Рішення № 97965085, 29.06.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1354/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Рибці Ю. Е. розглянувши матеріали справи № 916/1354/21

Позивач: Приватне підприємство "Пеліон" (код – 38153967, ІПН: 38153961533; 65029, м. Одеса, вул. Князівська 32, офіс, 206)

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство "Октябрський" (код – 00413179; ІПН: 004131715120; 67761, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Олексіївка)

про стягнення 65190,74 грн.

з підстав порушення умов договору,

Представники сторін:

від позивача: Щербина О. П.;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ: 18.05.2021 року Приватне підприємство "Пеліон" (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Октябрський" (далі – Відповідач) про стягнення: 12000 гривень 00 коп. - основний борг; 2362 гривні 80 коп. - інфляційних збільшення; 14000 гривні 63 коп. – пені; 21010 гривень 68 коп. – сплати 28% річних.

19.05.2021 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін, призначив дату судового засіданні та встановив відповідачу строк для надання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України – п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження по справі.

Сторони повідомлялись належним чином про розгляд справи Господарським судом Одеської області про що свідчать відповідні поштові повідомлення.

На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв`язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи представник позивача позов підтримав, представник відповідача у судові засідання не з`являвся.

В С Т А Н О В И В :

20.03.2017 року між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено Договір Поставки № 2003-1, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, в тому числі але не виключно засоби захисту рослин мінеральні добрива, насіння (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, або здійснивши розрахунок за Товар авальованим векселем на умовах та в порядку, передбаченому п. 2.7 Договору та Додатками до Договору.

Згідно п. 1.2. Договору найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, сірок поставки, базис поставки, порядок та строки оплати Товару, та інші умови, визначені в Додатках до Договору, які є його невід`ємною частиною. Фактична номенклатура, асортимент та кількість по замовленням Покупця задоволеним Постачальником, визначаються згідно видаткових накладних. Перераховані Покупцем аванси зараховуються в рахунок оплати того Товару, який було реалізовано в першу чергу.

Так, на виконання Договору поставки із відповідними додатковими угодами Позивач поставив Відповідачу Товар (засоби захисту рослин) на загальну суму 436202,96 грн., що підтверджують копії додатків до Договору та копії видаткових накладних (а.с. 35-57).

Позов ґрунтується на тому, що Відповідач в порушення умов Договору оплатив отриманий Товар не в повному обсязі, внаслідок чого у Відповідача утворилась заборгованість у розмірі 12000,00 грн.

Тому, посилаючись на умови Договору Позивач просить суд стягнути з Відповідача на свою користь: 12000 гривень 00 коп. - основний борг; 2362 гривні 80 коп. - інфляційне збільшення; 14000 гривні 63 коп. – пені; 21010 гривень 68 коп. – сплати 28% річних.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або

більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та

обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим

Кодексом.

Відтак, згідно ч. 1 ст. 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За відсутності в матеріалах справи доказів оплати Відповідачем за поставлений Товар в повному обсязі, суд визнає доведеним наявність боргу Відповідача на суму 12000,00 грн., тому позов в цій частині слід задовольнити.

Відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

А ст. 3 вказаного Закону зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до підпункту 7.2.1. Договору поставки, простроченням вважається прострочення понад 6 робочих днів з дати виникнення грошових зобов`язань. При прострочені оплати Товару Покупець (відповідач) повинен сплатити штраф у розмірі 8% від несплаченої суми.

Згідно підпункту 7.2.2. - Покупець сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в період прострочення за кожен день прострочення від простроченої суми.

При цьому, пунктом 7 Договору сторони серед іншого погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення грошових зобов`язань здійснюється без застосування норм п.6 ст.232 ГК України.

Крім того, відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підпунктом 7.2.3. Договору сторони передбачили додаткову сплату 28% річних від простроченої суми за весь період коли тривало прострочення (ч.2 ст.625 ЦК України).

На підставі наведених норм Законодавства України та у відповідності до умов Договору Позивачем правомірно нараховано інфляційні, пеню, штраф та 28 відсотків річних, які підлягають до стягнення з Відповідача. Їх розміри, відповідно, становлять: 2362 гривні 80 коп. - інфляційні; 14000 гривень 63 коп. – пеня; 15 816 гривень 63коп. – штраф та 21 010 гривень 68 коп. – сплата 28% річних.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню, з покладенням на відповідача судових витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Октябрський" (код – 00413179; ІПН: 004131715120; 67761, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Олексіївка) на користь Приватного підприємства "Пеліон" (код – 38153967, ІПН: 38153961533; 65029, м. Одеса, вул. Князівська 32, офіс, 206): 12000 гривень боргу; 2362 гривні 80 коп. інфляційних; 14000 гривень 63 коп. пені; 15 816 гривень 63коп. штрафу, 21 010 гривень 68 коп. сплати 28% річних та 2270 гривень 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.

Повний текст складено 30 червня 2021 р.

Суддя О.А. Демешин