Рішення № 97965582, 30.06.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1303/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", місто Харків,

до Харківської громадського фонду місцевої демократії, місто Харків,

про стягнення 49 165,52 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Харківського громадського фонду місцевої демократії, про стягнення заборгованості у розмірі 42 304,92 грн., три відсотка річних у розмірі 2 134,79 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 4 725,81 грн.

14 квітня 2021 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/1303/21. Розгляд справи № 922/1303/21 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Крім того, встановлено, зокрема, відповідачу, згідно ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали суду, для подання відзиву на позов.

З метою повідомлення учасника справи, суд, з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта", направив на адресу Харківської громадського фонду місцевої демократії (61003, місто Харків, майдан Павловський, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 23911715), рекомендований лист з повідомленням про вручення із трек-номером № 6102255151885. Однак, дана судова кореспонденція 17 травня 2021 року повернулась на адресу суду із довідкою пошти – "за закінченням терміну зберігання".

26 травня 2021 року суд направити Акціонерному товариству "Укрпошта" в особі Харківської дирекції окрему ухвалу, з метою усунення порушень порядку вручення поштової кореспонденції, надавши Акціонерному товариству "Укрпошта" в особі Харківської дирекції строк до 04 червня 2021 року для формулювання інформації щодо підстав невручення поштового відправленням з трек-номером № 6102255151885.

Враховуючи, що станом на 14 червня 2021 року від Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Харківської дирекції не надійшла відповідь на окрему ухвалу, суд ВДРУГЕ постановив 14 червня 2021 року та направив окрему ухвалу з метою отримання інформації щодо підстав невручення поштового відправленням з трек-номером № 6102255151885.

22 червня 2021 року, тобто поза межами встановленого судом строку (до 04 червня 2021 року по першій окремій ухвалі) Акціонерне товариство "Укрпошта" надало відповідь, вказавши, що під час доставки, в зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, рекомендований лист повернутий до ВПЗ, а повідомлення про надходження рекомендованого листа вкладено до поштової скриньки адресата. Оскільки адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа, поштове повідомлення повернулось за зворотною адресою (до суду). Суд звертає увагу, що вказана відповідь від Акціонерного товариства "Укрпошта" надійшло до суду лише 22 червня 2021 року, а з 16 по 25 червня 2021 року суддя-доповідач по даній справі Калініченко Н.В. перебувала у щорічній відпустці.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства.

Згідно ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що у суду була відсутня достовірна інформація з проводу підстав невручення поштового повідомлення відповідачеві, що в свою чергу позбавляло встановити факт проінформаваності даного учасника справи про хід судового процесу, оскільки АТ "Укрпошта" своєю бездіяльність, яка виявилась у ігнорування окремої ухвали, зумовила той випадок, коли суд не мав можливості здійснити подальші процесуальні дії, пов`язані із розглядом справи, суд вважає, що строк, встановлений у статті 252 ГПК України для даної господарської справи, є не розумним, з урахуванням окреслених вище обставин справи.

30 червня 2021 року, після усунення всіх обставин, суддя-доповідач по даній справі Калініченко Н.В. розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, встановила наступне.

16 лютого 2011 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (теплопостачальна організація, позивач у справі) та Харківським громадським фондом місцевої демократії (споживач, відповідач у справі) укладено договір № 13441 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі за текстом – договір), за умовами теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 договору). Розрахунковим періодом є календарний місяць, в якому споживач до 28-го числа поточного місяця здійснює сплату вартості теплової енергії, при розрахунках за показникими приладів обліку, та до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку (пункт 6.3., 6.4. договору). Згідно пункту 6.10. договору споживач з 12 по 15 число, наступного за розрахунковим, отримує від теплової організації, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру та акт звіряння розрахунків. Відповідно до пункту 10.1. договір набув чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2011 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Додатком № 1, № 2 та № 3 визначеного обсяги постачання теплової енергії, схему межі поділу теплової мережі, а також умови припинення постачання теплової енергії.

Додатком № 4 визначено, що об`єктом теплоспоживання є громадський фонд на площі Рози Люксембург, будинок 10А, на якому міститься прилад обліку.

Додатком № 5 передбачено порядок облік теплової енергії при наявності вузла обліку та експлуатація обліку теплової енергії.

Доказів розірвання чи припинення договору за взаємною згодою сторін чи за рішенням суду матеріали справи не містять. Виконуючи умови договору, позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури на оплату поставленої теплової енергії в гарячій воді. Станом на 01 квітня 2021 року позивач за відповідачем рахує заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 42 304,92 грн., три відсотка річних у розмірі 2 134,79 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 4 725,81 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання. Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту надання послуг з постачання теплової енергії до житловий будинок, в якому знаходиться відповідач, за адресою: площа Рози Люксембург, будинок 10А у місті Харкові, позивачем надано акти включення та відключення вказаного будинку з 2016 по 2020 рік, залежно від періоду опалювального сезону. Крім того, наявні в матеріалах справи рахунки-фактури підтверджують фактичні об`єми поставленої позивачем на користь відповідача теплової енергії.

При цьому, розрахунки вартості спожитої теплової енергії проводились позивачем на підставі показань встановленого за адресою площа Рози Люксембург, будинок 10А у місті Харкові (що є адресою відповідача) приладу обліку, з урахуванням максимального теплового навантаження на нежитлові приміщення, виконаного згідно з нормативним документом "Норми та вказівках по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94, та з урахуванням теплових втрат від наружної стіни будинку до місця установки приладу обліку, як-то визначено у Правилах технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року № 71, та відповідно до положень Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03 жовтня 2007 року та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, які визначають, що вартість спожитої теплової енергії розподіляється між власниками нежитлових приміщень пропорційно тепловим навантаженням, а між власниками квартир – пропорційно площам квартир.

Відповідачу було надіслано акти виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період з 2016 року по 2020 рік разом із рахунками-фактурами до цих актів листом № 155 від 09 червня 2020 року. Необхідно зазначити, що акти виконаних робіт по відпуску теплової енергії, за своїм сутнісним змістом засвідчують факт отримання споживачем теплової енергії, та зобов`язує останнього сплатити грошові кошти за спожиту теплову енергію, відповідно до укладеного договору. Зауважень щодо переданого газу (його об`ємів чи невірно здійснених розрахунків) від відповідача не надходило.

Як-то вказано у пунктах 6.3., 6.4. договору розрахунковим періодом є календарний місяць, в якому споживач до 28-го числа поточного місяця здійснює сплату вартості теплової енергії, при розрахунках за показникими приладів обліку, та до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, привідсутності приладів комерційного обліку.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією облік обсягу споживання теплової енергії (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198) споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення статей 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про своєчасну та повну оплату поставленої теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 42 304,92 грн.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження здійснення оплати поставленого продукції. За таких обставин, оскільки відповідач прийняв теплову енергію від позивача, однак не здійснив повний розрахунок її вартості, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 42 304,92 грн. основної суми заборгованості по сплаті договором є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії, позивач просить стягнути з відповідача три відсотка річних у розмірі 2 134,79 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 4 725,81 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень нормативних законодавчих приписів, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних судом було встановлено, що такий розрахунок у повній мірі відповідає положенням законодавства без допущених арифметичних помилок, у зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги в цій частин, шляхом стягнення з відповідача три відсотка річних у розмірі 2 134,79 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 4 725,81 грн.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, пунктом 2 частини 1 статті 129, статтями 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарського суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Харківського громадського фонду місцевої демократії (61003, місто Харків, майдан Павловський, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 23911715) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 31557119) заборгованості у сумі 42 304,92 грн., три відсотка річних у розмірі 2 134,79 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 725,81 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в розмірі 2 270,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "30" червня 2021 р.

Суддя Н.В. Калініченко