Рішення № 97969060, 29.06.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/15111/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови йому у зарахуванні до стажу роботи періоду навчання з 01.09.1989 по 01.09.1991 у клінічній ординатурі Київського медичного інституту ім. Богомольця та нарахуванні і виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати йому до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", періоду навчання з 01.09.1989 по 01.09.1991 у клінічній ординатурі Київського медичного інституту ім. Богомольця;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити йому грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 01.07.2020 він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вказує, що на день досягнення пенсійного віку він працював в закладі охорони здоров`я на посаді, яка надавала йому право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та мала страховий стаж роботи на такій посаді понад 35 років, а тому відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мав право на отримання грошової допомога у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило йому у виплаті вказаної допомоги у зв`язку з відсутністю необхідного для призначення такої допомоги страхового стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в розмірі 35 років, через не зарахуванням до стажу його роботи періоду навчання з 01.09.1989 по 01.09.1991 у клінічній ординатурі Київського медичного інституту ім. Богомольця. Позивач вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправними, з огляду на те, що відповідно до пункту 4.12 Положення про клінічну ординатуру, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.01.1998 №12, термін навчання в клінічній ординатурі зараховується лікарю до його загального трудового стажу та стажу роботи за фахом. Крім того, пунктом "д" статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. З огляду на зазначене, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 17 вересня 2020 року відкрито провадження у справі №240/15111/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Крім того, вищезазначеною ухвалою Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також витребувано у відповідача належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

22 вересня 2020 року копію ухвали про відкриття провадження у справі було надіслано на адресу місцезнаходження Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

03 листопада 2020 року до суду надійшла належним чином завірена копія пенсійної справи ОСОБА_1 .

Разом з тим, правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог відповідач не скористався, станом на дату розгляду справи відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до норм статтей 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено записама в трудові книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20.09.1977 (а.с.8-10), що позивач:

- з 15.09.1777 по 15.03.1978 - працював сезонним монтером сезонним монтером колій Коростенської дистанції Південно-Західної ордена Леніна залізниці;

- з 22.08.1978 по 25.06.1984 - навчався у Вінницькому медичному інституті ім.Пирогова на факультеті педіатрії;

- з 01.08.1984 по 20.03.1985 - працював лікарем-інтерном в Хмельницькій міській лікарні;

- з 04.04.1985 по 27.07.1985 - працював лікарем-інтерном в Коростенській районній лікарні Житомирської області;

- з 30.07.1985 по 20.11.1987 - працював дільничним педіатром в Радомишльській районній Житомирської області;

- з 07.12.1987 по 28.06.1988 - працював на 0,25 окладу дільничного педіатра, 0,25 окладу лікаря-педіатра акушер-гінекологічного відділення Барської районної лікарні Вінницької області та на 0,5 окладу лікаря-анастезіолога Копайгородської лікарні Вінницької області;

- з 12.07.1988 по 01.09.1986 - працював лікарем-педіатром в Барській ЦРБ Вінницької області;

- з 01.09.1989 по 01.09.1991 - проходив підготовку в клінічній ординатурі на кафедрі педіатрії лікувального факультету Київського медичного інституту ім. Богомольця;

- з 03.09.1991 по 31.10.2006 - працював лікарем відділкової лікарні станції Коростень Південно-Західної залізниці;

- з 01.11.2006 по 02.01.2018 - працював лікарем в Коростенській ЦРЛ Житомирської області;

- з 03.01.2018 по даний час працює лікарем педіатром КЗОЗ "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Коростенської міської ради.

Починаючи з 01.07.2020 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.20).

Пенсія ОСОБА_1 була призначена з розрахунку наявності у нього 41 року 6 місяців 18 днів страхового стажу.

При цьому, з наявного у матеріалах справи розрахунку страхового стажу з пенсійної справи позивача вбачається, що всі періоди роботи ОСОБА_1 , зазначені в його трудовій книжці, були повністю зараховані до його страхового стажу, в тому числі й період проходження ним підготовку в клінічній ординатурі на кафедрі педіатрії лікувального факультету Київського медичного інституту ім. Богомольця з 01.09.1989 по 01.09.1991 (а.с.21).

Позивач вважає, що оскільки станом на день досягнення ним пенсійного віку (30.06.1960) він працювала в закладі охорони здоров`я на посаді, яка надавала йому право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та мав страховий стаж роботи на вказаних посадах понад 35 років, то він має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З метою реалізації свого права на отримання вказаної грошової допомоги ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Однак у відповідь на свою заяву позивач отримав від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області лист від 12.08.2020 №14193-13235/Л-02/8-0600/20 з відмовою у виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування такої відмови Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у листі від 12.08.2020 №14193-13235/Л-02/8-0600/20 зазначило, що відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-IV) грошова допомога у розмірі їх десяти місячних пенсій виплачується особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. В свою чергу, згідно з Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. Вказаним переліком не передбачено зарахування до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років навчання в клінічній ординатурі. Оскільки ОСОБА_1 не підтверджено 35 років страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідач дійшов висновок про відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги, передбаченої п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, зміст листа від 12.08.2020 №14193-13235/Л-02/8-0600/20 свідчить, що фактичною підставою для відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", стала відсутність необхідного для призначення такої допомоги страхового стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в розмірі 35 років, через не зарахуванням до вказаного стажу періоду його навчання з 01.09.1989 по 01.09.1991 у клінічній ординатурі Київського медичного інституту ім. Богомольця.

ОСОБА_1 вважає таку відмову у виплаті йому грошової допомоги протиправною, а тому він звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Основного Закону визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що особа набуває права на отримання грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV, у випадку якщо вона:

1) досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV;

2) на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

3) на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мала страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

4) не отримувала раніше будь-яку пенсію.

При цьому для отримання вказаної грошової допомоги необхідне одночасне дотримання всіх вищезазначених умов.

Частиною 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

З наявної у матеріалах справи копії паспорту ОСОБА_1 вбачається, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому, з огляду на положення ч. 1 ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії за віком він набув після досягнення 60 років, тобто з 30.06.2020.

Станом на дату досягнення пенсійного віку - ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 працював лікарем-педіатром КЗОЗ "Центр первинної медико-санітарної допомоги Коростенської міської ради", що підтверджується відповідними записами в його трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с.10 зворотній бік).

Судом встановлено, що посада лікаря в лікарняних закладах, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги передбачена розділом 2 "Охорона здоров`я" Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 4 листопада 1993 року №909.

Відтак, в ході розгляду справи підтверджено, що на момент досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 працював в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Вказані обставини не заперечувались Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Крім того, до призначення з 01.07.2020 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 не отримував раніше будь-яку пенсію.

Заперечуючи право позивача на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідач виходив з того, що період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1989 по 01.09.1991 у клінічній ординатурі Київського медичного інституту ім. Богомольця не підлягає зарахуванню до стажу роботи , якам дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а відтак з огляду на те, що станом на день досягнення пенсійного віку позивач не мав 35 років необхідного страхового стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", права на отримання вказаної допомоги він не має.

Однак суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Згідно з абзацом 3 пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначені в Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі - Порядок №1191).

Пунктом 5 Порядку №1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені зокрема: Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Визначення поняття "заклад охорони здоров`я" міститься у статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я, затверджених Законом України від 19.11.1992 №2108-XII, згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Відповідно до розділу 2 "Охорона здоров`я" Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік №909), роботою, що надає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є робота на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в лікарняних закладах, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги.

Водночас, пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 75 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації здійснюються відповідними закладами фахової передвищої та вищої освіти, а також через інтернатуру, лікарську резидентуру, клінічну ординатуру, аспірантуру і докторантуру згідно із законодавством про освіту.

За визначенням, зазначеним у пункті 5 частини 3 статті 61 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VII "Про вищу освіту ", клінічний ординатор - це особа, яка має ступінь магістра медичного спрямування та кваліфікацію лікаря певної спеціальності відповідно до переліку лікарських спеціальностей і навчається з метою поглиблення професійних знань, підвищення рівня компетентності лікаря - спеціаліста.

Основним завданням клінічної ординатури є поглиблення професійних знань, підвищення рівнів умінь та навичок лікаря-спеціаліста за його лікарським фахом з метою підготовки висококваліфікованого лікаря для самостійної роботи в закладах охорони здоров`я.

Згідно Положення про клінічну ординатуру, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 січня 1998 року №12, клінічна ординатура є вищою формою підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів з певного фаху у вищих медичних закладах освіти III-IV рівнів акредитації, закладах післядипломної освіти та клінічних науково-дослідних інститутах, центрах.

Клінічна ординатура забезпечує одержання лікарем вищої кваліфікації на основі раніше здобутої освіти у вищому медичному закладі освіти III-IV рівнів акредитації і закладах післядипломної освіти та набутого досвіду практичної роботи лікарем-спеціалістом з певного фаху.

Основним завданням клінічної ординатури є поглиблення професійних знань, підвищення рівнів умінь та навичок лікаря-спеціаліста за його лікарським фахом з метою підготовки висококваліфікованого лікаря для самостійної роботи в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 3.4. Положення про клінічну ординатуру, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 січня 1998 року №12, навчання клінічного ординатора спрямоване на глибоке засвоєння спеціальності, оволодіння сучасними методами профілактики захворювань, клінічного обстеження, комплексного лікування та реабілітації хворих.

Клінічні ординатори в межах робочого часу виконують лікувально-діагностичну роботу в профільних відділеннях, на яких базується клініка, в обсязі 25 відсотків від розрахункової норми навантаження лікаря відповідної спеціальності, що передбачається індивідуальними планами їх підготовки, без доплат до стипендії (п. 3.10. Положення).

Пунктом 4.12 Положення про клінічну ординатуру, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 січня 1998 року №12, передбачено, що термін навчання в клінічній ординатурі зараховується лікарю до його загального трудового стажу та стажу роботи за фахом.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що період навчання особи в клінічній ординатурі входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", а також право на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №442/4963/17.

Наявним у матеріалах справи посвідченням НОМЕР_3 від 31.08.1991, а також записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 20.09.1977, підтверджується, що ОСОБА_1 в період з 01.09.1989 по 01.09.1991 проходив підготовку в клінічній ординатурі на кафедрі педіатрії лікувального факультету Київського медичного інституту ім. Богомольця (а.с.7, 9 зворотній бік).

Відтак, враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що період проходження позивачем навчання в клінічній ординатурі при Київському медичному інституті ім. Богомольця з 01.09.1989 по 01.09.1991 підлягає зарахуванню до спеціального трудового стажу ОСОБА_1 , який надає йому право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та відповідно й право на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування вказаного періоду навчання в клінічній ординатурі до спеціального трудового стажу позивача є протиправними.

Спору щодо зарахування інших періодів роботи ОСОБА_1 в закладах охорони здоров`я до спеціального трудового стажу, який надає право на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", між сторонами не має.

Так, з наявного у матеріалах справи розрахунку страхового стажу з пенсійної справи позивача вбачається, що періоди роботи ОСОБА_1 з 01.08.1984 по 20.03.1985 (7 місяців 20 днів), з 04.04.1985 по 27.07.1985 (3 місяці 24 дні), з 30.07.1985 по 20.11.1987 (2 роки 3 місяці 21 день), з 12.07.1988 по 31.08.1989 (1 рік 1 місяць 20 днів), з 03.09.1991 по 31.12.2003 (12 років 3 місяці 29 днів), з 01.01.2004 по 31.12.2006 (2 роки 11 місяців 27 днів), з 01.01.2007 по 30.04.2011 (4 роки 4 місяці), з 01.05.2011 по 31.12.2017 (6 років 8 місяців), з 03.01.2018 по 07.07.2020 (2 роки 6 місяців), всього 33 роки 2 місяці 21 день, були зараховані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909.

Таким чином, враховуючи до спеціального трудового стажу період навчання позивача в клінічній ординатурі при Київському медичному інституті ім. Богомольця з 01.09.1989 по 01.09.1991 (2 роки), суд приходить до висновку, що на момент досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 мав страховий стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", понад 35 років.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зауважує, що ОСОБА_1 з 01 липня 2020 року призначена пенсія за віком, станом на день досягнення пенсійного віку він працювала у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а його загальний стаж роботи на посадах, які надають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на момент досягнення пенсійного віку становив понад 35 років. Крім того, позивачу до моменту призначення пенсії за віком, пенсія з інших підстав не призначалась, одноразова грошова допомога не виплачувалась.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що у спірних відносинах дотримано всіх умов, визначених пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що свідчить про наявність у позивача права на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відтак, відмова пенсійного органу у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є протиправною.

Застосовуючи механізм належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлює, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач під час розгляду справи не довів правомірності своїх дій щодо незарахування періоду навчання у клінічній ординатурі Київського медичного інституту ім. Богомольця до спеціального стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та своїх дій щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті грошової допомоги передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 гривень, що підтверджується квитанцією від 31.08.2020 №0.0.1819636521.1 (а.с.11).

З огляду на положення ч. 1 ст. 139 КАС України, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись статями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування до спеціального трудового стажу ОСОБА_1 , який надає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та право на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоду проходження ним навчання в клінічній ординатурі при Київському медичному інституті ім. Богомольця з 01.09.1989 по 01.09.1991.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до спеціального трудового стажу ОСОБА_1 , який надає йому право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та право на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоду проходження ним навчання в клінічній ординатурі при Київському медичному інституті ім. Богомольця з 01.09.1989 по 01.09.1991.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення, передбачену пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1681,60 гривень (тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович