Рішення № 97965590, 23.06.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/815/21

Провадження № 2/185/1488/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2021 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Врони А.О., за участю секретаря судового засідання – Ольхової К.А., за участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача – ОСОБА_2 , представників відповідача – Марченко А.О., Скиба С.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/815/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, мотивуючи тим, що понад 23 роки працював на підприємстві шахта “Героїв Космосу” ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», з повним робочим днем під землею, в шкідливих умовах, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Зазначав, що 24.05.2016 року був звільнений з займаної посади за ч.2 ст.40 КзпП України, у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я. Вказував, що оглядом МСЕК від 27.11.2017 року, у зв`язку професійним захворюванням, йому повторно було сукупно встановлено 65% втрати працездатності та третю групу інвалідності безстроково. Посилаючись на те, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його постійно турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги, а тому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди 216 000 грн.

12.04.2021 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначає наступне. Вважає, що за відсутності у справі доказів немає підстав стверджувати про заподіяння моральної шкоди, діагнозів депресія чи інше стійке порушення психологічного стану позивачу не встановлено. Не встановлені негативні зміни у психічному стані особи, із виписок із медичної картки та виписного епікризу вбачається, що відсутні скарги на негативні зміни у психічному стані, виписується позивач з позитивною динамікою. Первинних довідок МСЕК позивач не надав, експертиза психічного стану позивача не проведена. Позивач має право на отримання відшкодування на рахунок Фонду соціального страхування. Роботодавцем були забезпечені всі належні умови праці, а твердження позивача щодо технічного несправного обладнання є необґрунтованою. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що вимога про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою.

Згідно відповіді на відзив представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, вказав, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють позивачу моральні та фізичні страждання, відшкодування моральної шкоди не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від отримання інших компенсаційних виплат, первинна довідка МСЕК згідно порядку була залишена позивачем у відповідній установі при повторному огляді.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги на підставі доводів позову, відповіді на відзив.

В судовому засіданні представники відповідача просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, підтримали доводи відзиву.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві ВСП «Шахтоуправління ім.Героїв Космосу» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», підземним гірником з 20.05.1993 року з повним робочим днем у шахті, прохідником підземним з повним робочим днем у шахті з 12.01.1994 року, 24.05.2016 року позивач був звільнений з займаної посади за п.2 ст.40 КЗпПУ у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я (а.с.38-39).

На підставі інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) від 16.09.2016, наданої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, медичними висновками лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 25.10.2016р. №1371, Позивачу було встановлено професійне захворювання: «Радикулопатія попереково-крижова Ь5, 57 і шийна Сб, С7, С8, з вираженими статико- динамічними порушеннями, стійким больовим м`язово-топічним і периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ст.), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ст.) і колінних (ПФ другого ст.) суглобів. Хронічне обструктивне захворюванням легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група «А». Легенева недостатність першого-другого ступеня. Нейросенсорна приглухуватість II ступеня» (з помірним зниженням слуху).(а.с.21-36)

Згідно з п.13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16.11.2016р. (далі - Акт), умови праці Позивача на посаді прохідника підземного дільниці підготовчих робіт ВСП «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ім. ГЕРОЇВ КОСМОСУ» ПрАТ «ДТЕК Палоградвугілля», відносяться:

за показниками важкості праці - до 3 класу 3 ступеня «шкідливі»;

за параметрами шуму - до 3 класу 2 ступеня «шкідливі»;

за показниками мікроклімату - до 3 класу 1 ступеня «шкідливі»;

за показниками освітлення - до 3 класу 2 ступеня «шкідливі»;

по вмісту в повітрі робочої зони хімічних речовин - до 3 класу 4 ступеня «шкідливі»;

за показниками напруженості праці - до 3 класу 2 ступеня «шкідливі»;

загальна оцінка - до 3 класу 4 ступеня «Шкідливі».

Згідно п.16 Акту, професійне захворювання виникло в результаті тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту (а.с.11-14).

Актом огляду медико-соціальною експертною комісією №1169 від 06.12.2016 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання, ступінь втрати професійної працездатності - 65%. Висновком обласної МСЕК №3, серії 12 ААА №048005, від 27.11.2017 року ОСОБА_1 було вторинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 65% та третю групу інвалідності безстроково (а.с.16).

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

В даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

В судовому засіданні встановлено, що після роботи на підприємстві відповідача протягом 23 років, та звільнення за станом здоров`я 24.05.2016 року до встановлення позивачу третьої групи інвалідності за професійним захворюванням 06.12.2016, позивач на інших підприємствах не працював.

Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як зазначено в пункті 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, №1-9/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до статей 23,1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд не може погодитись із запереченнями представника відповідача, який вважає не доведеним позивачем факт заподіяння моральної шкоди так як не встановлені зміни у психічному стані, відповідні записи лікаря-психіатра, психотерапевта, психолога, відсутній висновок судово-психіатричної експертизи, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності та справедливості, приймає до уваги стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об`єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків, а саме 65 % втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 65000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 650 грн.

Керуючись ст. 5,12,13, 81, 89, 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 65000 (шістдесят п`ять тисяч) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 650 (шістсот п`ятдесят) грн.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", код ЄДРПОУ:00178353, місце знаходження: вул. Соборна, буд. 76, м. Павлоград Дніпропетровська область.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення виготовлений 29 червня 2021 року.

Суддя А. О. Врона