Ухвала суду № 97966712, 30.06.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/3392/21

Провадження 1-м/415/3/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області

у складі: головуючого судді Луньової Д.Ю.,

секретаря судового засідання Рибки Я.Ю.,

за участю прокурора Онофрейчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в пр иміщенні Лисичанського міського суду клопотання Міністерства юстиції України відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Алчевськ Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про приведення у відповідність до кримінального законодавства України вироку Ленінського районного суду м. Пензи від 23.01.2015,

В С Т А Н О В И В

20 травня 2021 року до Лисичанського міського суду Луганської області надійшло зазначене клопотання, в якому Міністерство юстиції України, відповідно до ч. 1 ст. 610 КПК України, з метою забезпечення виконання в Україні покарання призначеного громадянину України судом Російської Федерації просить: визначити за Кримінальним кодексом України правову кваліфікацію діяння, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним вироком Ленінського районного суду м. Пензи від 23.01.2015; визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 , на підставі зазначеного вироку з приєднанням частини невідбутого покарання, призначеного вироком цього ж суду від 23.01.2015 р..

Клопотання мотивовано тим, що вироком Ленінським районного суду м. Пензи від 23.01.2015, ОСОБА_1 визнано винуватим за ч.2 ст. 228 КК Російської Федерації – незаконне придбання та зберігання без мети збуту наркотичних засобів у великому розмірі, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

Зазначеним вироком суду ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 228 КК Російської Федерації, і призначено йому покарання із застосуванням ч.1, ч.5 ст. 62 КК Російської Федерації у виді позбавлення волі на 3 роки. На підставі ст. 73 КК Російської Федерації призначене ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі вважати умовним і вирок в цій частині не приводити до виконання, якщо протягом 2 років іспитового строку він не скоє нового злочину і своєю поведінкою доведе своє виправлення. Відповідно до ч. 5 ст. 73 КК Російської Федерації зобов`язано ОСОБА_1 не змінювати місце проживання без повідомлення спеціалізованого державного органу, здійснюючого виправлення засудженого, періодично з`являтися на реєстрацію в зазначений орган. Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 в виді підписки про невиїзд і належної поведінки залишити без змін до набрання вироку законної сили. Вирок набрав законної сили 04.02.2015.

09.09.2020 ОСОБА_1 переданий в Україну для подальшого відбування покарання. Він відбуває покарання в державній установі «Диканівська виправна колонія (№12)».

Листом від 22.01.2021 №3/2-928/Рд Департамент з питань виконання кримінальних покарань повідомив, що оскільки ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 02.11.2018 не визначено за Кримінальним кодексом України правову кваліфікацію діяння, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним вироком Ленінського районного суду м. Пензи від 23.01.2015, зазначена ситуація впливає на визначення строків застосування пільг, передбачених ст.ст.81, 82 КК України, що призводить до порушення прав засудженого.

У судове засідання представник Міністерства юстиції України не прибув, просив розгляд вказаного клопотання проводити за його відсутністю.

Прокурор у судовому засіданні просив частково задовольнити клопотання та не заперечував проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України, посилаючись на наявність всіх правових підстав для його задоволення в частині приведення вироку суду іноземної держави, відносно громадянина України ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України та визначити норму Кримінального кодексу України, якою передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винуватим вироком Ленінського районного суду м. Пензи від 23.01.2015, а саме за ч. 1 ст. 309 КК України. Водночас, зазначив, що остаточне покарання ОСОБА_1 визначено вироком РФ від 12.10.2016 р., який приведений у відповідність із законодавством України, ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 02.11.2018 р., яка набрала законної сили.

Суд, заслухавши думку прокурора та дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту «b» частини 1 статті 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової та адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11 Конвенції, яка передбачає у разі зміни вироку застосовувати процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку.

До того ж, пунктами «а», «d» статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року закріплено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилювати кримінальне покарання засудженої особи.

При цьому суд, як це визначено у ч. 3 ст. 603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Частинами 1 та 2 статті 610 КПК України передбачено, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу, розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

Судом також перевірено наявність документів, що додаються Міністерством юстиції України до клопотання.

Як встановлено судом, вироком Ленінського районного суду м. Пензи від 23.01.2015, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 228 КК Російської Федерації – незаконне придбання та зберігання без мети збуту наркотичних засобів у великому розмірі.

Відповідно до таблиці № 1 невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, затвердженої наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000, до невеликих розмірів відноситься канабіс – цілі або різного ступеня подрібнення будь-які частини рослини роду коноплі або їх суміш (за винятком власне дозрілого насіння) назалежно від того, піддавались вони екстракції, деструкції, гниттю чи враженню пліснявою, вагою від 5,0 г до 500 г.

Згідно чинного законодавства України, незаконне придбання та зберігання без мети збуту наркотичних засобів кваліфікується за ч. 1 ст. 309 КК України, санкція якої передбачає покарання, у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п`яти років.

Враховуючи вагу канабісу, а саме – 103,61 г, суд вважає правильним застосування норми ч. 1 ст. 309 КК України, з віднесенням останньої до невеликих розмірів.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 є громадянином України, вирок суду Російської Федерації, яким він засуджений, набрав чинності, відбуває покарання в державній установі «Диканівська виправна колонія (№12)», кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством України, суд вбачає підстави для приведення вироку у відповідність із законодавством України.

Відповідно до ч. 4 ст. 610 КПК України, при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання.

За своїм характером, відповідно до статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, покарання не повинне посилювати кримінальне покарання засудженої особи, тому, суд дотримується строку, визначеного кримінальним законом України, враховуючи, що строк покарання у виді позбавлення волі, призначений вироком Ленінського районного суду м. Пензи від 23.01.2015, є більшим, за відповідне кримінальне правопорушення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 309 КК України.

Санкція частини 1 статті 309 КК України не передбачає покарання у виді позбавлення волі; максимальним покаранням за данною частиною статті 309 КК України є обмеження волі на строк до 5 років.

Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення регламентовані ст. 72 КК України, зокрема, ч. 1 її встановлює: при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення : п. 1) одному дню позбавлення волі відповідають: п.п. б) два дні обмеження волі.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим привести вирок Ленінського районного суду м. Пензи від 23.01.2015 року у відповідність до кримінального законодавства України, та, враховуючи положення ст. 72 КК України, вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 309 КК України до 5 років обмеження волі.

Що ж стосується визначення строку позбавлення волі, що підлягає відбування засудженим ОСОБА_1 на підставі вироку Ленінського районного суду м. Пензи від 12.10.2016 р. з приєднанням невідбутого покарання, призначеного вироком цього ж суду від 23.01.2015 р., то в цій частині клопотання слід відмовити, оскільки це питання вирішено ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 02.11.2018 р., яка набрала законної сили.

Також суд зазначає, що визначення ОСОБА_1 покарання у даній ухвалі у виді обмеження волі із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, не суперечить правилам складання покарань, визначених ст.ст.71,72 КК України та не змінює остаточне покарання засудженому ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 6 років за вироком Ленінського районного суду м. Пензи від 12.10.2016 р., який приведений у відповідність до законодавства України ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 02.11.2018 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9 - 12 Конвенції «Про передачу засуджених осіб», ст.ст.602, 610 КПК України, суд

У Х В А Л И В

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність до кримінального законодавства України вироку Ленінського районного суду м. Пензи від 23.01.2015 відносно ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Пензи від 23.01.2015, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст. 228 КК Російської Федерації, до 3 (трьох) років позбавлення волі, із застосуванням ч.1, ч.5 ст. 62 КК Російської Федерації у виді позбавлення волі на 3 роки та на підставі ст. 73 КК Російської Федерації призначене покарання у виді позбавлення волі вважати умовним і вирок в цій частині не приводити до виконання, якщо протягом 2 років іспитового строку ОСОБА_1 не скоє нового злочину і своєю поведінкою доведе своє виправлення - привести у відповідність з кримінальним законодавством України.

ОСОБА_1 вважати засудженим за ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки, поклавши на нього обов`язки відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області протягом 7 днів з дня проголошення.

Копію ухвали направити Міністерству юстиції України.

Суддя Д.Ю.Луньова