Рішення № 97968970, 30.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року Справа № 160/3311/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ВРЕВ-2 ДАІ МВС України у Дніпропетровській області щодо зняття з обліку автомобіля марки Toyota, модель: Corolla ЗНГ, тип: легковий-комбі-В; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , 2006 року випуску, червоного кольору з ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС у Дніпропетровській області скасувати запис про зняття з обліку автомобіля марки Toyota, модель: Corolla ЗНГ, тип: легковий-комбі-В; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2006 року випуску, № шасі, кузову НОМЕР_1 , НОМЕР_2 з ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС у Дніпропетровській області скасувати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, який був виданий після проведення незаконної реєстрації;

- зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС у Дніпропетровській області поновити державну реєстрацію автомобіля марки Toyota, модель: Corolla ЗНГ, тип: легковий-комбі-В; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , 2006 року випуску, червоного кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 за ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 29.12.2008 року є власником легкового транспортного засобу, а саме: автомобіля марки Toyota, Corolla ЗНГ; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , № кузова НОМЕР_2 , 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

За поясненням позивача, останній звернувся до відповідача – Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (філії ГСЦ МВС) територіальний сервісний центр МВС № 1242 із заявою про перереєстрацію вказаного автомобіля. Проте, листом від 23.10.2020 року № 31/4-1242-Б-73 позивача повідомлено, що згідно ЄДР МВС 29.10.2010 року автомобіль був знятий з обліку для реалізації та неодноразово перереєстрований в різних ТСЦ України на інших власників.

Крім того, як зазначає позивач, листом від 08.12.2020 року № 31/4-1242-Б-85 повідомлено, що згідно Єдиного державного реєстру вищевказаний транспортний засіб 29.10.2010 року було знято з обліку для реалізації за дорученням ВРВ 596743 від 15.10.2010 року громадянином ОСОБА_2 , в подальшому перереєстровувався в межах України.

Позивач вважає, що перереєстрація належному йому на праві власності транспортного засобу відбулась поза межею його волі, у зв`язку з протиправними діями невідомих осіб та бездіяльністю уповноваженого державного органу.

Ухвалою суду від 17.05.2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування. Крім того, витребувано у відповідача належним чином завірені копії документів на підставі яких, 29.10.2010 року було знято з обліку автомобіль марки – Toyota Corolla, червоного кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 від 29.12.2008 року, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , який належав ОСОБА_1 ; належним чином завірені копії документів на підставі, яких була проведена подальша реєстрація або реєстрація автомобіля Toyota Corolla, червоного кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 у період з 29.10.2010 року по день надання відповіді.

18.06.2021 року, заперечуючи проти позову, відповідачем надіслано до суду засобами поштового зв`язку письмовий відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

В обґрунтування відзиву зазначено, що зняття з обліку та подальші реєстрації/перереєстрації спірного автомобіля, починаючи з 29.10.2010 року по 26.12.2014 року, здійснювалися органами ДАІ, а не сервісними центрами МВС, і, відповідно, витребувані судом копії документів у відповідача відсутні.

При цьому, як зазначає відповідач, вперше територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ були утворені постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 28.10.2015 року. З 17.06.2020 року повноваження щодо надання публічних послуг у Дніпропетровському регіоні здійснює Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС).

Наказом МВС № 1532 від 30.11.2015 року прийнято рішення про ліквідацію Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України, Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС, управлінь Державної автомобільної інспекції ГУМВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях.

Зазначені органи ДАІ перебувають в стані ліквідації, але на теперішній час не ліквідовані.

На сервісні центри, зокрема й на відповідача, покладено обов`язки щодо здійснення владних повноважень та функцій, які раніше належали ДАІ, в частині державної реєстрації транспортних засобів. Проте, сервісні центри МВС не визначено правонаступниками прав та обов`язків ДАІ за раніше здійсненими операціями.

Також, відповідач зазначає, що не наділений повноваженнями щодо визначення належного власника майна та при наявності інформації в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів про належність транспортного засобу іншій особі, вимога про перереєстрацію спірного автомобіля на сина позивача не може бути виконана відповідачем.

Крім того, відповідач вказує, що скасування реєстрації автомобіля можливе тільки після встановлення уповноваженими органами факту реєстрації транспортного засобу за фіктивними чи підробленими документами. Водночас, поновлення державної реєстрації транспортного засобу за позивачем можливе виключно після розгляду судом спору про право власності на автомобіль або визнання недійсними правочинів в порядку цивільного процесуального законодавства України.

Враховуючи наведене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, відповідачем разом із відзивом на позовну заяву подано клопотання про закриття провадження в адміністративній справі № 160/3311/21.

В обґрунтування даного клопотання відповідачем зазначено, що в даному випадку не оскаржуються будь-які рішення, дії або бездіяльність відповідача, оскільки позовна вимога про визнання протиправними дій пред`явлена до ВРЕВ-2 ДАІ МВС України в Дніпропетровській області, а не до РСЦ ГСЦ МВС в Дніпропетровській області, який не є правонаступником прав і обов`язків ДАІ за раніше здійсненими реєстраційними операціями.

Будь-яких рішень стосовно зняття з обліку та подальших реєстрацій автомобіля відповідачем не приймалось, дій (бездіяльності) не вчинялось, що свідчить про те, що РСЦ ГСЦ МВС в Дніпропетровській області не є належним відповідачем у даній справі.

Крім того, відповідач зауважує, що в позовній заяві позивач фактично вимагає поновлення державної реєстрації права власності на автомобіль за собою та визнання недійсною перереєстрації транспортного засобу за іншими власниками – фізичними особами, що є спором про право власності на майно (визнання недійсними правочинів), який виник з цивільно-правових відносин, для розгляду якого цивільним процесуальним законодавством встановлено інший порядок судового провадження.

Вирішуючи дане клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу 2, 3 пункту 9 Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників.

У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питань про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

Питання припинення юридичною особою публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права слід розуміти не лише в контексті припинення її майнових зобов`язань, оскільки така особа створювалась для виконання функцій держави чи місцевого самоврядування. Відповідно, функції держави не зникають із ліквідацією юридичної особи публічного права, крім випадку повної відмови держави від виконання певних функцій, а тому в будь-якому випадку, враховуючи принцип безперервності влади, має бути вирішено питання про функціональне правонаступництво юридичної особи публічного права.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-ХІІ від 30 червня 1993 року для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників та належних користувачів ведеться Єдиний державний реєстр транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України.

В пп.37 п.4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого указом Президента України №383/2011 від 06.04.2011р. «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України» передбачалось, що Міністерство відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію та облік транспортних засобів і видає відповідні реєстраційні документи. Аналогічні повноваження МВС України передбачені і в постанові Кабінету Міністрів України №878 від 28.10.2015р. «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України».

Таким чином, державні функції щодо проведення реєстрації транспортних засобів покладалось на МВС України.

Відповідно до п.4 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №341 від 14.04.1997р., Державтоінспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить державну реєстрацію (перереєстрацію) та облік призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортних засобів усіх типів.

Водночас, наказом МВС України №1532 від 30.11.2015р. «Про ліквідацію Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України, Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС, управлінь Державної автомобільної інспекції ГУМВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях» було прийнято рішення про ліквідацію Управлінь Державної автомобільної інспекції, зокрема і Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в АР Крим (ідентифікаційний код 24522128) та призначено голову ліквідаційної комісії.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ» №889 від 28.10.2015р. було утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, серед яких: Регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області.

Суд зазначає, що органи, які здійснювали дії зі зняття та перереєстрації автомобіля позивача, Постановою Кабінету Міністрів Україні від 09 листопада 2015 р. № 904 "Про внесення змін до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" були замінені на відповідні територіальні органи з надання сервісних послуг МВС.

Згідно з п. 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року (далі - "Порядок") державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач є правонаступником Державної автомобільної інспекції щодо здійснення реєстраційних дій транспортних засобів, тому, до компетенції відповідача належить виконання функції держави з державної реєстрації та обліку транспортних засобів на території України.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В даному випадку позивач звернувся до суду з позовом до суб`єкта владних повноважень щодо скасування свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та запису про зняття з обліку автомобіля, поновлення державної реєстрації транспортного засобу за позивачем, що відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Відтак, суд доходить висновку, що клопотання Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС) про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню.

Відповідно до довідки від 17.05.2021 року № 94, складеної відділом управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у період з 15.03.2021 року по 16.04.2021 року, включно суддя Лозицька І.О. перебувала на лікарняному, а у період з 19.04.2021 року по 14.05.2021 року - у щорічній відпустці.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) з 29.12.2008 року є власником транспортного засобу марки Toyota, модель: Corolla ЗНГ, тип: легковий-комбі-В; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , НОМЕР_2 , 2006 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_5 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , копія якого міститься в матеріалах справи.

Позивач звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (Філія ГСЦ МВС), Територіальний сервісний центр МВС № 1242 з питання перереєстрації автомобіля.

Листом від 23.10.2020 року № 31/4-1242-Б-73 позивача повідомлено, що в перереєстрації автомобіля Toyota Corolla, держномер НОМЕР_5 , НОМЕР_7 /кузов НОМЕР_4 відмовлено, у зв`язку з тим, що згідно ЄДР МВС 29.10.2010 року вищевказаний автомобіль був знятий з обліку для реалізації, та неодноразово перереєстрований в різних ТСЦ України на інших власників.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до ТСЦ № 1242 РСЦ ГСУ МВС в Дніпропетровській області із заявою від 24.11.2020 року, в якій вказав, що є законним власником спірного автомобіля та просив надати розгорнуту інформацію про реєстраційні дії з автомобілем, починаючи з 29.10.2010 року, вказати дати наступних перереєстрацій та ТСЦ України, в яких вони здійснювались, надати копії документів, на підставі яких здійснювались перереєстрація автомобіля, надати інформацію про кінцевого власника автомобіля.

Листом від 08.12.2020 року № 31/4-1242-Б-85 позивача повідомлено, що згідно Єдиного державного реєстру транспортний засіб 29.10.2010 року було знято з обліку для реалізації за дорученням ВРВ 596843 від 15.10.2010 року громадянином ОСОБА_2 , в подальшому перереєстровувався в межах України.

Також повідомлено, що інформацію про зареєстровані ТЗ та відомості про їх власників, які містяться в АІС «Автомобіль» та Єдиному державному реєстрі Державтоінспекції, мають конфіденційний характер і можуть надаватися виключно власникам ТЗ про зареєстровані за ними ТЗ, а також за запитами судів, органів місцевого самоврядування, органів внутрішніх справ, органів прокуратури органів державної податкової служби, державних виконавців, нотаріусів, органів Служби безпеки України та інших органів державної влади (посадових осіб) якщо запит зроблено у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, страхових компаній у разі необхідності встановлення обставин страхових випадків.

Таким чином, оскільки, запитувана позивачем інформація містить персональні дані (відомості) про третю особу, то їх надання можливо лише за згодою третьої особи, яка є суб`єктом персональних даних.

Вважаючи дії щодо перереєстрації транспортного засобу належного позивачу, за іншими особами всупереч волі власника протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з цією позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

За приписами ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопеді, затверджений постановою КМУ від 07.09.1998 року, № 1388 (далі – Порядок № 1388, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Порядку №1388 передбачено, що на території України встановлюється єдина процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Відповідно до абзацу 1 п.8 Порядку №1388 державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договори купівлі продажу, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; договори, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів: договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортні засоби договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти господарювання, що здійснюють оптову та роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою; договір комісії між власником транспортного засобу і суб`єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб`єкт господарювання, які підписані від імені суб`єкта господарювання уповноваженою особою та скріплені печаткою (за її наявності), у разі продажу транспортних засобів суб`єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном; рішеннями власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів транспортного засобу та конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане органом доходів і зборів посвідчення про реєстрацію в уповноваженому органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

Згідно з п. 24 Порядку реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів здійснюється за місцем звернення власника або його уповноваженої особи незалежно від місця реєстрації (проживання) фізичної особи чи місцезнаходження юридичної особи.

У разі митного оформлення транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, які ввозяться на митну територію України, за електронною митною декларацією така декларація, засвідчена електронним цифровим підписом відповідальної посадової особи органу доходів і зборів, передається за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем органам МВС.

Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в уповноважених органах МВС, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою уповноваженого органу МВС про зняття транспортного засобу з обліку. Переобладнання (крім переобладнання для роботи на газових наливах), відчуження, передача права користування і розпорядження придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у уповноважених органах МВС, не допускається.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Таким чином, наведеною нормою передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови надання власниками транспортних засобів, зокрема, документів, які підтверджують правомірність їх придбання, отримання, ввезення, митного оформлення, а також відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху. Також цією нормою встановлено перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин. А для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку (як у спірному), крім документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою уповноваженого органу МВС про зняття транспортного засобу з обліку.

Відповідно до п. 33 Порядку перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників - юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Згідно з п. 39 Порядку у разі перереєстрації транспортного засобу свідоцтво про реєстрацію підлягає заміні на загальних підставах.

Порядок здійснення центрами надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів (далі - Центри), державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів (далі - ТЗ), оформлення і видачі свідоцтв про реєстрацію ТЗ, тимчасових реєстраційних талонів (далі - реєстраційні документи) та номерних знаків на ТЗ встановлено Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 379 від 11.08.2010 року.

Відповідно до п.4.2 Інструкції № 379 у разі заміни свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта), крім випадків їх втрати або викрадення, проводиться перереєстрація ТЗ. При цьому, попередньо видані свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічні паспорти) вилучаються. Вилучені свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічні паспорти) долучаються до матеріалів перереєстрації.

Отже, при проведенні перереєстрації автомобіля позивача повинно було бути вилученим у позивача Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується відповідачем, у позивача наявний оригінал Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Більше того, у Висновку експертного дослідження №04/1242/15173 від 22.10.2020 року зафіксовано, що бланк виданого на дослідження документа «Свідоцтво про реєстрацію ТЗ» серії НОМЕР_3 відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу.

Разом з тим, відповідно до п. 40 Порядку у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування.

Відповідно до п.5.7 Інструкції №379 на підставі документів, що підтверджують встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин ТЗ, виявлення ТЗ, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в Центрі, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, або інформацію про реєстрацію яких несанкціоновано внесено до автоматизованої бази даних АІС «Автомобіль» та (або) Єдиного державного реєстру Державтоінспекції, працівники Центру оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку ТЗ і передають усі відповідні документи до органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.

Таким чином, з положень п.5.7 Інструкції № 379 вбачається, що саме перед зверненням до органів досудового розслідування працівники сервісного центру скасовують реєстрацію (перереєстрацію) транспортного засобу.

За пп.5.7.2 та пп.5.7.3 Інструкції № 379 про скасування державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку ТЗ до автоматизованої бази даних АІС «Автомобіль» та Єдиного державного реєстру Державтоінспекції вноситься запис: «Скасування реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку ТЗ», а також вноситься запис про підстави такого скасування. Свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) таких ТЗ та номерні знаки вилучаються. Свідоцтво про реєстрацію ТЗ (технічний паспорт) анулюється способом, що не дозволяє його повторного використання, і долучається до матеріалів про скасування державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку ТЗ, а номерні знаки знищуються в установленому порядку.

Виходячи з наведених положень Порядку № 1388 та Інструкції № 379, вчиненню уповноваженими особами відповідача дії/прийняття рішень про скасування державної реєстрації (перереєстрації), передує: виявлення транспортного засобу, зареєстрованого (перереєстрованого) за фіктивними чи підробленими документами; наявність достатніх і допустимих даних, які засвідчують обставину фіктивності чи підроблення документів, на підставі яких за участю сервісного центру МВС проведено державну реєстрацію/перереєстрацію автомобіля.

З системного аналізу наведених правових норм чинного законодавства слідує, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків та проводиться з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Уповноважені особи сервісних центрів МВС скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію) у разі виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, і передають усі відповідні документи до відповідного органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.

Тобто, на момент прийняття рішення про скасування державної реєстрації транспортного засобу у розпорядженні уповноваженої особи сервісного центру МВС повинні бути беззаперечні документальні докази того, що транспортний засіб був зареєстрований (перереєстрований) за фіктивними чи підробленими документами.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.11.2020 року у справі № 420/6350/19.

Як вже встановлено судом, позивачем було надано автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на проведення експертного дослідження.

Згідно висновку експертного дослідження № 04/1242/15173 від 22.10.2020 року номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_8 , ідентифікатор НОМЕР_1 , наданого на дослідження транспортного засобу Toyota Corolla, номерних знак НОМЕР_5 , не змінювався; бланк наданого на дослідження документа «Свідоцтво про реєстрацію ТЗ» серія НОМЕР_3 відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу.

В той же час, згідно наданої відповідачем копії картки № НОМЕР_9 щодо операції від 29.10.2010 року зі зняття з обліку спірного транспортного, а також відомостей результатів аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України від 04.06.2021 року транспортний засіб 29.10.2010 року знято з обліку для реалізації за дорученням від 15.10.2010 року № ВРВ596843 довіреною особою ОСОБА_2 у МРЕВ ДАІ № 1 м. Дніпропетровськ; 11.01.2011 року – тимчасово зареєстровано за ОСОБА_3 з видачою тимчасового талону за заявою власника для реєстрації у тому числі при уточненні реєстраційних даних ТЗ – у ВРЕР ДАІ з обслуговування Володарського, Ставищанського, Таращанського та Тетіївського районів при УДАЇ ГУМВС України в Київській області; 06.05.211 року – перереєстровано за ОСОБА_3 у ВРЕР ДАІ з обслуговування Володарського, Ставищанського, Таращанського та Тетіївського районів при УДАЇ ГУМВС України в Київській області; 06.03.2021 року – знято з обліку для реалізації за заявою власника ОСОБА_3 - у ВРЕР ДАІ з обслуговування Володарського, Ставищанського, Таращанського та Тетіївського районів при УДАЇ ГУМВС України в Київській області; 19.04.2012 року – зареєстровано (транспортний засіб придбано в торгівельній організації) за ОСОБА_4 - у ВРЕР ДАІ з обслуговування Володарського, Ставищанського, Таращанського та Тетіївського районів при УДАЇ ГУМВС України в Київській області; 26.12.2014 року – перереєстровано за ОСОБА_5 на підставі довідки-рахунку у ВРЕР ДАІ з обслуговування Володарського, Ставищанського, Таращанського та Тетіївського районів при УДАЇ ГУМВС України в Київській області.

При цьому, суд повторно наголошує, що пункт 40 Порядку № 1388 вказує на необхідність скасування реєстрації транспортного засобу у разі виявлення факту його реєстрації за фіктивними (підробленими) документами та передачу відповідних документів до органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі №804/928/18, у постанові від 31 березня 2020 року у справі №140/1321/19, у постанові від 12.11.2020 року у справі № 420/6350/19.

Проте, сторонами до суду не надано належних доказів щодо звернення до органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.

В свою чергу, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що в даному випадку приписи пункту 40 Порядку № 1388 є чинними і у встановленому порядку не визнавались неконституційними, а отже є обов`язковими до виконання на всій території України, зокрема суб`єктами владних повноважень.

Суд зазначає, що скасування реєстрації автомобіля можливе тільки після встановлення уповноваженими органами факту реєстрації транспортного засобу за фіктивними чи підробленими документами, що станом на день розгляду даної справи, не встановлено, доказів протилежного сторонами не надано.

При цьому, в даному випадку адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо встановлення факту реєстрації транспортного засобу за фіктивними чи підробленими документами.

Тому, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ВРЕВ-2 ДАІ МВС України у Дніпропетровській області щодо зняття з обліку автомобіля марки Toyota, модель: Corolla ЗНГ, тип: легковий-комбі-В; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , НОМЕР_4 , 2006 року випуску, червоного кольору з ОСОБА_1 ; зобов`язання відповідача скасувати запис про зняття з обліку спірного автомобіля; зобов`язання відповідача скасувати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, який був виданий після проведення незаконної реєстрації та зобов`язання відповідача поновити державну реєстрацію спірного автомобіля за ОСОБА_1 , є передчасними, оскільки доказів встановлення факту реєстрації транспортного засобу за фіктивними чи підробленими документами суду не надано.

При розгляді даної справи суд зазначає, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (заява №25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі «Стреч проти Сполучного Королівства» («Stretch v. theUnitedKingdom», заява №44277/98).

Слід зазначити, що у практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Протоколу першого ЄКПЛ, а саме: (1) чи є втручання законним; (2) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; (3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Протоколу першого, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Справа «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06) - будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів"; питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (пункт 50); говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачекs.r.о." проти Чеської Республіки", заява № 26449/95, пункт 54).

У справі «Трегубенко проти України» (заява №61333/00, пункт 53) Суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява №48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), №21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPine v. theCzechRepublic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPine v. theCzechRepublic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

В даному випадку позивач можливо постраждав від злочину, в результаті чого було здійснено перереєстрацію його транспортного засобу на підставі підроблених документів. При цьому, за даним фактом позивач не звертався до правоохоронних органів із заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій, протилежного позивачем не доведено.

Державна реєстрація ТЗ визначена Законом України «Про дорожній рух», який в свою чергу визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Європейський суд з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначив, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 30.06.2021 року.

Суддя І.О. Лозицька