Вирок № 97967224, 30.06.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/1360/21

провадження №1-кп/619/215/21

ВИРОК

іменем України

30 червня 2021 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складіголовуючого - суддіБолибок Є.А.за участю:секретаря судового засіданняШемякіної І.О.розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021225280000015 від 15.01.2021 по обвинуваченню: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Яблунівка Лохвицького району Полтавської області, громадянки України, освіта середня, не заміжньої, маючої на утриманні неповнолітню дитину – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої;у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження: прокурораІвахненка І.С. потерпілоїОСОБА_3 обвинуваченоїОСОБА_1 захисникаВласенка В.І.

установив:

Приблизно о 22 год 30 хв 14 січня 2021 року ОСОБА_1 перебувала за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Безруки, вул. Шевченко, біля магазину «Мрія», де між нею та потерпілою ОСОБА_3 виник словесний конфлікт. В ході конфлікту у ОСОБА_1 виник прямий злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , реалізуючи прямий злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень останній, ОСОБА_1 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки та бажаючи їх настання повалила ОСОБА_4 на землю на живіт. В подальшому ОСОБА_1 продовжуючи реалізацію свого прямого злочинного умислу та усвідомлюючи, що остання не в змозі чинити опір, нанесла приблизно 3 удари правою ногою в бік правого ока обличчя та голови ОСОБА_4 . В результаті злочинних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_4 спричинені згідно висновку експерта № 09-100/2021 від 25.01.2021 наступні тілесні ушкодження: синці на голові, крововилив в білкову оболонку правого ока, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 , які виразилися в умисному легкому тілесному ушкодженні, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала та просила виправдати її. На підтвердження своєї позиції вказала наступне. Ввечері 14 січня 2021 року їй зателефонувала потерпіла ОСОБА_3 , стала погрожувати та вимагати, щоб вона забрала свого брата ОСОБА_5 , який проживав з донькою потерпілої ОСОБА_6 . Через деякий час обвинувачена вирішила піти до місця проживання брата. Проходячи повз магазин «Мрія» її окликнула потерпіла. Коли ОСОБА_1 підходила до ОСОБА_3 , остання її вдарила сумкою та схватила за куртку, у результаті чого вони вдвох впали. Так як місцевість була похила, вони розлетілися в різні сторони. До них підійшов якийсь хлопець та спросив, що трапилося. Після цього ОСОБА_1 пішла додому. ОСОБА_1 не наносила ніяких ударів потерпілій та не бачила тілесних ушкоджень на ній.

Повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого проти ОСОБА_1 обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення у ході судового розгляду її винуватості у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, – на потерпілого.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Вина обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, не дивлячись на невизнання нею вини, доведена прокурором у повному обсязі і підтверджується встановленими судом фактичними даними, у розумінні вимог статей 84, 85, 86, 87, 94 КПК України, які містяться в:

- протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 14.01.2021, з якого вбачається, що ОСОБА_3 звернулася в поліцію про події 14 січня 2021 року щодо нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1 ;

- у показаннях потерпілої ОСОБА_3 , даними в ході судового розгляду про те, що 14 січня 2021 року приблизно о 20 годині їй зателефонувала донька ОСОБА_6 , яка проживала в с. Безруки з цивільним чоловіком ОСОБА_5 . У ході розмови донька вказала, що у неї конфлікт зі співмешканцем. Потерпіла приїхала до доньки та почала виганяти ОСОБА_5 з будинку, оскільки це її будинок. ОСОБА_5 зателефонував своїй сестрі ОСОБА_1 , щоб вона прийшла до нього. Після словесних конфліктів, приблизно о 23 годині ОСОБА_3 вирішила поїхати додому у місто Дергачі. На вулиці поблизу магазину «Мрія» у с. Безруки потерпілу догнала ОСОБА_1 і почала бити, від чого потерпіла впала на землю, животом вниз, ОСОБА_1 нанесла їй 3-4 удари ногами в область голови з правої сторони. Потім якісь хлопці відтягли ОСОБА_1 . Потерпіла викликала поліцію та повернулася до доньки. Наступного дня вона поїхала до медичних експертів для відповідного освідоцтва;

- у показаннях свідка ОСОБА_6 , даними в ході судового розгляду про те, що вона проживає у с. Безруки в будинку своєї матері. 14 січня 2021 року у неї був конфлікт з її співмешканцем та приїхала її мати ОСОБА_3 . Через деякий час мати пішла. Конфлікту ОСОБА_1 з матір`ю вона не бачила. Потім прийшла ОСОБА_3 , яка була в крові, оскільки у неї була розбита губа та вибитий зуб. Через деякий час приїхала швидка медична допомога та ОСОБА_3 була надана медична допомога. Мати розказала доньці, що біля магазину «Мрія» ОСОБА_1 товкнула ОСОБА_3 , від чого вона впала та обвинувачена почала бити її ногами, а якісь хлопці, які були біля магазину, відтягнули ОСОБА_1 ;

- у показаннях свідка ОСОБА_5 , даними в ході судового розгляду про те, що він самого конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не бачив. Коли ОСОБА_3 повернулася до помешкання, де проживали ОСОБА_6 зі свідком, потерпіла казала, що вона побилася з його сестрою. Також він бачив вату у роті потерпілої, проте ніяких ушкоджень на її обличчі не бачив. Потім приїхала поліція та швидка медична допомога;

- у показаннях свідка ОСОБА_7 , даними в ході судового розгляду про те, що у січні 2021 року ввечері вона проходила повз магазин « Мрія» у с. Безруки та бачила як якась дівчина била ногами жінку, яка лежала на землі. При цьому дівчина нанесла приблизно 3 удари ногами. Після цього якісь хлопці зі словами «Іра що ти робиш» припинила побиття жінки;

- протоколі проведення слідчого експерименту від 15.01.2021 та фототаблиць до нього, проведеного з 16 год 00 хв до 16 год 30 хв за участю потерпілої ОСОБА_3 , яка вказала механізм нанесення їй ударів ОСОБА_1 ;

- протоколі проведення слідчого експерименту від 20.01.2021 та фототаблиць до нього, проведеного з 14 год 30 хв до 15 год 00 хв за участю свідка ОСОБА_8 , який вказав механізм нанесення потерпілій ОСОБА_3 ударів ОСОБА_1 ;

- протоколі проведення слідчого експерименту від 20.01.2021 та фототаблиць до нього, проведеного з 15 год 40 хв до 15 год 55 хв за участю свідка ОСОБА_7 , яка вказала механізм нанесення потерпілій ОСОБА_3 ударів ОСОБА_1 ;

- висновку експерта № 09-100/2021 від 25.01.2021, відповідно до якого у громадянки ОСОБА_3 мали місце наступні тілесні ушкодження: синці на голові, крововилив в білкову оболонку правого ока. Ці ушкодження утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів, за механізмом удар або удар-стиснення, та могли бути отримані протягом доби до моменту огляду. Цей висновок підтверджується характером ушкоджень, а також кольором синців. За ступенем тяжкості: синці та крововилив викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Покази потерпілої ОСОБА_3 , викладені у наданому протоколі проведення слідчого експерименту від 15.01.2021 року, в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині терміну та механізму утворення встановлених у неї тілесних ушкоджень. Покази свідка ОСОБА_8 , викладені у наданому протоколі проведення слідчого експерименту від 20.01.2021 року, в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині терміну та механізму утворення встановлених у потерпілої ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

Вищенаведені докази в сукупності доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

У судовому засіданні обвинувачена та її захисник просили виправдати ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

При цьому сторона захисту посилається на той факт, що ОСОБА_1 не спричиняла тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_3 , а отже відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого, ч. 1 ст. 125 КК України. Також надані стороною обвинувачення докази мають суперечливий характер.

Суд не бере до уваги вказане посилання сторони захисту, оскільки всі вищенаведені докази, досліджені в судовому засіданні, оцінені судом як належні та допустимі, містять інформацію щодо предмету доказування у даному кримінальному провадженні тав своїй сукупності є достатньо переконливими, чіткими і узгодженими між собою.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання винної ОСОБА_1 , суд визнає перебування її у стані вагітності та наявність на утриманні неповнолітнього сина.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання винної ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що вона раніше не судима, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. За місцем проживання характеризується посередньо.

Згідно з абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Згідно висновку досудової доповіді, складеної відповідно до ст. 3141 КПК України щодо обвинуваченої ОСОБА_1 , орган пробації беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої та її спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що иправлення ОСОБА_1 можливе без позбавлення або обмеження волі та не становить високої небезпеки для суспільства ( у т.ч. окремих осіб).

Відповідно до змісту статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи».

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1 суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ставлення до вчиненого та наслідків дій винної.

Частиною 3 статті 56 КК України передбачено, що громадські роботи не призначаються вагітним жінкам.

Також, частиною 2 статті 57 КК України визначено, що виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок.

За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в межах санкції частини цієї статті, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив

ОСОБА_1 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Є. А. Болибок