Ухвала суду № 97967362, 30.06.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17074/19

Провадження № 1-кп/638/571/21

УХВАЛА

Іменем України

30 червня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Котельнікової А.Р.,

за участю прокурорів Петренка Р.М., Арсені О.В.,

захисника Бабій І.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Харкові об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307 , ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває об`єднане кримінальне провадження з обвинувальними актами відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 307 , ч.3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 травня 2021 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб - до 04 липня 2021 року.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 діб, із визначенням застави у розмірі 153680,00 грн, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, зокрема можливість переховування від слідства та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому посилався на відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків.

Захисник обвинуваченого заперечувала проти заявленого клопотання, просила обрати стосовно обвинуваченого запобіжний захід в вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Вислухавши думку учасників процесу, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, до спливу продовженого строку суд зобов?язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Прокурор обґрунтовує підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, а саме за ч. 2 ст. 309, ч. 2, 3 ст. 307, ч. 2 ст. 15 ч.2 ст. 307 КК України, за вчинення яких зокрема передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, зібраними під час досудового розслідування доказами.

При цьому, суд при вирішенні заявленого клопотання керується принципом презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_1 .

Суд враховує, що обвинуваченому інкримінується зокрема вчинення незаконного придбання, зберігання особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах, з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинений повторно.

Суспільна небезпека злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів визначається, насамперед, поширенням та згубним впливом наркоманії і токсикоманії на свідомість психічно нестійких людей, їх мораль і спосіб життя, що призводить до поступового занепаду, деградації особистості. Наркоманія та незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів належать до глобальних проблем сучасності.

Таким злочинам притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення, економіки та суспільства в цілому.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 неодружений, дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, а отже не має стійких соціальних зв`язків.

Більш того прокурор вказував, що ОСОБА_1 тричі вручались повістки за для з`явлення останнього до органів поліції для вручення підозри, проте ОСОБА_1 без поважних причин до слідчого не прибув.

Також суд бере до уваги, що пред`явлене обвинувачення за двома кримінальними провадження в сукупності з відсутністю міцних соціальних зв`язків, зокрема стабільного легального джерела доходу, може свідчити про наявність ризику вчинення нового злочину, оскільки ОСОБА_1 , як вбачається з обвинувальних актів, обвинувачується у злочинній діяльності, яку він ймовірно здійснював неодноразово, і така незаконна діяльність могла бути для обвинуваченого джерелом доходу.

Таким чином, ризик втечі та вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення існує поза розумним сумнівом, оскільки після направлення обвинувального акту до суду підозрюваний продовжив злочинну діяльність в сфері незаконного обігу психотропних речовин.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, а продовження строку тримання під вартою на даній стадії процесу є виправданим, оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, так як ОСОБА_1 обвинувачується, у тому числі, у вчиненні злочину в сфері незаконного обігу психотропних речовин.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року по справі № 166/313/17, від 13 серпня 2020 року по справі № 674/1202/19, від 27 лютого 2019 року у справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим та його захисником на його користь, проте в цьому конкретному випадку суд вважає, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень у справі.

За таких обставин, з огляду на значимі для даного провадження обставини, суд вважає, що належить задовольнити клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 діб, оскільки застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків , передбачених КПК України.

Суд зазначає, що обвинуваченому ОСОБА_1 при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді від 13 вересня 2019 року було визначено заставу у розмірі 153680,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України. При цьому суд вважає, що розмір застави, визначений слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків і тому не вбачає підстав для зміни розміру застави, визначеної ухвалою слідчого судді від 13 вересня 2019 року.

Керуючись ст.ст.177, 182 331 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307, ч.2 ст. 307 , ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб - до 28 серпня 2021 року.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 153680 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн 00 коп., яка підлягає внесенню на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок UA208201720355299002000006674, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26281249, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, призначення платежу - запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава).

ОСОБА_1 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 звільнити з-під варти негайно.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із м. Харкова, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя І.П. Латка