Рішення № 97963807, 10.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2021Справа № 910/79/21

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління №7"доДержавного підприємства "Гарантований покупець"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачаПриватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"простягнення 21162032,83 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаЖейда Г.І.;від відповідачаЛевченко Д.Ю.;від третьої особине з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління №7" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" 21753435,74 грн, з яких: 19230132,56 грн основного боргу, 1220836,32 грн пені та 1302466,86 грн штрафу. Також позивач просив суд покласти на відповідача 25600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №16585/01 від 22.02.2019 в частині оплати відпущеної електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/79/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 17.02.2021.

10.02.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог у зв`язку з погашенням відповідачем частини основного боргу.

15.02.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив, серед іншого посилаючись на те, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається настання строку остаточної оплати електричної енергії, поставленої позивачем у спірний період згідно положень п.10.4 Порядку купівлі-продажу гарантованим покупцем електричної енергії у продавців за "зеленим" тарифом, що затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Крім того, як зауважує відповідач, на Приватне акціонерне товариство Національну енергетичну компанію "Укренерго" покладено обов`язок забезпечити надходження грошових коштів гарантованому покупцю для оплати останнім електричної енергії продавцям за "зеленим" тарифом в повному обсязі, тоді як відповідач повинен провести розрахунки з цими виробниками з урахуванням сплачених Приватним акціонерним товариством Національною енергетичною компанією "Укренерго" грошових коштів для забезпечення гарантованому покупцю здійснення вказаної оплати, а будь-яких доказів того, що гарантований покупець не здійснив оплату платежів позивачу, в т.ч. із забезпеченням йому остаточної оплати за рахунок повної оплати Приватним акціонерним товариством Національною енергетичною компанією "Укренерго" розміру вартості послуги спірного періоду, позовні матеріали не містять.

Також відповідач зазначив, що розрахунок пені, який наданий позивачем, містить помилки.

17.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли клопотання про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", Кабінету міністрів України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

У підготовчому засіданні 17.02.2021 було оголошено перерву до 18.03.2021.

01.03.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 21162032,83 грн, з яких 18346107,14 грн основного боргу, пеню у розмірі 1179962,09 грн, штраф на суму 1284227,50 грн, 3% річних на суму 351736,10 грн.

01.03.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача, наведених останнім у відзиві на позов, заперечив.

Також 01.03.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 надано можливість представнику позивача брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

18.03.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просив суд зменшити належний до сплати розмір неустойки та 3% річних до 1 грн згідно положень ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ч.ч.1, 2 ст.233 Господарського кодексу України.

Також 18.03.2021 від відповідача надійшла заява про відсутність правових підстав для прийняття заяви позивача про збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні 18.03.2021 судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залученні до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Кабінету Міністрів України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та відкладено підготовче засідання у справі на 14.04.2021.

29.03.2021 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні 14.045.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 надано можливість представнику позивача брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

12.04.2021 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог, заперечення на відповідь на відзив та заява про долучення заперечень на відповідь на відзив у справі №910/79/21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 19.05.2021.

30.04.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі та заява про участь у судовому засіданні 19.05.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 надано можливість представнику позивача брати участь у судовому засіданні з розгляду справи по суті 19.05.2021 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 19.05.2021 було оголошено перерву до 03.06.2021. Третій особі направлено повідомлення про судове засідання 03.06.2021 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

25.05.2021 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні 03.06.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon", клопотання про долучення документів та клопотання про повернення судового збору.

28.05.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли пояснення щодо заяви про розподіл судових витрат у справі №910/79/21, в якій останній проти покладення на відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги позивача заперечив, зазначивши, зокрема, про неподання позивачем детального опису робіт (наданих послуг) та доказів фактичного понесення витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 надано можливість представнику позивача брати участь у судовому засіданні з розгляду справи по суті 03.06.2021 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Судове засідання 03.06.2021 не відбулося у зв`язку з неналежним функціонуванням систему відеоконференцзв`язку - комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 судове засідання з розгляду справи призначено на 10.06.2021.

У судовому засіданні 10.06.2021 представник позивача заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.06.2021 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив, клопотання про зменшення розміру неустойки та 3% річних підтримав.

Третя особа у судове засідання 10.06.2021 представників не направила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

В судовому засіданні 10.06.2021 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.02.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління №7" (ВАД) було укладено договір №16585/01 із додатковою угодою до нього (договір), відповідно до умов якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ), Державним підприємством "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління №7" (далі - виробник за "зеленим" тарифом) укладено додаткову угоду №157/01 до договору (додаткова угода №157/01).

У додатковій угоді №157/01 до договору сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінити статті 1-10 договору статтями 1-8 у новій редакції.

Так, згідно з п.1.1 додаткової угоди №157/01 за цим договором виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641 (далі - Порядок).

Відповідно до п.2.1 додаткової угоди №157/01 сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Пунктом 2.3 додаткової угоди №157/01 визначено, що виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами п.2.4, 2.5 додаткової угоди №157/01 сторонами погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (п.3.1 додаткової угоди №157/01).

Відповідно до п.п.3.2, 3.3 додаткової угоди №157/01 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

У п.4.5 додаткової угоди №157/01 унормовано, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.

Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку, гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом (п.4.6 додаткової угоди №157/01).

Якщо виробник "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030) (п.7.4 додаткової угоди №157/01).

Як вбачається із додаткової угоди від 20.03.2020 №563/01/20 до договору (додаткова угода №563/01/20), сторони дійшли згоди, що продавець за "зеленим" тарифом (позивач) зобов`язується продавати, а гарантований покупець (відповідач) зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Відповідно до п.п.3.2, 3.3 в редакції додаткової угоди №563/01/20 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються, зокрема, відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом (п.4.6 додаткової угоди №563/01/20).

31.03.2020 між сторонами підписано та скріплено печатками акт купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року на суму 2900506,79 грн, 30.04.2020 акт купівлі-продажу електроенергії за квітень 2020 року на суму 4597277,27 грн, 31.05.2020 акт купівлі-продажу електроенергії за травень 2020 року на суму 3404372,16 грн, 30.06.2020 акт купівлі-продажу електроенергії за червень 2020 року на суму 4538429,57 грн, 31.07.2020 акт купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 року на суму 5009559,90 грн.

На виконання умов договору відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у спірний період, а саме:

- за березень 2020 року згідно платіжних доручень №19876 від 16.03.2020 на суму 83825,91 грн, №21108 від 25.03.2020 на суму 193854,84 грн, №30919 від 12.06.2020 на суму 101548,92 грн, №32326 від 18.06.2020 на суму 69014,46 грн, №34330 від 25.06.2020 на суму 68996,02 грн, №34993 від 30.06.2020 на суму 103428,60 грн, №37302 від 15.07.2020 на суму 114452,31 грн, №37985 від 23.07.2020 на суму 93078,68 грн, №39213 від 30.07.2020 на суму 294427,25 грн, №40671 від 31.07.2020 на суму 121532,49 грн, №40039 від 31.07.2020 на суму 109694,95 грн;

- за квітень 2020 року згідно платіжних доручень №24271 від 15.04.2020 на суму 90175,63 грн, №25561 від 24.04.2020 на суму 128177,73 грн;

- за травень 2020 року згідно платіжних доручень №29397 від 15.05.2020 на суму 55269,57 грн, №30097 від 25.05.2020 на суму 119170,74 грн;

- за червень 2020 року згідно платіжних доручень №31615 від 15.06.2020 на суму 80656,29 грн, №32954 від 25.06.2020 на суму 100393,96 грн;

- за липень 2020 року згідно платіжних доручень №36590 від 15.07.2020 на суму 87434,78 грн, №38442 від 24.07.2020 на суму 88905,42 грн.

Відповідно до підписаного та скріпленого печатками сторін акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2020 заборгованість відповідача перед позивачем склала 18346107,14 грн.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі укладеного між сторонами договору та додаткових угод до нього у березні-липні місяцях 2020 року позивачем було поставлено, а відповідачем - прийнято електроенергію на загальну суму 20450145,69 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за відповідні місяці, які підписані між сторонами та скріплені печатками останніх.

Згідно умов п.п.3.2, 3.3 додаткової угоди №157/01 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Відповідно до п.п.3.2, 3.3 в редакції додаткової угоди від №563/01/20 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються, зокрема, відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2802 від 13.12.2019 в Порядок купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (нова назва - Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії) внесені зміни, які набрали чинності з 28.12.2019.

Відповідно до п.10.1 Порядку у відповідній редакції до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно з п.10.4 Порядку після отримання від продавця акту купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Відповідно до ч.5 ст.65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

31.03.2020 між сторонами підписано та скріплено печатками акт купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року на суму 2900506,79 грн, 30.04.2020 акт купівлі-продажу електроенергії за квітень 2020 року на суму 4597277,27 грн, 31.05.2020 акт купівлі-продажу електроенергії за травень 2020 року на суму 3404372,16 грн, 30.06.2020 акт купівлі-продажу електроенергії за червень 2020 року на суму 4538429,57 грн, 31.07.2020 акт купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 року на суму 5009559,90 грн.

Жодних зауважень щодо цих актів відповідачем не висловлено.

Розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством "Гарантований покупець" у березні 2020 року, затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №902 від 29.04.2020 на рівні 2569785206,02 грн (без ПДВ), у квітні 2020 року - постановою №995 від 27.05.2020 на рівні 4944070 79,18 грн (без ПДВ), у травні 2020 року - постановою №1211 від 24.06.2020 на рівні 4338131679,47 грн (без ПДВ), у червні 2020 року - постановою №1435 від 22.07.2020 на рівні 4246575539,88 грн (без ПДВ), у липні 2020 року - постановою №1600 від 19.08.2020 на рівні 4634864467,84 грн (без ПДВ).

Таким чином, остаточний розрахунок за отриману у спірному періоді електричну енергію відповідач повинен був здійснити у такі строки: за березень 2020 року до 04.05.2020, за квітень 2020 року до 29.05.2020, за травень 2020 року до 26.06.2020, за червень 2020 року до 24.07.2020, за липень 2020 року до 21.08.2020, тобто протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці) за наявності вже підписаних двома сторонами актів купівлі-продажу, а прострочення платежу виникло з 05.05.2020, 30.05.2020, 27.06.2020, 25.07.2020, 22.08.2020 відповідно.

В той же час, як вбачається з поданих до матеріалів справи платіжних доручень, відповідачем було частково оплачено за отриману у спірний період електроенергію на загальну суму 2104038,55 грн, у зв`язку з чим сума заборгованості відповідача за період з березня по липень 2020 року складає 18346107,14 грн. Доказів здійснення оплати за поставлену у спірний період електричну енергію в повному обсязі матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

З урахуванням наведеного, за висновками суду, сума основного боргу у розмірі 18346107,14 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 351736,10 грн за загальний період прострочення з 05.05.2020 по 25.02.2021, штрафу на суму 1284227,50 грн та пені на суму 1179962,09 грн за загальний період прострочки з 01.01.2020 по 14.01.2021.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті електричної енергії, поставленої позивачем у березні-липні місяцях 2020 року, то вимоги останнього про стягнення 3% річних є законними та обґрунтованими.

Здійснивши перерахунок наведеного позивачем розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних на суму 351736,10 грн за загальний період прострочення з 05.05.2020 по 25.02.2021.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.6 додаткової угоди №157/01 передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку, гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати.

Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати (п.4.6 додаткової угоди №563/01/20).

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором зі сплати за поставлену електроенергію не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив. Відповідно, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період з 01.01.2020 по 14.01.2021, однак її розрахунок є невірним.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені, що складає 1179812,40 грн.

У відповідності до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно п.4.6 додаткової угоди №157/01 сторонами погоджено, що з гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.

З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати (п.4.6 додаткової угоди №563/01/20).

З огляду на неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати електричної енергії та ненадходження понад 30 днів на рахунок позивача належних коштів відповідно до порядку оплати, то суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення штрафу на суму 1284227,50 грн також є обґрунтованими, а розрахунок, який наведений позивачем у позовній заяві, - арифметично вірним.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, відповідач посилався, зокрема на те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання.

Проте суд зазначає, що укладеним між сторонами договором з урахуванням додаткових угод саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКЕКП від 26.04.2019 №641.

Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом", отриманої у спірний період.

Разом з цим, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України визначено, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст.3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Отже враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені на 30%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф на суму 898959,25 грн та пеня у розмірі 825868,68 грн. Таке зменшення суд першої інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Щодо зменшення 3% річних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних втрат є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

З аналізу положень ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19). Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

За таких обставин, а також враховуючи, що розмір нарахованих позивачем 3% річних є пропорційним відносно до наслідків допущеного відповідачем правопорушення, у суду відсутні підстави для зменшення розміру 3% річних, заявлених позивачем до стягнення з відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління №7" до Державного підприємства "Гарантований покупець".

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням висновків суду про зменшення заявленої до стягнення неустойки згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України.

Як вказувалось вище, позивачем було заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, які складають 25600,00 грн, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.ч.1, 2 ст.126 Господарського процесуального України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.126 Господарського процесуального України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналіз наведених норм ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, а також норм ст.129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім того при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст.126 Господарського процесуального України встановлено, що у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 Господарського процесуального Українии).

Відповідач проти покладення на нього витрат на оплату професійної правничої допомоги позивача заперечив, однак жодного доказу неспівмірності таких витрат відповідач суду не надав.

В той же час, надання адвокатом Жейдою Г.І. позивачу професійної правничої допомоги у суді першої інстанції при розгляді справи №910/79/21 підтверджується, зокрема, договором про надання правничої допомоги №5-ПД від 17.12.2020, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який наведений у позовній заяві, актом прийому-передачі наданих послуг від 28.12.2020 на суму 22400,00 грн, актом прийому-передачі наданих послуг від 20.05.2021 на суму 3200,00 грн, довіреністю від 28.12.2020, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №683 від 29.03.2010.

У детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Жейдою Г.І. у зв`язку з наданням правничої допомоги позивачу у справі, який наведений у позовній заяві, і, який суд розцінює саме як детальний опис наданих послуг вказано, що адвокат надав та очікує надати позивачу наступні послуги: юридична експертиза документів, наданих позивачем з приводу несплати відповідачем коштів за продану електричну енергію, а також надання консультації клієнту (12 годин), складання розрахунку суми пені та штрафу (8 годин), складання позовної заяви про стягнення боргу та штрафних санкцій (8 годин), судове представництво (4 години).

Отже, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового розгляду, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, суд вважає співмірним заявлений до стягнення розмір витрат на оплату правничої допомоги із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є обґрунтованими.

Крім того суд зазначає, що за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Із врахуванням викладеного вище, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення судом розміру неустойки).

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вул.С.Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління №7" (21037, Вінницька обл., м.Вінниця, вул.Зодчих, будинок 24, ідентифікаційний номер 32102126) 18346107 (вісімнадцять мільйонів триста сорок шість тисяч сто сім) грн 14 коп. основного боргу, 3% річних у сумі 351736 (триста п`ятдесят одна тисяча сімсот тридцять шість) грн 10 коп., штраф у розмірі 898959 (вісімсот дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 25 коп., пеню у розмірі 825868 (вісімсот двадцять п`ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 68 коп. та 317428 (триста сімнадцять тисяч чотириста двадцять вісім) грн 25 коп. судового збору та 25599 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 82 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.06.2021

Суддя Ю.М.Смирнова