Рішення № 97964345, 30.06.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/907/21

Провадження № 2/211/1412/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

30 червня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді – Середньої Н.Г.

за участю секретаря судового засідання – Бехало В.В.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом та просить суд визнати виконавчий напис вчинений 08 вересня 2020 року № 30789, приватним нотаріусом Горай О.С. про стягнення з неї несплачених в строк відповідно до умов кредитного договору грошових коштів в сумі 23811,56 грн, таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на відсутність правових підстав у нотаріуса на його вчинення. В обґрунтування вимог зазначено, що вона не отримувала жодної вимоги від ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» про усунення порушень, зокрема про погашення заборгованості за кредитним зобов`язаннями, в тому числі й за 30 днів до вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, що останнім не було взято до уваги. До того ж приватним нотаріус не мав підстав для вчинення виконавчого напису про стягнення боргу за кредитним договором, попередньо не переконавшись та не отримавши документів, які б підтверджували безспірність заборгованості, тому вважає, що зазначене свідчить про спірність вимог відповідача, а тому їх розгляд мав би відбутися лише у позовному провадженні, яке передбачає змагальність сторін. Вважає, що оскільки у нотаріуса не було всіх необхідних документів, за яким стягнення проводиться в безспірному порядку, нотаріус не мав передбачених законом підстав для вчинення виконавчого напису, виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 16 лютого 2021 року за клопотанням позивача забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 30789, вчиненого 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»» заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 12 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін). Зобов`язано приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича надати суду належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи щодо виконавчого напису нотаріуса № 30789 від 08.09.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», несплачених в строк відповідно до умов договору коштів в сумі 23811,56 грн.

Ухвалою суду від 30 червня 2021 року суд постановив здійснювати заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення.

В судове засідання сторони та третя особа не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, не повідомили причин неявки.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні вимог наполягає з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Аланд» відзиву на позов не подав.

Треті особи приватний нотаріус Горай О.С. та приватний виконавець Малкова М.В. письмових пояснень до суду не надали.

Враховуючи вимоги частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за укладеним з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» кредитним договором № 010-26517-070214 від 07 лютого 2014 року, на користь правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «»Фінансова компанія «Аланд», за період з 11 серпня 2020 року по 17 серпня 2020 року, в сумі 23 311,56 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 16 130,40 грн., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 7 181,16 грн.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису (постанова Верховного СудуУкраїни від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17).

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Крім того, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.01.2020 по справі № 305/2082/14-ц (№ в ЄДРСР 87857851) дійшла висновку, що сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, а за об`єктивним закріпленням такого виду заборгованості у Переліку. Тобто вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні статті 88 Закону України «Про нотаріат» слід враховувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису.

На виконання ухвали суду від 12 березня 2021 року про витребування доказів приватним нотаріусом Горай О.С. направлено на адресу суду копії матеріалів нотаріальної справи щодо виконавчого напису нотаріуса № 30789 від 08.09.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», несплачених в строк відповідно до умов договору коштів в сумі 23811,56 грн.

Відповідно до заяви № 010-26517-070214 від 07 лютого 2014 року, ОСОБА_1 уклала з публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» кредитний договір, відповідно до якого отримала ліміт кредитної лінії в сумі 20 600,00 грн.

Договором № 395/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, укладеного 20 квітня 2018 року, ПАТ «Дельта Банк» передало право вимоги за кредитним договором № 010-26517-070214 від 07 лютого 2014 р. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Згідно договору відступлення прав вимоги № 11/08/2020-ФА від 11.08.2020, ТОВ «ФК «Аланд» набуло право вимоги за кредитним договором № 010-26517-070214 від 07 лютого 2014 р., що підтверджується також реєстром боржників, в якому сума заборгованості ОСОБА_1 зазначена як 23 311,56 грн.

Сума заборгованості за кредитним договором № 010-26517-070214 підтверджується наданою ТОВ «ФК «Аланд» до суду випискою з особового рахунку, де прострочена сума заборгованості складає 16 130,40 грн., прострочені відсотки становлять 7 181,40 грн.

Доказів на спростування зазначеної суми боргу, позивачем до суду не надано.

В тексті кредитного договору місце реєстрації позивальника зазначено як АДРЕСА_1 , що підтверджується підписом позичальника

За вказаною адресою ТОВ «ФК «Аланд» і було направлено вимогу про виконання зобов`язання. Доказів повідомлення кредитора про зміну зареєстрованого місця проживання (з 06.11.2015 по АДРЕСА_2 ; з 05.01.2017 по АДРЕСА_3 ), позивачем до суду не надано.

Як встановлено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України встановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З справи вбачається, що позивач у встановленому законом порядку не спростувала належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надала доказів часткового чи повного погашення заборгованості, тому суд доходить до висновку про відмову в задоволенні вимогах, оскільки незаконність вчинення нотаріусом виконавчого напису, крім тверджень позивача, нічим об`єктивно не підтверджена.

Згідно поданої до суду заяви, позивач не заперечує, що уклала кредитний договір, однак зазначила, що взяла кредит іншим людям, і коли залишився борг 5 000,00 грн., вони підставили її та виїхали. ПАТ «Дельта Банк» більше не існує.

Однак доказів сплати коштів та залишку боргу в сумі лише 5 000,00 грн., до суду не надано

Положеннями частини першої статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Частиною дев`ятою статті 158 ЦПК України визначено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд вважає скасувати дію заходів забезпечення позову згідно ухвали суду від 16 лютого 2021 р.

Керуючись ст.ст. 215, 216, 220, 628, 638, 799, 806 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

ухвалив:

в задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Скасувати дію заходів забезпечення позову згідно ухвали суду від 16 лютого 2021 року.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 30 червня 2021 р.

Суддя Н.Г.Середня