Рішення № 97964013, 30.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2021Справа № 910/7774/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-інженерна компанія»

про стягнення 131.085,00 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

17.05.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-інженерна компанія» про стягнення 131.085,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 191 від 15.04.2020 відповідач був зобов`язаний поставити позивачу передбачений специфікацією № 1 від 15.04.2020 товар у строк до 27.10.2020, на загальну суму 251.820,00 грн. Умовами договору встановлено, що у разі порушення термінів поставки товару покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі 0,5 % від суми непоставленого товару за кожен день прострочки, а у разі продовження прострочення понад 10 календарних днів покупець має право додатково стягнути штраф у розмірі 10% від суми непоставленого товару. У зв`язку з тим, що відповідачем частину товару було поставлено з простроченням, а частину товару взагалі поставлено не було, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 110.853,00 грн пені та 20.232,00 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 відкрито провадження у справі № 910/7774/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 24.05.2021 було 26.05.2021 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105480173925 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03142, м. Київ, бульв. Академіка Вернадського, 34/1, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 24.05.2021, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 31.05.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105480173925, а отже відповідач мав подати відзив у строк до 15.06.2021 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 24.05.2021 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ливарно-інженерна компанія» (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (покупець, позивач) було укладено договір поставки № 191 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору з метою здійснення господарської діяльності постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД вказуються в Специфікаціях (додатках) до договору (далі - товар), які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставку товару своєчасно не здійснив, в зв`язку з чим позивачем пред`явлено вимогу по про стягнення 110.853,00 грн пені та 20.232,00 грн штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 13.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020, а в часині гарантійних зобов`язань постачальника протягом усього гарантійного строку на товар.

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар способом і на умовах, зазначених в специфікаціях (додатках) до цього договору.

Згідно п. 3.7 договору датою поставки товару є - дата передачі товару постачальником покупцеві, яка зазначена в підписаній обома сторонами видатковій накладній, товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п. 3.8 договору зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються повністю виконаними в момент підписання сторонами договору акту приймання-передачі товару за кількістю та якістю.

Пунктом 3.11. договору передбачено, що дата поставки товару визначається в специфікаціях до договору.

Згідно специфікації № 1 від 15.04.2020 до договору відповідач зобов`язався поставити позивачу наступний товар:

- повзун у кількості 11 шт.,

- шестерня кремольєрна zl4m24 у кількості 12 шт.,

- вкладиш у кількості 20 шт., на загальну суму 251.820,00 грн.

Згідно специфікації № 1 від 15.04.2020 до договору термін поставки - протягом 180 календарних днів з моменту відкриття акредитиву. Умови поставки товару - DDP, м. Марганець, склад АТ «Марганецький ГЗК» згідно з Правилами Інкотермс 2010.

Для поставки товару за специфікацією № 1 до договору 30.04.2020 було відкрито акредитив № LCI0318139 на загальну суму 251.820,00 грн, про що ТОВ «ЛІК» було повідомлено шляхом відправлення 30.04.2020 свіфт-повідомлення на адресу авізуючого банку відповідача (АТ «ПУМБ», код банку 334851), СВІФТ адреса: FUIBUA2X, про що свідчить лист АБ «Південний» № 016-001-13836-2021 від 02.04.2021.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З урахуванням вищезазначеного та умов договору відповідач повинен був поставити товар за специфікацією № 1 від 15.04.2020 на загальну суму 251.820,00 грн у строк до 27.10.2020 включно.

Однак, відповідач фактично здійснив постачання товару з порушенням встановлених строків по договору, а саме:

13.08.2020 поставлено повзун у кількості 11 шт. на загальну суму 49.500/,00 грн. за видатковою накладною № 89 від 12.08.2020, тобто без прострочення строків.

24.12.2020 поставлено шестерня кремольєрна zl4m24 у кількості 3 шт. на загальну суму 38.700,00 грн за видатковою накладною № 150 від 22.12.2020 та експрес-накладною № 59000625385887 з відміткою про отримання 24.12.2020, тобто з простроченням на 57 календарних днів.

30.12.2020 поставлено шестерня кремольєрна zl4m24 у кількості 6 шт. на загальну суму 77.400,00 грн за видатковою накладною № 156 від 28.12.2020 та експрес-накладною № 59000628278407 з відміткою про отримання 30.12.2020. тобто з простроченням на 63 календарних днів.

Станом на 20.04.2021 відповідачем не поставлено позивачу товар шестерня кремольєрна zl4m24 у кількості 3 шт. та вкладиш у кількості 20 шт. на загальну суму 86.220,00 грн. тобто з простроченням на 175 календарних днів.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо поставки товару у повному обсязі не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 11.2 договору передбачено, що у разі порушення термінів поставки товару за цим договором покупець має право стягнути з постачальника пеню в розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі прострочення понад 10 календарних днів покупець має право додатково стягнути постачальника штраф у розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Оскільки мало місце несвоєчасна поставка та часткова недопоставка товару, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 110.853,00 грн пені та 20.232,00 грн штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-інженерна компанія» (03142, м. Київ, бульв. Академіка Вернадського, 34/1, код ЄДРПОУ 39612978) на користь Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62, код ЄДРПОУ 00190911) 110.853 (сто десять тисяч вісімсот п`ятдесят три) грн 00 коп. пені, 20.232 (двадцять тисяч двісті тридцять дві) грн 00 коп. штрафу, 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова