
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=====
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2021 року Справа № 915/558/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Середи Сергія Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до відповідача: Державного підприємства “Хлібна база № 76” Державного агентства резерву України (53310, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, с. Кавуни, вул. Елеваторна, 10; ідентифікаційний код 20885124)
про: стягнення 13665,62 грн.
в с т а н о в и в:
26.04.2021 Фізична особа-підприємець Середа Сергій Вікторович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 1504/01 від 15.04.2021 (вх.№6255/21) про стягнення з Державного підприємства “Хлібна база № 76” Державного агентства резерву України заборгованості на загальну суму 13665,62 грн., у тому числі 11649,00 грн. – основного боргу за договором № 53.19-89 від 09.07.2020 року, 1062,77 грн. – пені, 261,90 грн. – 3 % річних, 691,95 грн. – інфляційних збитків, а також 4000,00 грн. – витрат на професійну правничу допомогу та 2270,00 грн. – судового збору.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.04.2021 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами. Надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Сторонами не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.
Так, ухвалою суду від 30.04.2021 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, оформленого у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Від відповідача в указаний строк відзив на позовну заяву не надійшов; поштове відправлення з ухвалою від 30.04.2021 про відкриття провадження у справі, направлене на адресу відповідача, повернено до суду відділенням зв`язку з відміткою від 05.06.2021 “за закінченням строку зберігання” (штрихкодовий ідентифікатор 5400143494906), проте суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, так як ухвалу від 30.04.2021 направлено на адресу реєстрації відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву, з урахуванням святкових та вихідних днів, тривав до 22.06.2021 включно.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги позивача ґрунтуються на договорі на послуги з технічного обслуговування первинних засобів пожежогасіння № 85 від 09.07.2020, тому суд вважає зазначений в прохальній частині позовної заяви договір № 53.19-89 від 09.07.2020 року допущеною опискою позивача.
09.07.2020 між Державним підприємством “Хлібна база № 76” Державного агентства резерву України (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Середою Сергієм Вікторовичем (виконавець) укладено Договір на послуги з технічного обслуговування первинних засобів пожежогасіння № 85 (надалі – Договір; а.с. 6-8).
Так, пунктом 1.1. Договору встановлено, що на умовах даного договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконувати за замовленням замовника послуги, а саме: перезарядка та технічне обслуговування, гідравлічне випробування вогнегасників, установка бірки і пломби згідно вимог ДСТУ 4297:2004 “Пожежна техніка. Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги”, НАБП Б.01.008-2004 “Правила експлуатації вогнегасників”. (Код по ДК 021-2015 – 75250000-3 – послуги пожежних і рятувальних служб (перезарядка та технічне обслуговування вогнегасників).
Відповідно до п.п. 2.1.1., 2.3.3. Договору, замовник зобов`язується надавати послуги згідно з вимогами та тарифами встановленими виконавцем, а виконавець зобов`язується оплатити вартість наданої виконавцем послуги на умовах даного Договору.
Згідно п. 1.2. Договору, найменування послуг (технічні характеристики, кількість та ціна) наведені у Додатку № 1 до цього Договору, який є невід`ємною частиною Договору.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що замовник здійснює оплату за виконані роботи згідно акта виконаних робіт на розрахунковий рахунок виконавця на підставі отримання рахунку.
Вартість виконаних робіт складає: 11649,00 грн. Без ПДВ (п. 3.2. Договору).
Відповідно до п. 3.6. Договору, обсяг закупівлі на поточний рік визначається згідно специфікації, яка може коригуватися залежно від потреб замовника.
Відповідно до п. 3.4. Договору, розрахунки за виконані послуги здійснюються замовником впродовж 7 (семи) календарних днів з моменту здачі виконавцем замовнику виконаної послуги, про що складається акт виконаних робіт.
Даний договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками його сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 6.1. Договору).
До договору сторонами складено специфікацію (Додаток № 1 до Договору) на загальну суму 11649,00 грн. (а.с. 9).
Вказані Договір та специфікація підписані повноважними представниками сторін та скріплені відтисками печаток останніх.
У липні 2020 року позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги, передбачені умовами Договору на послуги з технічного обслуговування первинних засобів пожежогасіння № 85 від 09.07.2020, що підтверджується підписаним сторонами актом надання послуг № 449 від 09.07.2020 на суму 11649,00 грн.
Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач вимоги Договору не виконав, оплату за надані послуги в строк встановлений у Договорі не здійснив.
Крім того, в позовній заяві зазначено, що позивачем направлено на адресу відповідача лист б/н та б/дати, в якому Фізична особа-підприємець Середа Сергій Вікторович просив сплатити заборгованість за Договором у сумі 11649,00 грн. Вказаний лист залишений відповідачем без відповіді та задоволення.
Отже, у зв`язку із неналежним виконанням Державним підприємством “Хлібна база №76” Державного агентства резерву України своїх зобов`язань за Договором на послуги з технічного обслуговування первинних засобів пожежогасіння № 85 від 09.07.2020, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення заборгованості у розмірі 11649,00 грн.
Крім того, позивач нараховує на суму боргу пеню в сумі 1062,77 грн., 3% річних у сумі 261,90 грн. та інфляційних збитків у сумі 691,95 грн. за період з 16.07.2020 по 15.04.2021.
На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом установлено, що на виконання умов Договору позивачем у липні 2020 році надано відповідачу послуги з технічного обслуговування первинних засобів пожежогасіння на загальну суму 11649,00 грн., що підтверджується відповідним актом надання послуг № 449 від 09.07.2020, який підписано відповідачем без зауважень. В акті вказано, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
З вказаного акту надання послуг вбачається, що граничним строком для оплати за надані послуги, з урахуванням умов п. 3.4. Договору, є 16.07.2020 року (включно), а з 17.07.2020 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за зазначеним актом.
Водночас, в порушення умов Договору, відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг не виконав, доказів протилежного суду не надав.
Враховуючи викладене, суд вбачає, що позов в частині стягнення основної суми боргу за надані послуги за Договором є обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами, а тому позов в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 11649,00 грн. задовольняється в повному обсязі.
Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Позивачем нараховано відповідачу 1062,77 грн. – пені за період з 16.07.2020 по 15.04.2021. Детальний розрахунок здійснений позивачем наявний в матеріалах справи (а.с.3).
У відповідності до 4.1. Договору, сторони узгодили, що за порушення своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених даним Договором.
Натомість, умовами вказаного договору не передбачено ані права на нарахування та стягнення неустойки (пені), ані її розміру.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 наголосила, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Чинне законодавство України не містить обов`язку щодо сплати пені за порушення зобов`язань щодо оплати за надані послуги.
Оскільки між сторонами не укладався відповідний письмовий правочин щодо забезпечення виконання відповідачем зобов`язання у вигляді сплати останнім неустойки у формі пені на користь позивача, а чинним законодавством України не встановлено обов`язкове нарахування пені у спірних правовідносинах, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині визнаються судом необґрунтованими та в задоволенні вимоги про стягнення пені судом відмовлено.
Окрім пені, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні збитки.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відмічає, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати та 3 % річних.
Позивачем нараховано відповідачу 261,90 грн. – 3 % річних за період з 16.07.2020 по 15.04.2021 (а.с. 4).
Перевіривши розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що при нарахуванні суми 3 % річних позивачем неправильно визначено період нарахування 3 % річних, оскільки як вже встановлено судом, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за актом надання послуг № 449 від 09.07.2020 з 17.07.2020.
Судом здійснено перерахунок розміру 3% річних за допомогою програми “ipLex” (Калькулятор 3% річних за прострочку зобов`язання) та встановлено, що обґрунтованою сумою 3% річних є 260,94 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.
З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 3% річних у сумі 0,96 грн. (261,90 – 260,94).
Позивачем також нараховано відповідачу 691,95 грн. – інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 16.07.2020 по 15.04.2021 включно (а.с. 3 на звороті).
Перевіривши розрахунок інфляційних збитків, судом встановлено, що при їх нарахуванні позивачем неправильно визначено період нарахування інфляційних збитків, оскільки як вже встановлено судом, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за актом надання послуг № 449 від 09.07.2020 з 17.07.2020.
Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат за допомогою програми “ipLex” (Калькулятор інфляційного нарахування на суму боргу) та встановлено, що обґрунтованою сумою інфляційних збитків є 687,29 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 17.07.2020 по 15.04.2021.
З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача інфляційних збитків у сумі 4,66 грн. (691,95 – 687,29).
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2092,53 грн. (ст. 129 ГПК України).
В позовній заяві позивач також просив суд судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. стягнути з відповідача.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести в зв`язку з розглядом справи всього витрат на суму 31270,00 грн. (а.с. 5), у тому числі: судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру – 2270,00 грн.; оплата послуг адвоката Джейджея Л.А. за підготовку позовної заяви – 4000,00 грн.; участь адвоката у судовому розгляді справи – 10000,00 грн.; участь адвоката в апеляційному розгляді справи – 10000,00 грн.; участь адвоката у касаційному розгляді справи – 5000,00 грн.
Розглянувши питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами: витягом з договору про надання правової допомоги № 090421-02 від 09.04.2021, укладеним між адвокатом Джейджея Луїзою Анатоліївною та Фізичною особою-підприємцем Середою Сергієм Вікторовичем (а.с. 13); актом надання послуг від 12.04.2021 за договором про надання правової допомоги № 090421-02 від 09.04.2021 на суму 4000,00 грн. (а.с. 15); детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги до договору № 090421-02 від 09.04.2021 на суму 4000,00 грн. (а.с. 14).
На підтвердження факту надання послуг правничої допомоги до матеріалів справи подано підписаний між адвокатом Джейджея Луїзою Анатоліївною та Фізичною особою-підприємцем Середою Сергієм Вікторовичем (клієнт) акт надання послуг від 12.04.2021 за договором про надання правової допомоги № 090421-02 від 09.04.2021, відповідно до якого адвокатом надано, а клієнтом (позивачем) прийнято послуги на загальну суму 4000,00 грн., у тому числі: усна консультація з вивченням документів (1 година) – 500,00 грн., складання позовної заяви про стягнення заборгованості, пені та процентів з Державного підприємства “Хлібна база № 76” Державного агентства резерву України за Договором № 85 про надання послуг від 09.07.2020 – 3500,00 грн.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).
За висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України) (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19).
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вищезазначене, суд вбачає обґрунтованими та підтвердженими понесені позивачем Фізичною особою-підприємцем Середою Сергієм Вікторовичем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3687,28 грн. відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, –
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Хлібна база № 76” Державного агентства резерву України (53310, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, с. Кавуни, вул. Елеваторна, 10; ідентифікаційний код 20885124) на користь Фізичної особи-підприємця Середи Сергія Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 11649,00 грн. – основного боргу, 260,94 грн. – 3% річних, 687,29 грн. – інфляційних збитків, а також 2092,53 грн. – судового збору та 3687,28 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Адаховська
Судове рішення № 97964739, Господарський суд Миколаївської області було прийнято 29.06.2021. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 915/558/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: