Рішення № 97959170, 25.06.2021, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/346/19

43

2/339/8/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2021 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Ганчар Л.В.

з участю відповідача ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у загальному позовному провадженні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу,-

в с т а н о в и в :

Представник ПАТ “Страхова група” “ТАС” звернувся з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 в порядку регресу виплачене страхове відшкодування у розмірі 36 795,29 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 25 серпня 2016 рокуміж ПАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір обов`язкового цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/0014050, яким застраховано забезпечений транспортний засіб I-IVAN A07A1-60, номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску за рядом ризиків, в тому числі на випадок пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

22 листопада 2016 року близько 18 год. 20 хв. на 75 км- 28.5 м. автодороги Н-10 «Стрий-Чернівці», водій ОСОБА_1 , відповідач, в порушенні вимог п. 2.3А ПДР України,керуючи вказаним транспортним засобом марки І-VAN н.з. НОМЕР_1 , перед виїздом не перевірив його технічний стан та під час руху відбулося відривання заднього лівого колеса, яке зіткнулося із зустрічним автомобілем «Volkswagen Transporter» номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди доведена постановою Болехівського міського суду від 17 січня 2017 року про притягнення його до відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Власник пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen Transporter» номерний знак НОМЕР_3 звернувся до позивача з заявою про страхове відшкодування та яке йому виплачено в розмірі 36 795, 29 грн. (з яких: 31 305, 29грн. - матеріальні збитки; 6000,00грн. – послуги евакуатора; 950 грн. – франшиза).

Після виплати страхового відшкодування позивач набув права зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого страхового відшкодування до водія забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_1 , оскільки добровільно відшкодувати заподіяний збиток він не бажає.

З 27 грудня 2019 року вказана справа перебувала на розгляді у судді Поляниці М.М.

Згідно наказу Болехівського міського суду № 02-09/32 від 16 червня 2020 року на підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 16 червня 2020 року припинено повноваження судді Поляниці М.М.

За розпорядження керівника апарату суду № 01-13/20 від 26 червня 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл та справу передано судді Головенко О.С.

04 червня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволені позову відмовити, оскільки підставою для проведення відшкодування за пошкоджений ТЗ, є звіт № 122 від 11.12.2016р., який не стосується автомобіля, якому була завдана шкода внаслідок ДТП : «Volkswagen Transporter» і належить ОСОБА_4 .

Як вбачається із «Висновку про вартість» матеріального збитку (ст. 8 Звіту), він складений на підставі заяви від 09 березня 2016 року, а ДТП трапилась 22 листопада 2016 року), для визначення вартості матеріального збитку автомобіля «Фольксваген Транспортер» (кузов НОМЕР_4 , 2006 року випуску, чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , що належить ТОВ «Тевіант»).

Натомість автомобіль, якому була завдана шкода внаслідок ДТП, належить ОСОБА_4 , у відповідності до копії технічного паспорта має наступні характеристики: (кузов НОМЕР_6 , 2008 року випуску, БІЛОГО кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 , що належить ОСОБА_4 ).

Тобто, вважає, що звіт № 122 від 11.12.2016р. не може слугувати підставою для виплати страхового відшкодування, оскільки виготовлений некомпетентною особою із грубим порушенням Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" і не являється належним та допустимим доказом розміру завданої шкоди, оскільки не містить відомостей про транспортний засіб, який підлягав ремонту, позивачем не доведено, що наданий ним взагалі Звіт стосуються спірного автомобіля і не не підтверджує розмір шкоди, заподіяної транспортному засобу, який належить ОСОБА_4 .

Також, для підтвердження факту оплати страхового відшкодування позивач надав платіжне доручення № 20870 від 31 травня 2017року на суму 57 868, 53 грн., який також не є належним та допустимим доказом, оскільки не підтверджує факту перерахунку коштів ОСОБА_4 , як суму страхового відшкодування у розмірі 36 795, 29 грн. Даний факт повинен бути підтверджений первинними документами, які фіксують факти здійснення відповідних операцій, визначеними відповідними нормативно-правовими актами Національного банку України (т.1, а.с.181-182).

17 квітня 2020 року представник позивача ОСОБА_5 подав відповідь на відзив, в якому вказує про те, що факт оплати страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_4 підтверджує платіжне доручення № 20870 та відомість № 92 від 31 травня 2017 року у розмірі 36 795,29 грн.

Як слідує, зі звіту про оцінку автомобіля Volkswagen Transporter Т5 2.5 TDi реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку становить 37 566,35 грн., і дійсно, на сторінці 8 звіту зазначено помилкові дані проте, а саме ст.1 Вступ, ст.3 (Ідентифікація КТЗ), ст.4 (визначення обсягу і номенклатури робіт з відновлювального ремонту КТЗ) і далі по тексту звіту, а також у ремонтній калькуляції № 233-3-16 від 22 листопада 2016 року, протоколі огляду ТЗ від 24 листопада 2016 року зазначаються дані на один і той самий автомобіль білого кольору з реєстраційним номером НОМЕР_2 та номером кузова НОМЕР_8 від 24.11.2016 року зазначаються дані на один і той самий автомобіль білого кольору з реєстраційним номером НОМЕР_2 та номером кузову НОМЕР_6 , теж саме стосується і іншої інформації яка зазначена правильно, а саме Volkswagen Transporter Т5 2.5 TDi реєстраційний номер НОМЕР_2 , також усі наведені розрахунки та суми: ринкова вартість пошкодженого автомобіля визначена за порівняльним методом 293 232,00 грн., вартість відновлюваного ремонту визначеного за витратним та порівняльним методом - 79 807,40 гри., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 37 566,35 гри., тобто наявна технічна помилка експерта, проте якщо розглядати звіт разом із усіма додатками загалом, можна встановити, що вищенаведена помилка не могла вплинути на правильність проведених розрахунків, оскільки всі дослідження проводились саме щодо транспортного засобу потерпілого і технічна помилка більше ніде у звіті не зустрічається, так само як і дані щодо автомобіля з іншим номером кузова (т.1, а.с.206-208).

14 грудня 2020 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду (т.2, а.с.70-71).

Суд, заслухавши вступне слово сторін, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які досліджені в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються розділом третім главою 82 книги п`ятої ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Законом України «Про страхування», тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими вказані правовідносини регулюються.

За правилами ст.ст.979, 988 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 900 ЦК України, передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника).

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку», страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Частиною першою статті 1191 ЦК України, передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку про її застосування за таких умов: 1) право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов`язання перед потерпілим; 2) регрес застосовується після припинення зобов`язання з відшкодування шкоди.

За регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання, зокрема виплати страхового відшкодування (частина шоста статті 261 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є розмір шкоди, заподіяної внаслідок дорожно-транспортної пригоди в порядку регресу.

Судом встановлено, що ПАТ “Страхова група” “ТАС” є юридичною особою та діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

У вказаній страховій компанії застраховано транспортний засіб I-IVAN A07A1-60, номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску, страхувальником якого є ОСОБА_3 згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/0014050 від 23 серпня 2016 року, в якому зазначена страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000,00 грн. та франшиза - 510 грн. (т.1, а.с.9;112).

Довідкою Калуського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області підтверджено, що у м.Калуш на 75км + 280м Н-10 «Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига», 22 листопада 2016 року сталася ДТП з вини водія ОСОБА_6 , в результаті якої автомобілі отримали механічні пошкодження, а саме: в автомобілі «Volkswagen Transporter» номерний знак НОМЕР_2 пошкоджена передня ліва частина, передня центральна частина, а в автомобіля І-VAN номерний знак НОМЕР_1 - задня ліва частина (т.1, а.с.54).

Встановлено, що 22 листопада 2016 року близько 18 год. 20 хв. водій ОСОБА_1 на 75 км-28.5 м. автодороги Н-10 «Стрий-Чернівці», в порушенні вимог п. 2.3 ПДР України,керуючи транспортним засобом марки І-VAN н.з. НОМЕР_1 перед виїздом не перевірив технічний стан транспортного засобу та під час руху відбулося відривання заднього лівого колеса, що призвело до пошкодження зустрічного автомобіля «Volkswagen Transporter» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , чим скоїв правопорушення передбачене ст.124 КУпАП.

Внаслідок вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому транспортному засобу «Volkswagen Transporter» номерний знак НОМЕР_2 , завдано механічних ушкоджень, а власнику вказаного автомобіля ОСОБА_4 - матеріального збитку.

Відповідно до постанови Болехівського міського суду від 17 січня 2017 року вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п.2.3 Правил дорожнього руху України, який був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП (т.1, а.с.10-11).

22 листопада 2016 року ОСОБА_1 і ОСОБА_4 звернулися до позивача з повідомленням про ДТП (т.1, а.с.12-19).

Власником автомобіля «Volkswagen Transporter» номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_4 (т.1,а.с.16), який 14 березня 2017 року з метою отримання страхового відшкодування звернувся до позивача із заявою про виплату матеріальних збитків (т.1, а.с.20).

Крім того, 31 серпня 2017 року позивач звернувся з вимогою до відповідача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу (т.1, а.с.57).

Так, у підпункті «г» пункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У частині першій статті 81 ЦПК України, закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків наявності підстав звільнення від доказування.

Конкретні доказові презумпції передбачені нормами матеріального права.

Так, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини завдавача шкоди.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

У частинах четвертій, п`ятій статті 82 ЦПК України, визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Позивач в судовому засіданні надав докази на підтвердження того, що дорожньо-транспортна пригода була визначена в у становленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу, під керуванням відповідача ОСОБА_1 існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Так, постановою Болехівського міського суду від 17 січня 2017 року відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та встановлено, що внаслідок порушення ним вимог підпункту «а» пункту 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, під час руху автомобіля марки І-VAN номерний знак НОМЕР_1 відбулося відривання заднього лівого колеса, що призвело до пошкодження автомобіля «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_2 .

Згідно з підпунктом «а» пункту 2.3 Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

У постанові вказано про те, що ОСОБА_1 , надаючи суду пояснення, визнав порушення ним зазначених Правил та вину увчиненні ДТП, зазначивши, що відбулося розривання колісного диска, внаслідок чого відірвалося заднє колесо в керованому ним транспортному засобі та пошкодило зустрічний автомобіль. Крім визнання вини, винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення у повному обсязі доведена доказами, зокрема: схемою наслідків ДТП за якою вбачається, що в автомобілі «Volkswagen Transporter»» номерний знак НОМЕР_2 пошкоджено: переднє ліве крило, дверка, бампер, передня ліва стійка, передня ліва фара. В автомобіля І-VAN номерний знак НОМЕР_1 пошкоджено заднє ліве крило , письмовими визнавальним поясненням ОСОБА_1 в якому він підтверджує свою вину у вчинення ДТП; письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_4 в яких він зазначив, що при зустрічному роз`їзді з автомобілем у останнього відірвалось заднє ліве колесо і пошкодило керований ним автомобіль; фото таблицями, на яких зафіксовано автомобілі, які зазнали механічних ушкоджень внаслідок ДТП, що мала 22 листопада 2016 року на 75 км-28.5 м. автодороги Н-10 «Стрий-Чернівці».

З указаного вбачається, що вказані обставини, встановлені постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, свідчать, що дорожньо-транспортна пригода є безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання автомобіля І-VAN номерний знак НОМЕР_1 існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Таким чином, ПАТ «Страхова група «ТАС» має право регресної вимоги про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, до ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Судом встановлено, що відповідачем у справі не оспорюється факт ДТП, його винність у недотриманні ним ПДР.

Предметом спору є недостатність, на думку відповідача доказів на підтвердження розміру страхового відшкодування та його виплати.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

З метою визначення розміру завданої шкоди транспортному засобу «Volkswagen Transporter» номерний знак НОМЕР_2 , позивачем залучено суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 для проведення відповідного дослідження.

З матеріалів справи слідує, що автомобіль «Volkswagen Transporter» T5 2.5 TDI реєстраційний номер НОМЕР_2 оглянутий оцінювачем ОСОБА_7 , доказом чого є протокол огляду даного транспортного засобу та фототаблиці (т.1, а.с.35-41).

Відповідно до звіту про оцінку № 122, виконаного приватним підприємцем ОСОБА_7 , вартість матеріального збитку автомобіля «Volkswagen Transporter» T5 2.5 TDI реєстраційний номер НОМЕР_2 становить ринкова вартість – 293 232, 00 грн., вартість відновлювального ремонту становить 79 807,40 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить – 37 566, 35 грн. (т.1, а.с.21-28).

Згідно ремонтної калькуляції № 233-3-16 від 22 листопада 2016 року, проведеної на замовлення ПАТ «СГ «ТАС», вартість ремонту становить 79 807,40 грн. (т.1,а.с.29-34).

Страховим актом № 10908Р/09/17 від 22 травня 2017 року підтверджена сума страхового відшкодування, яка складає 36 795, 29 грн. (т.1, а.с.52).

Згідно платіжного доручення № 20870 та відомістю № 92 від 31 травня 2017року, позивачем здійснено оплату страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_4 в розмірі 36 795, 29 грн. (т.1, а.с.96).

Доводи відповідача про те, що при розрахунку суми, яка підлягає відшкодуванню, вказані докази є недопустимими, суд відхиляє, оскільки доказів на спростування визначеного позивачем розміру суми відшкодування заявником не надано, а відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України це є його процесуальним обов`язком.

Заперечуючи даний звіт, як належний доказ вартості відновлювального ремонту, представник відповідача вказував про те, що не відповідними дійсним обставинам справи є лише дата складення заяви від 09 березня 2016 року та номера кузову іншого автомобіля на сторінці 8 звіту.

Такі його твердження спростовані письмовим поясненням експерта ОСОБА_7 , в якому він вказував про те, що допущена технічна помилка в номері кузова автомобіля не впливає на результат виконаних досліджень (т.2, а.с.117).

Суд, зазначає, що наявна технічна помилка експерта в заначенні дати заяви від 09 березня 2016 року та номера кузову іншого автомобіля на сторінці 8, звітуне може вплинути на правильність проведених розрахунків, оскільки всі дослідження проводились саме щодо транспортного засобу потерпілого і технічна помилка більше ніде у звіті не зустрічається, так само як і дані щодо автомобіля з іншим номером кузова.

Окрім того, як слідує, що зі звіту про оцінку автомобіля Volkswagen Transporter Т5 2.5 TDi реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку становить 37 566, 35 грн., з врахуванням ПДВ в ході дослідження експертом було проведено ряд процедур та досліджень, щоб встановити дійсну вартість відновлювального ремонту.

До даного звіту долучені фотографічні матеріали автомобіля з зафіксованими ушкодженнями. У звіті та відповідних додатках до нього детально описані ушкодження, які були отримані автомобілем Volkswagen Transporter Т5 2.5 TDi реєстраційний номер НОМЕР_2 22 листопада 2016року в результаті ДТП, необхідні ремонтні роботи та їх вартість, найменування та вартість запчастин, що підлягали ремонту та заміні.

На підтвердження доводів оцінювач надав суду порівняльні фото та фото пошкодженого автомобіля. До звіту №122 були додані фото пошкодженого автомобіля, який має державний номерний знак НОМЕР_2 (т.1, а.с.123-144).

Відповідач, подаючи відзив, клопотання про призначення експертизи з метою правильного встановлення розміру завданих збитків, не заявляв.

Виходячи з цього, приведені відповідачем заперечення у відзиві, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Твердження відповідача про те, що звіт № 122 від 11 грудня 2016 року не може слугувати підставою для виплати страхового відшкодування, оскільки виготовлений некомпетентною особою не заслуговує на увагу, оскільки вищевказаний звіт складений приватним підприємцем ОСОБА_7 , який є суб"єктом оціночної діяльності (сертифікат № 160073/14, виданий Фондом державного майна України 28 лютого 2014 року, термін дії 3 роки ) (т.1 а.с.123, т.2, а.с.63).

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання, зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (стаття 5 цього Закону).

Статтею 7 Закону передбачено, що проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 статті 12 Закону встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Також, судом встановлено, що позивачем помилково в позовній заяві (т.1,а.с.3) вказано суму франшизи – 950,00 грн., однак у розрахунку суми страхового відшкодування (т.1, а.с.53) включив – франшизу у розмірі 510,00 грн., як передбачено договором страхового відшкодування.

При визначенні розміру відшкодування суд враховує розмір шкоди, яка відповідно до звіту про оцінку № 122, виконаного приватним підприємцем ОСОБА_7 , становить 31 305, 29 грн. - вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Transporter» T5 2.5 TDI реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу за мінусом ПДВ та ПДВ в сумі 6261,06 грн.; вартість витрат, пов"язаних з послугами евакуатора, які документально підтверджені в сумі 6000,00 грн. (т.1, а.с. 148-153) та підлягає зменшенню, виходячи з розміру франшизи - 510, 00 грн.

Як встановив суд, вказана сума в розмірі 36 795 грн. (31 305, 29+6000,00-510,00) була виплачена згідно платіжного доручення № 20870 від 31 травня 2017 року потерпілому ОСОБА_4 .

Відтак, є необгрунтованими доводи відповідача щодо непроведення таких виплат (т.1, а.с.96).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова група «ТАС» страхового відшкодування у розмірі 36 795 грн. в порядку регресу.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в порядку регресу виплачене страхове відшкодування у розмірі 36 795 (тридцять шість тисяч сімсот дев`яносто п`ять) гривень, а також 1921 (одну тисячу дев"ятсот двадцять одну) грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» – місцезнаходження проспект Перемоги, буд. 65 м.Київ, код ЄДРПОУ 30115243.

ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_9 , паспорт НОМЕР_10 , виданий Болехівським МВ УМВС Івано-Франківської області, 03 грудня 1998 року, місце проживання АДРЕСА_1 .

Дата складання повного тексту рішення - 02 липня 2021 року.

Суддя Головенко О.С.