Рішення № 97963850, 30.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2021Справа № 910/4717/21 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши матеріали справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Фізичної особи-підприємця Якимлюк Віталія Івановича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Житомирські ласощі»

про стягнення 65 430, 22 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 65 430, 22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків та спосіб їх усунення.

12.04.2021 до Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця Якимлюк Віталія Івановича надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

13.05.2021 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Житомирські ласощі» надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

08.12.2020 між Фізичною особою-підприємцем Якимлюк Віталієм Івановичем (далі позивач/перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Житомирські ласощі» (далі відповідач/замовник) було укладено Договір по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні № 08/12/20 ТД (надалі - Договір).

У відповідності до п. 1.1 Договору його предметом є зобов`язання перевізника доставляти ввірені йому замовником вантажі до пункту призначення та видавати їх вантажоодержувачу, за що замовник зобов`язаний сплатити встановлену даним договором плату.

Згідно пункту 1.2 цього договору конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці замовника і узгоджуються з перевізником.

Як зазначає позивач у позовній заяві на виконання даного пункту договору між сторонами 08 грудня 2020 року було підписано Заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 28, згідно якої позивач зобов`язується перевезти вантаж відповідача з м. Житомир, вул. Прокровська, 67 у м. Оуд Гастел, Нідерланди, вул. Де Руіф, 1 (Gastel, De Ruif, 1, Netherlands). Дата завантаження - 09.12.2020 року, дата розвантаження - 14.12.2020 року. Вартість перевезення складає - 68 500, 00 грн.

На виконання умов Договору перевізник свої зобов`язання виконав у повній мірі, що підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг № 06/12 - 20 від 14.12.2020, підписаний обома сторонами на підтвердження факту виконання перевізником перевезення товару замовника по маршруту м. Житомир - м. Оуд Гастел, Нідерланди. Вартість перевезення - 68 500, 00 грн.

Як вбачається з п.4.1 Договору розрахунки за цим договором здійснюються в гривнях у безготівковій формі на підставі отриманих Замовником оригіналів рахунку - фактури, товарно-транспортної накладної (CMR) серії А № 026842 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту про наданні послуги та податкової накладної протягом 20 банківських днів з дати отримання замовником оригіналів вказаних документів.

З метою проведення взаєморозрахунку за Договором, позивачем було скеровано відповідачу рахунок-фактуру № 06/12-20 від 14.12. 2020 року, згідно якої вищезазначені кошти підлягали сплаті виконавцю перевезення.

Крім того, на виконання вимог даного пункту договору позивачем на адресу замовника було скеровано поштою вищезазначений перелік оригіналів документів (копії CMR, квитанція про оплату поштової кореспонденції додаються), які як зазначає позивач відповідач отримав 23 грудня 2020 року.

Позивачем з урахуванням від дати отримання відповідачем документів 23.12.2020 року двадцять банківських днів сплинуло 26 січня 2021 (Постанова НБУ № 159 від 16.12.2020 року, якою визначено банківські дні на грудень 2020 року - січень 2021 року). Таким чином, починаючи з 27 січня 2021 року включно позивач вважає, що відповідачем допущено прострочення виконання договірного зобов`язання.

Як вбачається з п. 7.2 договору якщо сторони не досягнуть згоди, спір вирішується в претензійно-позовному порядку.

Позивачем 09 лютого 2021 року на адресу відповідача було скеровано претензію з нагадуванням про обов`язок провести розрахунок.

В подальшому відповідачем платіжним доручення № 8493 від 26.02.2021 року на розрахунковий рахунок позивача було переказано кошти в розмірі 5 000, 00 грн. з призначенням платежу - оплата автоперевезення згідно рахунку-фактури № 06/12/20 від 14.12.2020 року, що є підтвердженням належного виконання позивачем своїх договірних зобов`язань.

Таким чином у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору в повному обсязі позивач звернувся з позовом до Господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 63 500, 00 грн. - основного боргу, 219, 20 грн. - 3% річних, 885, 52 грн. - пені та 730, 25 грн. - втрат від інфляції.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем факт надання послуги з перевезення вантажу про що свідчать товарно-транспортна накладна (CMR) серії А № 026842 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акт приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг № 06/12 - 20 від 14.12.2020, підписана сторонами без зауважень.

Однак, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог з посиланням на п. 4.1 Договору з якого вбачається, що розрахунки за цим договором здійснюються в гривнях у безготівковій формі на підставі отриманих Замовником оригіналів рахунку - фактури, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту наданих послуг та податкової накладної протягом 20 банківських днів з дати отримання замовником оригіналів вказаних документів. При ненаданні одного з оригіналів документів приведених вище, оплата за перевезення не здійснюється.

Так, відповідач зазначає, що ним 09.02.2021 було отримано оригінал рахунку - фактури, товарно-транспортну накладну та акт наданих послуг, однак не було отримано оригіналу податкової накладної

Згідно абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (абзац другий пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 було затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок).

У п. 2 Порядку визначено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що до Реєстру приймаються податкова накладна та/або розрахунок коригування, складені в електронній формі з накладенням: кваліфікованого електронного підпису головного бухгалтера (бухгалтера) або кваліфікованого електронного підпису керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера) та кваліфікованої електронної печатки (у разі наявності) постачальника (продавця), що є юридичною особою; кваліфікованого електронного підпису постачальника (продавця), що є фізичною особою - підприємцем.

За змістом п. 12 Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки.

Згідно п. п. 13, 14 Порядку за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.

Згідно абзацу 3 п. 18 Порядку квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Таким чином, податкова накладна відповідно до вказаних положень Порядку складаються та реєструються в електронному вигляді в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних та документів та не надається в роздрукованому чи іншому вигляді.

З огляду на вищезазначені приписи чинного законодавства Господарський суд міста Києва дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача в розумінні ст. 909 ЦК України, Порядку та ст. 201 Податкового кодексу України.

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 63 500, 00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 219, 20 грн. - 3% річних, 885, 52 грн. - пені та 730, 25 грн. - втрат від інфляції.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення пені в сумі 885, 52 грн., Господарський суд, враховуючи вимоги чинного законодавства, дійшов висновку про відмову в її стягненні, оскільки договором не передбачено відповідальність у вигляді пені .

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем до позовної заяви не додано доказів отримання 23.12.2020 відповідачем документів передбачених п. 4.1 Договору, а з відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідачем не заперечується факт отримання таких документів (за винятком податкової накладної) саме 09.02.2021.

Таким чином, прострочення заборгованості сплати за договором починаються на 20 банківський день з моменту отримання документів(п. 4.1 Договору), а саме з 10.03.2021.

З урахуванням зазначеного та враховуючи заявлений позивачем період нарахування з 27.01.2021 по 09.03.2021, суд відмовляє в його задоволенні оскільки прострочення по сплаті заборгованості розпочалось з 10.03.2021.

Крім того, позивачем заявлено 11 118, 00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

15.02.2021 між позивачем (Замовник) та Адвокатом Соколовим Олександром В`ячеславовичем (Виконавець) було укладено договір № 125-21 про надання правової допомоги.

З розділу 4 Договору № 125-21 про надання правової допомоги вбачається, що оплата Замовником послуг виконавця відбувається у відповідності до Додатку до даного Договору.

Однак, такий Додаток у матеріалах справи відсутній, а також позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту отримання наданих послуг адвокатом (акт приймання-передачі наданих послуг), а також оплати ним професійної правничої допомоги, у зв`язку з чим суд не вбачає правових підстав для покладення на відповідача судових витрат по оплаті послуг адвоката.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» (Україна, 01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 9 - 11, ідентифікаційний код 38092323) на користь ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ЯКИМЛЮК ВІТАЛІЯ ІВАНОВИЧА ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму основного боргу в розмірі - 63 500 (шістдесят три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору - 2 206 (дві тисячі двісті шість) грн. 25 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва