Рішення № 97968746, 29.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року Справа № 160/6918/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 10.11.2020 року №UA110150/2020/000155/1.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін з 21.05.2021 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.10.2020 року між ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» та компанією «QINGDAO MAOSHUN INDUSTRIAL» СО., LTD, укладено зовнішньоекономічний контракт №МSH-1-2020 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного контракту. З метою митного оформлення товару, позивач 09.11.2020 року подав відповідачу електронну митну декларацію №UA110150/2020/007579 разом з усіма документами, які підтверджують митну вартість товару, що підтверджується відповідними відомостями у графі 44 декларації. Проте, відповідачем було прийнято оспорюване рішення з посиланням на невідповідність поданих документів вимогам ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України. Позивач не погоджується із прийнятим рішенням та вважає його протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки відповідач не надав жодних аргументів та доказів того, що задекларований товар суперечить вимогам митного законодавства.

03.06.2021 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що під час митного контролю товарів за митною декларацією №UA110150/2020/007579 від 09.11.2020 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також, під час здійснення Дніпровською митницею ДМС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано; не надано банківські платіжні документи; надані до митного оформлення документи, не містять відомостей щодо якісних/технічних характеристик оцінюваного товару, що мають вплив на його вартість. Отже, вищевказані розбіжності у документах, поданих позивачем разом з митною декларацією, які підтверджували вартість страхування товарів, як складової частини митної вартості товарів, виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення вартості страхування як складової частини заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України.

04.06.2021 року представником позивача подано письмову відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» зареєстровано 19.11.2018 року, основний вид економічної діяльності – оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням.

Так, 03.10.2020 року між ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» та компанією «QINGDAO MAOSHUN INDUSTRIAL» СО., LTD, укладено зовнішньоекономічний контракт №МSH-1-2020 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного контракту.

Згідно з пунктом 3.1. контракту поставки здійснюються на умовах згідно правил ІНКОТЕРМС за редакцією 2010 року, які мають обов`язковий характер для сторін у рамках цього контракту. Конкретні умови поставки партії товару зазначаються у Специфікації до цього контракту.

З метою митного оформлення частини ввезеного товару, ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» 09.11.2020 року подано митну декларацію №UA110150/2020/007579, відповідно до якої до ввезення задекларовано наступний товар:

- тачки (візки) ручні несамохідні, виробництва торгівельних марок «Vitals»/ «Limex», призначені для легких будівельних та садово городних робіт, з суцільним металевим каркасом та коритом з листового металу (сталь), з опорою на одне колесо, у розібраному для транспортування стані. Тачки (візки) ручні «Vitals» вантажопідйомністю - 180 кг: - мод. 100/180-помаранчева - 2260 шт. / тачки (візки) ручні «Limex» вантажопідйомністю - 160 кг: - мод. 90/160- 2 – 1200 шт.

Загальна вартість задекларованої частини з партії товару за МД №UA110150/2020/007579 становила 44 500,00 дол. США.

Митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

Для митного оформлення позивачем були подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний контракт №МSH-1-2020 від 03.10.2019 року, Специфікація №8 від 25.08.2020 року; рахунок-фактура №ТЗ19-20190815-7 від 04.09.2020 року, пакувальний лист, договір міжнародного морського перевезення (фрахту) №1510/912/2019 від 15.10.2019 року, коносамент №МRFВ20091201 від 10.09.2020 року, інвойс №L33102 від 06.11.2020 року.

За результатом опрацювання всіх поданих декларантом документів Дніпровською митницею Держмитслужби встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме:

1) відповідно до гр. 44 ЕМД до митного контролю заявлено:

некласифікований комерційний документ №б/н від 06.11.2020 року (код 3000), каталог

виробника товару №б/н від 09.11.2020 року (код 3012), прескурант (прайс-лист) товару

№б/н від 06.08.2020 року (код 3014), пропозиція укласти договір (оферта) №б/н від

18.08.2020 року (код 4310), лист №01-09/11 від 09.11.2020 року.

Проте, скановані копії вказаних документів до митного контролю не надано, що унеможливлює їх опрацювання.

2) поставка товару заявлена до митного оформлення на підставі

зовнішньоекономічного контракту від 03.10.2019 року №MSH-1-2020, Специфікації №8 від 25.08.2020 року, яка є невід`ємною частиною контракту,

інвойсу від 04.09.2020 року №ТЗ19-20190815-7.

Відповідно до відомостей, що містяться у наданих до митного оформлення документах, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB- Qingdao, згідно Інкотермс 2010.

Враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB (якими передбачено здійснення митних формальностей у країні відправлення продавцем) та пункт 3.1.1 контракту від 03.10.2019 року №MSH-l-2020, продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення.

Проте, документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано.

3) у Специфікації №8 від 25.08.2020 року зазначено, що

оплата товару здійснюється на умовах: оплати 44 500,00 дол. США протягом 90 днів

від дати фактичного отримання товару.

Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Проте, декларантом до митного оформлення банківські платіжні документи не надавалися.

4) з метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано договір ТЕО №1510/912/2019 від 15.10.2019 року з перевізником «Global Container Lines Latvija SIA», рахунок про надання ТЕО від 06.11.2020 року №L33102, заявку №1/33 від 26.08.2020 року.

Згідно відомостей ЕМД поставка оцінюваної партії товару здійснено у контейнерах №№ TEMU7763777, MRSU3996067, MSKU1184361 на морському судні MAERSKKIEL за домашнім коносаментом №MRFB20091201 від 10.09.2020 року, у якому у графі «For delivery apply to» (для доставки звертатися до) зазначено – ICS LTD.

Проте, документального підтвердження договірних відносин ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» та/або «Global Container Lines Latvija SIA» з вищевказаною компанією до митного контролю та оформлення не надано.

5) згідно коносаменту №MRFB20091201 від 10.09.2020 року, перевезення

контейнерів TEMU7763777, MRSU3996067, MSKU1184361 здійснено на судні

MSCFEBE03 7W.

Проте, декларантом не надано документального підтвердження про перевантаження з судна MSCFEBE037W на судно MAERSKKIEL.

Згідно заявки №1/33 від 26.08.2020 року визначено маршрут перевезення та відповідно маршрут надання послуг перевізником «Global Container Lines Latvija SIA»: Port QINGDAO, China- port Pivdennyi – city Dnipro, Ukraine.

При цьому, у рахунку про надання ТЕО від 06.11.2020 року №L33102 наявні відомості лише щодо вартості морського перевезення (фрахту) за маршрутом Port QINGDAO, China- port Pivdennyi.

Виявлені невідповідності викликають сумніви у достовірності наданих даних, що унеможливлює перевірку числового значення всіх понесених витрат на транспортування на визначеному у заявці №1/33 від 06.11.2020 року маршруті перевезення.

6) враховуючи відмітки на коносаменті №MRFB20091201 від 10.09.2020 року (за яким було здійснено поставку оцінюваної партії товару) Одеської митниці ДФС -03.11.2020 року, Дніпровської митниці - 06.11.2020 року, рахунок від 06.11.2020 року №L33102 складено до моменту фактичної поставки товару, що не дає можливості перевірити наявність додаткових витрат та включення їх до загальної вартості наданих послуг.

7) пунктом 4 договору ТЕО №1510/912/2019 від 15.10.2019 року передбачено надання акту виконаних робіт.

Проте, вказаний документ до митного оформлення не надавався.

8) у рахунку про надання ТЕО від 06.11.2020 року №L33102 визначено термін оплати - 17.12.2020 року.

Проте, до митного оформлення декларантом платіжні документи не надано.

9) надані до митного оформлення документи, не містять відомостей щодо якісних/технічних характеристик оцінюваного товару, що мають вплив на його вартість.

На підставі ч. 3 статті 53 Митного кодексу України Дніпровською митницею Держмитслужби повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Так, декларантом листом від 10.11.2020 року №01-10/11 були надані наступні документи:

- акт виконаних робіт №б/н від 06.11.2020 року;

- каталог виробника товару №б/н від 09.11.2020 року;

- комерційна пропозиція (оферта) №б/н від 18.08.2020 року;

- лист №01-03/11 від 03.11.2020 року;

- прас-лист б/н від 06.08.2020 року;

- пояснення щодо неможливості надання інших додаткових документів з огляду на те, що наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митною декларацією, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

За результатом проведеної митної оцінки митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000155/1 від 10.11.2020 року, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товарів із застосуванням резервного методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000155/1 від 10.11.2020 року.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Відповідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Приписами ст.337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті УІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п. 2 статті VІІ «Оцінка товару для митних цілей» ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до п. 4 ст. 57 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 8 статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) не має жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000155/1 від 10.11.2020 року, підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Щодо висновків митного органу про те, що декларантом не надано скановані копії документів, суд зазначає, що усі документи декларантом були надані митниці як додаткаи до електронної митної декларації, отже, посилання на відсутність скан копії останніх є безпідставним.

Щодо того, що декларантом не надано документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги), суд погоджується з доводами позивача, що надання документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів не передбачено жодним документом.

Ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки не є джерелом інформації про митну вартість товару, оскільки цей документ не передбачений переліком документів, визначених статтю 53 МК України, що підтверджують митну вартість товару.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 року у справі № 810/4116/17 зазначив, що ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

За змістом ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, доводи відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо умов здійснення експортної операції, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не відповідають дійсності.

Також, митним органом зазначено, що у наданій Специфікації №8 від 25.08.2020 року зазначено, що оплата товару здійснюється на умовах оплати 44 500,00 дол. США протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару. Проте, декларантом до митного оформлення банківські платіжні документи не надавалися.

З цього приводу суд зазначає, що для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, позивач надав ряд документів, в тому числі, контракт від 03.10.2020 року №МSH-1-2020, згідно якого оплата товару здійснюється протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару.

Таким чином, надати будь-яке підтвердження оплати товару не є обов`язковим на дату подання декларації, оскільки така оплата в повному обсязі відсутня.

Також, в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи митного органу про те, що у коносаментах відсутні відмітки про здійснення перевантаження вантажу з одного транспортного засобу на інший та відсутність транспортних перевізних документів, що підтверджують переміщення вантажу та додаткових витрат з цієї підстави, що не підтверджено ТЕО від 06.11.2020 року №L33102.

Так, судом встановлено, що перевезення вантажу згідно коносаменту №MRFB20091201 від 10.09.2020 року здійснено компанією «Global Container lines Latvija SIA» як мультимодальне, тобто здійснюване декількома видами транспорту, відповідальність за яке несе один перевізник.

Таким чином, додаткові витрати в даному випадку не були понесені позивачем.

Отже, загальним документом на всьому шляху перевезення слугує транспортний документ.

Відповідно до наказу Мінфіну №651 від 30.05.2012 року «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», відомості про відправника, якщо переміщення товарів здійснювалось послідовно за декількома товарно-транспортними документами, декількома видами транспорту, відомості про особу яка є відправником, зазначається згідно з першим із зазначених документів.

Таким чином, суд зазначає, що достатнім є надання коносаменту як єдиного транспортного документа для визначення числових значень транспортної складової.

Також, не знайшли свого обгрунтованого підтвердження посилання митного органу на те, що враховуючи відмітки на коносаменті №MRFB20091201 від 10.09.2020 (за яким було здійснено поставку оцінюваної партії товару) Одеської митниці - 03.11.2020 року, Дніпровської митниці - 06.11.2020 року, рахунок від 06.11.2020 року №L33102 складено до моменту фактичної поставки товару, що не дає можливості перевірити наявність додаткових витрат та включення їх до загальної вартості наданих послуг, оскільки штамп Одеської митниці від 03.11.2020 року підтверджує факт взяття під митний контроль вантажу Одеською митницею. Рахунок на оплату фрахту та акт виконаних робіт сформовані 06.11.2020 року, тобто після взяття товару під митний контроль та доставления контейнера в м. Дніпро, про що свідчить штамп Дніпровської митниці, тобто не до, а після здійснення фактичної поставки товару.

Щодо посилання відповідача, про те, що у рахунку про надання ТЕО від 06.11.2020 року №L33102 визначено термін оплати - 17.12.2020 року, проте банківські платіжні документи щодо здійснення оплати послуг транспортування декларантом не надавалися, суд зазначає, що термін оплати фрахту в день декларування – 09.11.2020 року не сплинув.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст.53 МК України, банківські платіжні документи надаються за умови сплати рахунку.

Оскільки станом на момент подання декларації рахунок не було сплачено, підстави для надання платіжних документів були відсутні.

Водночас, як встановлено судом, оплата транспортних витрат за інвойсом №L33102 фактично здійснена 21.12.2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №35.

Щодо не надання декларантом до митного оформлення акту виконаних робіт, суд зазначає, що, як встановлено судом, акт виконаних робіт було надано митному органу листом №01-10/11 в процесі митного оформлення партії товару.

Щодо висновку митного органу про те, що надані до митного оформлення документи, не містять відомостей щодо якісних/технічних характеристик оцінюваного товару, що мають вплив на його вартість, суд зазначає, що в ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем під час декларування товару до митниці було надано технічні характеристики поставленого товару, його розпізнавальні особливості, надані виробником товару і завірені печаткою компанії, які дозволяють ідентифікувати задекларований товар, що підтверджується відомостями у графі митної декларації.

Таким чином, такі доводи відповідача не відповідають дійсності.

Щодо того, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-127а15.

Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

З доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, якими мотивовані спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару №UA110150/2020/000155/1 від 10.11.2020 року, не має жодного відношення до саме числового визначення заявленої ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» митної вартості та носять формальний характер.

Крім того, відповідно до наявних даних, визначена митним органом митна вартість товару, грунтується на раніше визнаній органом Держмитслужби вартості за попередніми оформленнями за подібними товарами.

Разом з тим, в рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод. Не дано пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов. Не вказані причини, з яких не був застосований основний метод визначення митної вартості, та чотири другорядні методи і чому обраний саме резервний метод визначення митної вартості.

Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом оспорюване рішення №UA110150/2020/000155/1 від 10.11.2020 року прийнято без урахуванням усіх обставин та без дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності рішення Дніпровської митниці Держмитслужби, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2 270,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №799 від 02.04.2021 року.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Дніпровської митниці Держмитслужби на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 270,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 2 200,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» у справі №160/6918/21 здійснював адвокат Молочок Андрій Олександрович, що здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1879 від 08.07.2008 року.

Судом встановлено, що між Адвокатським ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» та адвокатом Молочок Андрієм Олександровичем укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 25.07.2020 року.

Також, 02.06.2021 року між сторонами підписано Специфікацію (додаток) №12/21, відповідно до якої розмір винагорода (гонорар) за надання правової допомоги по даному договору визначена сторонами наступним чином:

- консультація – 200,00 грн.;

- складання позовної заяви – 1 500,00 грн.;

- складання письмової відповіді на відзив на позовну заяву – 500,00 грн.

Відповідно до рахунку на оплату №12/21 від 02.06.2021 року, загальна вартість наданих послуг складає 2 200,00 грн.

Вказані послуги були прийняті позивачем за актом здачі-приймання наданих послуг з надання правової допомоги від 02.06.2021 року та оплачені, що підтверджується копією платіжного доручення від 04.06.2021 року №22260.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про стягнення на користь позивача судових витрат суд зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу у справі №160/6918/21 підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 200,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (49000, м. Дніпро, вул. Н.Алексеєнко, буд. 100, прим. 1, код ЄДРПОУ 42634661) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110150/2020/000155/1 від 10.11.2020 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (49000, м. Дніпро, вул. Н.Алексеєнко, буд. 100, прим. 1, код ЄДРПОУ 42634661) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (49000, м. Дніпро, вул. Н.Алексеєнко, буд. 100, прим. 1, код ЄДРПОУ 42634661) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 200,00 (дві тисячі двісті гривень 00 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець