Ухвала суду № 97966127, 25.06.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8975/21

Провадження № 1-кс/344/3571/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2021 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Польська М.В., при секретарі судового засідання Осадци М.З., за участю: представника скаржника Любчика С.Р., слідчого Сенича В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу адвоката Любчика Сергія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Івано-Франківській області Сенича В.І. від 31.05.2021 про закриття кримінального провадження,-

В С Т А Н О В И В:

Скаржник звернувся з вказаною скаргою, в обґрунтування якої покликався на зазначені у ній обставини. Зокрема зазначив, що підставою для закриття кримінального провадження став висновок слідчого про відсутність в діянні водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Однак, постанова не є належно мотивована, такою що ґрунтується на неповних і неперевірених доказах, з неправильною юридичною оцінкою дій пішохода та водія, оскільки експертний висновок від 24.05.2021р., що покладений в основу оскаржуваної постанови, є хибним, виходячи з неправильного розуміння положень ПДР (п.1.10, 4.7, 4.14, 18.1) до даної дорожньої ситуації. Так, оцінюючи момент виникнення небезпеки для руху відповідної дорожньої ситуації, яка склалася відповідно до показань водія ОСОБА_2 , експерт вказав, що небезпека для руху останнього з технічної точки зору наступає з моменту виявлення пішохода, який в темпі бігу рухається в напрямку проїзної частини дороги, такий висновок є вірним, але експертом не оцінювалась технічна спроможність показань водія ОСОБА_2 що наїзд на пішохода відбувся на відстані 15.94 м від горизонтальної дорожньої розмітки 1.14.1., так як частину логотипу ТЗ (літери N,O та R) були на проїзній частині за 10.0м та 10.7м від цієї розмітки, що відокремились при контактуванні з пішоходом. Показання водія ОСОБА_2 не відповідають інформації щодо місяця події і суперечать показанням свідка ОСОБА_3 . Оцінка моменту виникнення небезпеки для руху відповідно до дорожньої ситуації яка склалася згідно з показаннями свідка ОСОБА_3 , що на думку експерта наступає з моменту виходу пішохода на нерегульований пішохідний перехід, то пішохід ОСОБА_4 мав перевагу як учасник дорожнього руху під час переходу проїзної частини позначеним нерегульованим пішохідним переходом, незважаючи на те, що останній з`явився із-за кущів живоплоту та наближався до переходу не зупиняючись і не дивлячись по боках, і це мав врахувати водій ОСОБА_2 при наближенні до пішохідного переходу та зменшити швидкість, тому що небезпеки виникає саме у пішохода, а не для водія, за таких обставин питання експертизи щодо виникнення небезпеки для руху водія за умови виходу пішохода на пішохідний перехід є некоректним, а експертиза є неповна та необ`єктивна. Невідповідність дій пішохода не знімає відповідальності водія авто. Адвокатом було подано клопотання 31.05.2021р. про призначення судової інженерно-транспортної експертизи, однак того ж дня слідчий одразу виніс постанову про відмову з посиланням на наявну проведену експертизу від 24.05.2021р. та також виніс оскаржувану постанову про закриття кримінального провадження. Слідчий не застосував норму яка забороняє пішоходу перебувати у стані легкого алкогольного сп`яніння при раптовому виході на пішохідний перехід і необхідність виділити себе у темну пору доби, з метою виявлення пішохода водієм на ділянці, що освітлюється, а застосування порушення пішоходом вимог п.1.3,1.5,4.4,4.7,4.8,4.14а,б ПДР суперечить встановленим обставинам.

Адвокат в судовому засіданні скаргу підтримав, покликаючись на викладені в ній обставини, просив скаргу задовольнити.

В судовому засіданні слідчий слідчого відділу заперечив доводи скарги, вказав, що постанова є повною та обґрунтованою. При цьому, наголосив що бралися за основу як покази єдиного очевидця ДТП свідка ОСОБА_3 , так і дані проведеного слідчого експерименту за участю в т.ч. потерпілого та цього свідка, в матеріалах кримінального провадження є ряд експертиз, які не суперечать одне одному, а тільки доповнюють одне одного, а при цьому експертиза від 24.05.2021р. не є хибною, як стверджує скаржник. Також, слідчим критично оцінено покази водія ОСОБА_2 щодо місця вчинення ДТП, а в експертизі покладено дані свідчення також свідка, а не тільки свідчення водія про наїзд за межами пішохідного переходу. Також, норми п.18.1 ПДР у скарзі застосовано не вірно, оскільки небезпека для руху пішохода виникає саме з моменту вступу його на пішохідний перехід, а не як зазначено у скарзі - з моменту виявлення водієм самого пішохода. Першочергово у даному провадженні вивчалось чи мав водій технічну можливість на усунення наслідків зіткнення при раптовому вибіганні пішохода. Щодо поданих клопотань сторони потерпілого, то такі всі задовольнялись слідчим, однак щодо експертизи від 31.05.2021р. дійсно було відмовлено, так як таке необґрунтоване.

Заслухавши пояснення адвоката, слідчого, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження, вважаю наступне.

Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.1 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч.2 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ч.4 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов`язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Постановою старшого слідчого розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області Сенича В.І. від 31.05.2021р. було закрито кримінальне провадження №12020090000000704 від 29.09.2020р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, у зв`язку з відсутністю в діянні водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Частина 1 ст. 24 КПК України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, пояснень отриманих в судовому засіданні та даної оскаржуваної постанови, слідчим суддею встановлено, що 29.09.2020р. було внесено відомості до ЄРДР, про те що 28.09.2020р. приблизно о 22.50год у темну пору доби без опадів сталася ДТП в м.Івано-Франківськ у напрямку по вул.Набережна, під час якої водій ОСОБА_5 керуючи автомобілем вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який від отриманих травм помер у автомобілі швидкої допомоги, відкрито та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Слідством встановлено, що під час даної ДТП пішохід ОСОБА_4 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння (в крові 1.37, в сечі 1.88 проміле), будучи одягненим у темний одяг, не виділивши себе у темну пору доби для своєчасного виявлення іншими учасниками дорожнього руху, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, раптово вийшов на пішохідний перехід справа наліво по напрямку руху водія ОСОБА_2 .

Згідно протоколу огляду місця події від 29.09.2020р. та схеми на смузі руху у напрямку огляду на відстані 10.0м. від пішохідного переходу знаходилася літера «N», на відстані 10.73м. та 7.07м. літери «O та R» та ще одна літера «R» на відстані ще 4.5 м. від літер «O та R» (логотипи ТЗ). Водночас, у протоколі огляду, водій ОСОБА_2 додав, що кущі розташовані попри дорогу перебувають у пошкодженому вигляді.

Згідно протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_2 від 03.11.2020р., він рухався зі швидкістю 40-50 км/год, позаду рухався автомобіль, який потім зупинився на місці ДТП. Після проїзду нерегульованого пішохідного переходу (навпроти магазину «Рукавичка»), що не освітлювався, раптово побачив як перед автомобілем справа на проїзну частину дороги у смугу руху автомобіля вибіг чоловік у напрямку справа наліво. У зв`язку з малою відстанню до пішохода, відбувся наїзд передньою частиною авто, без гальмування до зіткнення, а після гальмування чоловік, який впав на вітрове скло та капот, потім впав ліворуч. Після повернення до місця ДТП після освідчення на алкоголь, якого не виявлено, побачив пошкоджені кущі справа проїзної частини дороги, за ними є доріжка до дерев`яної лавочки. Підтвердив, що наїзд відбувся за 15-20 м. від пішохідного переходу.

На підставі клопотання адвоката потерпілого, 27.04.2021р. було проведено слідчий експеримент за участі водія ОСОБА_2 , який погодився на експеримент, потерпілого ОСОБА_1 (сина померлого), його адвоката, у присутності понятих. При цьому, погодні умови і період доби відповідали тим, які були під час події, разом з тим при події ДТП на той час не працював ліхтар вуличного освітлення на стовпі безпосередньо біля нерегульованого пішохідного переходу. На клопотання представника потерпілого вимірювалась відстань від живоплоту до краю проїзної частини, та запропоновано статисту подолати відстань від живоплоту до місця наїзду, а також вчинено інші дії на пропозицію сторони потерпілого, зображено все схемою (в матеріалах є дві схеми та два протоколи слідчого експерименту розпочатого о 21.40 та о 22.40год відповідно, останній зі свідком очевидцем події) в якій визначено місце наїзду, що вказане від кінцевої розмітки пішохідного переходу на відстані 15.94 м. (в сторону руху автомобіля). Однак, за схемою іншою до слідчого експерименту проведеного за участю свідка ОСОБА_6 , зображене місце наїзду автомобіля на пішохода - на пішохідному переході (0.7м. до закінчення розмітки «зебра»).

В матеріалах кримінального провадження є наявне проведене вимірювання Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру і встановлено, що усталене сповільнення автомобіля при швидкості на початок гальмування 50км/год при застосуванні екстреного гальмування, складало від 6.79 до 6.85 м/с2.

Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 29.09.2020р. швидкість автомобіля водія ОСОБА_7 була близько 40 км/год, свідок рухався своїм авто позаду водія ОСОБА_7 (на відстані близько 150-200м) теж на такій ж швидкості, і побачив, як зі сторони ріки раптово вийшов пішохід, і відбувся наїзд, після якого, пішохід відлетів на відстань близько 20-25м. Після чого водій який скоїв наїзд одразу зупинився і побіг до пішохода.

Протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_3 від 17.11.2020р. підтримано попередні показання. Разом з тим, також зазначено, що над пішохідним переходом вуличний ліхтар на час ДТП не працював. Коли водій ОСОБА_8 рухався в районі нерегульованого пішохідного переходу, раптово безпосередньо перед автомобілем справа на проїзну частину дороги за межами пішохідного переходу на відстані близько 2м від розмітки «зебра» вийшов у темпі швидкої ходи пішохід справа наліво відносно руху автомобіля. Останній перед виходом на проїзну частину - не зупинявся, не дивився ні вліво, ні вправо, наїзд автомобілем відбувся відразу.

Постановами про призначення інженерно-транспортної експертизи було поставлене запитання: де саме відбувся наїзд автомобілем на пішохода, на підставі протоколу та схеми до нього місця події від 29.09.2020р., а також ряд інших запитань: яка допустима швидкість руху авто, як повинен був діяти водій у даній дорожній ситуації до технічних вимог ПДР, як повинен був діяти пішохід у даній дорожній ситуації до технічних вимог ПДР, який момент виникнення небезпеки для руху для водія у даній дорожній ситуації до технічних вимог ПДР, чи була можливість уникнення наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування гальмування (постанова від 12.05.2021р.). При цьому, описувались два слідчих експерименту з двома схемами.

Висновком експерта від 24.05.2021р. надано повно та обширно відповіді на поставлені запитання, на які міг дати експерт відповідь.

Так, у відповіді №4 експерт зробив висновок, що в дорожній ситуації, яка склалася перед ДТП, у відповідності до слідчого експерименту проведеного з водієм ОСОБА_2 , небезпека для руху останньому з технічної точки зору наступає з моменту виявлення пішохода, який в темпі бігу рухається в напрямку проїзної частини дороги (дотримання п.12.4,12.3 ПДР), а у відповідності до слідчого експерименту проведеного з свідком ОСОБА_3 небезпека для руху останньому з технічної точки зору наступає з моменту виходу пішохода на пішохідний перехід (дотримання п.12.4,18.1 ПДР). Однак (відповідь 5,6) при усіх заданих механізмах розвитку даної ДТП, як у відповідності до слідчого експерименту проведеного з водієм ОСОБА_2 , так і проведеного із свідком ОСОБА_3 , по-перше водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості попередити дану ДТП шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування, по-друге причиною настання даної ДТП з технічної точки зору були обставини, які пов`язані із виникненням небезпеки для руху на такій відстані до автомобіля в межах якої водій ОСОБА_2 був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування.

27.05.2021р. адвокат ознайомився з матеріалами кримінального провадження та дійсно, як він доводив перед слідчим суддею, 31.05.2021р. подав клопотання про призначення інженерно-транспортної експертизи із двома питаннями: яку мінімальну відстань вздовж дороги подолають частини логотипу ТЗ (літери) при їх виокремленні від передньої частини капоту; чи технічно спроможні показання водія ОСОБА_2 .

Цього ж дня слідчим було обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання, з обґрунтуванням того, що було проведено слідчий експеримент як з водієм, так і за участю свідка очевидця події, а також отримано висновок експерта від 24.05.2021р. з відповідями на задані питання, враховано і те, що в ході слідства встановлено, що водій ОСОБА_2 надавав технічно неспроможні показання в частині місця наїзду, а тому взято технічно спроможні покази свідка ОСОБА_6 , при цьому перший осип літер логотипу знаходиться на відстані 10м. та 10.73м., а отже місце наїзду відбулося раніше осипу літер, відповідно не є необхідністю перевіряти повторно неспроможні покази водія ОСОБА_7 , як і задовольняти клопотання адвоката потерпілого вцілому.

На підставі всіх зібраних доказів з проведенням відповідної оцінки, слідчий суддя приходить до висновку що доводи скарги щодо того, що експертний висновок від 24.05.2021р., що покладений в основу оскаржуваної постанови, є хибним, виходячи з неправильного розуміння положень ПДР (п.1.10, 4.7, 4.14, 18.1) до даної дорожньої ситуації, є необґрунтованими, а слідчий в оскаржуваній постанові надав оцінку кожному доказу зокрема та в сукупності.

У оскаржуваній постанові слідчий здійснив опис показання водія ОСОБА_2 та слідчий експеримент за його участі, водночас орган досудового розслідування і поклав в основу оцінки зібраних доказів і свідчення свідка ОСОБА_3 , очевидця події ДТП, та слідчий експеримент за участі саме цього свідка. Було проведено під час слідства ряд експертиз, зокрема і медико-криміналістична експертиза, яка встановила, що зіткнення потерпілого з автомобілем відбулось коли пішохід перебував у вертикальному положенні лівим боком до автомобіля у фазі кроку, також було проведено дорожні випробування сповільнення автомобіля при швидкості 50.7 км/год до початку гальмування. Застосовано відповідність п.12.4,18.1 ПДР якими повинен був керуватись водій в дорожній ситуації перед ДТП у відповідності до слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_3 , в т.ч. що небезпека для руху водія з технічної точки зору наступає з моменту виходу пішохода на нерегульований пішохідний перехід. Водночас, слідчим вірно зроблено висновок, що при усіх механізмах розвитку подій даної ДТП причиною настання даної ДТП з технічної точки зору були обставини, які пов`язані із виникненням небезпеки для руху на такій відстані до автомобіля в межах якої водій ОСОБА_2 був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування, водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості попередити дану ДТП шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. А тому, в діях водія ОСОБА_2 відсутня об`єктивна сторона кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Порушень ПДР які б перебували у причинно-наслідковому зв`язку з даною ДТП в діях водія не встановлено.

Всі інші доводи вказані в скарзі, не спростовують правильність висновків органу досудового розслідування і як наслідок постанова про закриття кримінального провадження до скасування не підлягає.

Отже, в оскаржуваній постанові від 31.05.2021р. слідчий на переконання слідчого судді, вірно встановив обставини події та за результатами досудового розслідування з аналізом отриманих доказів, за відсутності відеозапису обставин ДТП, прийшов до переконання, що кримінальне провадження №12020090000000704 від 29.09.2020р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, у зв`язку з відсутністю в діянні водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України, підлягає до закриття.

Інших підстав недотримання законодавства чи невірності досудового розслідування, ніж зазначені в скарзі та даній ухвалі, зміст скарги та отримані пояснення в судовому засіданні – не містить, а тому слідчий суддя в межах диспозитивності приходить до ствердного висновку, що доводи скаржника про неповне вчинення слідчим дій для повного і об`єктивного встановлення всіх обставин розслідування, є недоведеними.

Ст. 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Отже слідчим суддею встановлено, що скаржником не обґрунтовано подану скаргу, а постанова про закриття кримінального провадження до скасування не підлягає.

Керуючись ст. ст.303-309, ст.376 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги адвоката Любчика Сергія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Івано-Франківській області Сенича В.І. від 31.05.2021 про закриття кримінального провадження – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 30.06.2021 року.

Слідчий суддя Польська М.В.