Ухвала суду № 97969307, 29.06.2021, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4546/15-к

Провадження № 1-в/346/114/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого судді: Махно Н.В.,

з участю: секретаря: Гайової Г.Ф.,

прокурора: Юркевича Р. М.

представника Коломийської ВК № 41: Парасюка Р.М.

засудженого: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області в режимі відеоконференції спільне подання начальника Коломийської виправної колонії № 41 Катрича Т. та заступника голови спостережної комісії Коломийської районної державної адміністрації Михайлишин Л. про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, засудженого 28.12.2015 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 115 КК України, з застосуванням ст.70 ч.1 КК України до 8 років позбавлення волі, -

ВСТАНОВИВ:

Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 115 КК України, з застосуванням ст.70 ч.1 КК України засуджено ОСОБА_1 до 8 років позбавлення волі. Адміністрація Коломийської виправної колонії № 41 та голова спостережної комісії Коломийської районної державної адміністрації звернулись до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі на невідбутий строк, мотивуючи тим, що засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання в ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)». За час відбування покарання не допускав порушення установленого порядку відбування покарання. Було оголошено два заохочення. Працевлаштований на Державному підприємстві «Підприємство ДКВС України № 41» різноробочим. Приймає посередню участь у роботах по благоустрою установи виконання покарань. Приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу на засуджених «Підготовка до звільнення», «Духовне відродження», «Професія». Здобув професію «Слюсар з ремонту автомобілів». До виконання законних вимог персоналу установи покарань ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. За характером спокійний, врівноважений. У відносинах з іншими засудженими не конфліктний. Соціально-корисні зв`язки втрачені. Вину в скоєному визнав повністю. Станом на 28 травня 2021 року відбув більше 3/4 призначеного судом покарання.

Представник спостережної комісії при Коломийській РДА Івано-Франківської області в судове засідання не з`явився.

Заслухавши доводи представника Коломийської виправної колонії № 41, що подання підтримав, доводи прокурора, який підтримав подання повністю, та пояснення засудженого, який просив суд звільнити його умовно-достроково, дослідивши матеріали подання, матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із п.2 ч.1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Відповідно до правил ч.1 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Згідно з положеннями ч.2 вказаної статті умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Таким чином, умовно-дострокове звільнення можливе за умови, якщо засуджений довів своє виправлення.

Згідно п.п.1, 2, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто досягнення мети передбаченої ст. 50 КК України.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_1 станом на 28 травня 2021 року відбув 3/4 призначеного судом покарання, засуджений до роботи відноситься посередньо відповідно до характеристики (а.с. 3), згідно із довідкою про заохочення, оголошено засудженому два заохочення (а.с. 4), згідно довідки, засуджений погасив заборгованість по виконавчому листі, (а.с.5), відповідно до довідки про працевикористання засудженого, засуджений частково отримав заробітну плату за працю (а.с.6). Крім того, 18.06.2021 року на засудженого ОСОБА_1 накладено стягнення, - оголошено попередження, згідно із випискою з протоколу № 40 , знято стягнення у вигляді оголошення попередження накладене 18.06.2021 року та обмежено бесідою профілактичного характеру.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що в задоволенні подання слід відмовити, з наступних підстав: згідно ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення. За змістом ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення засуджених від відбування покарання після фактичного відбуття певної частини строку покарання є правом, а не обов`язком суду. Єдиною і достатньою підставою умовно дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарання: виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбування покарання. Під сумлінною поведінкою розуміється не тільки пасивна форма поведінки засудженого, яка полягає у стримуванні від порушень режиму відбування покарання, а й прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин. Як вбачається з матеріалів подання, засуджений тільки частково працював, а також 18.06.2021 року на засудженого ОСОБА_1 накладено стягнення, - оголошено попередження, хоча згідно із випискою з протоколу № 40 , знято стягнення у вигляді оголошення попередження накладене 18.06.2021 року та обмежено бесідою профілактичного характеру. За таких обставник, суд вважає, що застосування до засудежного умовно-дострокового звільнення не відповідатиме положенням ст. 50 КК України і не сприятиме виправленню засудженого. Отже, суд приходить до висновку, що вищезазначене свідчить про те, що засуджений ОСОБА_1 не довів сумлінною поведінкою і ставленням до праці своє виправлення, що є підставою для умовно-дострокового звільнення, хоча відбув необхідний строк, призначеного покарання, як того вимагає ч.3 ст. 81 КК України. Тому, зазначені доводи у поданні Коломийської виправної колонії № 41 та спостережної комісії Коломийської районної державної адміністрації є необґрунтованими, не підтверджені матеріалами подання, та матеріалами особової справи засудженого. Відповідно до вищевикладеного, суд приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_1 не довів сумлінною поведінкою і ставленням до праці своє виправлення, тому законнних підстав для застосування ст. 81 КК України немає, і у поданні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання про застосування умовно-дострокового звільнення відносно засудженого ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом семи днів, засудженим з часу отримання копії ухвали.

Суддя: Махно Н. В.