Ухвала суду № 97965612, 23.06.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

23 червня 2021 року м. ХарківСправа № 922/600/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кононової О.В.

при секретарі судового засідання Зубко Ю.В.

розглянувши клопотання керуючого реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Безпалого С.О. (вх. № 14759 від 23.06.2021) про накладення арешту та оголошення в розшук майна по справі № 922/600/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт кепітал" до Фізичної особи-підприємця Зіміна Євгена Володимировича, м. Харків про визнання неплатоспроможним за участю представників:

представника боржника - Ключко Д.Є.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа про визнання банкрутом ФОП Зіміна Є.В.

Постановою господарського суду Харківської області від 14.03.2017 ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Рабушка В.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.04.2017 задоволено заяву ОСОБА_2 про припинення його повноважень як ліквідатора банкрута, звільнено арбітражного керуючого Рабушка В.С. від виконання обов`язків ліквідатора Зіміна Є.В., призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Безпалого С.О.

Судові засідання з розгляду звіту керуючого реалізацією неодноразово відкладалися з підстав необхідності витребування додаткових доказів по справі та завершення ліквідаційної процедури.

23.06.2021 до суду від керуючого реалізацією надійшло клопотання (вх. № 14759), в якому він просить суд:

1. Накласти арешт на наступні об`єкти рухомого майна, що належать ФО-П Зіміну Є.В.:

- автомобіль MERCEDES-BENZ 1638, 1999 року випуску, об`єм двигуна 2151 см.куб., номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ;

- автомобіль PORSCHE CAYMAN S, 2006 року випуску, об`єм двигуна 3387 см.куб., номер кузова НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 ;

- автомобіль BENTLEY CONTINENTAL, 2008 року випуску, об`єм двигуна 5998 см.куб., номер кузова НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 ;

- автомобіль LEXUS LX 570, 2008 року випуску, об`єм двигуна 5663 см. куб., номер кузова НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_8 .

2. Зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області оголосити в розшук наступні об`єкти рухомого майна, що належать ФО-П Зіміну Є.В.:

- автомобіль MERCEDES-BENZ 1638, 1999 року випуску, об`єм двигуна 2151 см.куб., номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ;

- автомобіль PORSCHE CAYMAN S, 2006 року випуску, об`єм двигуна 3387 см.куб., номер кузова НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 ;

- автомобіль BENTLEY CONTINENTAL, 2008 року випуску, об`єм двигуна 5998 см.куб., номер кузова НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 ;

- автомобіль LEXUS LX 570, 2008 року випуску, об`єм двигуна 5663 см. куб., номер кузова НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_8 .

3. Зобов`язати Національну поліцію України, територіальні органи Національної поліції у випадку затримання оголошених в розшук транспортних засобів, що належать ФОП Зіміну Є.В., повідомити керуючого реалізацією майна ФОП Зіміна Є.В. арбітражного керуючого Безпалого С.О. про фактичне місце затримання та місце зберігання затриманого транспортного засобу протягом трьох календарних днів з дня затримання, та видати його керуючому реалізацією майна ФОП Зіміна Є.В. у встановленому законом порядку.

Клопотання обґрунтовано тим, що 25.10.2018 керуючим реалізацією майна ФОП Зімін Є.В. було проведено аукціон з продажу майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу, до якого увійшли: 1/2 частка у праві власності на квартири №№ 1, 2, 5, 9, АДРЕСА_1 ; домоволодіння АДРЕСА_2 ; автомобіль MERCEDES-BENZ 1638, 1999 року випуску, об`єм двигуна 2151 см. куб., номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіль PORSCHE CAYMAN S, 2006 року випуску, об`єм двигуна 3387 см. куб., номер кузова НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 ; автомобіль BENTLEY CONTINENTAL, 2008 року випуску, об`єм двигуна 5998 см.куб., номер кузова НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 ; автомобіль LEXUS LX 570, 2008 року випуску, об`єм двигуна 5663 см. куб., номер кузова НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_8 . Результати аукціону були відображені в Протоколі про проведення аукціону від 25.10.2018, відповідно якого переможцем аукціону було визнано ОСОБА_3 .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2021 були визнані недійсними результати аукціону з продажу майна боржника – ФОП Зіміна Є.В., призначеного та проведеного 25.10.2018 організатором аукціону ТОВ "Торговий Будинок "Форвард".

Керуючий реалізацією зазначає, що станом на теперішній час існує необхідність повернення реалізованого майна до ліквідаційної маси, проте наразі місцезнаходження автомобілів, які були предметом продажу невідомо, тому, враховуючи відсутність законодавчого врегулювання здійснення заходів щодо примусового розшуку майна банкрута, просить суд вжити такі заходи.

В судовому засіданні керуючий реалізацією підтримав клопотання, просив суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник боржника зазначив, що вважає надане клопотання наразі передчасним та безпідставним.

Представник ТОВ "Вердикт Капітал" не заперечувала проти задоволенні наданого клопотання.

Розглянувши клопотання керуючого реалізацією про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Так, згідно ч. 1, 2 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства, Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Отже, Кодексом України з процедур банкрутства, як спеціальним законом визначено особливі різновиди заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду. Разом з тим, загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України.

(Подібні за змістом висновки викладені у постанові ВС у складі Судо вої палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 13.02.2020 у справі № 50/790—43/173).

Так, згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову до подачі позову суд в силу приписів ст.ст. 136, 140 ГПК України не розглядає і не вирішує питань щодо обґрунтованості майбутніх позовних вимог. Питання обґрунтованості позовних вимог буде предметом окремого дослідження судом після подачі заявником відповідного позову на стадії розгляду спору по суті.

Відповідно до ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачу або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, але не виключно задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення та уникнення негативних наслідків в результаті невжиття таких заходів.

Так, керуючий реалізацією в своєму клопотанні зазначає, що визнання недійсним результатів аукціону від 25.10.2018 тягне за собою необхідність відновлення порушеного права боржника, а також кредиторів по справі шляхом повернення майна з чужого незаконного володіння до ліквідаційної маси банкрута.

В обґрунтування клопотання керуючим реалізацією надана відповідь переможця аукціону Коркушка О.А. на запит ліквідатора, в якій Коркушко О.А. повідомляє керуючого реалізацією про те, що зазначені автомобілі йому ніколи не передавались та ним не вчинялись жодні дії, спрямовані на пошук вказаних автомобілів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 79 ГПК України визначає поняття вірогідності доказів. Згідно до ч.1. цієї статті визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Частина 2 цієї статті встановлює, що питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У господарському судочинстві принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано в Постанові Великої палати ВСУ від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Відповідно до ч.2 ст.41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом” в редакції яка діяла на час призначення ліквідатора в цій справи та вчинення скасованого аукціону, - ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства у відповідності до ч. 1 ст.114 якого передбачено, що арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їхньою згодою щодо майна боржника - фізичної особи, у тому числі які містять конфіденційну інформацію та/або банківську таємницю.

Статтею 12 Кодексу України з процедур банкрутства визначено загальні права та обов`язки арбітражного керуючого, а саме: арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їхньою згодою.

Суд зауважує, що керуючий реалізацією не був позбавлений можливості звернутися до Регіонального сервісного центру МВС України з метою отримання інформації за якими особами згідно відомостей, що містяться у відповідних реєстрах наразі зареєстровано право власності або право користування на спірні автомобілі, чи є вказані автомобілі під обтяженнями та ким такі обтяження були накладені за їх наявності. До матеріалів справи не надано жодних відомостей з державних реєстрів речових прав на спірне рухоме майно.

Так само до матеріалів справи не додано доказів самостійного вчинення керуючим реалізацією дій щодо оголошення в розшук спірного майна, зокрема будь яких звернень до органів Національної поліції з заявами про вчинення заходів щодо встановлення місцезнаходження та здійснення розшуку вказаного майна боржника тощо.

Суд зазначає, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Так, необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд діє за внутрішнім переконанням на підставі та у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте заявником клопотання не наведено достатніх обґрунтувань та відповідних доказів в підтвердження наявності припущення, що невжиття відповідних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Керуючий реалізацією не наводить жодного належного доказу в обґрунтування необхідності вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, так само не наведено доказів необхідності втручання суду в діяльність арбітражного керуючого, передбачену чинним законодавством.

Приписами частини шостої статті 140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що клопотання керуючого реалізацією арбітражного керуючого Безпалого С.В. (вх. № 14759 від 23.06.2021) про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів по справі № 922/600/17 є не безпідставним, необґрунтованим, в підтвердження обставин, викладених в клопотанні не наведено жодних достатніх, достовірних та належних доказів, а тому відмовляє в його задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання керуючого реалізацією ФОП Зіміна Є.В. арбітражного керуючого Безпалого С.В. (вх. № 14759 від 23.06.2021) про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів по справі № 922/600/17

Ухвалу направити керуючому реалізацією, боржнику, кредиторам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Ухвалу підписано "29" червня 2021 р.

Суддя О.В. Кононова

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.