Рішення № 97959225, 16.06.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/6953/2012

Провадження № 2/344/1451/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої – судді Ковалюк І.П.,

секретаря Довганич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання кредиту, -

В С Т А Н О В И В:

28.04.2012 року представник ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором від 07.07.2008 року про надання кредиту в розмірі 115 956,16 грн та судових витрат.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.10.2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання кредиту задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ПАТ “Дельта Банк” (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором в сумі 115 956 (сто п`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн., 16 коп та судовий збір в сумі 1 159, 56 грн.(на р/р НОМЕР_3 ).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.11.2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено та скасовано заочне рішення, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

16.03.2021 року ( з подальшим внесенням виправлення ухвалою суду від 26.03.2021 року) заяву представника ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про заміну позивача у справі №0907/6953/2012 з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», задоволено.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі заявленому в поданому 28.04.2012 року позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, розгляд справи просив провести у їх відсутності на підставі письмових доказів, які містяться в матеріалах справи. Щодо задоволення позовних вимог заперечив.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини ,що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Згідно вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що згідно договору кредиту від 07.07.2008року між ТОВ “Укрпромбанк” надав відповідачу кредит на загальну суму 135 550,00 грн. із кінцевим терміном повернення 06.07.2015 року зі сплатою 17,5% на рік, а відповідач, в свою чергу, зобов`язувався щомісячно частково погашати суму заборгованості за кредитом у відповідності до обумовленого графіку та нараховані проценти за користування кредитом, а також вносити інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до ст. 512-519 ЦК України, ст. 92, 95 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Постанови Правління НБУ №369 «Про затвердження положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства», 30.06.2010 року між TOB «Укрпромбанк», AT «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань TOB «Укрпромбанку» на користь AT «Дельта Банку», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, Укрпромбанк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед Національним банком, внаслідок чого Дельта Банк замінює промбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

02.07.2020 року між АТ «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», укладено Договір про відступлення прав вимоги № 2273/К, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором № 242-014/ФК-08 від 07.07.2008 року, перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС».

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги № 2273/К від 02.07.2020 року, витяг з Додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги, права вимоги за якими відступаються та боржників/поручителів за такими договорами, згідно з яким право грошової вимоги за кредитним договором № 242-014/ФК-08 від 07.07.2008 року.

Отже, внаслідок відступлення права грошової вимоги, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» є єдиним власником всіх прав за кредитним договором № 242-014/ФК-08 від 07.07.2008 року, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .

Як у судовому засіданні, так і в письмовому вигляді судом було з`ясовано правову позицію представника позивача в частині розрахунку суми позовних вимог, на що представник позивача зазначив, що належним розрахунком заборгованості є розрахунок, викладений у первісному позові ПАТ «Дельта Банк».

Суд, проаналізувавши ці доводи, дослідивши уважно суми заборгованості, яку просить стягнути позивач, зазначає, що відповідно до довідки від 29.03.2012 року (а.с.20) за підписом заступника начальника Управління супроводження активних операцій фізичних осіб АТ «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору №242-014/ФК-08 станом на 29.03.2012 року складає: 115752,83 грн., що згідно курсу НБУ (1 грн. – 1 грн.) складає 115956,16 грн., в тому числі: тіло кредиту – 114128,81 грн., відсотки – 16424,02 грн., комісія за ведення кредиту – 203,33 грн. З них прострочена заборгованість по кредитному договору №242-014/ФК-08 станом на 29.03.2012 року складає: тіло кредиту 49 550,81 грн., відсотки – 1624,02 грн., комісія 203,33 грн.

Як вбачається із копії Довідки №217/В від 29.04.2011 року (а.с.62) відповідно до Договору № 1620 від 30/06/2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним Банком України « Про передачу Активів та Кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, 01/07/2010 р. до АТ «Дельта Банк» передано кредитний договір 242-014/ФК-08 від 07/07/2008 року та зобов`язання за ним:

- заборгованість за сумою кредиту передано в сумі 24 195,00 грн.;

- заборгованість по нарахованим та прострочених відсотках передано в сумі 7 466,20 грн.;

- заборгованість по нарахованій та простроченій комісії передано в сумі 1 423, 31 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) зобов`язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Більше до початку розгляду справи по суті та в процесі розгляду справи представником позивача (правонаступником) не надано будь - яких розрахунків, які б дозволили перевірити правильність нарахування суми боргу.

Згідно ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Судом було встановлено, що долучена до позовної заяви довідка про стан заборгованості за кредитним договором №242-014/ФК-08 від 07.07.2008 року не містить інформації про нарахування саме такої суми, її складових, даних про внесення відповідачем платежів та строку розрахунку заборгованості, а фактично є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.1.1 Постанови НБУ «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України від 30.12.1998 № 566, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Проте, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в довідці долученої до позовної заяви.

Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов`язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір.

Окрім того, подаючи позовну заяву, позивач зазначає розмір заборгованості за кредитним договором станом на 29.03.2012 р., при цьому не вказуючи за який період часу дана заборгованість виникла.

Однак враховуючи те, що позивачем не надано детальний розрахунок заборгованості, а відповідачем не надано доказів виконання взятого на себе кредитного зобов`язання, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по кредитному договору № 242-014/ФК-08 від 07/07/2008 року в сумі 33 084,51 гривень, яка складається з: сумою кредиту - 24 195,00 грн.; заборгованість по нарахованим та прострочених відсотках - 7 466,20 грн.; заборгованість по нарахованій та простроченій комісії - 1 423, 31 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 1159,56 гривень, що підтверджено платіжним дорученням №15619880 від 12 квітня 2012 року.

Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме на суму 33 084, 51 гривні, що становить 29%.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 336 гривень 27 копійок (1159,56:10029 %= 336,27).

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 526, 530,611, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13, 19,76-81, 133,141, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання кредиту, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за кредитним договором № 242-014/ФК-08 від 07/07/2008 року в сумі 33 084,51 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 34047020) витрати по оплаті судового збору в розмірі 336,27 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23 червня 2021 року.

Суддя Ковалюк І.П.