Рішення № 97964774, 15.06.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/393/21

Провадження № 2/0203/529/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Єдаменко С.В.,

при секретарі – Пилипенко А.С.,

за участю представника позивача – адвоката Захарчук К.О.

представника відповідача – Пренко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи без самостійних вимог – Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання права власності на самочинне будівництво –

встановив:

29 січня 2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 з позовом до Дніпровської міської ради, зазначивши третіми особами без самостійних вимог – Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання права власності на самочинне будівництво. В обґрунтування позову зазначено, що батько позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – батько третьої особи, в 1970 році придбали будинок АДРЕСА_1 та здійснили реконструкцію шляхом здійснення добудови. В 1991 році рішенням Кіровського районної ради було узаконено домоволодіння АДРЕСА_2 , та затверджено акт ідеальних частин користування, за ОСОБА_4 54/100 частин, за ОСОБА_3 46/100 частин домоволодіння. В 2007 році позивачка та третя особо здійснили капітальну реконструкцію шляхом самочинного будівництва домоволодіння. В 2018 році позивачка та третя особа отримали витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за адресо АДРЕСА_2 . В 2019 році між позивачкою та відповідачем було укладеного договір оренди землі та здійснено його державну реєстрацію. Добудоване позивачкою житлове приміщення А-1, загальною площею 55.6 кв.м., житловою площею 43,5 кв.м., що складається з кімнати площею 10,0 кв.м., кімнати площею 14.3 кв.м., кімнати площею 19,2 кв.м., коридору 3,1 кв.м. кухні 6,6 кв.м., санвузлу 2,4 кв.м. без одержання нею містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва є об`єктом самочинного будівництва. Крім того, зазначене житлове приміщення А-1 збудоване позивачкою на земельній ділянці, що в подальшому була їй відведена для цієї мети. Вказана добудова не порушує права будь-якої іншої особи. Позивачка зверталась до органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо оформлення належним чином експлуатації нерухомого майна та відповідно набуття позивачкою права власності на об`єкт самочинного будівництва, проте вмотивованої відповіді так і не було надано позивачу. За цих обставин позивачка просить суд визнати за нею право власності на самочинно реконструйований та побудований житловий будинок літ. А-1, житловою площею 43,5 кв.м., що складається з кімнати площею 10,0 кв.м., кімнати площею 14.3 кв.м., кімнати площею 19,2 кв.м., коридору 3,1 кв.м., кухні 6,6 кв.м., санвузлу 2,4 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_2 . (т. 1 а.с.а.с. 1 – 10).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2021 року було відкрито провадження у справі та відповідно до норм ст.ст. 11, 19, 274 ЦПК України призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (т.1 а.с. а.с. 193 – 194). Одночасно було залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 (т.1 а.с. 194)

24 лютого 2021 року на адресу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов відзив на позовну заяву від відповідача Дніпровської міської ради, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначав, що позивачем було обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки позивачем в позасудовому порядку не було ініційоване звернення до органу державної реєстрації прав із метою проведення державної реєстрації прав із видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна. Наявності відмови у державній реєстрації прав до позовної заяви надано не було, тому позивачем не було доведено існування порушеного права. Оскільки відмови в реєстрації позивач не має, права позивача відповідачем порушено не було, в зв`язку з чим відсутній предмет спору, а позовна заява є передчасною (т.1 а.с. а.с. 200 – 202).

В підготовче засідання у справі, яке було призначене на 01 березня 2021 року, з`явився лише представник відповідача. (т.1 а.с.211) Від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка мотивована тим, що напередодні судового засідання позивачем було отримано відзив, у зв`язку із чим він проси перенести підготовче судове засідання для надання йому часу підготувати відповідь на відзив, (т.1 а.с.209) від третьої особи без самостійних вимог – ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності (т.1 а.с. 197) За заявою представника позивача підготовче засідання було відкладене на 25 березня 2021 року (т.1 а.с. 211).

15 березня 2021 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач не погоджується з доводами відповідача, зазначає, що у законодавчих актах та наявній судові практиці посилань на те, що для захисту свої прав особа перед зверненням до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинна звернутися до органу державної реєстрації для отримання відмови у проведенні реєстрації відсутні. Тому посилання відповідача на неналежний спосіб захисту прав не відповідають чинному законодавству. Представник позивача звертався до управління державного архітектурно-будівельного контролю ДМР, на що було повідомлено, що звернення позивача буде залишено без відповіді у зв`язку з тим що документи не було подано через Єдиний портал державних послуг «Дія». Проте через додаток «Дія» не передбачена можливість оформлення належним чином експлуатації нерухомого майна та відповідно набуття позивачем права власності на об`єкт самочинного будівництва. (т.1 а.с. а.с. 216 – 219) До відповіді на відзив були надані відповідні докази. (т.1 а.с.а.с. 220 – 233).

В підготовче засідання у справі, яке було призначене на 25 березня 2021 року, з`явились позивача та представник відповідача. (т.1 а.с.234) Позивачем було заявлено про оголошення перерви (т.1 а.с. 234 дія 13) у зв`язку із цим, суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого розгляду справи та оголосив перерву до 19 квітня 2021 року. (т.1 а.с.234 дія 16)

19 квітня 2021 року від відповідача – Дніпровської міської ради надійшли письмові пояснення по справі в яких зазначено, що відповідач проти вимог заперечує в задоволенні позову просить відмовити. Вказує, що відповідно до вимог чинного законодавства звернення до суду із вимогами про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватись за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право, проте позивачем не доведено факту порушення його прав компетентним органом, оскільки такої відмови надано не було. Нерухоме майно побудоване без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи, спірний об`єкт нерухомості не був прийнятий в встановленому чинним законодавством порядку до експлуатації а враховуючи, що здійснення самочинного будівництва не породжує право власності на нього, вказане унеможливлює визнання права власності на підставі ст. 376 ЦК України. (т.1 а.с.238-241)

В підготовче засідання у справі, яке було призначене на 19 квітня 2021 року, з`явились представники позивача та відповідача. (т.1 а.с.242) Представником відповідача були долучені письмові пояснення, представником позивача було заявлено про оголошення перерви для ознайомлення із долученими поясненнями, у зв`язку із чим, було оголошено перерву до 27 квітня 2021 року. (т.1 а.с.242)

Оскільки всі дії з підготовки справи до розгляду були виконані, в підготовчому судовому засіданні 27 квітня 2021 року за участю представників позивача та відповідача, судом було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у цивільній справі № 203/393/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 травня 2021 року (т.1 а.с. 251).

В судовому засіданні 26 травня 2021 року за участю представників позивача та відповідача було розпочато розгляд справи, виконано необхідні дії для завершення розгляду справи, та оголошено перерву для надання сторонам часу підготовитись до судових дебатів (т.2 а.с. 1– 2).

В судовому засіданні 15 червня 2021 року за участю представника позивача та відповідача було завершено розгляд справи. Представником позивача також було долучено додаткові докази.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з мотивів зазначених у позовній заяві, визнати право власності на самочинно реконструйований та побудований житловий будинок.

Позивачка в судові засідання для розгляду справи по суті не з`явилась, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялась шляхом направлення на її адресу судових повісток, та через свого представника. В засіданнях у яких позивачка приймала участі справа по суті не розглядалась.

Представник відповідача в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити, з мотивів вказаних у відзиві та поясненнях. Вказувала, що позивачем не доведено порушення прав відповідачем.

Третя особа ОСОБА_2 в судові засідання не з`явилась, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялась шляхом направлення на її адресу судових повісток. Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за її відсутності (т.1 а.с. 197).

Третя особа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради в судові засідання не з`явилась, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялась шляхом направлення на її адресу судових повісток, про причини неявки не повідомила.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Рішенням Виконавчого комітету Кіровської районної ради народних депутатів від 19 липня 1991 року № 1090, серед іншого було узаконено домоволодіння АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 , вирішено видати право власності на житловий будинку АДРЕСА_2 громадянину ОСОБА_4 , затверджено акт ідеальних часток користування в домоволодінні АДРЕСА_2 , за ОСОБА_4 54/100 частин домоволодіння, за ОСОБА_5 46/100 частин домоволодіння. (т.1 а.с.48) Тобто ОСОБА_5 мав лише право користування 46/100 частинами домоволодіння АДРЕСА_2 , право власності на вказаний будинок було зареєстроване за ОСОБА_4 .

На даний час фактично будинок АДРЕСА_2 , складається з двох окремих житлових приміщень, які мають окремі входи та не пов`язані між собою приміщеннями для спільного користування. Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний будинок) житловий будинок АДРЕСА_2 , виготовлений 04 грудня 2015 року, замовлений ОСОБА_1 , на території домоволодіння АДРЕСА_2 самочинно було збудоване житлове приміщення яке складається з літ. А-1 – житловий будинок, літ. Б-1 - житловий будинок, літ. В – сарай, літ. Д, Е – гаражі, літ. З – убиральня, № 1-12 – споруди. (т.1 а.с.110-112).

Згідно експлікації приміщень до плану житлового будинку садибного типу, житлове приміщення літ. Б-1 складається з коридору площею 3,1 кв.м., кухні площею 6,6 кв.м., житлових приміщень площами 10,0 кв.м., 14,3 кв.м. та 19,2 кв.м., санвузлу площею 2,4 кв.м. (т.1 а.с.113) Згідно експлікації до технічного паспорту на садибний (індивідуальний будинок) житловий будинок АДРЕСА_2 , замовленого ОСОБА_2 , житлове приміщення літ. А-1 складається з коридору площею 3,7 кв.м., кухні площею 7,7 кв.м., житлових приміщень площами 14,4 кв.м., 5,2 кв.м., 5,5 кв.м. та 6,8 кв.м., санвузлу площею 2,0 кв.м. (т.1 а.с.121)

Рішенням Дніпровської міської ради від 21 листопада 2018 року № 185/37, серед іншого було вирішено зареєструвати право комунальною власністю на земельну ділянку площею 0,0390 га (кадастровий номер 1210100000:06:030:0048) по АДРЕСА_2 за територіальною громадою Дніпра в особі Дніпровської міської ради, установлено частки користування вказаною земельною ділянко, які не підлягають окремому відчуженню та виділенню в натурі, в спільному землекористуванні ОСОБА_2 44,9 % або 0,0175 га, ОСОБА_1 55,1 % або 0,0215 га, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 02.01 (для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)). (т.1 а.с.138-141)

21 лютого 2019 року між Дніпровською міською радою та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, за умовами якого в спільну оренду була передана земельна ділянка, загально площею 0,0390 га. площа частки користування, яка не підлягає окремому відчуженню та виділенню в натурі, у спілому землекористуванні, становить 55,1 % або 0,0215 га. (т.1 а.с.125-132)

21 лютого 2019 року між Дніпровською міською радою та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі за умовами якого в спільну оренду була передана земельна ділянка, загально площею 0,0390 га. площа частки користування, яка не підлягає окремому відчуженню та виділенню в натурі, у спілому землекористуванні, становить 44,9 % або 0,0175 га. (т.1 а.с.145-1522)

З матеріалів справи вбачається, що за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрована земельна ділянка з кадастровим № 1210100000:06:030:0048 по АДРЕСА_2 , площею 0,0390 г., цільове призначення якої – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.1 а.с.а.с.106-107, 108-109)

Вирішуючи позовні вимоги по суті суд виходить з наступного.

Згідно ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Пунктом 2 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» визначено, що відповідно до статті 376 ЦК суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема: про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво;

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» - у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права и обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суд враховує, що згідно наданих до суду документів позивачка стверджує, що вона користується житловим будинком садибного типу, житлове приміщення літ. Б-1 складається з коридору площею 3,1 кв.м., кухні площею 6,6 кв.м., житлових приміщень площами 10,0 кв.м., 14,3 кв.м. та 19,2 кв.м., санвузлу площею 2,4 кв.м., саме цей будинок був об`єктом самочинного будівництва та добудови. Разом з тим, позивачкою заявлені позовні вимоги про визнання права власності на будинок літ. «А-1» за цією адресою.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При таких обставинах, враховуючи заявлені позивачкою позовні вимоги, суд приходить до висновку про необхідність відмови в позові.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, повну відмову в задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 14, 376 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 141, 247, 264, 268 ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 25.06.2021 р.

Суддя С.В. Єдаменко