Рішення № 97963953, 17.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2021Справа № 910/5140/21

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/5140/21

за позовом Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод залізобетонних шпал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичне агентство Техноексперт»

про стягнення 2 451 707,46 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Сільченко О.М.;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Коростенський завод залізобетонних шпал» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичне агентство Техноексперт» про стягнення 2 451 707,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки №11-075-20 від 01.12.2020 з оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 відкрито провадження у справі №910/5140/21 та ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 13.05.2021.

Присутній у судовому засіданні 13.05.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав та не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду.

Представник відповідача в засідання суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.06.2021.

Присутній у судовому засіданні 17.06.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в засідання суду не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.04.2021 та ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 13.05.2021 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03022, м. Київ, пров. Коломійський, 20.

Відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 05.04.2021 та ухвалу від 13.05.2021 отримав, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, долученими до матеріалів справи.

Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 17.06.2021, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Листом №269 від 01.12.2020 відповідач звернувся до позивача з проханням укласти договір та виставити рахунок на оплату продукції: шпала залізобетонна попередньо напружена типу Ш-1 марки Ш1-3, та повідомив, що гарантує оплату до 28.12.2020.

01.12.2020 між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Покупець) було укладено Договір поставки № 11-075-20 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю певну продукцію, далі Товар, відповідно до Специфікації №1 (Додаток №1), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити цей Товар на умовах даного Договору.

Згідно п. 1.2. Договору найменування Товару: шпала залізобетонна попередньо напружена типу Ш-1 марки Ш1-3 для колій шириною 1520 мм з рейками типів P65 (1 сорт).

Пунктом 6.4. договору визначено, загальна сума Договору складає 2 517 880 грн 38 коп., ПДВ 20% - 416 646 грн 73 коп.

У п. 7.1. Договору зазначено, що Покупець здійснює попередню оплату за Товар у розмірі 100% його вартості, протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури від Постачальника.

Згідно п. 12.2. Договору Покупець у разі порушення строків оплати сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Цей Договір укладено в двох примірниках , що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із Сторін. Термін дії Договору з моменту його підписання до 31 грудня 2020 року та в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по даному Договору (п. 17.1., 17.2. Договору).

Також, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №470 від 02.12.2021.

Позивачем на виконання умов Договору було поставлено відповідачу Товар на суму 2 382 205,69 грн, що підтверджується видатковою накладною №470 від 03.12.2020, актом приймання передачі №470 від 03.12.2020 які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Крім того, позивачем були надані відповідачу послуги з перевезення вантажу на суму 136 665,20 грн, що підтверджується актом виконаних робіт №471 від 03.12.2020 та накладною №34374231.

Позивач зазначив, що вказані послуги відповідач оплатив.

Листом №2041/11 від 24.12.2020 позивач просив відповідача розрахуватись за поставлену продукцію.

Також, позивач звертався до відповідача з претензією №05/11 від 04.01.2021, у якій вимагав оплатити поставлену продукцію.

У відповідь на вказану претензію, відповідач листом №012, у якому визнав заборгованість та повідомив про її погашення після надходження коштів від його контрагентів.

Листом №645/11 від 17.03.2021 позивач просив відповідача надати інформацію стосовно погашення заборгованості та підписати акт звірки взаєморозрахунків.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за Договором поставки №11-075-20 від 01.12.2020 з оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 2 382 205,69 грн, за прострочення сплати якої нараховано 69 501,77 грн пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку товару, який прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, на загальну суму 2 382 205,69 грн, що підтверджується видатковою накладною №470 від 03.12.2020, актом приймання передачі №470 від 03.12.2020 які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене та виходячи з норми ст.692 ЦК України, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч договору своє зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого товару не виконав.

У зв`язку з викладеним, у відповідача виникла заборгованість з оплати поставленого товару у розмірі 2 382 205,69 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару за договором, відповідно настав, а доказів оплати товару станом на день розгляду справи відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 2 382 205,69 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Також, судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд дійшов висновку про його вірність та обґрунтованість, а тому позовні вимоги про стягнення 69 5011,77 грн пені підлягають задоволенню.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором поставки №11-075-20 від 01.12.2020 щодо оплати товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається відповідача.

Керуючись ст. 129, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичне агентство Техноексперт» (03022. м. Київ, пров. Коломийський, 20; ідентифікаційний код 37274878) на користь Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод залізобетонних шпал» (11500, м. Коростень, вул. Маяковського, 78; ідентифікаційний код 00282406) заборгованість в сумі 2 382 205 грн 69 коп., пеню в сумі 69 501 грн 77 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 36 775 грн 62 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.06.2021.

Суддя А.І. Привалов