Рішення № 97965574, 29.06.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1577/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксовий завод "Новомет" (61071, м. Харків, Карачівське шосе, 44, код ЄДРПОУ 42031832) про стягнення 151 188,02грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 149 073,54грн, пеню в розмірі 1 722,40грн., 392,08грн. 3% річних. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу, укладеного шляхом підписання заяви-приєднання № 42АР611-12659-19 від 19.12.2019 в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем природний газ. Як зазначає позивач, оскільки відповідач на адресу позивача з уточненою заявкою на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх об`єктах відповідача з розбивкою по кожному об`єкту на розрахунковий календарний рік не звертався, річна замовлена потужність для відповідача на 2021 рік розрахована, виходячи з середньомісячного фактичного споживання природного газу за 10 місяців, що передували.

В якості правових підстав, позивач посилається на ст.ст.11, 526, 611, 615, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 230 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 28.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

У визначений судом строк на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить суд в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю “Коксовий завод “Новомет” були відсутні як юридичні підстави, так і фактична можливість подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності у строк до 20 жовтня 2020 р. Як зазначає відповідач, несвоєчасне подання заявки не залежало від волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю “Коксовий завод “Новомет”, а виникло виключно внаслідок порушення Акціонерним товариством “Харківміськгаз” своїх зобов`язань, прямо передбачених абз.8 п.2 гл.6 розділу VI Кодексу ГРМ, в частині строків, встановлених для повідомлення споживача.

Посилання позивача на те, що він своєчасно повідомив відповідача про фактичний обсяг споживання природного газу шляхом надання актів приймання-передачі природного газу за поточний 2020 рік представнику відповідача ОСОБА_1 , відповідач вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю “Коксовий завод “Новомет” ніколи не уповноважувало ОСОБА_1 на представництво інтересів підприємства в Акціонерному товаристві “Харківміськгаз”. Жодної довіреності на представництво інтересів Товариства відповідача ОСОБА_1 видано не було.

07.06.2021 у встановлений судом строк від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, не погоджуючись з запереченнями відповідача, посилається на те, що відповідно до вимог чинного законодавства відповідач мав право, незалежно від дій Оператора ГРМ, подати уточнену заявку на наступний календарний 2021 рік, але не скористався таким правом у встановлені Кодексом ГРМ строки. Як вважає позивач, зазначені відповідачем у відзиві обставини свідчать лише про його намагання ухилитися від своєчасної та в повному обсязі сплати за послуги розподілу природного газу, що надаються позивачем як Оператором ГРМ.

Що стосується заперечень відповідача в частині отримання актів приймання-передачі природного газу ОСОБА_1 , якого, як зазначає відповідач, він не уповноважував представляти інтереси свого Товариства, позивач вказує на те, що отримання відповідачем актів від позивача у такий спосіб відбувається між сторонами на постійній основі. Крім того, відповідачем при укладанні договору розподілу природного газу було надано копію наказу Товариства з обмеженою відповідальністю “Коксовий завод “Новомет” від 11.10.2019 № 27 “О создании газовой службы”, яким ОСОБА_1 призначено начальником газової служби. Кодексом ГРМ, як і Типовим договором розподілу природного газу не визначено обов`язку Оператора ГРМ перевіряти повноваження представника споживача під час передачі актів для належного оформлення їх уповноваженою особою.

Як вважає позивач, отримання особою у Оператора ГРМ актів наданих послуг розподілу природного газу чи актів приймання-передачі природного газу для їх подальшої передачі уповноваженій особі для належного оформлення та підписання, не є представництвом інтересів Товариства, яке потребує наявності довіреності у особи, що їх отримує.

На підставі викладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Всі документи, що надійшли від учасників справи приймаються до розгляду судом, як такі, що подані з дотриманням вимог чинного законодавства та долучаються до матеріалів справи.

Одночасно з поданням відповіді на відзив, позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд встановити додатковий строк для подання додаткових доказів та приєднати їх до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання позивача про встановлення додаткового строку для подання доказів та клопотання про долучення цих доказів, суд керується наступним.

В силу приписів ч.1 ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що однією з основних засад господарського судочинства є змагальність сторін. Положення ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частинами 1-2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Водночас, ч.5 згаданої статті передбачено, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Отже, системний аналіз ст.80 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Позивач, обґрунтовуючи підставу для визнання поважними причини вчасного неподання доказів, вказує на те, що ці докази не могли бути надані на підтвердження обставин, оскільки вони виникли вже після отримання позивачем відзиву відповідача, а тому ці обставини вважає за доцільне довести саме такими доказами.

Тобто, позивач навів об`єктивні причини неможливості подання відповідних доказів у строк, встановлений процесуальним законом.

Суд зазначає, що за змістом системного аналізу приписів ст.ст.86, 236, 277 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов`язок всебічно та повно з`ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.

Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов`язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів.

З огляду на конкретні обставини справи, враховуючи, що позивачем доведено неможливість подання доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, а докази про які клопоче позивач є необхідними для встановлення істини по даній справи та без них останній позбавляється належним чином обґрунтувати свою позицію, господарський суд, з метою дотримання процесуальних прав сторін, рівності сторін перед законом і судом, змагальності, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями ст.ст.7, 8, 13-15 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів та встановити позивачу додатковий строк до 07.06.2021 для подання доказів, чим також задовольняє клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У встановлений судом строк від відповідача заперечень на відповідь позивача на відзив на адресу суду не надходило.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

19.12.2019 між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксовий завод "Новомет" (відповідач) шляхом підписання заяви-приєднання № 42АР611-12659-19 від 19.12.2019 з додатком 4 “Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача” укладено договір розподілу природного газу, що відповідає типовому договору розподілу природного газу.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору позивач зобов`язався надати відповідачу послугу розподілу природного газу, а останній прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Відповідач, за умовами п.3.3 р.3 договору взяв на себе зобов`язання самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснювати разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання.

У п.6.1 договору сторони погодили, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється відповідачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

За умовами п.6.3 договору величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`ємів, зазначених у заяві-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.8 договору).

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу в січні та лютому 2021 року послугу з розподілу природного газу, що підтверджується Актами наданих послуг № ХРГ81000900 від 31.01.2021 та № ХРГ81003906 від 28.02.2021.

Вартість наданих послуг розподілу природного газу у січні 2021 року складає 74 536,76 грн., у лютому 2021 - 74 536,78 грн.

Акти наданих відповідачу послуг у січні, лютому 2021 року надіслані позивачем на його адресу супровідним листом від 16.03.2021 за № 611-Сл-1537-0321 кур`єрською службою доставки 17.03.2021.

Проте, відповідач в порушення умов договору примірники Актів наданих послуг № ХРГ81000900 від 31.01.2021 та № ХРГ81003906 від 28.02.2021 не підписав, позивачу не повернув, мотивовану письмову відмову від підписання зазначених актів не надав, розрахунки за надані йому у січні та лютому 2021 року послуги розподілу природного газу не здійснив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2494 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824 (Кодекс ГРМ).

Кодекс ГРМ відповідно до п.2 гл.1 р.І визначає взаємовідносини Оператора газорозподільної системи (Оператор ГРМ) із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Згідно з п.4 гл.1 р.І Кодексу ГРМ Оператор ГРМ це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Правові засади функціонування ринку природного газу України визначені Законом України “Про ринок природного газу”.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 ст.634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.ст.641, 642 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Матеріалами справи підтверджується факт приєднання відповідача до умов Типового договору розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання № 42АР611-12659-19 від 19.12.2019 з додатком 4 “Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача” укладено договір розподілу природного газу, що відповідає типовому договору розподілу природного газу.

Як вже було зазначено судом вище, сторони умовами договору (п.6.1, п.6.2) погодили, що оплата вартості послуги позивача з розподілу природного газу здійснюється відповідачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем та є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.12.2020 № 2783 встановлено тариф на послуги розподілу природного газу для Aкціонерного товариства “Харківміськгаз” у розмірі 0,35грн. за 1 м.куб. на місяць (без урахування ПДВ).

У п.6.4 договору сторони погодили, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

За умовами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1 гл.6 p.VI Кодексу ГРМ та п.6.3 договору розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається позивачем за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

За умовами п.2 гл.6 p.VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Так, відповідно до додатку 4 “Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача.”, який є невід`ємною частиною заяви-приєднання № 42АР611-12659-19 від 19.12.2019, у відповідача встановлений лічильник газу TZ/FLUXI зав. № 3400562402 типорозмір G1000 та коректор/обчислювач ВЕГА-1.01 зав. № 05152.

Відповідно до п.5 гл.6 р.VІ Кодексу ГРМ за відсутності повного газового року споживання новим споживачем, що не є побутовим, та/або його об`єктом річна замовлена потужність (за замовчуванням) на третій календарний рік (у випадку укладення договору розподілу природного газу у період жовтень-грудень) розраховується Оператором ГРМ виходячи із середньомісячного фактичного споживання, помноженого на 12.

За приписами п.2 гл.6 р.VІ Кодексу ГРМ Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).

Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).

Судом встановлено, що акти приймання-передачі природного газу за поточний (2020) календарний рік (за січень, лютий, травень-липень, вересень 2020 року), були отримані працівником Товариства відповідача ОСОБА_1 , який відповідно до наказу № 27 від 11.10.2019 призначений на посаду начальника газової служби, що підтверджується доказами, наявними у справі.

Так, в акті приймання-передачі природного газу № ХРГ0042720 за вересень 2020 позивач повідомив відповідача про величину річної замовленої потужності на поточний (2020) календарний рік у розмірі 500 000,00 м.куб.; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному (2020) календарному році у розмірі 41 666,67 м.куб.; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному (2021) календарному році у розмірі 177 468,49 м.куб.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, зазначені акти не підписав, обґрунтованої відмови від оформлення та підписання цих актів позивачу не надіслав, акти не повернув.

Також, в порядку п.2 гл.6 р.VІ Кодексу ГРМ, відповідач не направив на адресу позивача уточненої заявки на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх об`єктах відповідача з розбивкою по кожному об`єкту на розрахунковий календарний рік.

Заперечення відповідача стосовно того, що акти приймання-передачі отримані ОСОБА_1 як особою, яка не мала на це відповідних повноважень, суд вважає необґрунтованими, оскільки, як встановлено судом, відповідну особу відповідач визначив як відповідальну за газову службу підприємства, призначив його на посаду начальника газової служби, повідомив про це у відповідному порядку позивача.

Також, як зазначає позивач, протягом всього періоду договірних відносин між сторонами саме ця особа отримувала акти приймання – передачі газу, які сплачувались відповідачем. Також, із матеріалів справи судом вбачається, що ніяких повідомлень з боку відповідача про відсутність відповідних повноважень у ОСОБА_1 на адресу позивача не направлялось, як і відповідач відповідні висновки у встановленому законом порядку не спростував.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за договором та у січні-лютому 2021 року надав відповідачу послугу розподілу природного газу на загальну суму 149 073,54грн., з яких вартість наданих послуг розподілу природного газу у січні 2021 року складає 74 536,76грн., у лютому 2021 - 74 536,78грн.

Враховуючи, що у передбачені для цього строки уточненої заявки річної замовленої потужності від відповідача на адресу позивача не надходило, а також те, що договір розподілу природного газу № 42АР611-12659-19 між позивачем та відповідачем було укладено 19.12.2019, а тому відсутній повний газовий рік споживання, річна замовлена потужність для відповідача на 2021 рік позивачем була розрахована виходячи з середньомісячного фактичного споживання за 10 місяців, що передували та помножена на 12, а саме: грудень 2019 - 203 875,50 м.куб., січень 2020 - 557 481,35 м.куб., лютий 2020 - 284 763,18 м.куб., березень 2020 - 0 м.куб., квітень 2020 - 0 м.куб., травень 2020 - 334 256,82 м.куб., червень 2020 - 348 815,32 м.куб., липень 2020 - 45 479,75 м.куб., серпень 2020 - 0 м.куб., вересень 2020 - 13,02 м.куб., що разом становить 1 774 684,94 м.куб. Відтак, річна замовлена потужність на 2021 рік становить - 1 774 684,94 м.куб. / 10 х 12 = 2 129 621,93 м.куб. Місячна замовлена потужність на 2021 рік, відповідно становить: 2 129 621,93 м.куб. / 12 = 177 468,49 м.куб.

На підставі зазначеного, вартість послуги розподілу природного газу для відповідача на місяць, за розрахунком позивача складає 0,35грн. за 1 м.куб. на місяць.

Позивачем складено відповідні акти наданих послуг № ХРГ81000900 від 31.01.2021 та № ХРГ81003906 від 28.02.2021, які були направлені відповідачу супровідним листом від 16.03.2021 за вих. № 611-Сл-1537-0321 кур`єрською службою доставки 17.03.2021.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, за отримані в січні, лютому 2021 року послуги розподілу природного газу не розрахувався, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 149 073,54грн., яка до теперішнього часу є не сплаченою.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про те, що інформація про фактичний обсяг споживання природного газу підприємством із зазначенням тарифу, річної та місячної замовленої потужності, розрахованою позивачем за підсумками попереднього газового року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Коксовий завод “Новомет” надійшла 02.12.2020, тому, відповідач, реалізуючі своє право, передбачене абз. 10 п. 2 гл. 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, двічі (03.12.2020 та 23.12.2020) направляв на адресу позивача листи з уточненою заявкою на величину річної замовленої потужності на 2021 рік за вих. № 03/12-02, які позивач проігнорував та не надав відповідачу ані мотивованої відмови від прийняття заявки, ані скорегованих актів приймання передачі природного газу.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже було встановлено судом, інформацію про фактичний обсяг споживання природного газу підприємством із зазначенням тарифу, річної та місячної замовленої потужності, розрахованою позивачем за підсумками попереднього газового року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Коксовий завод “Новомет” було отримано представником позивача Решетняком Р.Є. у передбачені для цього строки.

Що стосується заперечень відповідача з посиланням на те, що уточнені заяви на величину річної замовленої потужності на 2021 рік ним було направлено 03.12.2020 та 23.12.2020, які позивач проігнорував, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідно до абзацу 3 п.3 гл.6 р. VІ Кодексу ГРМ заявки на коригування, подані раніше/пізніше встановленого терміну, Оператором ГРМ не розглядаються та вважаються не поданими споживачем.

Оскільки відповідач звернувся на адресу позивача з заявками на величину річної замовленої потужності лише в грудні 2021 року, тобто з порушенням строків, встановлених Кодексом ГРМ, суд дійшов висновку, що ці заявки правомірно були залишені позивачем без розгляду.

Даний факт відповідачем не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що абзацом 10 п.2 гл.6 р.VІ Кодексу ГРМ передбачено право споживача, що не є побутовим, не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність сумарно по всіх його об`єктах, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Пунктом 5 гл.6 р. VІ Кодексу ГРМ для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта річна замовлена потужність споживача (його об`єкта) визначається споживачем за його заявою, але не менше обсягів, визначених абз.4 п.4 цієї глави.

Річна замовлена потужність нового споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта визначається за його заявою, яка визначає річну замовлену потужність окремо на перший (поточний) та другий (наступний) календарні роки. При цьому такий споживач має право одноразово подати Оператору ГРМ заяву на зміну величини річної замовленої потужності на другий (наступний) календарний рік з 01 жовтня по 20 жовтня року, що передує наступному календарному року.

Крім того, за приписами п.3 гл.6 р. VІ Кодексу ГРМ у разі здійснення споживачем, що не є побутовим, замовлення річної потужності відповідно до абз.10 пункту 2 або абз.2 пункту 5 цієї глави споживач, що не є побутовим, має право одноразово з 10 липня по 15 вересня розрахункового календарного року подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на поточний календарний рік.

З аналізу вказаних вище норм, та враховуючи те, що відповідач у 2020 році був новим споживачем, оскільки договір на розподіл природного газу був укладеним з позивачем 19.12.2019, а тому не мав повного газового року споживання, суд дійшов висновку, що відповідач мав можливість здійснити замовлення величини річної замовленої потужності, яку він має визначити, з можливістю уточнення та корегування, незалежно від дій Оператора ГРМ, шляхом:

- подання не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому, Оператору ГРМ уточненої заявки на величину річної замовленої потужності відповідно до абз.10 пункту 2 гл.6 р. VІ Кодексу ГРМ незалежно від наявності повідомлення Оператора ГРМ;

- подання заяви, яка визначає річну замовлену потужність окремо на перший (поточний) та другий (наступний) календарні роки, з правом одноразово подати Оператору ГРМ заяву на зміну величини річної замовленої потужності на другий (наступний) календарний рік з 01 жовтня по 20 жовтня року, що передує наступному календарному року відповідно до абз.2 п.5 гл.6 р. VІ Кодексу ГРМ:

- подання одноразово з 10 липня по 15 вересня розрахункового календарного року Оператору ГРМ заявки на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності відповідно до п.З гл.6 р. VІ Кодексу ГРМ.

Проте у встановлені Кодексом ГРМ строки, відповідач таким правом не скористався та своєчасно не подав ані заявку на величину річної замовленої потужності на другий календарний 2021 рік, ані заяву на зміну величини річної замовленої потужності на другий (наступний) календарний рік з 01 жовтня по 20 жовтня року, так само і уточнення такої заявки до 20 жовтня поточного календарного року.

Як зазначає позивач, та не спростовано відповідачем, останній мав всі вихідні дані для визначення обсягу спожитого та розподіленого природного газу у 2020 році, а відтак мав можливість визначити обсяг газу (розмір річної замовленої потужності), необхідний для забезпечення своїх потреб у наступному календарному 2021 році, чого останнім зроблено не було.

Даний факт відповідачем не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач доводи позивача не спростував, доказів належного виконання умов договору не надав, в матеріалах справи відсутні докази його звернення на адресу позивача з уточненою заявкою на величину річної замовленої потужності на наступний календарний 2021 рік у строки, встановлені Кодексом ГРМ, суд дійшов висновку, що позивач правомірно здійснив розрахунок річної замовленої потужності на 2021 рік відповідно до п.2 гл.6 p.VI Кодексу ГРМ.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 149 073,54грн. за надані відповідачу послуги розподілу природного газу в січні, лютому 2021 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1 722,40 грн. за період з 18.03.2021 по 18.04.2021, суд керується наступним.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п.8.2 договору сторони погодили, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі зазначеного, позивач на суму основного боргу нарахував відповідачу пеню за період з 18.03.2021 по 18.04.2021 яка складає 1 722,40грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені встановив, що відповідний розрахунок позивачем здійснено з урахуванням положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, він є арифметично вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 18.03.2021 по 18.04.2021 в розмірі 1 722,40грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 3% річних на загальну суму 392,08грн. за період з 18.03.2021 по 18.04.2021.

Розглянувши позовні вимоги в цій частині, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 18.03.2021 по 18.04.2021 на загальну суму 392,08грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідачем не спростований факт здійснення ним розрахунків з порушенням строку оплати за отриманий природний газ, дана обставина підтверджується належними доказами, наявними у справі, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позов є цілком правомірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксовий завод "Новомет" (61071, м. Харків, Карачівське шосе, 44, код ЄДРПОУ 42031832) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) - 149 073,54грн. основного боргу, 1 722,40грн. пені, 392,08грн. 3% річних та 2 270,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду або через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено "29" червня 2021 р.

Суддя Т.А. Лавренюк