Рішення № 97968626, 26.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 року Справа № 160/17557/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

29.12.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 05.11.2020 року №201848 про стягнення з ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 34 000 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови - залишено без руху.

20.01.2021 на виконання вищевказаної ухвали позивачем надано до суду уточнену позовну заяву за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 05.11.2020 №201848 про стягнення з ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 34 000 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що 10.09.2020 об 11:15 год. на 435 км. а/д Н-08 «Бориспіль - Кременчук - Дніпро - Запоріжжя - Пологи - Маріуполь» інспектором Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки було здійснено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом транспортного засобу: вантажного сідлового тягача - Е марки DAF, моделі 95XF430, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп марки JANMIL, моделі NW-15, номерний знак НОМЕР_2 , власником яких є Позивач.

За результатами документального габаритно-вагового контролю згідно Акту про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом №249049 від 10.09.2020 року (далі - акт №249049) встановлено перевищення нормативних вагових параметрів транспортним засобом, встановлених п.22.5 Правил дорожнього руху України, а саме перевищення повної маси автомобіля понад 20% від встановлених законодавством нормативних вагових параметрів.

Відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Постанови КМУ №1567 від 08.11.2006 р. «Про Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, в.о начальника Управління Іонов С.В. винесено оскаржувану постанову №201848 від 05.11.2020 та Позивача притягнуто до відповідальності відповідно до абзацу « 16» ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме у розмірі 34 000 грн., яке зафіксовано актом №249049.

Позивач зазначає, що не є належним перевізником, оскільки є власником транспортних засобів, однак згідно економічних видів діяльності здійснює надання в оренду транспортних засобів, та не є належним перевізником у розумінні законодавства. Даний транспортний засіб, що був перевірений наданий з екіпажем в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , яка його використовує відповідно до умов договору №5 від 17.08.2020 у своїй господарській діяльності. Відповідно до умов договору автомобіль надається орендарю за його телефонною заявкою та доставляється у місце, вказаному у заявці. 10.09.2020 за заявкою ФОП ОСОБА_2 автомобіль було доставлено у м. Запоріжжя для завантаження щебнем та подальшої доставки в смт. Софіївку. Цей автомобіль та 2 інші були залучені до перевезення 1 партії товару, що підтверджується й одночасними контрольними заходами стосовно цих автомобілів відповідачем та складанням відповідних актів. Пояснення щодо цього було надано й інспектору під час контролю, однак за результатами розгляду справи штраф накладено саме на позивача. Запрошення на розгляд даної справи отримано вже запізно для надання повторних пояснень, однак і інспектор ОСОБА_3 і водій ОСОБА_4 є свідками обставин здійснення контролю.

На думку позивача, результати габаритно-вагового контролю не здійснені та не зафіксовані належним чином, оскільки акт №249049 взагалі не може містити посилання ні на джерело інформації для проведення контролю, ні на фактичні показники встановленого контролю. Надана позивачеві копія акту є нечитабельною взагалі, під час здійснення контролю ознайомлення зі змістом цього акту також не відбулося.

Позивач посилається на те, що інспектори відповідача не провели точний контроль на ваговому обладнані не вжили заходів для встановлення точної ваги, а чи було місце проведення контролю пересувним чи стаціонарним пунктом контролю позивачу чи водію ніхто не повідомив, документи щодо цього відповідачем надано не було. Це й на час звернення до суду залишається не з`ясованим.

Крім того, позивач вважає, що саме поняття документального контролю передбачає окремого встановлення ваги транспортних засобів та вантажу, проте цих контрольних заходів також не було здійснено. В порушення до п. 18 Порядку №879 водієві також не було надано довідки про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення, не надано її і перевізникові, оскільки вона не складалася.

Таким чином, позивач зазначає, що залишається незрозумілим, яким чином відповідач встановив наявність порушення абз.« 16» ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: здійснення без відповідного дозволу із перевищенням повної маси автомобіля понад 20% від встановлених законодавством нормативних вагових параметрів, якщо таке встановлення відповідачем не здійснювалося, та ще й допущення цього порушення саме позивачем.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19.02.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій позивач просив:

- зупинити примусове стягнення адміністративно-господарського штрафу з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у сумі 34000 грн. на підстави постанови Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 05.11.2020 №201848 до часу набрання законної сили судовим рішенням у справі про визнання її протиправною та скасування;

- зупинити дію заходів примусового виконання постанови Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 05.11.2020 №201848, а саме: щодо накладення арешту на майно та кошти на рахунках ОСОБА_1 в банках.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Юхно І.В. у період з 15.02.2021 по 03.03.2021 у щорічній відпустці вказана заява 04.03.2021 отримана головуючим суддею Юхно І.В. та розглянута в перший робочий день.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/17557/20 задоволено частково, а саме:

- зупинено стягнення на підставі постанови Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 05.11.2020 №201848 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) адміністративно-господарського штрафу у сумі 34 000,00 грн.;

- відмовлено в іншій частині заяви про забезпечення позову.

10.02.2021 засобами поштового зв`язку до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з додатковими доказами. Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволені з огляду на те, що на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006 (Порядок №1567), на підставі направлення на перевірку №009215 від 04.09.2020 посадовою особою Управління Укртранбезпеки у Дніпропетровській області 10.09.2020 проводилась рейдова перевірка на 435 км а/д Н-08. Відповідно до п. 3,4 Порядку №422, був зупинений транспортний засіб марки DAF, державний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом марки JANMIL, державний номер НОМЕР_2 , в ході перевірки якого було встановлено, що він використовується Позивачем. Водій, що знаходився за кермом транспортного засобу передав для перевірки посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, накладну №050206934148 від 10.09.2020. При перевірці накладної №050206934148 від 10.09.2020 посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області було встановлено, що загальна вага транспортного засобу (брутто) склала 55 780 кг при допустимій нормі 40 000 кг, що складає 39,5% перевищення параметрів нормативу.

Зважаючи на зазначене, відповідач вважає, що посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області на законних підставах було віднесено транспортний засіб Позивача до великогабаритного та на законних підставах складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0015952 від 10.09.2020. У зв`язку з встановленням вищезазначеного порушення посадовою особою Управління було складено акт №249049 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.09.2020, в одному примірнику. Водія зі змістом даного акту ознайомлено, від підпису та надання пояснень відмовився.

Відповідно до п.26 Порядку №1567 Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області в адресу Позивача було направлено поштою повідомлення про розгляд справи №72679/22/24-20 від 22.09.2020, в якому зазначалося про необхідність явки до Управління для розгляду справи на 01.10.2020. Однак представники Позивача у встановлений термін до Управління не з`явилися та не надали додаткових пояснень, інформації, документів, а отже 05.11.2020 на виконання п.27 Порядку №1567 в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області було проведено розгляд акту та винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №201848, якою до Позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34 000 грн. Відповідно до п.29 Порядку №1567 копію постанови №201849 від 05.11.2020 було надіслано Позивачу поштою.

Відповідач наголошує, що ні під час здійснення перевірки, ні під час вирішення питання щодо притягнення до відповідальності документів, які б підтверджували право Позивача на рух дорогами загального користування з перевищенням нормативних вагових параметрів відповідачу надано не було.

Щодо процедури проведення габаритно-вагового контролю відповідачем зазначено, що оскільки Замовником перевезень на виконання вимог Правил №363 було визначено масу вантажу, масу транспортного засобу без навантаження та масу транспортного засобу з вантажем, що й було відображено в накладній, то відповідно до пп.5-1 п.2 Порядку №879 посадовою особою Управління було визначено загальну масу транспортного засобу 55780 кг, згідно даних зазначених у №050206934148 від 10.09.2020 та складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0015952 від 10.09.2020.

Щодо відповідальності відповідач посилається на те, що ЗУ «Про автомобільний транспорт» закріплює ознаки перевізника через фактичну ознаку здійснення перевезень пасажирів/вантажів, тому обов`язки у перевізника виникають із часу початку фактичного виконання перевезення.

Також відповідачем вказано, що вбачається наявність договору оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) від 17.08.2020 про передачу в тимчасове платне володіння та користування ОСОБА_2 , однак договору оренди та акту прийому-передачі транспортного засобу надано не було, що унеможливлює однозначне твердження про фактичне виконання договору. Крім того, відповідно до даних ЄДРПОУ у Позивача визначено основний вид діяльності « 49.41. Вантажний автомобільний транспорт», який включає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом, а також оренду вантажних автомобілів з водієм, вантажні перевезення транспортними засобами з використанням людської або тваринної сили, надання послуг водія без власного вантажного автотранспортного засобу.

Водночас відповідачем зазначено, що договір оренди від 17.08.2020 не виключає користування транспортним засобом безпосередньо Позивачем для здійснення власної підприємницької діяльності. Тим більше, відомості щодо фактичного використання іншими особами транспортного засобу взагалі були відсутні у Відповідача на час прийняття оспорюваного рішення.

19.02.2021 від представника позивача надійшло клопотання про надання додаткових доказів, у якому зазначено, що вантаж, що перевозився ФОП ОСОБА_2 був подільним - щебінь, а відповідно до законодавства дозвіл на такий вид вантажу не видається. Крім того, саме плата за проїзд дорогами загального користування і є відшкодуванням завданих збитків власникам доріг за перевищення вагових параметрів при перевезенні подільних вантажів. Цю плату відповідач нарахував розрахунком №0015952 від 10.09.2020 на підставі іншого акту №0015952 від 10.09.2020 «Про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів» у сумі 136,89 євро.

В обґрунтування наведених висновків представник позивача посилалась на правові позиції Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №803/3/18, постанова ВС у складі КАС від 29.01.2020 №814/1460/16).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець з 18.10.2018 (запис №22320000000013530).

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Позивач є власником транспортних засобів: спеціалізованого вантажного - спеціалізованого сідлового тягача - Е марки DAF, моделі 95XF430, державний номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричіпа - спеціалізованого н/пр - самоскида - Е марки JANMIL, моделі NW-1S, номерний знак НОМЕР_2 (копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів № НОМЕР_4 від 11.10.2019 та № НОМЕР_5 від 05.12.2019 наявні у матеріалах справи).

Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області головним спеціалістам Слюсаренко Д.М., Зінченко О.В., старшим державним інспекторам Гребенєву А.М., Літвінову С.В., Васильковському О.Г., Мальованому С.І., Чернявському К.Ф., Макій М.В., Собор В.Ю. видано направлення на перевірку від 04.09.2020 №009215 для проведення з 07.09.2020 по 13.09.2020 комплексної, рейдової перевірки, в тому числі й на автомобільній дорозі Н-08 «Бориспіль - Дніпро - Запоріжжя» км 297-441.

10.09.2020 об 11:15 год. головним спеціалістом Слюсаренко Д.М. на а/д Н-08 435й км проведено перевірку транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп марки JANMIL номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , результати якої оформлено актом додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №249049. Під час перевірки виявлено порушення аб.16 Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Згідно із вказаним актом водій ОСОБА_4 від підпису та пояснень відмовився.

Крім того, вищевказаною посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області був складено акт від 10.09.2020 №0015952 про перевищення транспортним засобом марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп марки JANMIL номерний знак НОМЕР_2 , що належить позивачу, нормативних вагових параметрів, відповідно до якого повна маса, тонн: нормативно допустима - 40, фактична - 55,78; найменування та вид вантажу: щебінь; маршрут руху із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування, км: м. Запоріжжя - смт. Софіївка, 169 кв. Згідно із вказаним актом водій ОСОБА_4 від підпису відмовився.

До акту від 10.09.2020 №0015952 головним спеціалістом Слюсаренко Д.М. було складено розрахунок №0015952 від 10.09.2019 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у загальній сумі 136,89 євро.

Зазначений акт та розрахунок від 10.09.2020 №0015952 направлені на адресу ОСОБА_1 супровідним листом від 15.09.2020 №70583/22/24-20.

До матеріалів справи відповідачем надано копію Повідомлення про розгляд справи від 22.09.2020 №72679/22/24-20 на адресу ОСОБА_1 , відповідно до якого 01.10.2020 з 10:00 год. у приміщенні Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області відбувався розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Проте, суд зазначає, що доказів направлення та/або вручення зазначеного повідомлення позивачу відповідачем в порушення визначеного ч.2 ст.77 КАС України обов`язку доказування до суду надано не було.

05.11.2020 в.о. начальника Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки С. Іоновим прийнято постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу №201848, відповідно до якої за порушення ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.16 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №249049 від 10.09.2020, постановлено стягнути з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 34 000,00 грн. У вказаній постанові зазначені дата набрання законної (юридичної) сили 05.11.2020 року та строк пред`явлення до виконання до 05.02.2021 року.

03.02.2021 державним виконавцем Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Маслак Ю.А. відкрито виконавче провадження №64350128 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 34000,00 грн. на підставі постанови №201848, виданої 05.11.2020 Придніпровським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки.

Крім того, з Автоматизованої системи виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors; далі - АСВП) судом встановлено, що в рамках примусового виконання ВП №64350128 державним виконавцем 03.02.2021 було також прийнято постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 175,00 грн. та про стягнення виконавчого збору у розмірі 3400,00 грн.

Інформацією АСВП також підтверджується, що державним виконавцем прийнято постанову від 19.02.2021, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику: ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 37575 грн., а також постанову від 19.02.2021 про розшук майна боржника.

Вважаючи постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (стаття 3 вказаного Закону; далі - Закон №2344-III).

Частиною 10 статті 6 Закону №2344-III визначено, що на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює, зокрема:

- контроль наявності, видачу дозвільних документів на виконання перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично виконується;

- габаритно-ваговий контроль транспортних засобів;

- нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Підпунктами 29, 15, 65 пункту 5 вказаного Положення встановлено, що завданням Укртрансбезпеки є складання протоколів про адміністративні правопорушення, розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, здійснення інших повноважень, визначених законом.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України (ч.12 ст.6 Закону №2344-III).

За приписами ч.ч.14, 17, 18 ст.6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення, в тому числі рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

За приписами п.12-14 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктами 15-17 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис «Укртрансбезпека»; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.

Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Відповідно до п.20-21 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» 30.06.1993 № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 87 (далі - Порядок № 87).

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 16 Порядком № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу (підпункту 5-1 пункту 2 Порядку № 879)

Згідно з пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

У відповідності з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Таким чином, суд зазначає, що чинним законодавством заборонено перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

Наведений правовий висновок сформований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 січня 2020 року по справі №814/1460/16 (провадження №К/9901/36243/18).

В ході судового розгляду судом встановлено, що транспортним засобом, який належить на праві власності ОСОБА_1 , перевозився подільний вантаж - щебінь, тому видача дозволу на рух такого вантажу суперечить вимогам чинного законодавства.

Абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, суд звертає увагу, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №803/3/18 та від 05 лютого 2020 року у справі №820/2475/18.

Таким чином, з аналізу наведених норм та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про неможливість застосування штрафних санкцій, визначених абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-III під час перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами. У даному випадку належним видом відповідальності автомобільного перевізника є стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 05.11.2020 року №201848 про стягнення з ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 34 000 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Водночас, суд звертає увагу, що пунктом 26 Порядку №1567 встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що ненадання відповідачем під час судового розгляду справи доказів направлення та/або вручення повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт від 22.09.2020 №72679/22/24-20 на адресу ОСОБА_1 додатково свідчить про те, що ним не виконано законодавчо передбаченого обов`язку доказування правомірності оскаржуваної постанови.

При цьому, щодо посилань позивача на те, що він не є належним автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-ІІІ, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 60 Закону №2344-ІІІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільні перевізники.

Так, відповідно до абз.19 ч.1 ст. 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

У матеріалах справи міститься договір оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) №5 від 17.08.2020, укладений між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавцем) та ФОП ОСОБА_2 (Орендарем), відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати у власність Орендарю в тимчасове платне володіння та користування вантажний автомобіль (Спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е марки DAF, моделі 95XF430, державний номер НОМЕР_1 , дата випуску: 2003, колір: оранжевий, номер шасі НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_6 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ), а також зобов`язується забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування автомобіль під керуванням екіпажу (водія) Орендодавця і зобов`язується сплачувати Орендодавцю орендну плату.

За положеннями пункту 4.1 вказаного Договору строк оренди становить до 31.12.2021.

Статтею 799 ЦК України передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а якщо цей договір укладено за участю фізичної особи, то він підлягає нотаріальному посвідченню.

Суд погоджується із твердженнями позивача, що вказаний договір оренди транспортного засобу укладений у письмовій формі є правомочним і не потребує додаткового нотаріального посвідчення, оскільки даний договір оренди транспортного засобу укладено між суб`єктами господарювання, а саме фізичними особами-підприємцями.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 18.12.2012 року (справа № 14/5025/1982/11), а також підтримана Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09 серпня 2019 року по справі №806/1450/16 (адміністративне провадження №К/9901/22072/18).

Під час судового розгляду, до матеріалів справи не надано доказів визнання вказаного договору оренди транспортного засобу недійсним або втрати ним юридичної сили.

Пунктами 3.1, 3.3 вказаного Договору оренди транспортного засобу визначено, що автомобіль передається Орендарю за його телефонною заявкою не пізніше 2 годин після приймання Орендодавцем до виконання. Передача автомобіля в оренду здійснюється за актом приймання-передачі.

Відповідно до наданого позивачем Акту приймання-передачі транспортного засобу в оренду (додаток №12 до Договору оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) №5 від 17.08.2020) №б/н, складеного 10.09.2020 у м. Запоріжжя між ФОП ОСОБА_2 (Орендарем) та ФОП ОСОБА_1 (Орендодавцем), транспортний засіб спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е марки DAF, моделі 95XF430, державний номер НОМЕР_1 , водій - ОСОБА_4 , переданий Орендодавцем Орендарю.

При цьому, посилання відповідача про необізнаність Управління Укртрансбезпеки не можуть прийматися судом до уваги, оскільки як зазначено позивачем, запрошення на розгляд справи ним отримано запізно для надання пояснень. Вказане твердження позивача не спростовано відповідачем будь-яким доказом в ході судового розгляду.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт передачі 10.09.2021 транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Запоріжжі ФОП ОСОБА_2 на підстав договору оренди, то у даному випадку ФОП ОСОБА_1 не є належним суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Водночас, суд відхиляє посилання позивача на необхідність видачі посадовою особою Управління Укртрансбезпеки довідки про здійснення габаритно-вагового контролю, оскільки на думку позивача документальний габаритно-ваговий контроль передує точному та ніяким чином не замінює останній, з огляду на таке.

Пунктом 16 Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті (пп.11 п.2 Порядку №879).

За приписами 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до пункту 18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Суд зазначає, що законодавцем передбачено, що габаритно-ваговий контроль може здійснюватися посадовими особами Укртрансбезпеки як у формі виключно документального або точного контроль, так і в їх сукупності.

Крім того, з аналізу наведених норм вбачається, що довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення видається лише за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті.

Оскільки в заявленому до розгляду спорі документальний габаритно-ваговий контроль у відповідності до пункту 18 Порядку №879 був проведений не на стаціонарному або пересувному пункті, то видача довідки про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення за результатами його здійснення нормами чинного законодавства України не передбачена.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові та заяві про зміну предмету позову доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 840,80 грн, сплачений ФОП ОСОБА_1 при поданні до суду адміністративного позову відповідно до квитанції № 0.0.1956000358.1, підлягає стягненню з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845; адреса: 01135, м.Київ, пр. Перемоги, буд. 14; адреса відокремленого підрозділу: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24, 2й поверх) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 05.11.2020 року №201848 про стягнення з ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 34 000,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно