Рішення № 97963799, 09.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.06.2021Справа № 910/240/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Дупляченко Ю.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08300, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт; ідентифікаційний код 19477064)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "УНН" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 6, офіс 5; ідентифікаційний код 37535221)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про захист ділової репутації, визнання поширеної інформації недостовірною, зобов`язання її спростувати,

Представники сторін:

від позивача: Скокін Л.Л.

від відповідача: Захарчук І.А.

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Державне підприємство обслуговування повітряного руху України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "УНН", в якому позивач просить суд:

- визнати недостовірною інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "УНН" про Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, в мережі Інтернет на веб-сайті інформаційного агентства Українські національні новини у вигляді, доступному для публічного ознайомлення (зокрема, зазначену у прохальній частині позову);

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "УНН" протягом 5 (п`ять) днів з дня набрання законної сили рішенням суду по справі спростувати недостовірну інформацію, зазначену в пункті першому прохальної частини, в мережі Інтернет на одній із сторінок сайту http://www.unn.com.ua тим же шрифтом, що і поширена інформація, без будь-якої іншої додаткової інформації чи коментарів, шляхом публікації під заголовком "Спростування недостовірної інформації про Державне підприємство обслуговуванні повітряного руху України (Украерорух)" (зокрема, зазначену позивачем у п. 1 прохальної частини позову).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що розміщені у мережі Інтернет на веб-сайті "Інформаційного агентства "Українські національні новини" близько 20 статей містять недостовірну та упереджену інформацію про позивача, таку, що наносять шкоду його діловій репутації, оскільки строюють помилкове враження про недотримання адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України вимог законодавства України, про відсутність, начебто, необхідної кваліфікації у адміністрації позивача (що на переконання позивача є явно недостовірною інформацією) для здійснення своїх посадових обов`язків, а також в наведених відповідачем тезах вбачаються різного змісту перекручування фактів про позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 17.02.2021.

15.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку із перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному підготовче засідання 17.02.2021 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 розгляд справи призначено на 24.03.2021.

03.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У підготовчому засіданні 24.03.2021 судом оголошено перерву до 21.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 задоволено заяву позивача про залучення третьої особи. Залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 . Підготовче засідання відкладено на 19.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.06.2021.

У судовому засіданні 09.06.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача заперечив щодо заявлених позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 16.06.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає, що починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_3 у мережі Інтернет на веб-сайті Інформаційного агентства "Українські національні новини" на веб-сайті http://www.unn.com.ua у вигляді доступному для публічного ознайомлення, було розміщено близько 20 (двадцяти) статей про Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, зокрема, із таким змістом інформації:

1. "…Суть претензий профсоюзных организаций заключается в том, что ОСОБА_1...Кроме того, в обход законодательства, его кандидатура не была согласована с Государственной авиационной службой Украины....Профсоюзные организации также обеспокоены несоответствием квалификационного уровня ОСОБА_1 занимаемой должности. Там утверждают, что произошло нарушение Устава Украэроруха, согласно которому директор стратегического государственного предприятия должен иметь высшее образование соответствующего направления, а также опыт работы на руководящей должности не менее пяти лет...Поэтому через две недели в судебном порядке будут рассмотрены претензии профсоюзов... Напомним, что Украэрорух наконец начал судебные процессы с авиакомпаниями-должниками. Так, с момента назначения ОСОБА_1 руководителем Украэроруха долг авиакомпании МА У за аэронавигационные услуги вырос вдвое - до одного миллиарда долларов...." (назва статті: "ІНФОРМАЦІЯ_4" від ІНФОРМАЦІЯ_3, автор ОСОБА_2 (адреса веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_5);

2. "Величезні борги авіакомпаній перед Украерорухом свідчать про профнепридатність його керівництва... хтось на вищому рівні повинен дати поштовх до того, аби Украерорух перестав нарешті закривати очі на борги авіакомпаній... "Очевидно, якщо галузь допускає такі борги, то її керівник і безпосередній чиновник не може говорити, що він впорався зі своїми зобов`язаннями"...З моменту його призначення виконувачем обов`язки директора держпідприємства борг авіакомпанії МАУ за аеронавігаційні послуги зріс удвічі - до одного мільярда гривень. Окрім того, з`явилися численні борги інших авіакомпаній." (назва статті: "ІНФОРМАЦІЯ_6" від ІНФОРМАЦІЯ_3, автор ОСОБА_5 (адреса веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_7);

3. "Почему до сих пор это интенсивно не обсуждалось, а им предоставлялись услуги - сложно сказать. Боялись, наверное, обидеть крупнейшего клиента. Хотя, я думаю, там есть какой-то "договорняк,... Думаю, что они друг другу "подносят" и "заносят" немало... Достаточно сказать, что один из бывших руководителей МАУ занимает достаточно высокопоставленное положение в системе Украэроруха..." (назва статті: "ІНФОРМАЦІЯ_8" від ІНФОРМАЦІЯ_9, автор ОСОБА_2 (адреса веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_10);

4. " ОСОБА_3 також звинуватив керівництво Украероруху в тиску на профспілкові організації..."Маю надію, що коли закінчиться втручання адміністрації в профспілкове життя, коли адміністрація перестане вести сепаратні переговори з окремими профспілками, коли працівники підприємства нарешті будуть вільні у своєму виборі профспілкової належності - наша чисельність та чисельність нашої федерації виросте", - написав він... Суть претензій профспілки полягає у відсутності, за їхніми словами, відповідної освіти та досвіду роботи у керівника ключового стратегічного державного підприємства. Крім того, призначення ОСОБА_1 на посаду відбулось всупереч процедурі конкурсного відбору та з порушенням низки вимог чинного законодавства." назва статті: "ІНФОРМАЦІЯ_11" від ІНФОРМАЦІЯ_9, автор ОСОБА_5 (адреса веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і);

5. "...Також програшною була робота держпідприємства з авіакомпаніями, які використовують повітряний простір України... Причина провальної роботи підприємства в умовах економічної коронакризи, на експертну думку ОСОБА_4 , полягає у відсутності фахової освіти та відповідного досвіду роботи у керівництва стратегічного держпідприємства... "Спочатку один виконуючий обов`язки (ОСОБА_6 - ред.), потім інший виконуючий обов`язки (ОСОБА_1 - ред.). Та жоден із них немає фахової освіти та досвіду роботи", - наголосив ОСОБА_4... Там , окрім усього іншого, вважають, що ОСОБА_1 призначено на посаду всупереч нормам законодавства: відсутні відповідний фах і досвід роботи" (назва статті: "ІНФОРМАЦІЯ_12" від ІНФОРМАЦІЯ_13, автор ОСОБА_5 (адреса веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_14);

6. "..."Суть нашого позову в тому, що адміністрація Украероруху порушує трудове законодавство та колективний договір... На жаль, соціальний ліфт, який спрацював в державі, зараз виніс на поверхню людей без відповідної освіти, досвіду та певних моральних принципів"..." (назва статті: "ІНФОРМАЦІЯ_15" від ІНФОРМАЦІЯ_13, автор ОСОБА_5 (адреса веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_16);

7. "...ця криза має ознаки штучності: державне підприємство можуть умисно збанкрутити... "Відсутність у ОСОБА_1 досвіду та відповідної, власне, освіти, чи, скажімо, інших необхідних критеріїв для зайняття цієї посади - це такий набір, який буде представлений українському суспільству як варіант відповіді на запитання щодо кризової ситуації в "Украероруху", - відзначив адвокат... Нагадаємо, колишній керівник державного підприємства "Украерорух" ОСОБА_4 вважає, що причина теперішньої кризи в "Украаероруху" - у відсутності фахової освіти та відповідного досвіду роботи керівництва стратегічного держпідприємства. Також нагадаємо, що представники трудового колективу вимагають у міністра інфраструктури ОСОБА_7 розірвати контракт із в.о. директора "Украероруху" ОСОБА_1. Там, окрім усього іншого, вважають, що ОСОБА_1 призначено на посаду всупереч нормам законодавства: відсутні відповідний фах і, досвід роботи, а конкурсу не було проведено." (назва статті: ІНФОРМАЦІЯ_17" від ІНФОРМАЦІЯ_13, автор ОСОБА_2 (адреса веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_18);

8. "...Окрім того, за словами нардепа, кандидатура ОСОБА_1 не відповідає кваліфікаційним вимогам до керівника ДП "Украерорух" відповідно до Статуту держпідприємства: він немає відповідної освіти та досвіду... "Я вже не кажу, що не було погодження кандидатури ОСОБА_1 з Державіаслужбою, а це визначено чинним законодавством... Мінінфраструктури відмовляється розірвати трудовий договір із в.о. директора Украероруху ОСОБА_1, який перебуває на посаді всупереч законодавству" (назва статті: "ІНФОРМАЦІЯ_19" від ІНФОРМАЦІЯ_20, автор ОСОБА_5 (адреса веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_21);

9. "...Це високотехнологічне і високоприбуткове підприємство. У всьому світі на цьому добре заробляють, а наші тільки дерибанять. Черговий привід для заробітку особистого"...Там, крім усього іншого, вважають, що ОСОБА_1 призначений на посаду всупереч нормам законодавства: відсутні відповідна освіта і досвід роботи..." (назва статті: "ІНФОРМАЦІЯ_22" від ІНФОРМАЦІЯ_20, автор ОСОБА_5 (адреса веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_23);

10. назва статті: "ІНФОРМАЦІЯ_24" від ІНФОРМАЦІЯ_25, автор ОСОБА_2 (адреса веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_26);

11. "...Людей, які опонують, або говорять правду, або заявляють відкрито свою позицію - звільняють... Зараз дуже неправильна ситуація зі співробітником ОСОБА_3 , якого також незаконно звільнили - він відновився. Зі всього видно, що зараз його намагаються видавити із підприємства шляхом переведення абсолютно безпідставно на робоче місце у Запоріжжі...Я особисто відстежив кілька спірних тендерів і дуже спірне питання, пов`язане з будівництвом у Запоріжжі нашого об`єкта, який був побудований з відхиленням. Його побудували з відхиленням від проектно-кошторисної документації, а адміністрація в особі керівництва "Украероруху" тиснула на керівництво Дніпропетровської філії" (назва статті: "ІНФОРМАЦІЯ_27" від ІНФОРМАЦІЯ_28, автор ОСОБА_2 адреса веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_29);

12. "...Нагадаємо, у профспілці "Інженерно-технічні фахівці" наголошують, що трудовий стаж і освіта ОСОБА_1 не відповідає законодавчим вимогам до посади директора "Украєрорух"..."(назва статті: ІНФОРМАЦІЯ_30" від ІНФОРМАЦІЯ_31, автор ОСОБА_2 (адреса веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_32);

13. "...Якщо не буде джерел повертання (а так напевно і буде), то це просто повертати буде держава..." (назва статті: "ІНФОРМАЦІЯ_33" від ІНФОРМАЦІЯ_34, автор ОСОБА_2 (адреса веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_2 );

14. "Фінансова ситуація на стратегічному підприємстві "Украєрорух" вкрай загрозлива. Підприємство фактично доводиться до банкрутства з 2017року. Проте проблема замовчується керівництвом самого державного підприємства та Міністерством інфраструктури. Тож рано чи пізно за таке замовчування проблем платити будуть платники податків - звичайні українці... Починаючи з 2017 року це підприємство фактично банкрутується... Бо треба розуміти, що збитки державного підприємства будуть покриватися в першу чергу з бюджету..." (назва статті: "ІНФОРМАЦІЯ_35" від ІНФОРМАЦІЯ_34, автор ОСОБА_5 (адреса веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_36);

15. "...Там також упевнені, що невідповідність освіти та досвіду ОСОБА_1 займаній посаді, особливо в умовах кризи в "Украерорух", ставить під питання ефективне функціонування державного підприємства..." (назва статті: "ІНФОРМАЦІЯ_37" від ІНФОРМАЦІЯ_34, автор ОСОБА_5 (адреса веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_38);

16. "...ОСОБА_1 не відповідає за освітою і досвідом вимогам до посади директора "Украероруху"..." (назва статті: ІНФОРМАЦІЯ_39" від ІНФОРМАЦІЯ_40, автор ОСОБА_5 (адреса веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_41);

17. "...Щобільше, у профспілці впевнені, що кадрова політика керівництва суперечить нормам закону, тож держава отримує значні збитки, виплачуючи матеріальну допомогу під час звільнення та компенсації тим, хто поновився в судовому порядку...". (назва статті: ІНФОРМАЦІЯ_42" від ІНФОРМАЦІЯ_40, автор ОСОБА_5 (адреса веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_43).

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом про визнання недостовірною та спростовання інформації поширеної ТОВ "Інформаційне агентство "УНН", позивач вказує, що наведена у перелічених вище статтях інформація є недостовірною та упередженою, такою, що наносить шкоду діловій репутації Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, оскільки, створює помилкове враження про недотримання адміністрацію позивача вимог законодавства України, про відсутність, начебто, необхідної кваліфікації у адміністрації позивача для здійснення своїх посадових обов`язків, а також в наведених тезах вбачаються різного змісту перекручування фактів про Державне підприємство обслуговування повітряного руху України. Зазначена вище інформація про позивача є недостовірною, оскільки, не відповідає дійсності, а відтак, підлягає спростуванню ТОВ "Інформаційне агентство "УНН".

Із поданого відповідачем відзиву вбачається що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи:

- про недоведеність позивачем порушення внаслідок поширення спірної інформації їх особистих майнових прав. На переконання відповідача, в даному випадку права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення позивача до суду не було порушено;

- за умовами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача опублікувати спростування спірних статей щодо позивача, оскільки підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання інформації неправомірною на переконання відповідача немає.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Згідно приписів ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Приписами ст. статті 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до приписів частини 1 статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Приписами ст. 200 ЦК України, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

При цьому, згідно з положеннями ст. 277 Цивільного кодексу України і ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Статтею 201 Цивільного кодексу України визначено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

У відповідності до положень частини 2 статті 34 Господарського кодексу України, дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних із особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Тоді як, в порушення вищевикладеного, позивачем не доведено належними та допустимими доказами у відповідності до вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що оспорювана інформація є недостовірною, наслідком чого є приниження його ділової репутації.

Разом з тим, відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Суд зазначає, що предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

При цьому, суд відзначає, що невід`ємними ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Крім того, незалежність засобів масової інформації і журналістів закріплено в нормах спеціального законодавства, зокрема, ст. 5 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" закріплює гарантії свободи діяльності телерадіоорганізацій. Цензура інформаційної діяльності телерадіоорганізації забороняється. Телерадіоорганізація є незалежною у визначенні змісту програм та передач.

В свою чергу, прецедентна практика Європейського суду засвідчує, що передбачені у статті 10 права мають особливе значення для преси (до якої принцип автономного тлумачення конвенційних понять відносить будь-які засоби масової інформації), і як неодноразово підкреслювалося, надійний захист її свободи слугує інтересам суспільства. Зокрема, суд прийняв точку зору, що обмін відомостями і ідеями в демократичному суспільстві оптимально реалізується через захист свободи преси. Тим не менш, Суд постійно наголошує, що першість свободи преси в рамках статті 10 Конвенції обґрунтовано не якимись особливими або окремими правами журналістів, а роллю засобів масової інформації в якості "вартового суспільних інтересів".

Більш того, у справі ТоргерТоргерсон проти Ісландії (ThorgeirThorgeirsonv. Iceland) Суд зазначив, що це не тільки завдання преси - поширювати подібну інформацію та ідеї - суспільство також має право отримувати їх. Інакше чи здатна була б преса відігравати цю життєво важливу роль "вартового пса демократії".

Зокрема, приписами ст. 2 Закону України "Про інформацію" визначено основні принципи інформаційних відносин, до яких відносяться гарантованість права на інформацію, відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

У контексті викладеного, слід відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Тома проти Люксембургу" заява № 38432/97 від 29 березня 2001 року суд зазначив, що для обмеження поширення інформації, що вже була оприлюднена та широко обговорюється, повинні існувати переконливі підстави; покарання журналіста за те, що він допомагав поширювати твердження, зроблені іншою особою, … серйозно перешкоджатиме участі преси у обговоренні проблем, які становлять громадський інтерес, і його не слід передбачати, хіба що за наявності особливо переконливих підстав для того, що це зробити (п.58 рішення).

Свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного.

Предмет пункту другого статті 10 Європейської Конвенції з прав людини застосовується не тільки до "інформації" чи "ідей", які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе демократичне суспільство.

Як передбачено в статті 10 Конвенції, ця свобода має винятки, які, проте, повинні чітко тлумачитись, та потреба в таких обмеженнях має бути переконливо встановлена (рішення від 23.09.1994 у справі Jersild v. Denmark, рішення у справі Janowski v. Poland, рішення від 25.11.1999 у справі Nilsen & Johnsen v. Norway, рішення від 29.02.2000 у справі Fuentes Bobo v. Spain, рішення від 10.08.2006 у справі Ляшко проти України).

Так, відповідно до рішення у справі Хандісайд проти Сполученого Королівства ("HandysidevUnitedKingdom") свобода вираження являється однією із найважливіших основ демократичного суспільства, однією з базових умов для його прогресу і розвитку кожної людини. За виключенням тих випадків, які підпадають під дію частини 2 статті 10, вона застосовна не лише відносно інформації або ідей, які сприймаються позитивно або не розглядаються як образливі або сприймаються нейтрально, але і стосовно тих, які являються образливими, шокуючими або такими, що хвилюють державу або якісь сегмент населення. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких неможливим є І демократичне суспільство.

Як питання загального принципу, "необхідність" будь-якого обмеження свободи вираження поглядів має бути переконливо встановлено. Звичайно, передусім національні органи влади мають оцінювати, чи є "нагальна соціальна потреба" обмеження. У справах стосовно преси національна можливість відхилення від виконання вимог Конвенції окреслюється інтересами демократичного суспільства у забезпеченні й підтриманні вільної преси. Аналогічно ці інтереси матимуть основну вагу при визначенні, чи це обмеження було пропорційним переслідуваній законній меті, відповідно до пункту 2 статті 10 рішення "Тома проти Люксембургу" (Thoma v. Luxembourg), № 38432/97, від 29 березня 2001 року, п. 48).

Відтак, з огляду на викладене вище, суд погоджується з доводами відповідача, стосовно того, що позовом при зверненні до суду з даним позовом, не доведено порушення внаслідок поширення спірної інформації його особистих немайнових прав, свободи чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Крім того, за наведених обставин, суд дійшов висновку, що висловлювання в даному випадку третьої/іх осіб/оби, які були "покладені" в основу статей тих чи інших авторів, статті котрих, зокрема, були опубліковані в засобах у мережі Інтернет на веб-сайті Інформаційного агентства "Українські національні новини" на веб-сайті http://www.unn.com.ua у вигляді доступному для публічного ознайомлення є саме оціночним судженням особи чи то осіб, яка/і є безпосереднім/и учасником/ами подій, щодо яких висвітлювалась журналістська діяльність, оскільки, висловлювання такої/их третьої/іх особи/іб не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, та відсутня можливість здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що підставою для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме:

- поширення інформації, тобто, доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Частиною 1 статті 94 Цивільного кодексу України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Водночас, ділова репутація набувається юридичною особою не з моменту створення останньої, а у процесі здійснення нею професіональної чи підприємницької діяльності, внаслідок чого формується позитивна громадська оцінка або широко розповсюджена думка відносно ділових якостей юридичної особи, іміджу, престижу та довіри до його діяльності.

Отже, в силу того, що ділова репутація юридичною особою набувається з часом, юридична особа повинна довести, що поширена відносно неї недостовірна інформація вплинула на сформовану і широко розповсюджену позитивну думку відносно її діяльності.

Позаяк, позивачем не надано жодного документа, з якого б вбачалися ознаки зниження його ділової активності після появи оскаржуваної інформації на веб-сайті відповідача.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Втім позивачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів у підтвердження своїх позовних вимог.

При цьому, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності та враховуючи, що відомостями (інформацією), якою як про це вказує позивач, не відповідає дійсності, судом у свою чергу було встановленого, що така інформаціє є саме оціночним судженням особи чи то осіб, яка/і є безпосереднім/и учасником/ами подій, щодо яких проводилось журналістське розслідування та зважаючи на те, що такі висловлювання третьої/іх особи/іб не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, втім, враховуючи також й те, що позивачем не було представлено суду беззаперечних доказів, щоб свідчили, що така інформація є недостовірною, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача та відповідно відмову в задоволенні позову.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08300, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт; ідентифікаційний код 19477064) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "УНН" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 6, офіс 5; ідентифікаційний код 37535221) про захист ділової репутації, визнання поширеної інформації недостовірною, зобов`язання її спростувати - відмовити.

2. Судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено (після виходу з відпустки): 29.06.2021

Суддя Д.О. Баранов