Рішення № 97964851, 24.06.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/514/21

Провадження № 2/204/858/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.,

при секретарі Максименко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.12.2014 року в загальній сумі 73301 грн. 62 коп. та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 18.12.2014 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 100000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язувався повернути витрачені суми кредитного ліміту. В результаті порушення відповідачем своїх зобов`язань, станом на 03.12.2020 року заборгованість за кредитним договором становить – 73301 грн. 62 коп., яка складається з наступного: 40642 грн. 03 коп. - заборгованість за кредитом, 32659 грн. 59 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, що стало підставою звернення позивача до суду.

В позовній заяві та доданому до неї клопотанні позивач просив суд про розгляд справи за відсутності представника, у разі його неявки, не заперечуючи проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

У поданому відзиві на позовну заяву позивач зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Заперечення відповідача обґрунтовано тим, що кредитний договір у вигляді Анкети – заяви укладений у невстановленій формі, а тому є нікчемним відповідно до чинного законодавства. .наявна в матеріалах справи Анкета – заява дійсно підписана відповідачем, але в ній відсутні: сума кредитного ліміту, процентна ставка, картка, яка була видана відповідачу та строк її дії. Позивач в односторонньому порядку змінював фіксовану процентну ставку за кредитом, що є незаконним. Позивачем до позовної заяви було надано розрахунок заборгованості за договором, який не є належним та допустимим доказом, оскільки за змістом є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір позовних вимог. Сам по собі розрахунок заборгованості без підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, належним доказом бути не може.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.12.2014 року ОСОБА_1 підписав Анкету - Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідач підтвердив, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві (арк.с.18). При цьому, у підписаній заяві не зазначено даних щодо обрання відповідачем банківських послуг та умов їх надання, крім особистих даних та підпису відповідача.

11.07.2018 року ОСОБА_1 підписано заяву на актуалізацію даних по преміальній карті, у якій зазначена сума кредитного ліміту 100000 грн., однак реквізити картки, за якою встановлено кредитний ліміт у зазначеному розмірі, не зазначено (арк.с.19).

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (арк.с.22-23, 24-54).

Також, сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, у якому зазначено умови для кредитних продуктів: картка Platinum, картка MC WorldElst, картка Visa Infinite, картка MC World (арк.с.20-21).

Відповідно до розрахунку позивача, станом на 03.12.2020 року заборгованість відповідача становить – 73301 грн. 62 коп., з яких: 40642 грн. 03 коп. – заборгованість за кредитом; 32659 грн. 59 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом (арк.с.6-15).

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) старт карткового рахунку № НОМЕР_1 – 11.07.2016 року; зміна кредитного ліміту 13.06.2018 року - кредитний ліміт 15000 грн.; зміна кредитного ліміту 09.07.2018 року – збільшення кредитного ліміту 20000 грн.; зміна кредитного ліміту 11.07.2020 року – збільшення кредитного ліміту 100000 грн.; зміна кредитного ліміту 01.08.2019 року - зменшення кредитного ліміту 99930 грн.; зміна кредитного ліміту 01.08.2019 року, 06.08.2019 року – зменшення кредитного ліміту 0 грн. 00 коп. (арк.с.16).

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 за договором б/н отримав кредитні картки: № НОМЕР_1 терміном дії до 07/17; № НОМЕР_2 терміном дії до 07/18; № НОМЕР_3 терміном дії до 07/19 (арк.с.17).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Однак, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що 18 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н саме із встановленням відповідачу кредитного ліміту у розмірі 100000 грн., суду не надано.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У позовній заяві позивачем зазначено, що договір № б/н від 18 грудня 2014 року складається з заяви відповідача, «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку», які викладені на сайті банку.

Але, «Умови та правила надання банківських послуг» підпису відповідача не містять. Доказів того, що «Умови та правила надання банківських послуг», які додані позивачем до позовної заяви, є складовою укладеного між сторонами договору, матеріали справи також не містять, що саме такі умови та правила надання банківських послуг діяли на момент підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, та в подальшому такі умови не змінювались.

Крім того, не надано доказів того, що позивач надав відповідачу кредит у розмірі та на умовах, зазначених позивачем у позовній заяві, а відповідач відповідно взяв на себе зобов`язання з повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами.

При цьому, паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту. Оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги, як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.

Також позивачем не доведено, що саме такі умови та правила надання банківських послуг і тарифи банку, як зазначені позивачем у позовній заяві, розумів відповідач підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначає позивач. Підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодився з умовами та правилами, однак з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту, тому застосування умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим.

Матеріали справи не містять також доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитної карти, її виду та строку дії, а також розміру наданого кредиту, що позбавляє суд можливості перевірити розмір нарахованої суми боргу та процентів.

Виписки з рахунку, у випадку, якщо він був відкритий на ім`я відповідача, до позовної заяви, не надано.

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено факту укладення кредитного договору.

Крім того, до даних правовідносин ч. 1 ст.634 ЦК України, оскільки «Умови та правила надання банківських послуг», які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з даним позовом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Подання позивачем доказів на підтвердження обставин справи є обов`язковим, оскільки в цій частині між сторонами виникає спір про право та такі докази мають значення для ухвалення рішення по справі.

Наведене узгоджується також з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року по справі № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року по справі № 755/17553/16, від 03 квітня 2019 року по справі № 221/5089/16-ц та від 27 березня 2020 року по справі № 703/3063/18.

До того ж, у даному випадку, необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 73301 грн. 62 коп. є недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати по справі слід віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,6,11,202,207,208,525,534,549,612,616,627,629, 638,642,1054,1055 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10,11,12,13,76-81,141,211,223,247,258,259,263-268, 352,354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Ю. Мащук