Ухвала суду № 97968703, 30.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

30 червня 2021 року Справа №160/9619/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини А1314 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2021р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Військової частини А1314 та просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення повного обов`язкового розрахунку, ненарахування та невиплату при звільненні з військової служби 14 січня 2020 року позивачеві, заборгованості суми з індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, передбаченої Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця - січень 2008 року;

- зобов`язати відповідача здійснити повний обов`язковий розрахунок, нарахувати та виплатити, позивачеві неотриману при звільненні з військової служби 14 січня 2020 року суму заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, згідно Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення повного обов`язкового розрахунку, ненарахування та невиплату при звільненні з військової служби 14 січня 2020 року позивачу, заборгованості суми з індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 січня 2019 року, передбаченної Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця - березень 2018 року;

- зобов`язати відповідача здійснити повний обов`язковий розрахунок, нарахувати та виплатити позивачу неотриману при звільненні з військової служби 14 січня 2020 року суму заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 січня 2019 року, згідно Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця - березень 2018 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного розрахунку складу місячного грошового забезпечення позивача станом на січень 2020 року позивачу, у наслідок чого протиправно не були враховані до його складу додаткові щомісячні виплати - щомісячна премія за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 35 %, та надбавка за особливості проходження військової служби у розмірі 65 %, передбачені п. 5. Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 та сума індексації грошового забезпечення, передбачена Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", що призвело до недоплати мені коштів - Одноразової Грошової Допомоги при Звільненні (ОГДЗ), передбаченої п.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за повних 25 років календарної служби;

- зобов`язати відповідача провести новий перерахунок місячного грошового забезпечення позивача станом на січень 2020 року та включити до його складу, додаткові щомісячні виплати - щомісячна премія за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 35 %, та надбавка за особливості проходження військової служби у розмірі 65 %, передбачені п. 5. Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 та сума індексації грошового забезпечення, яка передбачена Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", і на підставі нового розрахунку здійснити доплату позивачу, суми заборгованості Одноразової Грошової Допомоги при Звільненні (ОГДЗ), передбаченої п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за повних 25 років календарної служби;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та не виплати позивачу при звільненні 14.01.2020 року суми Одноразової Грошової Допомоги при Звільненні (ОГДЗ), згідно з вимогами п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 (три) повних роки, з урахуванням пільгової вислуги, яка розрахована відповідно до Підпункту "а" пункту з Постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 та наказу МО України від 14.08.2014 № 530, якими передбачено, що зараховується один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичнііі операції;

- зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату позивачеві, яка не була виплачена при звільненні 24.12.2019 року, суми Одноразової Грошової Допомоги при Звільненні (ОГДЗ), згідно з вимогами п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за З (три) повних роки, з урахуванням пільгової вислуги, яка розрахована відповідно до Підпункту "а" пункту З Постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 та наказу МО України від 14.08.2014 № 530, якими передбачено, що зараховується один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

У зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 22.06.2021р. по 25.06.2021р. у щорічній відпустці питання щодо відкриття провадження у даній справі вирішується 30.06.2021р.

Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

Згідно до п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем у позові не зазначено відомих номерів засобів зв`язку із відповідачем в порушення вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, судом відхиляється зазначення позивачем у позові про те, що йому невідомі засоби зв`язку із відповідачем, оскільки номери засобів зв`язку із відповідачем містяться в ЄДРПОУ та перебувають в загальному доступі.

У відповідності до п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначається, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Однак, як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви в ній містяться неточності, зокрема, щодо дати звільнення позивача з військової служби, в порушення вимог п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Однак, на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, позивачем до позовної заяви не додано доказів проведення відповідачем неповного розрахунку складу місячного грошового забезпечення позивача станом на січень 2020 року та, як наслідок, не врахування до його складу додаткових щомісячних виплат - щомісячна премія за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 35 %, та надбавка за особливості проходження військової служби у розмірі 65 %, передбачені п. 5. Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 та сума індексації грошового забезпечення, передбачена Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, позивачем до позовної заяви не додано доказів ненарахування та не виплати позивачеві при звільненні 14.01.2020 року суми Одноразової Грошової Допомоги при Звільненні (ОГДЗ), згідно з вимогами п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 (три) повних роки, з урахуванням пільгової вислуги, яка розрахована відповідно до Підпункту "а" пункту з Постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 та наказу МО України від 14.08.2014 № 530, в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч.5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Встановлений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд також зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Так, як свідчить зміст позовної заяви, позивач, зокрема, просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та не виплати позивачу при звільненні 14.01.2020 року суми Одноразової Грошової Допомоги при Звільненні (ОГДЗ), згідно з вимогами п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 (три) повних роки, з урахуванням пільгової вислуги, яка розрахована відповідно до Підпункту "а" пункту з Постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 та наказу МО України від 14.08.2014 № 530, якими передбачено, що зараховується один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичнііі операції, тобто, позов у наведеній частині позовних вимог повинен був бути поданий у строк до 14.02.2020р. включно, однак згідно штемпеля поштового зв`язку даний позов подано позивачем лише 11.06.2021р., тобто із пропуском місячного строку, встановленого ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Слід зауважити, що оскільки одноразова грошова допомога при звільненні не входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення), тому підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 233 КЗпП України відсутні.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №806/1989/17.

За правилами ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що для середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені застосовуються положення статті 233 КЗпП України, а невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Разом з тим, оскільки спірні правовідносини пов`язані, зокрема, із нарахуванням та виплатою суми невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні під час звільнення позивача з публічної служби (військової служби), то під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України, як норми спеціального закону, а не положення КЗпП України.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду, яка висловлена у його постановах від 22.01.2020р. у справі №620/1982/19, від 04.12.2019 року у справі № 815/2681/17, від 04.06.2020 у справі №806/1989/17 та від 04.06.2021р. у справі №240/5442/20, яка підлягає обов`язковому врахуванню адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Оскільки позивач звільнений з військової служби 14.01.2020р., а з даним позовом в частині позовних вимог щодо нарахуванням та виплатою суми невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся лише 11.06.2021, зазначене свідчить на користь висновку про пропуск позивачем, встановленого в ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України місячного строку звернення до суду.

Частиною 1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Однак, як вбачається із доданих до позову документів, позивачем до адміністративного позову не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати суми невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні та не додано доказів поважності причин його пропуску в порушення вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, судом відхиляються посилання позивача у позові на ст.233 КЗпП України, оскільки одноразова грошова допомога при звільненні не входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення), тому підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 233 КЗпП України відсутні, що також і відповідає вищенаведеним позиціям Верховного Суду.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст. 123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

За таких обставин, недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, шляхом надання до канцелярії суду:

1) адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:

- із зазначенням у ньому відомих номерів засобів зв`язку із відповідачем у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;

- із приведенням у відповідність прохальної частини позову у відповідності до вимог п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;

2) доказів проведення відповідачем неповного розрахунку складу місячного грошового забезпечення позивача станом на січень 2020 року та, як наслідок, не врахування до його складу додаткових щомісячних виплат - щомісячна премія за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 35 %, та надбавка за особливості проходження військової служби у розмірі 65 %, передбачені п. 5. Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 та сума індексації грошового забезпечення, передбачена Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

3) доказів ненарахування та не виплати позивачеві при звільненні 14.01.2020 року суми Одноразової Грошової Допомоги при Звільненні (ОГДЗ), згідно з вимогами п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 (три) повних роки, з урахуванням пільгової вислуги, яка розрахована відповідно до Підпункту "а" пункту з Постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 та наказу МО України від 14.08.2014 № 530, у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

4) заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати суми невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, п.2, п.4 ч.5 ст.160, ч.4, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А1314 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:

1) адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:

- із зазначенням у ньому відомих номерів засобів зв`язку із відповідачем у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;

- із приведенням у відповідність прохальної частини позову у відповідності до вимог п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;

2) доказів проведення відповідачем неповного розрахунку складу місячного грошового забезпечення позивача станом на січень 2020 року та, як наслідок, не врахування до його складу додаткових щомісячних виплат - щомісячна премія за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 35 %, та надбавка за особливості проходження військової служби у розмірі 65 %, передбачені п. 5. Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 та сума індексації грошового забезпечення, передбачена Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

3) доказів ненарахування та не виплати позивачеві при звільненні 14.01.2020 року суми Одноразової Грошової Допомоги при Звільненні (ОГДЗ), згідно з вимогами п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 (три) повних роки, з урахуванням пільгової вислуги, яка розрахована відповідно до Підпункту "а" пункту з Постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 та наказу МО України від 14.08.2014 № 530, у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

4) заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати суми невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва