацій постійної комісії з питань земельних відносин, лісового господарства, будівництва перспективного планування та з питань екології.

Виходячи з аналізу зазначених норм, суд приходить до висновку, що будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Проте, наведені відповідачем підстави відмови у рішенні Костринської сільської ради І сесії VIII скликання від 20 грудня 2020 року за №46 «Про розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 » не передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, оскільки перелік законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно позиції Верховного суду у справах №21-358а13, №806/3787/13-а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Відтак, формальні підстави в не наданні дозволу свідчать про зловживання своїм обов`язком відповідача надати такий дозвіл у відповідності до вимог закону, чим порушуються права позивача, гарантовані Конституцією України.

Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що підстав відмови, які передбачені статтею 118 частиною 7 ЗК України, відповідачем в оскаржуваному рішення не наведено.

Суд зазначає, що вказана відмова невмотивована та не містить посилання на норми законодавства, що свідчить про формальний розгляд заяви позивачки.

Таким чином, позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Костринської сільської ради І сесії VIII скликання від 20 грудня 2020 року за №46 «Про розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 » належить задовольнити.

Суд звертає увагу на особливу важливість принципу «належного урядування», який виокремлює Європейський суд з прав людини. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», п. 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», п. 51, від 15.09.2009).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії», п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Рисовський проти України» (Заява N 29979/04 пп.70,71) суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (п.70 рішення).

При цьому, відповідно до вимог статті 254 частини 4 КАС України, суд зобов`язує відповідача вирішити питання, щодо якого звернувся позивач з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Враховуючи вищевказане, з метою захисту прав позивачки, суд вважає за необхідне зобов`язати Костринську сільську раду повторно розглянути подану позивачкою 20.11.2020 року заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва, розташовану на території с. Вишка Великоберезнянського району, з врахуванням правової позиції суду, викладеної у мотивувальній частині рішення суду.

За правилами, встановленими статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В прохальні частині позовної заяви позивачка також просить, зокрема, встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішення законної сили, звіт про виконання рішення суду. (ст. 382 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З наведеної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб`єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, є правом, а не обов`язком суду.

Тобто, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.

Проте, позивачкою не наведено доводів та не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження необхідності саме в даному випадку для зобов`язання відповідача як суб`єкта владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

На виконання ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, у додатковій постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року по справі № 235/7638/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43354/18).

Згідно із статтею 139 частини 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Костринської сільської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Костринської сільської ради (с. Кострино, буд.47, Великоберезнянський район, Закарпатська область, 89022, код ЄДРПОУ 04350926) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Костринської сільської ради Ужгородського району І сесії VIII скликання від 20 грудня 2020 року за №46 «Про розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 ».

3. Зобов`язати Костринську сільську раду Ужгородського району повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 листопада 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва, розташовану на території с. Вишка Великоберезнянського району Закарпатської області, з урахуванням висновків суду.

4. Стягнути з Костринської сільської ради (с. Кострино, буд. 47, Великоберезнянський район, Закарпатська область, 89022, код ЄДРПОУ 04350926) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір по справі у розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29 червня 2021 року.

СуддяЯ. М. Калинич