Рішення № 97964461, 18.06.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2021 справа № 914/324/21

За позовом:

позивача-1: ОСОБА_1 , с.Заріччя, Жидачівський район, Львівська область

позивача-2: ОСОБА_2 , с.Заріччя, Жидачівський район, Львівська область

до відповідача: ОСОБА_3 , с. Дем`янка-Наддністрянська, Жидачівський район, Львівська область

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “Колос-ЛТД”, с.Заріччя, Жидачівський район, Львівська область

про визнання недійними договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі

Суддя У.І. Ділай

Секретар В.Д.Андрусик

За участі представників:

Від позивача-1,2: не з`явився

Від відповідача: Р.О.Шпирка- адвокат

Від третьої особи: не з`явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Позивача-1: ОСОБА_1 , Позивача-2: ОСОБА_2 , до відповідача: ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “Колос-ЛТД”, про визнання недійними договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2021, справу №914/324/21 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 10.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.03.2021.

Ухвалою від 04.03.2021 та від 23.03.2021 підготовче засідання відкладено з підстав зазначених в ухвалах.

06.04.2021 від Стрийської районної державної адміністрації Львівської області до суду надійшла копія реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-ЛТД».

Ухвалою від 06.04.2021 продовжено строк розгляду підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 11.05.2021.

Ухвалою від 11.05.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.05.2021.

Ухвалами від 20.05.2021 та від 01.06.2021 розгляд справи відкладено.

Представник позивача-1,2 в судове засідання 18.06.2021 не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні 18.06.2021 представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні.

Третя особа в судове засідання 18.06.2021 явку повноважного представника не забезпечила, причин неявки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

В процесі розгляду матеріалів справи суд –

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос-ЛТД», код ЄДРПОУ: 30772131 було зареєстровано 13.03.2000, номер запису 13971200000000358 за адресою: 81730, Львівська обл., Жидачівський район, с. Заріччя.

26.05.2009 між гр. ОСОБА_1 з однієї сторони та гр. ОСОБА_3 з другої сторони, було укладено договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства, який зареєстровано за № 853, відповідно до п. 1.1. якого, Продавець передає у власність Покупцеві частку у статутному капіталі ТзОВ «Колос-ЛТД» у розмірі 2368,00 грн, що становить 32 % Статутного капіталу Товариства, а Покупець приймає та сплачує за неї грошову суму у розмірі та в порядку, визначену цим Договором.

Відповідно до п. 1.5. Договору, вартість частки за домовленістю сторін становить 2368,00 грн.

У свою чергу, п. 1.6. Договору передбачено, що покупець підтверджує, що оплата вартості частки згідно цього договору проведена покупцем в повному обсязі до підписання сторонами цього Договору.

Також, 26.05.2009 між гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 з сторони, було укладено договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства, який зареєстровано за № 859. відповідно до п.1.1. якого. Продавець передає у власність Покупцеві частку у статутному капіталі ТзОВ «Колос-ЛТД» у розмірі 1406,00 грн, що становить 19% Статутного капіталу Товариства, а Покупець приймає та сплачує грошову суму у розмірі та в порядку, визначену цим Договором.

Відповідно до п. 1.5. Договору, вартість частки за домовленістю сторін становить 406,00грн.

У свою чергу, п. 1.6. Договору передбачено, що покупець підтверджує, що оплата вартості частки згідно цього договору проведена покупцем в повному обсязі до моменту підписання сторонами цього Договору.

Як зазначено в позові, в результаті укладених 26.05.2009 договорів, учасниками ТзОВ «Колос-ЛТД», код ЄДРПОУ: 30772131 залишились гр. ОСОБА_2 (49%) та гр. ОСОБА_3 (51%).

Однак, за твердженням позивачів, як станом на 26.05.2009, так і станом на 03.02.2021 гр. ОСОБА_3 не провів розрахунок із гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , підтверджуючі розрахункові документи відсутні.

Також, покликаються на те, що при укладенні спірних договорів не було дотримано вимоги ч. 2 ст. 147 ЦК України та ч. 3-4 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» (які діяли на момент укладення спірних правочинів), що є підставою для визнання вказаних договорів недійсними на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Позивачі звернули увагу, що від переважного права на придбання частки ніхто із учасників не відмовлявся (як і не надавав своєї письмової згоди), а посилання на можливе усне повідомлення про намір продати (чи придбати) частки, не може носити характер реальної пропозиції (оферти) і в силу ч. 2 ст. 362 ЦК України не спричиняє юридичних наслідків. Продаж часток відбувся 26.05.2009, тобто за місяць до зазначеної дати, учасники мали надіслати на поштові адреси один одного письмову пропозицію щодо придбання зазначених часток, що у свою чергу не було зроблено. Відтак, це позбавило учасників можливості скористатися переважним правом на придбання частки, чи відкликати свою пропозицію про продаж частки, як то передбачено ч. 3 ст. 641 ЦК України.

У порядку досудового врегулювання спору 23.07.2020 представник позивачів надсилав відповідачу претензію про погашення заборгованості, яка залишена без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що позивачі не отримали коштів за продаж часток в ТзОВ «Колос-ЛТД». Відтак, ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 подали до Господарського суду Львівської області позов, в якому просять:

1.Визнати недійсним договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.05.2009, який укладено між гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 , зареєстрованому в реєстрі за № 859.

2.Визнати недійсним договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.05.2009, який укладено між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 , зареєстрованому в реєстрі за № 853.

Відповідач заперечив проти позову з огляду на таке.

Відповідно до п.1.6. договору-1 та п.1.6 договору-2, міститься умова наступного змісту: «Продавець підтверджує, що оплата вартості частки згідно цього Договору проведена Покупцем в повному обсязі до моменту підписання сторонами цього Договору.». Отже, факт підписання позивачем-1 та позивачем-2 відповідних договорів є особистим підтвердженням факту отримання позивачами від відповідача повної оплати вартості проданих часток у статутному капіталі ТОВ «КОЛОС-ЛТД». Підписання позивачами договору-1 та договору-2 свідчить про те, що розрахунки за частки у статутному капіталі товариства здійснені відповідачем повністю та про відсутність претензій до покупця щодо оплати з боку продавців. Відтак сторони домовилися вважати сплату коштів, здійснену раніше, виконанням укладених договорів покупцем - як стороною, яка за цими договорами мала сплатити гроші.

При цьому, відповідач зазначив, що отримання будь-яких додаткових документів за наявності особистого підтвердження продавця про отримання розрахунку від покупця за договором купівлі-продажу до моменту укладення договору законодавством та звичаями ділового обороту не вимагається.

Посилання позивачів на заборону здійснення розрахунку за договором купівлі-продажу до моменту його підписання сторонами відповідач вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Стосовно твердження позивачів про порушення переважного права на купівлю частки при укладенні оспорюваних договорів, то вважає такий аргумент, як зловживання правом зі сторони позивачів. Так, учасниками ТОВ «КОЛОС-ЛТД» на момент укладення оспорюваних договорів були позивач-1 та позивач-2, відповідно саме позивачі відносно часток один одного мали переважне право на їх купівлю, і саме позивачі повідомляли один одного про продаж своїх часток (Позивач - 1 продавав свою частку повністю, а Позивач- 2 - частину частки), а в подальшому в один день - 26.05.2009 у одного і того ж нотаріуса - Н.С. Шоробура-Гірка уклали оспорювані договори з відповідачем, що підтверджує той факт, що позивачі не мали наміру придбавати частки один одного та не мали претензій один до одного стосовно продажу часток відповідачу. І лише через майже 12 років після укладення оспорюваних договорів позивачі «згадують» про своє переважне право купівлі частки в позові, претензії щодо реалізації якого адресують відповідачу, при цьому, чітко розуміючи, що всі докази повідомлення одне одного про продаж часток є лише в їх розпорядженні або були знищені ними з метою посилання на їх відсутність.

Відповідач стверджує про відсутність підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів, а підстави позову позивачів є надуманими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки починаючи з 2009 року і по сьогодні жодних претензій, скарг та позовів щодо вказаних обставин позивачами не заявлялось.

Крім того, відповідач заявив про сплив строків позовної давності.

При прийнятті рішення суд виходить і такого:

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно із заявленими позовними вимогами позивачі просили:

1.Визнати недійсним договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.05.2009, який укладено між гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 , зареєстрованому в реєстрі за № 859.

2.Визнати недійсним договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.05.2009, який укладено між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 , зареєстрованому в реєстрі за № 853..

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Для вирішення питання щодо наявності правових підстав для визнання недійсними спірних договорів суду необхідно встановити їх невідповідність вимогам чинного законодавства.

Також обов`язковою умовою визнання спірних договорів недійсними є порушення у зв`язку з їх прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивачів у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

При поданні позову позивачі покликаються на неотримання коштів за продані частки в товаристві за спірними договорами, неналежність повідомлення про продаж часток учасників ТзОВ «Колос-ЛТД», а також на порушення переважного права купівлі часток.

Як встановлено судом в матеріалах реєстраційної справи наявна копія протоколу №2 загальних зборів учасників ТзОВ «Колос-ЛТД» від 26.05.2009. Згідно із протоколом був визначений такий порядок денний:

1.Процедурні питання проведення Загальних зборів учасників ТзОВ «Колос-ЛТД», обрання голови та секретаря зборів.

2.Про відступлення учасниками ТзОВ «Колос-ЛТД» часток (їх частин) у статутному фонді ТзОВ «Колос-ЛТД» та про виключення учасника з ТзОВ «Колос-ЛТД».

3.Про вступ нового учасника до складу учасників ТзОВ «Колос-ЛТД».

4.Затвердження нової редакції статуту ТзОВ «Колос-ЛТД».

По першому питанню обрано головою зборів В.Й.Бойко, а секретарем – Б.І.Бойко.

По другому питанню одноголосно проголосували за відчуження ОСОБА_2 належної йому частки у статутному капіталі ТзОВ «Колос-ЛТД» в розмірі 19% статутного капіталу товариства ОСОБА_3 , за відчуження ОСОБА_1 належної йому частки у статутному капіталі ТзОВ «Колос-ЛТД» в розмірі 32% статутного капіталу товариства ОСОБА_3 , за виключення ОСОБА_1 з числа учасників ТзОВ «Колос-ЛТД» у зв`язку з відчуженням ним належної йому частки в статутному капіталі ТзОВ «Колос-ЛТД».

По третьому питанню вирішено прийняти ОСОБА_3 до складу учасників ТзОВ «Колос-ЛТД» у зв`язку із придбанням ним частки в статутному капіталі ТзОВ «Колос-ЛТД» в розмірі 51% статутного капіталу товариства.

По четвертому питання вирішено затвердити нову редакцію статуту та уповноважити директора ТзОВ «Колос-ЛТД» Б.І.Бойко або за його дорученням інших осіб вчиняти всі необхідні дії по підготовці та проведенню державної реєстрації статуту.

Протокол №2 загальних зборів учасників ТзОВ «Колос-ЛТД» від 26.05.2009 підписано головою та секретарем зборів, їх підписи скріплено печаткою товариства.

Таким чином питання про відмову позивачів від їх переважного права на придбання частки в товаристві було окремо розглянуто під час розгляду другого питання порядку денного. В.Й.Бойко особисто (позивач-1) та ОСОБА_4 особисто (позивач-2) повідомили про відмову від свого переважного права придбання частки в статутному капіталі Товариства та не заперечили проти продажу такої частки ОСОБА_5 . При цьому, суд відхиляє покликання позивачів про неналежне повідомлення щодо пропозиції для придбання частки, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_4 як учасники товариства станом на 26.05.2009 були присутні на зборах та приймали рішення щодо відмови від їх переважного права на придбання частки.

Стосовно зауважень позивачів про невідображення в тексті спірних договорів щодо пропозицій для придбання частки суд звертає увагу, що законодавством України не передбачено таких вимог при укладенні такого типу договору.

Щодо покликань позивачів про неотримання коштів за відчужені частки суд зазначає, що визнання договору недійсним належить до загальних способів захисту прав сторін договору, водночас глава 54 Цивільного кодексу України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем. Якщо покупець отримав товар (частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю), але не здійснив оплати, то підлягає застосуванню частина третьої статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості визнання договору недійним в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

Відповідно до п. 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Проаналізувавши все вищенаведене, Господарський суд Львівської області констатує про наявність документів підтвердження повідомлення про проведення зборів та відмову від переважного права на купівлю частки, при цьому відсутні судові рішення щодо визнання рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом №2 ТзОВ «Колос-ЛТД» від 26.05.2009 недійсним. Відтак позивачами не доведено належними, допустимими та достовірними доказами порушення, не визнання чи оспорення відповідачем його суб`єктивного права, а також не доведено, що об`єктом захисту є його охоронюваний законом інтерес.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову, оскільки є відсутнім порушення суб`єктивного права позивача, що підлягає судовому захисту у даному спорі. А також відсутні підстави для застосування строків позовної давності.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Стосовно заяви представника відповідача про стягнення з позивачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9945,00грн слід зазначити таке.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).

Позивачі не заперечили проти поданої заяви.

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

До матеріалів справи долучено копію Договору №25-02/21 від 25.02.2021, копію Рахунка-фактури № 1 від 23.03.2021, копію Рахунка-фактури № 2 від 28.05.2021, копію Акта виконаних робіт від 01.06.2021, копію банківського меморіального ордера № 35984842-3 від 31.03.2021, копію банківського меморіального ордера № 186485908В від 31.05.2021.

Відповідно до поданого розрахунку зазначено перелік правничої допомоги, а саме: ознайомлення з матеріалами справи (2 год.), підготовка відзиву (2 год.), підготовка письмових пояснень (1 год.), участь у судових засіданнях (6 год.).

Фактично сплачено відповідачем адвокатському об`єднанню 9945,00грн. До матеріалів справи також долучено необхідні документи, що підтверджують представництво інтересів позивача саме адвокатом.

Перевіривши поданий розрахунок, судом встановлено, що адвокат тривалість судових засідань в цій справі становила менше 60хв, тобто зазначені вимоги є завищеними та не відповідають обставинам справи. З огляду на викладене та враховуючи реальний час проведених судових засідань, суд прийшов до висновку стягнути з позивачів на користь відповідача 7000,00грн витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Судовий збір покладається на позивачів.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Судовий збір покласти на позивача.

3.Заяву ОСОБА_5 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

4.Стягнути з ОСОБА_1 (81730, Львівська область, Жидачівський район, с. Заріччя, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_3 (81730, Львівська область, Жидачівський район, с. Дем`янка-Наддністрянська, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 3500,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

5.Стягнути з ОСОБА_2 (81730, Львівська область, Жидачівський район, с. Заріччя, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_3 (81730, Львівська область, Жидачівський район, с. Дем`янка-Наддністрянська, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 3500,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

6.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 29.06.2021.

Суддя У.І. Ділай