Рішення № 97963790, 11.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2021Справа № 910/21164/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Бурди А.Ю., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Укртексколор" (79021, обл. Львівська, м. Львів, вул. Кульпарківська, будинок 93; ідентифікаційний код: 32181056)

до Приватного акціонерного товариства "Отіс" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, будинок 32; ідентифікаційний код: 14357579)

про стягнення 1 013 575, 00 грн,

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Отіс" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, будинок 32; ідентифікаційний код: 14357579)

до Приватного підприємства "Укртексколор" (79021, обл. Львівська, м. Львів, вул. Кульпарківська, будинок 93; ідентифікаційний код: 32181056)

про стягнення 868 733, 95 грн

Представники сторін:

від позивача: Шегинський Р.А.

від відповідача: Войніканіс-Мирський Я.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне підприємство "Укртексколор" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Отіс" про стягнення 1 013 575, 00 грн, з яких: 900 000, 00 грн - сума попередньої оплати, 113 575, 00 грн - штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки відповідач обов`язку щодо поставки ліфтового обладнання у передбачені договором № D2N 19708 від 28.02.2019 строки не виконав, замовник втратив інтерес до виконання постачальником зобов`язання з постачання ліфтів за вказаним договором, у зв`язку з чим позивач й просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати та штрафу в означеному вище розмірах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

27.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження.

01.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/21164/20 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 24.02.2021.

08.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

08.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства "Отіс" до Приватного підприємства "Укртексколор" про стягнення заборгованості в розмірі 868 733, 95 грн, з яких: 481 770, 94 грн - пені, 231 300, 00 грн - інфляційних втрат, 155 663, 01 грн - 3% річних, що виникла у зв`язку з порушенням відповідачем за зустрічним позовом умов договору № D2N 19708 від 28.02.2019, зокрема, в частині здійснення оплати обладнання в порядку і строки, що встановлені договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 прийнято зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Отіс" до свого провадження суддею Барановим Д.О., вирішено розгляд зустрічної позовної заяви здійснювати спільно з первісним позовом, підготовче засідання у справі призначено на 24.02.2021.

24.02.2021 та 26.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому позивач (відповідач за зустрічним позовом) просить суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

У підготовчому засіданні 24.02.2021 судом оголошено перерву до 31.03.2021.

01.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

01.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про долучення доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

31.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про витребування доказів.

У підготовчому засіданні 31.03.2021, що проходило за допомогою програми онлайн сервісу відеозв`язку Easycon, суд розглянувши клопотання позивача про витребування доказів та заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 31.03.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.04.2021.

У зв`язку з перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному, а в подальшому у відпустці судове засідання 28.04.2021 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 справу призначено до розгляду на 02.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 09.06.2021.

03.06.2021 та 07.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про проведення судового засідання у даній справі в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 09.06.2021 оголошено перерву до 11.06.2021.

У судовому засіданні 11.06.2021 що проходило за допомогою програми онлайн сервісу відеозв`язку Easycon, представник позивача підтримав позовні вимоги за первісним позовом та просив суд про їх задоволення, водночас, заперечив щодо позовних вимог за зустрічним позовом, та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача заперечив щодо заявлених позовних вимог. Просив суд відмовити в їх задоволенні, разом з тим, підтримав заявлені позовні вимоги за зустрічним позовом, та просив суд про їх задоволення.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 11.06.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.02.2019 між ПП "Укртексколор" (далі - замовник) та ПрАТ "Отіс" (далі - постачальник) укладено договір D2N 19708 про поставку та монтаж ліфтового обладнання за умовами якого постачальник зобов`язується поставити ліфтове обладнання (далі - обладнання) та провести монтажно-налагоджувальні роботи щодо поставлення обладнання, м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, а замовник зобов`язується прийняти обладнання, виконані роботи та сплатити постачальнику вартість обладнання і робіт за ціною та в порядку, визначеному договором.

Технічна характеристика обладнання, що підлягає поставці визначені в додатку № 2 до договору (п. 1.2. договору).

За умовами п. 1.3. договір є змішаним. До правовідносин, врегульованих договором, застосовуються норми законодавства України, що регулюють поставку (купівлю-продаж) та підряд.

Пунктом 2.1. передбачено, що загальна вартість договору становить 9 976 800,00 грн, в тому числі ПДВ 20% в розмірі 1 662 800,00 грн.

Згідно п. 3.1. розрахунки за договором здійснюються шляхом поетапної оплати. Етапи оплати за поставку обладнання та виконання робіт:

1. 900 000, 00 грн з урахуванням ПДВ до 30.04.2019 року

2. 3 000 000, 00 грн з урахуванням ПДВ до 30.05.2019 року

3. 4 860 000, 00 грн з урахуванням ПДВ - за 7 календарних днів до дати постачання обладнання, визначеної розділом 4, п. 4.1. даного договору, на підставі рахунку постачальника, який є дійсним протягом 5 банківських днів

4. 50% вартості робіт кожної секції з урахуванням ПДВ - протягом п`яти банківських днів після прибуття обладнання на об`єкт монтажу, на підставі рахунку від постачальника

5. 50% вартості робіт з урахуванням ПДВ на підставі акту (форми КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт готує постачальник передає для підписання уповноваженому представнику замовника в термін не пізніше 25 числа звітного місяця.

Відповідно до п. 4.1. договору поставка обладнання здійснюється після оплати першого етапу договору згідно п. 3.1. договору та після повного погодження креслення будівельної частини ліфтів, згідно завдань на проектування ПрАТ "Отіс" у наступні строки/терміни:

- секція 1, секція 2: ліфт № 1- № 3 - 15 червня 2019 року

- секція 3, секція 4: ліфт № 4 - № 7 - 15 липня 2019 року

- комерційна частина: ліфт № 8, № 9 -15 червня 2019 року.

Пунктом п. 4.2. договору передбачено, що креслення будівельної частини ліфтів, згідно завдань на проектування ПрАТ "Отіс", повинно бути погоджено протягом 30 календарних днів з моменту укладання договору. Дата погодження підтверджується на кресленнях підписом та печаткою замовника.

Згідно п. 4.3. договору за умови оплати замовником відповідних етапів оплати за обладнання постачальник повідомляє замовника про готовність обладнання до поставки протягом 10 робочих днів на електронну адресу уповноваженої особи замовника.

Позивач за первісним позовом зазначає, що 23.04.2019 сторонами було погоджено креслення будівельної частини ліфтів.

23.04.2019 на електронну пошту ПП "Укртексколор" від ОСОБА_1 працівника ПрАТ "Отіс" надійшло повідомлення, направлене з електронної поштової адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1 з вкладеним у лист файлом "Креслення Отіс", який містить креслення ліфтових шахт, погоджувальний напис "Погоджено ПрАТ "Отіс" та особистий підпис ОСОБА_1 навпроти свого прізвища.

Як про це зазначає позивач, 21.06.2019 платіжним дорученням № 251 ПП "Укртексколор" сплатило на користь ПрАТ "Отіс" 900 000,00 грн.

Відтак, позивач відзначає, що 21.06.2019 ним було виконано 1 етап оплати поставки ліфтового обладнання.

У зв`язку з цим, враховуючи погодження сторонами креслення будівельної частини ліфтів, оплату 21.06.2019 позивачем 1 етапу договору згідно п. 3.1. договору, а також, право відповідача надане йому п. 4.4. договору щодо перенесення терміну поставки обладнання на час затримки оплати чи не погодження креслення будівельної частини ліфтів, ПрАТ "Отіс" зобов`язане було у строк до 07.08.2019 поставити обладнання на секцію 1 та секцію 2: Ліфт № 1 - № 3.

Втім, позивач вказує, що постачальник ані до 07.08.2019, ані в подальшому не повідомляв замовника про готовність обладнання до поставки, як це передбачено умовами п. 4.3. та п. 6.3.4. договору. Будь-яких повідомлень на електронну адресу позивача від відповідача щодо поставки частини обладнання не надходило. Крім того, ні 07.08.2019, ні станом на момент подання позовної заяви постачальником не виконано своїх зобов`язань щодо поставки обладнання (ліфт № 1 - № 3 на секція № 1, секція № 2), як і не повернуто сплаченої суми авансу (передоплати), будь яких претензій від ПрАТ "Отіс" щодо непогодження креслень та/або неповної сплати суми передоплати за перший етап в сумі 900 000,00 грн на адресу ПП "Укртексколор" не надходило.

Позивач за первісним позовом вказує, що обидві умови, які були необхідні для виникнення у постачальника обов`язку щодо поставки ліфтів № 1, № 2 та № 3 на секцію 1 та секцію 2 були виконані замовником., однак, поставка ліфтового обладнання не відбулась, договір відповідачем не був виконаний.

Термін невиконання постачальником свого зобов`язання у межах строку дії договору (з 07.08.2019 (момент виникнення зобов`язання по поставці) по 31.12.2019 (термін завершення дії договору) склав - 147 календарних днів, зв`язку з цим, ПП "Укртексколор" втратило інтерес до виконання ПрАТ "Отіс" зобов`язання з постачання обладнання ліфтів за даним договором.

Оскільки ПрАТ "Отіс" не було виконано обов`язок з поставки ліфтів у строки вказані в п. 5.2. договору строк та з метою мирного врегулювання ситуації, що склалася між сторонами, 19.02.2020 позивачем було надіслано на електронну поштову адресу відповідача лист з пропозицією укласти договір про дострокове розірвання договору № D2N 19708 від 28.02.2019 та повернути позивачу сплачені ним кошти.

Однак, у лютому 2020 від відповідача на адресу позивача надійшов лист № 17-юр від 20.02.2020 "Щодо припинення правовідносин" в якомуПрАТ "Отіс" відмовило ПП "Укртексколор" у розірванні договору № D2N 19708 від 28.02.2019 та поверненні сплаченого авансу.

19.10.2020 ПП "Укртексколор" надіслано на адресу ПрАТ "Отіс" претензію про повернення авансового платежу, в якій позивач повторно звертався до відповідача з вимогою про повернення сплаченого авансового платежу за договором у зв`язку із не виконанням останнім своїх договірних зобов`язань.

Однак, претензія залишилась без належного реагування відповідачем, та станом на дату подання цієї позовної заяви сплачену суму передоплати повернено не було.

В обґрунтування необхідності звернення до суду з даним позовом, позивач вказує, що у зв`язку з невиконанням ПрАТ "Отіс" зобов`язань перед ПП "Укртексколор" за договором, та не повернення останньому добровільно суми попередньої оплати, й виникла необхідність в стягненні з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 900 000, 00 грн. Також, позивачем у зв`язку з невиконання відповідачем свого зобов`язання за договором щодо поставки у власність ПП "Укртексколор" продукції - ліфтового обладнання у передбачений в договорі строк - по 30 листопада 2020 року, та у відповідності з п. 9.1. договору, було нараховано за період з 08.08.2019 по 31.12.2019 включно штраф в розмірі 0,4% від вартості обладнання, поставка якого прострочена, за кожний день прострочки, але не більше 5% від вартості обладнання в розмірі 113 575, 00 грн.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що у ПрАТ "Отіс" не виник обов`язок з поставки обладнання ПП "Укртексколор", оскільки, останнім не здійснено попередню оплату за обладнання, строки та порядок сплати якої визначений умовами договору.

Відповідач відзначає, що сторони передбачили умовами п. 13.3. договору можливість застосування оперативно-господарської санкції, яка не входить до переліку ч. 1 ст. 236 Господарського кодексу України, а саме: призупинення виконання своїх зобов`язань пропорційно терміну затримки виконання зобов`язання іншою стороною.

Разом з тим, відповідач вказує, що позивачем були порушені договірні зобов`язання, зокрема, в частині оплати 2 етапу за обладнання на суму 3 000 000,00 грн у строк, що визначений умовами договору.

Таким чином, внаслідок несвоєчасної оплати за 1 етапом та несплати позивачем вартості обладнання у строк за 2 етапом згідно п. 3.1. договору, у відповідача не виникло обов`язку здійснити поставку обладнання та останнім на його думку, правомірно застосовано до позивача оперативно-господарську санкцію, яка передбачена п. 4.4. та 13.3. договору, і призупинено виконання договору в частині поставки до належного виконання замовником обов`язку з оплати обладнання.

Водночас, ПрАТ "Отіс" звернулося із зустрічним позовом до ПП "Укртексколор", в якому просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом заборгованість в розмірі 868 733, 95 грн, з яких: 481 770, 94 грн - пені, 231 300, 00 грн - інфляційних втрат та 155 663, 01 грн - 3% річних.

В обґрунтування необхідності звернення із зустрічним позовом, ПрАТ "Отіс" посилається на порушення відповідачем за зустрічним позовом договірних зобов`язань щодо здійснення оплати поставки обладнання, зокрема, несвоєчасного здійснення оплати за 1 етап та нездійснення оплати 2 етапу поставки обладнання, з огляду на що, позивачем за зустрічним позовом й було нараховано вищевказану заборгованість з розрахунку вартості договору станом на 01.02.2021.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, вимоги за зустрічним позовами - частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № D2N 19708 від 28.02.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором поставки з елементами підряду.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Приписами ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Нормами ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, як про це вказувалося вище, в пункті 3.1. договору сторони погодили, що розрахунки за договором здійснюються шляхом поетапної оплати. Етапи оплати за поставку обладнання та виконання робіт:

1. 900 000, 00 грн з урахуванням ПДВ до 30.04.2019 року

2. 3 000 000, 00 грн з урахуванням ПДВ до 30.05.2019 року

3. 4 860 000, 00 грн з урахуванням ПДВ - за 7 календарних днів до дати постачання обладнання, визначеної розділом 4, п. 4.1. даного договору, на підставі рахунку постачальника, який є дійсним протягом 5 банківських днів

4. 50% вартості робіт кожної секції з урахуванням ПДВ - протягом п`яти банківських днів після прибуття обладнання на об`єкт монтажу, на підставі рахунку від постачальника

5. 50% вартості робіт з урахуванням ПДВ на підставі акту (форми КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт готує постачальник передає для підписання уповноваженому представнику замовника в термін не пізніше 25 числа звітного місяця.

Згідно п. 4.1. договору поставка обладнання здійснюється після оплати першого етапу договору згідно п. 3.1. договору та після повного погодження креслення будівельної частини ліфтів, згідно завдань на проектування ПрАТ "Отіс" у наступні строки/терміни:

- секція 1, секція 2: ліфт № 1- № 3 - 15 червня 2019 року

- секція 3, секція 4: ліфт № 4 - № 7 - 15 липня 2019 року

- комерційна частина: ліфт № 8, № 9 -15 червня 2019 року.

Як про це зазначає, позивач за первісним позовом, 23.04.2019 сторонами було погоджено креслення будівельної частини ліфтів.

23.04.2019 на електронну пошту ПП "Укртексколор" від ОСОБА_1 працівника ПрАТ "Отіс" надійшло повідомлення, направлене з електронної поштової адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1 з вкладеним у лист файлом "Креслення Отіс", який містить креслення ліфтових шахт, погоджувальний напис "Погоджено ПрАТ "Отіс" та особистий підпис ОСОБА_1 навпроти свого прізвища.

Пунктом п. 4.2. договору передбачено, що креслення будівельної частини ліфтів, згідно завдань на проектування ПрАТ "Отіс", повинно бути погоджено протягом 30 календарних днів з моменту укладання договору. Дата погодження підтверджується на кресленнях підписом та печаткою замовника.

Вказаного факту відповідачем за первісним позовом не заперечується.

Про що також вказує позивач за первісним позовом, та чого у свою чергу також не заперечує відповідач за первісним позовом, 21.06.2019 платіжним дорученням № 251 ПП "Укртексколор" було сплачено на користь ПрАТ "Отіс" 900 000, 00 грн.

Тобто, суд вказує, що замовником (позивачем за первісним позовом) було здійснено оплату першого етапу в сумі 900 000, 00 грн, в порушення п. 3.1. з простроченням строку здійснення такої оплати, оскільки, в означеному пункті договору сторони визначили перший етап оплати - до 30.04.2019 року.

В п. 4.4. договору сторони дійшли згоди, що при невиконанні умов п. 3.1. або 6.4.3. договору, постачальник переносить термін поставки обладнання на час затримки оплати чи не погодження креслення будівельної частини ліфтів, згідно завдань на проектування ПрАТ "Отіс".

Відповідно до п. 13.3. договору при невиконанні або несвоєчасному виконанні однією із сторін зобов`язань, інша може призупинити виконання своїх зобов`язань пропорційно терміну затримки виконання зобов`язань стороною.

Втім, в п. 4.3. договору, сторони визначили, що за умови оплати замовником відповідних етапів оплати за обладнання постачальник повідомляє замовника про готовність обладнання до поставки протягом 10 робочих днів на електронну адресу уповноваженої особи замовника.

Відтак, проаналізувавши положення договору № D2N 19708 від 28.02.2019, суд дійшов до беззаперечного висновку, що з моменту здійснення замовником оплати поставки обладнання (в даному випадку 1 етапу) навіть з простроченням строку погодженого в договорі, у постачальника виникає обов`язок виконати, в даному випадку 1 етап - поставити обладнання, за яке була здійснена оплата, хоч із запізненням.

При цьому, суд презюмує, що погоджені сторонами умови договору не ставлять в залежність виконання постачальником в даному випадку 1 етапу, від настання чи не настання обов`язку у замовника щодо здійснення оплати наступного етапу.

У зв`язку з чим, судом відхиляються доводи відповідача за первісним позовом, щодо ненастання в нього обов`язку з поставки обладнання, адже, такі твердження не відповідають дійсності.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом не представлено жодних доказів, щоб свідчили про готовність ПрАТ "Отіс" поставити обладнання на суму оплати першого етапу - 900 000, 00 грн.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Приписами ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки ПрАТ "Отіс" не було виконано обов`язок з поставки ліфтів у строки вказані в п. 5.2. договору та з метою мирного врегулювання ситуації, що склалася між сторонами, 19.02.2020 позивачем за первісним позовом було надіслано на електронну поштову адресу відповідача лист з пропозицією укласти договір про дострокове розірвання договору № D2N 19708 від 28.02.2019 та повернути позивачу сплачені ним кошти.

Втім, у лютому 2020 від відповідача за первісним позовом на адресу ПП "Укртексколор" надійшов лист № 17-юр від 20.02.2020 "Щодо припинення правовідносин" в якомуПрАТ "Отіс" відмовило ПП "Укртексколор" у розірванні договору № D2N 19708 від 28.02.2019 та поверненні сплаченого авансу.

19.10.2020 ПП "Укртексколор" було надіслано на адресу ПрАТ "Отіс" претензію про повернення авансового платежу, в якій позивач за первісним позовом повторно звертався до відповідача з вимогою про повернення сплаченого авансового платежу за договором у зв`язку із не виконанням останнім своїх договірних зобов`язань.

Отже, з огляду на викладене, суд в даному випадку вимогу позивача за первісним позовом 19.10.2020 про повернення попередньої оплати трактує, як односторонньою відмовою від зобов`язання з поставки товару, право на яку передбачено ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України.

Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар.

Таким чином, направивши відповідачу за первісним позовом претензію від 19.10.2020 за вих. № 304 про повернення авансового платежу в сумі 900 000, 00 грн, позивач за первісним позовом реалізував своє право на односторонню відмову від зобов`язання з поставки, яке виникло з договору № D2N 19708 від 28.02.2019, у зв`язку з чим між сторонами припинились зобов`язання з поставки товару, зокрема, у відповідача за первісним позовом припинився обов`язок поставити позивачу за первісним позовом обладнання.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 900 000, 00 грн є обґрунтованими та підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 113 575, 00 грн, з огляду на невиконання останнім свого зобов`язання за договором щодо поставки у власність ПП "Укртексколор" продукції - ліфтового обладнання у передбачений в договорі строк - по 30 листопада 2020 року, у зв`язку з чим, згідно п. 9.1. договору й було нараховано за період з 08.08.2019 по 31.12.2019 включно штраф в розмірі 0,4% від вартості обладнання, поставка якого прострочена, за кожний день прострочки, але не більше 5% від вартості обладнання в розмірі, то суд вказує наступне.

Цей договір набуває сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.0219, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами його умов (п. 13.1 договору).

Згідно п. 9.1. договору за поставку обладнання або його частини з необґрунтованим порушенням термінів поставки постачальник сплачує замовнику штраф в розмірі 0,4% від вартості обладнання, поставка якого прострочена, за кожен день прострочки, але не більше 5% від вартості обладнання по договору.

Таким чином, суд перевіривши правильність здійсненого розрахунку штрафу за визначений позивачем за первісним позовом період, вважає, що такий розрахунок був здійснений арифметично вірно, та вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу в розмірі 113 575, 00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог ПрАТ "Отіс" за зустрічним позовом про стягнення з ПП "Укртексколор" заборгованості в розмірі 868 733, 95 грн, з яких: 481 770, 94 грн - пені, 231 300, 00 грн - інфляційних втрат та 155 663, 01 грн - 3% річних , то суд вказує наступне.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як було встановлено судом вище, за першим етапом за постачання обладнання ПП "Укртексколор" повинно було бути здійснено оплату в розмірі 900 000, 00 грн до 30.04.2019, втім, відповідачем за зустрічним позовом було здійснено таку оплату в порушення п. 3.1. договору - 21.06.2019.

Пунктом 9.7. договору визначено, що загальна сума штрафних санкцій, що сплачують сторонами не повинна перевищувати 5% від вартості договору.

Відповідно до п. 2.2. загальна вартість договору може бути змінена у випадках та в порядку, передбаченому п. 3.4. договору, або за домовленістю сторін, про що сторони підписують відповідну додаткову угоду до договору.

Згідно п. 9.2. договору за порушення термінів оплати обладнання, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,4% від вартості обладнання за кожний день прострочки, але не більше 5% від вартості обладнання договору.

За умовами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо нарахувань інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Що у свою чергу підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Так, судом перевірено правильність наданих позивачем за зустрічним позовом розрахунків пені, 3% річних за визначені періоди з 01.05.2019 по 20.06.2019 та інфляційних втрат за травень 2019, виходячи із суми 900 000, 00 грн (оплата першого етапу), та встановлено, що таке нарахування здійснено арифметично вірно, не суперечить умовам договору на нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим, вимоги щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені в розмірі 183 600, 00 грн, 3% річних в розмірі 3 772, 60 грн та інфляційних втрат в розмірі 6 300, 00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що ж стосується вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені в розмірі 2 220 000, 00 грн, 3% річних в розмірі 151 890, 41 грн та інфляційних втрат в розмірі 225 000, 00 грн, розрахунок яких було здійснено виходячи із суми 3 000 000, 00 грн (оплата другого етапу), то вказані вимоги є безпідставними та не підлягають задоволень, з огляду на слідуюче.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Про що вказувалося судом вище, в п. 13.3. договору сторони погодили, що при невиконанні або несвоєчасному виконанні однією із сторін зобов`язань, інша може призупинити виконання своїх зобов`язань пропорційно терміну затримки виконання зобов`язань стороною.

Тобто, суд презюмує право замовника (відповідача за зустрічним позовом) на призупинення викання обумовлених договірних зобов`язань - в даному випадку здійснення оплати другого етапу поставки обладнання в сумі 3 000 000, 00 грн, у зв`язку з невиконанням постачальником (позивача за зустрічним позовом) обов`язку за договором - поставити обладнання (за першим етапом), навіть якщо оплата за нього було здійснено з простроченням строку передбаченого в договорі.

А оскільки, як було встановлено судом вище, ПрАТ "Отіс" не було представлено суду жодного доказу, щоб свідчив в би про готовність постачальника поставити обладнання на суму оплати першого етапу - 900 000, 00 грн, то за таких підстав, у замовника автоматично пролонговуєтся право на призупинення оплати обладнання за другим етапом в сумі 3 000 000, 00 грн на час затримки виконання зобов`язання, тобто, постачання обладнання за першим етапом.

У зв`язку з чим, суд вказує, що в даному випадку відповідач за зустрічним позовом не є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, зокрема, оплати другого етапу постачання обладнання, оскільки, позивачем за зустрічним позовом не було здійснено постачання обладнання за першим етапом, у зв`язку з чим, в останнього й не виникло права на нарахування та відповідно стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені в розмірі 2 220 000, 00 грн, 3% річних в розмірі 151 890, 41 грн та інфляційних втрат в розмірі 225 000, 00 грн, розрахунок яких було здійснено виходячи із суми 3 000 000, 00 грн.

Крім того, суд повторно вважає за необхідне зазначити, що ПП "Укртексколор" направивши ПрАТ "Отіс" претензію від 19.10.2020 за вих. № 304 про повернення авансового платежу в сумі 900 000, 00 грн, реалізувало своє право на односторонню відмову від зобов`язання з поставки, яке виникло з договору № D2N 19708 від 28.02.2019, у зв`язку з чим між сторонами припинилися зобов`язання з поставки товару, зокрема, станом на 19.10.2020, у ПрАТ "Отіс" припинився обов`язок поставити ПП "Укртексколор" обладнання, а в ПП "Укртексколор", як наслідок - припинився обов`язок щодо здійснення оплати другого етапу за поставку обладнання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом, за зустрічним позовом - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Вимоги за первісним позовом - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Отіс" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, будинок 32; ідентифікаційний код: 14357579) на користь Приватного підприємства "Укртексколор" (79021, обл. Львівська, м. Львів, вул. Кульпарківська, будинок 93; ідентифікаційний код: 32181056) суму попередньої оплати в розмірі 900 000 (дев`ятсот тисяч) грн 00 коп., штраф в розмірі 113 575 (сто тринадцять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 203 (п`ятнадцять тисяч двісті три) грн 63 коп.

3. Вимоги за зустрічним позовом - задовольнити частково.

4. Стягнути Приватного підприємства "Укртексколор" (79021, обл. Львівська, м. Львів, вул. Кульпарківська, будинок 93; ідентифікаційний код: 32181056) на користь Приватного акціонерного товариства "Отіс" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, будинок 32; ідентифікаційний код: 14357579) пеню в розмірі 183 600 (сто вісімдесят три тисячі шістсот) грн 00 коп., інфляційних втрат в розмірі 6 300 (шість тисяч триста) грн 00 коп., 3% річних в розмірі 3 772 (три тисячі сімсот сімдесят два) грн 60 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 850 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят) грн 22 коп.

5. В іншій частині вимог за зустрічним позовом - відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено (після виходу з відпустки): 29.06.2021

Суддя Д.О. Баранов