Рішення № 97964317, 18.06.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року м.Харків Справа № 913/84/21

Провадження №33/913/84/21

За позовом виконувача обов`язків керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області, вул.Монастирська, буд.15, м.Старобільськ Луганської області, 92700

до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, просп.Центральний, 17, корпус 2, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93404

відповідача-2: Приватного закладу “Луганський навчально-виховний комплекс”, вул.Георгія Лангемака, буд.65, м. Старобільськ Луганської області, 92701

про визнання незаконним і скасування наказу, скасування державної реєстрації права, та зобов`язання повернути земельну ділянку

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Соколенко Ю.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Ковальова І.І., прокурор відділу Харківської обласної прокуратури, службове посвідчення № 057340 від 09.10.2020;

від відповідача-1: представник не прибув;

від відповідача-2: керівник закладу Савченко О.С., на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань;

С У Т Ь С П О Р У:

Виконувач обов`язків керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та Приватного закладу “Луганський навчально-виховний комплекс”, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №1144-сг від 12.06.2019 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування Приватному закладу “Луганський навчально-виховний комплекс” для дослідних і навчальних цілей”;

- скасувати державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для дослідних і навчальних цілей, кадастровий №4422583300:02:006:0009, розташовану на території Кабичівської сільської ради Марківського району Луганської області, кадастровий номер, яке зареєстроване за Приватним закладом “Луганський навчально-виховний комплекс” (ідентифікаційний код 38819007), про що державним реєстратором внесено запис в Державному реєстрі речових прв на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №32055183;

- зобов`язати Приватний заклад “Луганський навчально-виховний комплекс” (ідентифікаційний код 38819007) повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку загальною площею 21,1000 га (кадастровий номер 4422583300:02:006:0009), розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Кабичівській сільській раді Марківського району Луганської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що враховуючи п. “в” ч.3 ст.22 Земельного кодексу України, наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №1144-сг від 12.06.2019 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування Приватному закладу “Луганський навчально-виховний комплекс” було затверджено проект землеустрою щодо відведення сформованої земельної ділянки (зі зміною цільового призначення) та передано у постійне користування відповідачу-2 земельну ділянку, загальною площею 21,1000 га (кадастровий №4422583300:02:006:0009) для дослідних і навчальних цілей за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, угіддя – рілля, розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Кабичівській сільській раді Марківського району Луганської області.

В подальшому, 18.06.2019 Приватним закладом “Луганський навчально-виховний комплекс” було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для дослідних та навчальних цілей з кадастровим №4422583300:02:006:0009, площею 21,1000 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, використовується для дослідних і навчальних цілей, розташована на території Кабичівської сільськької ради Марківського району Луганської області. Номер запису про інше речове право №32055183.

Однак, як зазначає прокурор, на час отримання земельної ділянки у постійне користування, реєстрації речового права, та на даний час, Приватний заклад “Луганський навчально-виховний комплекс” не отримав ліцензію у сфері освітньої діяльності, тому вказана юридична особа приватного права не є суб`єктом освітньої діяльності та не може здійснювати наукову та навчальну діяльність згідно положень ст.ст.18, 22 Закону України “Про освіту”.

Отже, на момент передачі спірної земельної ділянки у постійне користування відповідач-2 не був суб`єктом освітньої діяльності, у зв`язку з чим у нього відсутні законні підстави для набуття права постійного користування на земельну ділянку державної форми власності для дослідних і навчальних цілей. Проте, в порушення положень ст.ст.124, 134-135 Земельного кодексу України (надалі – ЗК України), з метою уникнення проведення аукціону (земельних торгів), Головним управлінням Держгеокадастру неправомірно було надано відповідачу-2 спірну земельну ділянку в постійне користування на підставі п. “в” ч.3 ст.22 Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів.

Також прокурором в позові наведено обґрунтування підстав звернення до суду із самостійним позовом з огляду на те, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області як повноважний орган у спірних правовідносинах, окрім допущення вказаних порушень вимог законодавства щодо порядку передачі в користування земельної ділянки державної форми власності, та оскарження у зв`язку з цим його наказу, також не здійснює жодних заходів контролю за станом використання земельної ділянки. Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду із самостійним позовом з метою захисту інтересів держави.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2021 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.03.2021; встановлено учасникам строки для подання заяв по суті.

Від Приватного закладу “Луганський навчально-виховний комплекс” через канцелярію суду 10.03.2021 надійшов відзив на позовну заяву з додатковими документами, в якому останній просить відмовити в позові, з огляду на те, що заявлені вимоги, за твердженням відповідача, не підлягають розгляду господарськими судами, враховуючи положення ст.20 ГПК України, а підлягають розгляду в адміністративному провадженні. Крім того, відповідач вказує, що навчальний заклад має ліцензію Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації (серія АГ №580334), яку отримано 30.08.2013, та яка є чинною до 28.08.2024; також свідоцтво про атестацію, видане Департаментом освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації №020520 від 09.06.2014, яке є дійсним до 05.06.2024; тому доводи прокурора вважає безпідставними. Приватний заклад “Луганський навчально-виховний комплекс” є закладом середньої освіти та здійснює свою діяльність на підставі Статуту, ліцензії Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації, яка є чинною і на час розгляду спору (т.1 а.с.116-143).

Від органу прокуратури 12.03.2021 через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив відповідача-2 за вих.№34-1115вих-21 з додатковими документами, в якій прокурор зазначає, що відповідно до ст.22 Закону України “Про освіту” юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Відповідно до листа Департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації №01/07-24/00370 від 04.02.2021 Приватний заклад “Луганський навчально-виховний комплекс” за певними рівнями повної загальної середньої освіти до Луганської обласної державної адміністрації не звертався. Питання видачі ліцензії на надання освітніх послуг за відповідними рінями повної загальної середньої освіти не розглядалось. Відповідно до листа Старобільської державної адміністрації Луганської області №01-22/301 від 02.02.2021 у відділі освіти Старобільської районної державної адміністрації відсутня інформація щодо кількості дітей, які навчаються у Приватному закладі “Луганський навчально-виховний комплекс”, так як вказаний заклад відсутній в будь-яких реєстрах та звітах, що подаються відділом освіти. Разом з тим, освітній заклад має право на отримання в постійне користування земельної ділянки для дослідних і навчальних цілей за умови доведення ним, що він дійсно здійснює освітню діяльність. Однак на час отримання земельної ділянки, вказаний заклад не здійснював освітню діяльність, що підтверджується, на думку прокурора, матеріалами Єдиного обліку №621 від 10.02.2021, наданими Старобільським РУП ГУЕНП в Луганській області, відповідно до яких за адресою місцезнаходження Приватного закладу “Луганський навчально-виховний комплекс” знаходиться домоволодіння (вул.Лангемака, 65, м. Старобільськ), власниками якого, за твердженням прокурора, є громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які в письмових поясненнях зазначили про те, що за вказаною адресою навчальний заклад не знаходиться (т.1 а.с.144-169).

Представник відповідача-2 через канцелярію суду подав клопотання б/н від 18.03.2021 про долучення до матеріалів справи додаткових документів, яке було задоволено, зокрема копії витягу про державну реєстрацію прав власності гр-н ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (адреса - АДРЕСА_1 ) та копії заяв-згод власників на реєстрацію за вказаною адресою місцезнаходження юридичної особи – навчального закладу (т.1 а.с.170-175).

Представник відповідача-2 на запитання суду пояснив, що копії поданих документів отримав нещодавно, тому не мав можливості направити їх іншим учасникам.

У судовому засіданні 18.03.2021 представник відповідача-2 вручив прокурору копії поданих документів та зобов`язувався невідкладно направити копії також відповідачу-1.

Подані учасниками заяви по суті, а також додаткові документи розглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Судом також оглянуті оригінали ліцензії Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації (серія АГ №580334), та свідоцтво про атестацію, видане Департаментом освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації №020520 від 09.06.2014, які після огляду були повернуті представнику відповідача-2.

Ухвалою суду від 18.03.2021 задоволено клопотання Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та прокурора про відкладення судового засідання; відкладено підготовче засідання на 07.04.2021; встановлено учасникам строки для подання інших заяв по суті.

Від Головного управління Держгеокадастру у Луганській області через канцелярію суду від 29.03.2021 надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому останній зазначає, що Приватний заклад “Луганський навчально-виховний комплекс” звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з клопотанням від 11.04.2019 № 08/19, в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою із зміною цільового призначення щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 21,1 га, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується у Кабичівській сільській раді Марківського району Луганської області для передачі вищезазначеної земельної ділянки в постійне користування для дослідних та навчальних цілей. За результатом розгляду вказаного клопотання Головним управління було видано наказ від 25.04.2019 № 820-сг “Про надання дозволу Приватному закладу “Луганський навчально-виховний комплекс” на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для дослідних та навчальних цілей”. 12.06.2019 за результатами розгляду заяви та доданого до неї проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Головним управлінням було видано наказ від 12.06.2019 №1144-сг “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування Приватному закладу “Луганський навчально-виховний комплекс” для дослідних і навчальних цілей, яким було зокрема затверджено Проект землеустрою щодо відведення сформованої земельної ділянки (зі зміною цільового призначення) (т.1 а.с.198-220).

У відзиві Головним управлінням наведене також нормативне обґрунтування щодо правомірності вчинених дій та прийняття оспорюваного наказу від 12.06.2019 №1144-сг з посиланням на п.13 Положення про Головне управління держгеокадастру у Луганській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 №308, ст.ст.22, 122 -123 ЗК України, а також Закон України “Про освіту”.

Зокрема, відповідач-1 зауважив про те, що у відповідності до вищевказаних вимог законодавства, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. При розгляді клопотання відповідача-2 від 11.04.2019 №08/19 Головним управлінням перевірялись насамперед такі обставини справи: чи є суб`єкт звернення закладом освіти; чи відповідає клопотання та додані до нього документи вимогам, встановленим статтею 123 ЗК України; чи є розпорядником запитуваної земельної ділянки Головне управління.

Відповідач-1 вказує про те, що у постійне користування земельні ділянки надаються закладам освіти незалежно від форм власності. Відповідно до положень Закону України “Про освіту” заклад освіти – це юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність (п. 6 ч.1 ст.1).

До клопотання відповідача-2 від 11.04.2019 № 08/19 було додано копію витягу з ЄДРПОУ та копію статуту. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - Приватний заклад “Луганський навчально-виховний комплекс” (код 38819007) має основний вид економічної діяльності 85.31 - загальна середня освіта, що відповідає “Національному класифікатору України. Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010”, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2011 № 457. Також, в статуті цього закладу зазначено, що він є закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів. Згідно доданих графічних матеріалів було встановлено, що це земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Як встановлено вимогами статті 123 Земельного кодексу України, вимагати додаткові документи при розгляді клопотання, ніж ті, що визначені Земельним кодексом України заборонено. Повноваженнями щодо додаткової перевірки, зокрема, наявності в закладу освіти ліцензії на провадження освітньої діяльності Головне управління не наділено, і, відповідно, такого обов`язку на Головне управління законом не покладено.

Законом України “Про освіту” визначено поняття суб`єкт освітньої діяльності - фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство, установа, організація), що провадить освітню діяльність. Проте, в Земельному кодексі України чітко зазначено, що в постійне користування земельні ділянки отримують “заклади освіти”; цей термін “заклад освіти” також передбачений Законом України “Про освіту”, це юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Відповідно до поданих відповідачем установчих документів, даних ЄДРПОУ, Головним управлінням було встановлено, що відповідач є закладом освіти, що відповідало вимогам п. “в” ч.3 ст.22 Земельного кодексу України на час прийняття оспорюваного наказу; перевіряти чи є відповідач “суб`єктом освітньої діяльності” та на день прийняття відповідного рішення здійснює освітню/навчальну діяльність Головне управління не зобов`язано.

Таким чином, відповідач-1 вважає, що наказ від 12.06.2019 № 1144-сг “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування Приватному закладу “Луганський навчально-виховний комплекс” виданий в порядку і на підставі вимог земельного законодавства України; просить відмовити в позові прокурору.

Від відповідача-2 (Приватного закладу “Луганський навчально-виховний комплекс”) через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення копії відзиву на позовну заяву від 09.03.2021 – описів вкладення, які первісно не були долучені, докази направлення клопотання від 18.03.2021 відповідачу-1 на виконання ухвали суду від 18.03.2021; яке судом задоволено.

Судом розглянуто клопотання відповідача-2, задоволено, подані документи долучені до матеріалів справи.

Від Старобільської окружної прокуратури Луганської області на електронну пошту суду 07.04.2020 надійшло клопотання №53/2-101вих.21 від 06.04.2021 про відкладення розгляду справи та надання додаткового часу для подання додаткових документів (т.1 а.с.221-232).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позов подано виконувачим обов`язків керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, а з клопотанням про відкладення розгляду справи вбачається, що звернувся заступник керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області.

Наразі прокурором у поданому клопотанні не наведено жодного обгрунтування підстав подання його від імені Старобільської окружної прокуратури Луганської області, обставин щодо зміни найменування або реорганізації органів прокуратури також відсутнє.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що подане клопотання №53/2-101вих.21 від 06.04.2021 від імені Старобільської окружної прокуратури Луганської області слід розглянути після надання органом прокуратури додаткових належних письмових пояснень з цього питання.

Ухвалою суду від 07.04.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів, до 23.05.2021 (включно), відкладено підготовче засідання на 26.04.2021.

Від органу прокуратури надійшли письмові пояснення №53/2вих-21 від 20.04.2021 якими повідомлено, що наказом Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 39 “Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур” затверджено перелік і територіальна юрисдикція окружних прокуратур (т.1 а.с.240-244).

Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40 днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року. У зв`язку з чим, заявника замінено на Старобільську окружну прокуратуру Луганської області.

Від органу прокуратури на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення №53/2-168вих-21 від 23.04.2021 щодо доводів відповідача-1 викладених у відзиві, в яких зазначено, що на час отримання земельної ділянки та на даний час відповідач-2 не отримав ліцензію у сфері освітньої діяльності, тому вказана юридична особа приватного права не є суб`єктом освітньої діяльності та не може здійснювати наукову та освітню діяльність. У зв`язку з чим відсутні законні підстави для набуття відповідачем-2 права постійного користування на земельну ділянку державної форми власності для дослідних і навчальних цілей згідно п. “в” ч.3 ст.22 Земельного кодексу України. Крім того, Єдина державна електронна база з освіти знаходиться у вільному доступі, тому ГУ Держгеокадастру у Луганській області могло перевірити чи є приватний заклад суб`єктом освітньої діяльності, однак не зробило цього (т.2 а.с.2- 41).

Суд, розглянув вказані пояснення, які оцінені як відповідь на відзив відповідача-1 (письмові пояснення №53/2-168вих-21), продовжив строк для їх подання по день фактичного надходження, долучив їх до матеріалів справи.

Також від органу прокуратури на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення від 23.04.2021 №53/2-69вих-21 з додатковими документамии.

Суд, розглянув подані пояснення з урахуванням раніше поданого органом прокуратури клопотання №53/2-101вих.21 від 06.04.2021 надання додаткового часу для подання додаткових документів, долучив їх до справи.

Ухвалою суду від 26.04.2021 замінено Старобільську місцеву прокуратуру Луганської області на Страбільську окружну прокуратуру Луганської області; продовжено органу прокуратури строк, встановлений судом для подання відповіді на відзив відповідача-1 (письмові пояснення №53/2-168вих-21), по 26.04.2021 – день фактичного його подання; відкладено підготовче засідання на 14.05.2021; запропоновано у встановлений строк відповідачам подати заперечення на відповідь на відзив та відповідачу-2 – пояснення на запитання суду, наведені в ухвалі.

Від органу прокуратури через канцелярію суду 28.04.2021 надійшли письмові пояснення №53/2-168вих-21 від 23.04.2021 щодо доводів відповідача-1 викладених у відзиві та 11.05.2021 письмові пояснення за вих.№53/2-169вих-21 від 23.04.2021 (т.2 а.с. 53-64, 67-96).

Як вбачається з матеріалів справи, вказані письмові пояснення були раніше подані органом прокуратури на електронну пошту суду, розглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Від відповідача-2 (Приватного закладу “Луганський навчально-виховний комплекс”) через канцелярію суду надійшли письмові пояснення та заперечення з додатковими документами, в яких останній зазначає, що відповідач-2 має чинну ліцензію та свідоцтво про атестацію, видані Департаментом освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації; згідно зареєстрованих даних в ЄДРПОУ основним видом діяльності є саме загальна середня освіта (85.31); відповідача взято на облік у Головному управлінні регіональної статистики 25.07.2013 (21680000), Головному управлінні ДФС у Луганській області, Старобільське управління, Старобільська ДП1 як платника податків, та платника єдиного внеску (39591445); відповідно до рішення засновника у зв`язку із початком збройної агресії на Сході України було змінено юридичну адресу місцезнаходження відповідача-2; відповідач не погоджується з твердження прокурора що освітній заклад має право на отримання в постійне користування земельної ділянки для дослідних і навчальних цілей лише за умови доведення ним здійснення освітньої діяльністі, тому що поняття «освітня діяльність», «суб`єкт освітньої діяльності» та «заклад освіти» є різними та наведені у ст. 1 Закону України “Про освіту”. Відповідно п.6 ч.1 ст. 1 Закону України “Про освіту” заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність. Відповідно ст. 92 Земельного кодексу України зазначено що правом постійного користування земельною ділянкою набувають саме заклади освіти.

У зв`язку з чим, Приватний заклад “Луганський навчально-виховний комплекс” наголошує, що є саме закладом освіти відповідно до статутних даних та даних витягу з ЄДР, де зазначено, що основним його видом діяльності є загальна середня освіта (т.2, а.с.99-110; 114-129).

Крім того, відповідач пояснив, що на підставі рішення засновника від 22.07.2013 було створено відповідача-2 - ПЗ “Луганський навчально-виховний комплекс”, шляхом виділу з ТОВ навчально-виховного комплексу “Слобожанський”, який є його правонаступником. ТОВ навчально-виховного комплексу “Слобожанський” як заклад освіти проводив освітню діяльність з 2001 року, а в подальшому і створений відповідач-2 до початку збройного конфлікту на Сході України у 2014 році; з метою забезпечення фактичного використання отриманої земельної ділянки для дослідних і навчальних цілей ведення сільського господарства відповідачем-2 укладено договір про спільну діяльність №1/20/21 від 20.10.2020 з Фермерським господарством “Скай Агро ” (т.2 а.с.99-130).

Від органу прокуратури на електронну пошту суду 14.05.2021, надійшли письмові пояснення №52/2-258 вих-21 та № 53/2-259 вих-21 від 13.05.2021, підписані електронним цифровим підписом з додатковими документами(т.2, а.с.137-141).

Разом з тим, судом з`ясовано, що органом прокуратури не було долучено докази направлення вказаних письмових пояснень іншим учасникам справи.

Ухвалою суду від 14.05.2021 запропоновано органу прокуратури у строк до 19.05.2021 подати суду докази направлення відповідачам копій наданих письмових пояснень від 13.05.2021 №52/2-258 вих-21 та № 53/2-259 вих-21.; закрито підготовче провадження; призначено справу до розгляду по суті на 03.06.2021.

На електронну адресу суду 21.05.2021 від органу прокуратури надійшли пояснення №53/2-278вих21 від 20.05.2021 з додатковими документами підписані електронним цифровим підписом щодо доказів направлення письмових пояснень №52/2-258вих-21 та № 53/2-259вих-21 від 13.05.2021 (т.2 а.с.150-154).

Від органу прокуратури через відділ організаційно-документального забезпечення роботи суду (канцелярію) надійшли письмові пояснення №52/2-258вих-21 та №53/2-259вих-21 від 13.05.2021 у паперовому вигляді, які були отримані судом раніше на електронну пошту.

В письмових поясненнях №52/2-258вих-21 від 13.05.2021 прокурор зазначає, що від керівника ПЗ “Луганський навчально-виховний комплекс” до відділу освіти інформації щодо кількості учнів не надходило; впродовж 2-х навчальних років після отримання земельної ділянки у користування відповідач не надавав до відділу освіти райдержадміністрації наказів про затвердження освітньої програми та навчального плану; в Головному управління ДПС у Луганській області відсутня інформація щодо кількості зареєстрованих працівників, які перебувають в трудових відносинах з відповідачем; до контролюючого органу відомості про об`єкти оподаткування щодо кількості та видів зареєстрованої та орендованої сільськогосподарської техніки відповідачем-2 не надавались (т.2 а.с.155-160).

В письмових поясненнях на заперечення відповідача-2 №53/2-259вих-21 від 13.05.2021 прокурор послався на те, що наявність діючої ліцензії серія АГ №580334 від 30.08.3018 та свідоцтво про атестацію №020520 від 09.06.204, які видані за попереднім місцем реєстрації відповідача, не доводить факту можливості здійснення ним освітньої діяльності за новим місцем його реєстрації. На думку прокурора, на даний час ПЗ “Луганський навчально-виховний комплекс” не є суб`єктом освітньої діяльності та не може здійснювати наукову та навчальну діяльність (т.2, а.с.161-168).

Суд, керуючись ч. 8 ст. 80, ч. 5 ст. 161, ч. 2 ст. 119 ГПК Українипостановив протокольну ухвалу від 03.06.2021, якою за власною ініціативою продовжив строк на подання прокурором зазначених документів по день їх фактичного надходження до суду, а саме до 21.05.2021.

В судовому засіданні 03.06.2021 суд розпочав розгляд справи по суті; розпочав встановлювати обставини справи; заслухав пояснення представників учасників; протокольною ухвалою суду від 03.06.2021 оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 18.06.2021.

В судове засідання 18.06.2021 після оголошеної перерви прибув прокурор та представник відповідача-2; відповідач-1 повноважного представника в судове засідання не направив, був повідомлений про дату та час розгляду справи.

В судовому засіданні 18.06.2021 суд завершив встановлювати фактичні обставини справи, досліджувати їх наявними доказами, провів судові дебати.

В судовому засіданні 18.06.2021 за результатами розгляду справи проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

12.04.2019 Приватний заклад "Луганський навчально-виховний комплекс" (далі – відповідач-2) звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі – відповідач-1) з клопотанням № 08/19 від 11.04.2019, в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою зі зміною цільового призначення щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 21,1 га, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується у Кабичівської сільської ради Марківського району Луганської області для передачі вищезазначеної земельної ділянки в постійне користування для дослідних та навчальних цілей. До вказаного клопотання було додано копія витягу з ЄДРПОУ, копія статуту, графічні матеріали (т. 1, а. с. 41).

За результатами розгляду вказаного клопотання Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області було видано наказ № 820-сг від 25.04.2019 “Про надання дозволу Приватному закладу "Луганський навчально-виховний комплекс" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для дослідних та навчальних цілей”, яким надано дозвіл Приватному закладу "Луганський навчально-виховний комплекс" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зі зміною цільового призначення) з кадастровим номером 4422583300:02:006:0009, площею 21,1000 га у постійне користування для дослідних та навчальних цілей (01.09), розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Кабичівській сільській раді Марківського району Луганської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, угіддя – рілля (т. 1, а. с. 43).

05.06.2019 Приватний заклад "Луганський навчально-виховний комплекс" звернувся до Головного управління Держеокадастру у Луганській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зі зміною цільового призначення) площею 21,1000 га, що розташована за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується Кабичівській сільській раді Марківського району Луганської області для дослідних та навчальних цілей (01.09) та передати земельну ділянку з кадастровим номером 4422583300:02:006:0009 в постійне користування. До вказаної заяви відповідач-2 додав проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 1, а. с. 204-207; 30-47).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 1144-сг від 12.06.2019 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування Приватному закладу "Луганський навчально-виховний комплекс" для дослідних і навчальних цілей” було затверджено Проект землеустрою щодо відведення сформованої земельної ділянки (зі зміною цільового призначення) площею 21,1000 га у постійне користування для дослідних і навчальних цілей (01.09) Приватному закладу "Луганський навчально-виховний комплекс", розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в в Кабичівській сільській раді Марківського району Луганської області. Змінено цільове призначення земельної ділянки, загальною площею 21,1000 га з кадастровим номером 4422583300:02:006:0009 з «для товарного сільськогосподарського виробництва» на – «для дослідних і навчальних цілей. Передано у постійне користування Приватному закладу "Луганський навчально-виховний комплекс" земельну ділянку, загальною площею 21,1000 га (кадастровий номер 4422583300:02:006:0009) для дослідних і навчальних цілей за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, угіддя – рілля, розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Кабичівській сільській раді Марківського району Луганської області (т. 1, а. с. 69-72).

В подальшому 18.06.2019 Приватний заклад "Луганський навчально-виховний комплекс" здійснив державну реєстрацію права постійного користування вказаною земельною ділянкою, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №243284034 від 05.02.2021 (т. 1, а. с. 65-66).

Як зазначає прокурор, на час отримання земельної ділянки, реєстрації права, та на даний час ПЗ "Луганський навчально-виховний комплекс" не отримав ліцензію у сфері освітньої діяльності, тому вказана юридична особа приватного права не є суб`єктом освітньої діяльності, не довів що здійснює наукову та навчальну діяльність. У зв`язку з чим у нього відсутні були законні підстави для набуття права постійного користування на земельну ділянку державної форми власності для дослідних і навчальних цілей на підставі п. “в” ч.3 ст.22 ЗК України.

Представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишалися незахищеними. У зв`язку з відсутністю у спірних правовідносинах органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції, враховуючи, те що саме рішення цього органу оскаржуються, прокурор звернувся до суду із самостійним позовом (ухвала суду від 22.02.2021, т. 1 а. с. 99-101).

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

Правовідносини з приводу надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності регулюються Земельним кодексом України, Законом України “Про оренду землі”, Законом України “Про фермерське господарство”, Закон України “Про землеустрій”, Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 (далі – Положення), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (п.п 31 п. 4 Положення).

Статтею 123 Земельного кодексу України врегульовано порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (в редакції на час подання відповідачем клопотання та прийняття оспорюваного наказу), передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу (ч.3 ст.122 ЗК України).

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Пунктом «в» ч.3 ст.22 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття оспорюваного наказу) було передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом «г» частини 2 ст.92 ЗК України (в редакції на час прийняття оспорюваного наказу) передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема заклади освіти незалежно від форми власності.

У відповідності до положень п.6 ч.1 ст.1 Закону України “Про освіту” (в редакції на час прийняття оспорюваного наказу) закладом освіти є юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач-2, звертаючись до Головного управління Держгеокадастру з клопотанням № 08/19 від 11.04.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою зі зміною цільового призначення щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 21,1 га, надав наступні документи - копія витягу з ЄДРПОУ, копія статуту, графічні матеріали, що також підтверджено відповідачем-1 у відзиві (т. 1, а. с. 41).

Відповідно інформації з ЄДРПОУ Приватний заклад "Луганський навчально-виховний комплекс" (код 38819007) має основний вид економічної діяльності - загальна середня освіта (85.31); іншими видами діяльності є також дошкільна освіта (85.10) та початкова (85.20) (т.1, а.с.209, 95).

У п. п. 1.1 Розділу 1 Статуту відповідача-2 (в редакції від 06.03.2019) зазначено, що він є закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів (т.1, а. с.120-136).

Згідно доданих графічних матеріалів встановлено, що спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру в межах наданих йому законом повноважень правильно встановило, що відповідач-2 є закладом освіти, що підтверджується поданими йому документами, а тому має право на отримання земельної ділянки в користування для дослідних і навчальних цілей у відповідності вимог п.«в» ч.3 ст.22, ч.2 ст.92 ЗК України.

При цьому, суд погоджується із доводами відповідачів про те, що вимогами вищевикладеного законодавства, на підставі якого зокрема відповідач-2, будучи закладом освіти, реалізував своє право на отримання земельної ділянки у користування для дослідних та навчальних цілей, не передбачено подання Головному управлінню Держгеокадастру для отримання земельної ділянки для вказаних цілей інших документів, зокрема ліцензії щодо надання послуг у сфері освіти, свідоцтва про атестацію, доказів щодо наявності сільгосптехніки, наявність у штаті працівників, що можуть обробляти цю земельну ділянку та використовувати її для дослідних цілей, мати набраний штат викладачів та учнів, тощо; тобто доводити закладу освіти як заявнику перед відповідачем-1 здійснення ним освітньої діяльності.

Адже, як вбачається зі змісту вищенаведених норм, законодавець не ставить можливість реалізувати право закладу освіти, закріплене п.«в» ч.3 ст.22, ч.2 ст.92 ЗК України, на отримання в користування земельної ділянки для дослідних і навчальних цілей, в залежність від вимоги здійснення закладом освіти навчальної/освітньої діяльності, її доведення, зокрема на час подання вказаного клопотання на отримання земельної ділянки та його вирішення компетентним органом.

Крім того, проаналізувавши зміст вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що законом передбачено право на отримання земельної ділянки для дослідних та навчальних цілей також і для закладів освіти, які наприклад тільки створені та розпочинають свою діяльність, здійснюють організаційно-методичні заходи для початку навчального процесу (затверджують навчальну програму, набирають учнів/слухачів та штат викладачів, тощо).

Зазначене спростовує доводи прокурора та надані на підтвердження отримані під час розгляду спору відповіді на запити щодо не здійснення навчальної діяльності відповідачем-2 на час отримання земельної ділянки в червні 2019 року та протягом навчальних років 2019, 2020 (не доведення здійснення такої діяльності), не подання навчального плану, програми, штату працівників, відсутність зареєстрованої сільгосптехніки, тощо.

Суд звертає увагу на те, що наразі предметом дослідження у цій справі, з огляду на заявлені вимоги та їх підстави, є правомірність дій Головного управління Держгеокадастру та законність прийняття оспорюваного наказу №1144-сг від 12.06.2019 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування Приватному закладу "Луганський навчально-виховний комплекс" для дослідних і навчальних цілей” саме на час його прийняття (правомірність отримання земельної ділянки відповідачем), а не в подальшому, як намагається доводити прокурор.

Як вже зазначалося, у п. п. 1.1, 1.2. Розділу 1 Статуту відповідача-2 (в редакції від 06.03.2019) зазначено, що він є закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів (І ступінь - початкова школа, ІІ – гімназія, ІІІ – ліцей), заснований на приватній формі власності шляхом виділу за розподільчим балансом частини майна ТОВ «Навчально-виховного комплексу «Слобожанський»; є правонаступником в частині виділеного майна (т.1, а. с.120-136).

Згідно даних ЄДРПОУ та п.1.4. статуту, станом на березень 2019 року місцезнаходженням відповідача-2 є адреса - вул.Лангемака, 65, раніше – Рози Люксембург, м. Старобільськ. Відповідачем долучено копію витягу про державну реєстрацію прав власності гр-н ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на квартиру за вказаною адресою та копії заяв вказаних власників на реєстрацію за вказаною адресою місцезнаходження юридичної особи – навчального закладу.

Наразі в письмових поясненнях та неодноразово усно в судових засіданнях керівник закладу пояснював, що до початку антитерористичної операції на Сході України, місцезнаходженням навчального закладу було м.Луганськ, в якому здійснювалася освітня діяльність у відповідності до статутних завдань, та в якому і залишилися і матеріальна база і документація, тощо. Однак, з активними діями на Сході України відповідач-2 як навчальний заклад був вимушений фактично призупинити свою навчальну діяльність, переїхати на підконтрольну державі Україна територію, зокрема до м.Старобільськ, з метою мати можливість відновити свою повноцінну діяльність як закладу освіти.

Водночас, як зазначалося вище, у відповідача-2 як закладу освіти наявна ліцензія, видана Департаментом освіти і науки, молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації серії АГ № 580334 від 30.08.2013 зі строком дії до 28.08.2024 та свідоцтво про атестацію № 020520 від 09.06.2014 та які надавалися останнім до матеріалів справи (т. 1, а. с. 137-138).

Доводи прокурора про те, що Головне управління Держгеокадастру, вирішуючи питання про надання у користування спірної земельної ділянки повиненно було також перевірити чи вказаний заклад здійснює або не здійснює освітню діяльність та відповідно чи є він саме суб`єктом освітньої діяльності судом визнаються безпідставними оскільки зазначені вимоги не передбачені вказаними нормами закону. Крім того, суд зауважує про наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про освіту” суб`єкт освітньої діяльності - фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство, установа, організація), що провадить освітню діяльність.

Освітня діяльність - діяльність суб`єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті.

Відповідно до Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1187 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 347) до закладів освіти належать, зокрема, заклад загальної середньої освіти.

Під час саме ліцензування встановлюється спроможність закладу освіти провадити освітню діяльність відповідно до встановлених цими Ліцензійними умовами вимог (п. 3 Ліцензійних умов).

Ліцензіат повинен відповідати вимогам цих Ліцензійних умов щодо провадження освітньої діяльності за рівнями повної загальної середньої освіти.

Ліцензіат повинен дотримуватися вимог цих Ліцензійних умов щодо провадження освітньої діяльності за рівнями повної загальної середньої освіти протягом усього періоду її здійснення (п. 83 Ліцензійних умов).

Пунктом 84 Ліцензійних умов встановлено перелік документів, необхідних для започаткування провадження освітньої діяльності за рівнями повної загальної середньої освіти - здобувач ліцензії разом із заявою про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності подає у відповідності до наведеного переліку документи, зокрема й письмове зобов`язання щодо матеріально-технічного, кадрового, навчально-методичного та інформаційного забезпечення освітньої діяльності закладу загальної середньої освіти, необхідного для досягнення здобувачами освіти результатів навчання, передбачених відповідним державним стандартом повної загальної середньої освіти (навчальними (освітніми) програмами іноземних держав - у разі провадження освітньої діяльності за програмами іноземних держав) і забезпечення безпеки життєдіяльності здобувачів освіти та охорони праці.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Стаття 16 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” передбачає підстави для прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії повністю або частково.

З урахуванням викладеного, суд погоджується із доводами відповідача-1 про те, що Головне управління Держгеокадастру під час вирішення питання щодо надання у постійне користування спірної земельної ділянки відповідачу не повинно було з`ясовувати чи є навчальний заклад, створений у відповідності до вимог закону, саме суб`єктом освітньої діяльності та перевіряти чи здійснює фактично такий заклад освітню діяльність на час подання відповідного клопотання.

Зазначені обставини не були повною мірою враховані прокурором.

Інші доводи другого відповідача за відзивом щодо непідвідомчості цього спору господарському суду відхиляються як безпідставні.

Доводи прокурора щодо неправомірності не врахування Головним управлінням Держгеокадастру під час вирішення питання щодо надання у постійне користування спірної земельної ділянки відповідачу даних, наведених у додатку №1 до Положення про учнівські навчально-дослідні земельні ділянки, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України №68 від 30.01.2015, в якому, за твердженням прокурора, передбачено, що максимальний розмір земельної ділянки, який може використовуватися закладом середньої освіти І-ІІІ ступеня складає 2 га, визнаються судом помилковими.

Як вбачається зі змісту, це Положення визначає порядок організації діяльності учнівських навчально-дослідних земельних ділянок, що створюються у загальноосвітньому та позашкільному навчальному закладі з метою проведення лабораторних і практичних занять з природознавства, біології, трудового навчання, навчальних практик, науково-дослідницької та природоохоронної діяльності учнів (вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів, учнів, вихованців (учнів, слухачів) позашкільних навчальних закладів (далі - учні), та носить рекомендаційних характер.

Натомість в додатку №1 ІІ розділу Положення, на який посилається прокурор, наводиться не максимальний розмір земельної ділянки, а орієнтовні площі учнівських ділянок для різних типів навчальних закладів; а в додатку №2 - орієнтовні мінімальні площі об`єктів для відділів земельних ділянок.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №1144-сг від 12.06.2019 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування Приватному закладу “Луганський навчально-виховний комплекс” для дослідних і навчальних цілей” визнається судом необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Враховуючи зазначене, відсутні підстави і для задоволення вимог про скасування державної реєстрації права постійного користування спірною земельною ділянкою та ПЗ “Луганський навчально-виховний комплекс” та повернення Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області земельної ділянки загальною площею 21, 1000 га (кадастровий номер 4422583300:02:006:0009), розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Кабичівській сільській раді Марківського району Луганської області.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 та 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, у задоволенні позову слід відмовити повністю у зв`язку з його необґрунтованістю.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Луганську обласну прокуратуру.

Керуючись ст.ст.129, 232 - 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 6810 грн віднести на прокуратуру.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення (з урахуванням положень п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення підписано 29.06.2021.

Суддя О.В. Драгнєвіч