Рішення № 97961778, 30.06.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2021м. ДніпроСправа № 904/2599/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Захарчук А.Е.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах В.Н.", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Дніпроспецмаш", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про стягнення 1 276 238,13 грн.

Представники:

від позивача: Сільченко Т.І. ордер АХ№1050825 від 11.05.2021;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дах В.Н." звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Дніпроспецмаш" про стягнення 1 276 238,13 грн., з яких: 1 252 745,43 грн. – безпідставно утримуваних коштів, 7 207,01 грн. – 3% річних, 16 285,69 грн. – інфляційні втрати.

Ухвалою від 17.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, яке відбудеться 14.04.2021.

05.04.2021 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах В.Н." надійшло клопотання, в якому позивач просить постановити ухвалу щодо його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 07.04.2021 суд задовольнив клопотання позивача щодо його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 14.04.2021 відкладено підготовче засідання на 12.05.2021.

20.04.2021 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах В.Н." надійшло клопотання, в якому позивач просить постановити ухвалу щодо його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 21.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах В.Н." про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

07.05.2021 відповідач подав до суду заяву про забезпечення доказів.

Ухвалою від 12.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 16.06.2021 включно та відкладено підготовче засідання на 31.05.2021.

Ухвалою від 12.05.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Дніпроспецмаш" про забезпечення доказів задоволено; забезпечено докази шляхом:

1) зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАХ В.Н.» (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 67, ідентифікаційний код 32205621) надати (за наявності) господарському суду Дніпропетровської області підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАХ В.Н.» екземпляр договору № 33 від 26.07.2020;

2) огляду підписаного Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАХ В.Н.» екземпляру договору № 33 від 26.07.2020; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАХ В.Н.» строк для надання витребуваних доказів (безпосередньо до суду) - до 26.05.2021.

20.05.2021 позивач подав письмові пояснення на виконання ухвали про забезпечення доказів.

17.05.2021 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах В.Н." надійшло клопотання, в якому позивач просить постановити ухвалу щодо його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 19.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 31.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 30.06.2021.

03.06.2021 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах В.Н." надійшло клопотання, в якому позивач просить постановити ухвалу щодо його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 16.06.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах В.Н." про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

У судове засідання 30.6.2021 з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, відзив не подав, про відкриття провадження у справі обізнаний.

Суд зазначає, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".

Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 910/5187/19, від 24.03.2020 у справі 904/1975/19.

За наведених обставин Суд доходить висновку, що вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, вчинення відповідних процесуальних дій та надання йому можливості взяти участь у судових засіданнях і викласти свої заперечення проти задоволення позову, натомість відповідач, незважаючи на обізнаність про відоме йому судове провадження у цій справі, не вживав заходів, щоб дізнатись про його стан, зокрема, користуючись засобами поштового зв`язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, та не скористався процесуальними правами навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 ГПК України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає, що 29.12.2020 перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Дніпроспецмаш» трьома платіжними дорученнями грошову суму у розмірі 1 252 745,43 грн., а саме:

- платіжним дорученням № 1375 від 29.12.2020 було перераховано 499 421,76 грн., з призначенням платежу: «оплата за будівельно-монтажні роботи згідно договору № 33 від 26.07.2020» (а.с. 8);

- платіжним дорученням № 1376 від 29.12.2020 було перераховано 326 047,81 грн., з призначенням платежу: «оплата за будівельно-монтажні роботи згідно договору № 33 від 26.07.2020» (а.с. 9);

- платіжним дорученням № 1377 від 29.12.2020 було перераховано 427 275,96 грн., з призначенням платежу: «оплата за будівельно-монтажні роботи згідно договору № 33 від 26.07.2020» (а.с. 10).

Як вказано вище, позивач стверджує, що перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 1 252 745,43 грн., однак господарський суд зазначає, що загальна сума перерахованих відповідно до платіжних доручень № 1375 від 29.12.2020, № 1376 від 29.12.2020, № 1377 від 29.12.2020 грошових коштів становить 1 252 745,53 грн.

Господарський суд зазначає, що загальна сума перерахованих відповідачу грошових коштів у розмірі 1 252 745,43 грн. у позивача виникла внаслідок неправильного зазначення у розрахунку суми перерахованих за платіжним дорученням № 1377 від 29.12.2020 грошових коштів, а саме позивачем вказано 427 275,86 грн., однак за вказаним платіжним дорученням відповідачу перераховано суму 427 275,96 грн.

Позивач стверджує, що між сторонами відсутні будь-які договірні або позадоговірні зобов`язання, тобто не було жодних підстав для перерахування зазначених у платіжних дорученнях коштів. Позивач та відповідач не укладали договору № 33 від 26.07.2020 на виконання будівельно-монтажних робіт. Підстава для отримання відповідачем та утримування ним коштів позивача була відсутня як на момент їх перерахування, так і згодом, аж до моменту подання цього позову. За таких обставин грошові кошти були помилково перераховані на рахунок відповідача за відсутності будь-якої законної підстави на це. Позивач зазначає, що відповідач добровільно не повернув отримані від позивача грошові кошти.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу вимогу № 14/02-21 від 24.02.2021 (а.с. 14), в якій вимагав повернути помилково отримані грошові кошти.

В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної вимоги позивач надав до суду копії опису вкладення та накладної Укрпошти.

Однак, як зазначає позивач, відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому в силу ч. 2 вказаної норми зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Зі змісту вищевказаної норми вбачається, що для з`ясування, чи набула особа відповідного зобов`язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Судом встановлено, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані останнім від позивача, як слідує з призначень платежу у відповідних платіжних дорученнях, в якості оплати за виконані будівельно-монтажні роботи згідно договору.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України)

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України).

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України).

Господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що сторонами укладено договір в один із наведених способів.

Відповідач у своїй заяві про забезпечення доказів зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 33 від 26.07.2020 на виконання будівельно-монтажних робіт. Умови цього договору були погоджені сторонами. Спірні оплати за цим договором були частиною виконання цього договору. Навіть якщо б була недодержана письмова форма вказаного договору, застосовувалися б правила ст. 218 Цивільного кодексу України про те, що недодержання сторонами письмової форми правочину не має наслідком його недійсність.

Господарський суд зазначає, що доказів укладення між сторонами договору підряду в письмовій формі чи у спрощений спосіб (шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо) сторонами до суду не надано. Будь-яких документів, що свідчили б про наявність договірних чи інших правовідносин між сторонами, до матеріалів справи не долучено.

Таким чином, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, тому відхиляються господарським судом.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем набуто майно за рахунок позивача за відсутності для цього правових підстав.

За змістом положень статті 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Оскільки спірні кошти у розмірі 1 252 745,53 грн. були перераховані за відсутності правовідносин між сторонами, що не спростовано відповідачем, такі кошти є безпідставно перерахованими і підлягають поверненню позивачеві в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, господарський суд зазначає, що в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути безпідставно утримувані кошти у розмірі 1 252 745,43 грн.

Господарський суд позбавлений права збільшувати розмір позовних вимог. Пред`явлення вимог в меншому розмірі є правом позивача. Враховуючи викладене, суд розглядає вимоги про стягнення безпідставно утримуваних коштів в заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення безпідставно утримуваних коштів у розмірі 1 252 745,43 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 30.12.2020 по 09.03.2021 у розмірі 7 207,01 грн. та інфляційні втрати за січень 2021 року у розмірі 16 285,69 грн.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 910/1836/20 викладена наступне правова позиція.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України поширюються як на договірні, так і на недоговірні грошові зобов`язання незалежно від підстав їх виникнення, позаяк ст. 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України, а тому, приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої ЦК України (аналогічна правова позиція міститься в п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Тобто, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України щодо обов`язку відповідача сплатити заборгованість (повернути кошти) у семиденний строк з моменту отримання відповідної вимоги позивача.

За таких обставин днем пред`явлення вимоги буде день отримання листа з вимогою про повернення помилково отриманих коштів. Із цієї дати починається відлік 7-денного строку (з урахуванням ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України). З 8-го дня платник має право вимагати від неналежного отримувача сплати 3% річних від простроченої суми й інфляційних втрат.

Як вказано вище, позивач направив відповідачу вимогу № 14/02-21 від 24.02.2021 (а.с. 14), в якій вимагав повернути помилково отримані грошові кошти.

В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної вимоги позивач надав до суду копії опису вкладення та накладної Укрпошти.

Відповідно до наданих позивачем в якості доказу направлення відповідачу вимоги опису вкладення та накладної Укрпошти, вказаному поштовому відправленню присвоєно 13-символьний цифровий номер (штрихкодовий ідентифікатор) 0303608218559.

Згідно результату пошуку за штрихкодовим ідентифікатором 0303608218559 на WEB сторінці Укрпошти (http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku), вбачається, що відправлення за вищевказаним номером вручено отримувачу 02.03.2021.

Таким чином, прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно отриманих коштів починатиметься з 10.03.2021 (02.03.2021 + 7 календарних днів).

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нараховує 3 % річних за період з 30.12.2020 по 09.03.2021 та інфляційні втрати за січень 2021 року, тобто за періоди до виникнення зобов`язання з повернення безпідставно отриманих коштів. У зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7 207,01 грн. та інфляційних втрат у розмірі 16 285,69 грн. є такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 252 745,43 грн. безпідставно утримуваних коштів.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача – 352,24 грн. (1,84 %), на відповідача – 18 791,33 грн. (98,16 %). Витрати по сплаті судового збору у розмірі 1135,00 грн. за подання заяви про забезпечення доказів покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Дніпроспецмаш" (49081, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Мануйлівський, буд. 73, офіс 218, ідентифікаційний код 42825509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах В.Н." (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 67, ідентифікаційний код 32205621) 1 252 745,43 грн. – безпідставно утримуваних коштів, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 18 791,33 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 30.06.2021

Суддя І.В. Мілєва