Рішення № 97964505, 17.06.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2021 справа № 914/710/21

Господарський суд Львівської області у складі судді М.М. Петрашка розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі

до відповідача Фермерського господарства «Черепаніна»

про стягнення 403510,87 грн.

за участю представників:

від позивача Равлюк Т.І.

від відповідача Черепаніна О.О.

Суть спору: Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі звернувся із позовною заявою до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача Фермерського господарства «Черепаніна» про стягнення 403510,87 грн., з яких 380000,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 9198,60 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом, 12837,41 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту та 1474,86 грн. – пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

16.06.2021р. представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткових оплат, здійснених відповідачем на загальну суму 35000,00 грн. (платіжне доручення №415 від 02.03.2021р. на суму 10000,00 грн. та платіжне доручення №474 від 18.05.2021р. на суму 25000,00 грн.).

17.06.2021 представником позивача також подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткових оплат, здійснених відповідачем на суму 15000,00 грн. (платіжне доручення №3 від 16.06.2021р. на суму 15000,00 грн.).

Представник позивача в судовому засіданні 17.06.2021р. позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не подав, однак проти задоволення позову та наявності заборгованості перед позивачем в судовому засіданні 17.06.2021р. не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд встановив таке.

23.06.2017р. між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (надалі – фонд підтримки) та Фермерським господарством «Черепаніна» (надалі – позичальник) укладено договір №14-06-17 про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану «Збільшення виробництва та реалізації молока у ФГ «Черепаніна»», відповідно до пункту 1.1. якого фонд підтримки на підставі рішення конкурсної комісії №3 від 22.06.2017р. надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 500000,00 гривень, під 5 (п`ять) відсотків річних від отриманої суми кредиту, терміном на п`ять років, з відтермінуванням повернення кредитних коштів на один рік з дати їх отримання.

Згідно із пунктом 2.1. договору, кредит надається позичальнику шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 AT «Райфайзен Банк Аваль» МФО 380805, який відкритий на позичальника.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що днем надання кредиту вважається день перерахування кредитних коштів з рахунку фонду підтримки на рахунок позичальника у банківській установі, вказаній в пункті 2.1.

Відповідно до пункту 2.3. договору, днем повернення кредиту (або його частини) вважається день зарахування на відповідний банківський рахунок фонду підтримки суми кредиту (або його частини).

Згідно із пунктом 2.4. договору, у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та несплачених відсотків, кошти в першу чергу направляються на сплату прострочених відсотків та інших платежів, що випливають з цього договору.

Відповідно до пункту 3.3.4., позичальник зобов?язаний повернути в повному обсязі кредит та сплатити відсотки за користування ним в терміни, передбачені графіком погашення кредиту, який є невід?ємною частиною цього договору.

Згідно із пунктом 3.3.5. договору, позичальник зобов?язаний за прострочення платежу сплатити нараховану пеню з розрахунку подвійної річної облікової ставки Національного Банку України, що діє на день виникнення боргу.

Відповідно до платіжного доручення №16 від 29.06.2017р. відповідачу надано кредит в сумі 500000,00 грн., однак як зазначає позивач, відповідач умови зазначеного договору виконував неналежним чином, внаслідок чого станом на дату подання позовної заяви у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 403510,87 грн., з яких 380000,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 9198,60 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом, 12837,41 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту та 1474,86 грн. – пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

21.05.2020р. позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості за договором №14-06-17 про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану «Збільшення виробництва та реалізації молока у ФГ «Черепаніна»» від 23.06.2017р., в якій зазначено, що у випадку несплати боргу Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі звернеться із позовом про стягнення усієї суми кредиту, суми заборгованості, штрафу, пені, інфляційних нарахувань, витрат про надання правничої допомоги та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну не подав, однак представник позивача в судовому засіданні 17.06.2021р. проти наявності заборгованості перед позивачем не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та частково слід закрити провадження у справі з таких підстав.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статті 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як встановлено судом, 23.06.2017р. між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (надалі – фонд підтримки) та Фермерським господарством «Черепаніна» (надалі – позичальник) укладено договір №14-06-17 про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану «Збільшення виробництва та реалізації молока у ФГ «Черепаніна»», відповідно до пункту 1.1. якого фонд підтримки на підставі рішення конкурсної комісії №3 від 22.06.2017р. надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 500000,00 гривень, під 5 (п`ять) відсотків річних від отриманої суми кредиту, терміном на п`ять років, з відтермінуванням повернення кредитних коштів на один рік з дати їх отримання.

Відповідно до статті 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Факт видачі відповідачу кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням №16 від 29.06.2017р. на суму 500000,00 грн.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку позовних вимог, станом на дату пред??явлення позову заборгованість відповідача по тілу кредиту становить 380000,00 грн., а заборгованість по процентах за користування кредитом становить 9198,60 грн.

Однак, як вбачається із поданих матеріалів, позивачем у позовній заяві не враховано, що до пред?явлення позову, відповідачем було здійснено платіж на суму 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №415 від 02.03.2021р. на суму 10000,00 грн.

Як було встановлено судом, згідно із пунктом 2.4. договору, у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та несплачених відсотків, кошти в першу чергу направляються на сплату прострочених відсотків та інших платежів, що випливають з цього договору.

При цьому слід зазначити, що за своєю правовою природою та зі змісту договору вбачається, що пеня не є платежем, оскільки є мірою відповідальності (штрафною санкцією), що настає у випадку прострочення платежів за договором, а тому відповідно до пункту 2.4. договору у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та несплачених відсотків, кошти в першу чергу направляються на сплату прострочених відсотків, а в другу чергу направляються на сплату простроченого тіла кредиту.

Таким чином, не врахований позивачем платіж на суму 10000,00 грн., що здійснений відповідачем до пред?явлення позивачем позову в першу чергу слід зарахувати в суму заборгованості по процентах за користування кредитом (9198,60 грн.), а решту коштів із вказаного платежу, а саме 801,40 грн. (10000,00 грн. – 9198,60 грн. = 801,40 грн.) слід зарахувати в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, як вбачається із матеріалів справи, у зв?язку із здійсненням відповідачем 02.03.2021р. платежу на суму 10000,00 грн., його заборгованість по тілу кредиту перед позивачем, станом на дату пред?влення позову, складала 379198,60 грн., а заборгованість по процентах за користування кредитом станом на вказану дату відсутня.

Вказана заборгованість по тілу кредиту в розмірі 379198,60 грн., станом на дату пред?явлення позову, підтверджується матеріалами справи, однак як вбачається із поданих позивачем клопотань, відповідачем після пред?явлення йому позову було здійснено оплату на суму 25000,00 грн. (платіжне доручення №474 від 18.05.2021р.) та на суму 15000,00 грн. (платіжне доручення №3 від 16.06.2021р.).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту позов підлягає задоволенню на суму 339198,60 грн., а в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 40000,00 грн. слід закрити провадження у справі у зв?язку з відсутністю предмета спору.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом, згідно із пунктом 3.3.5. договору, позичальник зобов?язаний за прострочення платежу сплатити нараховану пеню з розрахунку подвійної річної облікової ставки Національного Банку України, що діє на день виникнення боргу.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12837,41 грн. – пені за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту та 1474,86 грн. – пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом є обгрунтовані, підтвердженні матеріалами справи та підлягають задоволеню.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №1129 від 19.03.2021р. на суму 6052,67 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 5302,66 грн. – витрат по сплаті судового збору, оскільки позов слід задовольнити частково.

При цьому суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже в даному випадку позивач не позбавлений права звернутися до суду із клопотанням про повернення йому 600,00 грн. судового збору, у зв?язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 40000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту.

Керуючись статтями 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Черепаніна» (81425, Львівська область, Самбірський район, село Корничі, вулиця Гайова, будинок 21, ідентифікаційний код 36808920) на користь Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (79014, місто Львів, вулиця Личаківська, будинок 128, ідентифікаційний код 30477771) 339198,60 грн. – заборгованості по тілу кредиту, 12837,41 грн. – пені за несвоєчасне погашення заборгованості по тіла кредиту, 1474,86 грн. – пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом та 5302,66 грн. – витрат по сплаті судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення 40000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту закрити провадження у справі.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної вили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 29.06.2021р.

Суддя М.М. Петрашко