Вирок № 97958913, 30.06.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5413/16

№ 1-кп/183/59/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року суд присяжних Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої Крохмалюк І.П.,

судді Городецького Д.І.,

присяжних Ремезок Н.А.,

Сіденко І.В.,

Кардаш І.В.,

секретаря судового засідання Нікітіної К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську Дніпропетровської області в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене 01.02.2016 року до ЄРДР за № 12016040370000252, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, працюючого молодшим оператором ТОВ «Нексіс плюс», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,

за участі:

прокурора - Зейналова І.А.,

потерпілого - ОСОБА_2

захисника - Жмуренка А.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИЛА:

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 01.02.2016 року о 06.20 годині ОСОБА_1 , будучи обізнаним про те, що першого числа кожного місяця ОСОБА_2 , який є директором ТОВ «Самойл-агро», возить грошові кошти для виплати заробітної плати працівникам його підприємства на своєму автомобілі марки «Хонда Акорд», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з м. Дніпропетровська до с. Нова Дача Павлоградського району Дніпропетровської області та проїжджає по автомобільному мосту, розташованому між с. Богданівка та с. Нова Дача Павлоградського району Дніпропетровської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою скоєння розбійного нападу на ОСОБА_2 та протиправного вилучення чужого майна, а саме грошових коштів в сумі 60.000 грн, які знаходились у його автомобілі марки «Хонда Акорд», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибув на автомобілі марки «Део Сенс», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 в район автомобільного мосту між с. Нова Дача та с. Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області, заздалегідь взявши з собою невстановлену слідством мисливську рушницю.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на скоєння нападу на ОСОБА_2 , ОСОБА_1 01.02.2016 року о 06.20 годині перегородив дорогу на проїзній частині в районі вищевказаного мосту цеглинами та став очікувати, коли буде проїжджати ОСОБА_2 на автомобілі марки «Хонда Акорд», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

01.02.2016 року о 06.50 годині ОСОБА_1 , знаходячись на лівому узбіччі автомобільного мосту, розташованого між с. Нова Дача та с. Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області, у напрямку руху до с. Нова Дача, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на скоєння розбійного нападу відносно ОСОБА_2 , діючи умисно та усвідомлено щодо протиправності своїх дій, будучи зацікавленим у можливості заволодіння грошовими коштами, які перебувають у володінні ОСОБА_2 , та незаконному збагаченні за рахунок грошових коштів, які йому не належать, розуміючи, що грошові кошти, які знаходяться в салоні автомобіля марки «Хонда Акорд», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , йому не належать, і правомочність в частині розпорядження даними грошовими коштами у нього відсутня, скоїв розбійний напад на ОСОБА_2 , застосувавши при цьому мисливську рушницю (модель та марка якої слідством не встановлена). При нападі ОСОБА_1 , здійснивши один прицільний постріл з невстановленої мисливської рушниці, зарядженої патронами з картеччю, у передні ліві двері автомобіля марки «Хонда Акорд», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався через автомобільний міст у напрямку с. Нова Дача Павлоградського району Дніпропетровської області. Однак, заволодіти грошовими коштами ОСОБА_1 не зміг з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_2 на своєму пошкодженому автомобілі, усвідомлюючи реальну загрозу його життю, продовжив рух у напрямку с. Нова Дача Павлоградського району Дніпропетровської області.

Відповідно до висновку судової балістичної експертизи № 35/07-108 від 10.02.2016 року на поверхні автомобіля марки «Хонда Акорд», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є пошкодження: на лівих передніх дверцятах пошкодження металевої частини дверей та поверхні скла дверей, лобового скла, передньої панелі, чеку лівих дверей, шкіряного покриття керма, лівої стійки та водійського сонцезахисного козирька (піддашка). Пошкодження на поверхні автомобіля марки «Хонда Акорд», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , утворені при контакті частин метального снаряду з поверхнями автомобіля та, вірогідно, ці пошкодження залишені при пострілі з вогнепальної гладко ствольної зброї частинами метального снаряду (шротом або картеччю).

Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу.

Крім того, ОСОБА_1 після скоєння розбійного нападу відносно ОСОБА_2 та не досягнувши своєї мети щодо заволодіння грошовими коштами в сумі 60000 грн, 01.02.2016 року о 06.50 годині, знаходячись з лівої сторони автомобільного мосту між с. Нова Дача та с. Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області, маючи злочинний умисел, направлений на вбивство, із корисливих мотивів, тобто умисне протиправне позбавлення життя іншої людини - ОСОБА_2 , бажаючи настання смерті потерпілого ОСОБА_2 , здійснив один прицільний постріл із невстановленої мисливської рушниці, зарядженою патронами з картеччю, у передні ліві двері автомобіля марки «Хонда Акорд», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався через автомобільний міст у напрямку с. Нова Дача Павлоградського району Дніпропетровської області.

Проте, ОСОБА_1 , виконавши усі дії, які вважав за необхідне для вчинення вбивства ОСОБА_2 , не зміг довести злочинний умисел до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки не досяг своєї мети щодо вбивства ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що постріл, який він здійснив із невстановленої мисливської рушниці, тільки пошкодив автомобіль ОСОБА_2 . ОСОБА_2 не постраждав та, усвідомлюючи реальну загрозу своєму життю, продовжив рух на автомобілі у напрямку с. Нова Дача Павлоградського району Дніпропетровської області.

Згідно з висновком судової балістичної експертизи № 35/07-106 від 08.02.2016 року чотири предмети, вилучені при огляді місця події 01.02.2016 року на автомобільному мосту, розташованому між с. Нова Дача та с. Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області, могли бути складовою частиною метального снаряду мисливського патрону для гладко ствольної мисливської зброї.

Згідно з висновком судової трасологічної експертизи № 35/07-108 від 10.02.2016 року на поверхні автомобіля марки «Хонда Акорд», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є пошкодження: на лівих передніх дверцятах пошкодження металевої частини дверей та поверхні скла дверей, лобового скла, передньої панелі, чеку лівих дверей, шкіряного покриття керма, лівої стійки та водійського сонцезахисного козирька (піддашка). Пошкодження на поверхні автомобіля марки «Хонда Акорд», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , утворені при контакті частин метального снаряду з поверхнями автомобіля та, вірогідно, ці пошкодження залишені при пострілі з вогнепальної гладкоствольної зброї частинами метального снаряду (шротом або картеччю).

Зазначені умисні дії кваліфіковано органами досудового розслідування за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, із корисливих мотивів.

В судовому засіданні були досліджені докази вини обвинуваченого ОСОБА_1 , надані стороною обвинувачення, а саме:

- витяг з кримінального провадження про внесення відомостей 01.02.2016 року до ЄРДР за № 12016040370000252 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України

(т. 3, а.п. 2);

- показання потерпілого ОСОБА_2 , надані ним під час судового розгляду, про те, що 01.02.2016 року він виїхав з м. Дніпра приблизно о 05.00 годині. Він віз грошові кошти приблизно 60.000 грн для виплати заробітної плати робітникам, він узяв цю суму відповідно до відомостей. Гроші перевозив у сумці. Кошти він возив 1-2 числа кожного місяця. Того дня температура повітря була приблизно -3°C. В період часу з 06.30 години до 06.40 години він перебував у с. Богданівка, їхав не швидко по головній дорозі, дорога була погана. В районі кладовища він догнав автомобіль, який перевозив працівників на його підприємство. Коли він їх обігнав, побачив за собою легковий автомобіль зеленого кольору. Марку автомобіля він не запам`ятав. В районі виїзду з кладовища той автомобіль обігнав його та швидко поїхав. По дорозі на с. Нові Дачі назустріч йому їхали два автомобілі. Між с. Богданівка та с. Нові Дачі є місток, коли він під`їжджав до нього, побачив перекриту дорогу, покриту цеглою та ракушняком. Він поїхав праворуч, щоб проїхати перешкоду. В цей час він почув постріл, а ліве скло було потріскане. Він став уходити від обстрілу, викликав поліцію та приблизно о 06.50 годині був на підприємстві. Виплатив зарплату працівникам приблизно о 07.15 годині, потім йому зателефонували та повідомили, що поблизу містка побачили патрони. Він туди приїхав та побачив 3 патрони, поклав їх до пакету. Водій ОСОБА_4 показав йому гільзу. Патрони та гільзи він привіз на підприємство та поклав до сейфу. В подальшому, коли приїхали працівники поліції, він їм передав. Чи складали про це протокол, він не пам`ятає. Поліція приїхала о 08.00 - 09.00 годині, складали процесуальні документи. Чи є там поблизу цегли та ракушняк - він не знає. Про те, що того дня буде виплачена заробітна плата, знали усі працівники. Раніше на його підприємстві працював ОСОБА_5 . В липні 2015 року він його звільнив, оскільки останній неодноразово крав в нього на підприємстві соняшник. Люди сказали, що вантажили насіння соняшника ОСОБА_1 . ОСОБА_5 при ньому телефонував комусь, казав, що ОСОБА_1 . Пропонував в суботу вирішити проблему, але ніхто не приїхав, тому він заявив до поліції. ОСОБА_5 засудили. ОСОБА_1 він побачив у суді м. Павлограда в 2016 році;

- показання свідка ОСОБА_6 , надані під час судового розгляду, про те, що він перебував у трудових відносинах з ОСОБА_2 01.02.2016 року він виїхав з дому в с. Богуслав, забрав працівників та привіз їх на зміну. По дорозі зустрів рейсовий автобус. Назустріч йому машин не було, ніхто не обганяв, міст не був перекритий. Коли він переодягався, то йому сказали, що стріляли у ОСОБА_2 . Оглянули автомобіль, на ньому були пошкодження у вигляді дірочок. Приїхав приблизно о 06.25 годині, вже світало, фари були ввімкнені;

- показання свідка ОСОБА_7 , надані під час судового розгляду, про те, що він працював у ОСОБА_2 01.02.2016 року чекали його, оскільки він повинен був привезти заробітну плату. ОСОБА_2 приїхав та всі побачили, що машина обстріляна. Коли зміна їхала додому, перед мостом зупинилися, знайшли червоні патрони, міст був перегороджений цеглою. Бачили автомобіль «Ланос» зеленого кольору, номер НОМЕР_3 , який проїжджав, потім він впізнав водія. Це був ОСОБА_3 . Коли знайшли патрони, повідомили ОСОБА_2 , він приїхав та забрав їх, поклав до пакета, після чого з іншої сторони містка знайшли гільзу стріляну. Зміна закінчується о 07.00 годині. Однак, нова зміна приїхала раніше, тому вони переодяглися та готувалися для поїздки додому. ОСОБА_6 приїхав раніше ОСОБА_2 . Того дня була мряка, дощу не було. Пам`ятає лише про один місток, розташований між с. Богуслав та олійницею. Знайдених патронів вони не торкалися, ОСОБА_8 сам підбирав патрони та гільзи. Того дня він з поліцією не спілкувався. Складали протокол впізнання. В салоні автомобіля «Ланос» пасажирів не було;

- показання свідка ОСОБА_4 , надані під час судового розгляду, про те, що він працював у ОСОБА_2 , але 01.02.2016 року його попросили привезти на олійницю людей. Виїхали, погода була поганою, мрячка. Обігнав автомобіль ОСОБА_2 та «Ланос» зеленого кольору. Коли доїхали до містка, він побачив, що на ньому якась цеглина, він проїхав. На роботі ОСОБА_2 показав їм автомобіль, біля містка зупинилися, стали забирати цеглу та знайшли патрони, гільзи. Зателефонували ОСОБА_9 , він приїхав і зібрав патрони і гільзи. На містку були два шматки ракушняка та білі і червоні цегли. Місце на трасі без будівель. Поруч з містком жодних споруд не було. Цеглу збирав він особисто приблизно протягом 5 хвилин. З ОСОБА_9 він працював з 1995 року до 2016 року;

- показання свідка ОСОБА_3 , надані під час судового розгляду, про те, що з ОСОБА_1 він знайомий приблизно 5 років. У нього є автомобіль «Деу Сенс». У 2016 році, дату не пам`ятає, він возив ОСОБА_1 до м. Павлоград. ОСОБА_1 зателефонував йому приблизно о 01.00 годині, він забрав його з м. Тернівки. Завозив його у декілька місць. Зранку привіз його додому та сказав, що йому треба в с. Копавка до друга ОСОБА_10 . ОСОБА_1 сказав, що поїде з ним, але навіщо, не сказав. З собою ОСОБА_1 взяв якийсь мішок. Йому здалося, що у мішку були речі. Потім поклав мішок на заднє сидіння (на підлогу). Їхали вони лише удвох. Не доїжджаючи до с. Копавка, він висадив ОСОБА_1 , переїхав міст, проїхав приблизно 300-500 метрів та не доїхав до зупинки громадського транспорту. Він взяв мішок, вже було світло. ОСОБА_1 не пояснював, навіщо його було саме там висаджувати, він подумав, що той вийшов, щоб збирати десь коноплю. У приятеля він пробув більше години, взяв зерно та дещо ще, приблизно в 3 мішках. Коли він повертався додому, по дорозі йшов ОСОБА_1 в сторону його слідування. Він забрав ОСОБА_1 та вони поїхали разом. Вони не домовлялися, що він його забере. Чи був з ним мішок, не пам`ятає. Можливо, привіз до гаража ОСОБА_1 . Приблизно через півмісяця до нього приїхали працівники поліції, шукали мисливську зброю. Слідчий казала, за що шукають рушницю, але він не пам`ятає. Потім його возили на слідчий експеримент. ОСОБА_1 телефонував йому, оскільки він таксував, тому той його винайняв та він 2-3 рази на добу працював. Він не знає, чи обганяв потерпілого на дорозі. Його автомобілем часто користувалася дружина ОСОБА_11 . Вона їздила на роботу, брала з собою працівників, могла повертатися приблизно о 00.30 - 01.00 годині. Зі слідчою він їздив на автобусі до місця висадки ОСОБА_1 та в с. Копавку. Водію він не казав, куди їхати, але він певно казав де зупинитися. Під час обшуку у нього було вилучено наркотичні засоби. Дату подій з ОСОБА_1 він не пам`ятає. Після цього він був двічі судимий. Коли він їхав, на мосту не було цегли;

- показання свідка ОСОБА_5 , надані під час судового розгляду, про те, що він знає потерпілого ОСОБА_2 , працював офіційно у ПП « ОСОБА_8 ». Його звільнили за крадіжку соняшника, за що його було засуджено. З ОСОБА_1 вони дружили з дитинства, коли він працював у ОСОБА_2 , то він іноді зустрічався з ОСОБА_1 , який не був причетний до крадіжки. ОСОБА_1 у нього не питав, коли у них отримання зарплати, але він сам міг про це казати. Йому не відомо про обставини нападу на ОСОБА_2 . Він не пам`ятає, щоб він здавав соняшник ОСОБА_1 ;

- клопотання про проведення допиту свідка в судовому засіданні від 16.02.2016 року; ухвала слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.02.2016 року; журнал судового засідання Павлоградського районного суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 року, відповідно до якого було допитано в якості свідка ОСОБА_3 останні показав, що 01.02.2016 року йому зателефонував ОСОБА_1 та запропонував заробити, попросив звозити його. Він заїхав за ОСОБА_1 приблизно о першій годині на своєму автомобілі. У ОСОБА_1 при собі був мішок з робою. Він сів на заднє сидіння з вказаним мішком. ОСОБА_1 він висадив за с. Богданівка. ОСОБА_1 конкретно не казав з якою метою він їхав за с. Богданівка, але він зрозумів, що той хоче когось залякати. Вони не домовлялися про те, щоб він забрав ОСОБА_1 назад. Але коли він їхав назад від свого товариша, ОСОБА_1 вийшов на дорогу і він його підібрав. Це було після 08.00 години. При собі ОСОБА_1 мав мішок та чохол від рушниці. ОСОБА_1 сказав йому, що випустив патрон та просив його підібрати той патрон. Він їздив за патроном, але біля того місця були люди, та він злякався і поїхав. Також ОСОБА_1 казав йому, що стріляв «в до гонку» людині, але той не зупинився, пролетів на великій швидкості. Висадив ОСОБА_1 приблизно о 09.00 годині біля гаражів в районі недобудованої лікарні. Чи є у ОСОБА_1 зареєстрована зброя - йому не відомо. Він розумів, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, але останній сказав йому, що хотів лише злякати людину

(т. 5, а.п. 29-36);

- протокол огляду місця події від 11.02.2016 року, згідно з яким оглянута ділянка місцевості, розташована в с. Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області при виїзді з села зліва по напрямку руху до с. Нова Дача, а також фототаблиця до протоколу

(т. 3, а.п. 13-18);

- протокол огляду місця події від 01.02.2016 року, згідно з яким оглянуто автомобіль марки «Honda Аккорд», державний номер НОМЕР_1 , який знаходився на території олійниці, розташованої за адресою: вул.. Кірова, 63, Павлоградського району Дніпропетровської області, під час проведення огляду виявлено пошкодження автомобіля, а також фототаблиця до нього

(т. 3, а.п. 19-26);

- протокол огляду місця події від 01.02.2016 року, згідно з яким оглянуто добровільно надані потерпілим ОСОБА_2 три предмети: патрони та гільзи, а також фототаблиця до протоколу

(т. 3, а.п. 27-30);

- протокол огляду місця події від 01.02.2016 року, згідно з яким оглянуто ділянку місцевості, яка розташована на території Богданівської сільської ради по напрямку руху с. Нова Дача Павлоградського району, під час проведення якого було оглянуто та виявлено фрагменти ракушняка та цегли, а також фототаблиця до протоколу

(т. 3, а.п. 31-39);

- протокол огляду предметів від 01.02.2016 року, згідно з яким оглянуто дублянку чоловічу, чорного кольору зі штучним сірим хутром, під час проведення якого виявлено з лівої сторони дублянки пошкодження у вигляді отвору круглої форми, діаметром 5 мм , а також фототаблиця до протоколу

(т. 3, а.п. 57-58);

- протокол огляду місця події від 04.02.2016 року, згідно з яким оглянуто автомобіль марки «Хонда Аккорд», державний номер НОМЕР_1 , який знаходився в приміщенні СТО, розташованого за адресою: вул.. Білостоцького, 93, м. Дніпропетровськ, під час проведення огляду виявлено пошкодження автомобіля, а також фототаблиця до нього

(т. 3, а.п. 130-136);

- висновок судової балістичної експертизи № 35/07-106 від 08.02.2016 року, відповідно до якого чотири предмети, вилучені при огляді місця події 01.02.2016 року на мосту траси між с. Нова Дача та с. Богданівка Павлоградського району Дніпрпетровської області, могли бути складовою частиною метального снаряду мисливського патрону до гладкоствольної мисливської зброї. Металеві предмети могли бути використані як метальний снаряд у патронах до гладкоствольної мисливської зброї. Не виключається можливість використання даних предметів в якості метального снаряду в мисливських патронах, споряджених саморобним способом, та в саморобній вогнепальній зброї (обрізів, саморобних пістолетів та рушниць), а також додаток до висновку експерта

(т. 3, а.п. 173-175, 176);

- висновок судової балістичної експертизи № 35/07-108 від 10.02.2016 року, відповідно до якого на поверхні автомобіля марки «Honda Accord», державний номер НОМЕР_1 є пошкодження: на лівих передніх дверях, металевої частини дверей та поверхні скла дверей, лобового скла, передньої панелі, чеки лівих дверей, шкіряного покриття керма, лівої стійки та водійського сонцезахисного козирка. Пошкодження на поверхні автомобіля утворені при контакті частин метального снаряду з поверхнями автомобіля, вірогідно, ці пошкодження залишені при пострілі з вогнепальної гладкоствольної зброї частинами метального снаряду (шротом або картеччю), а також ілюстрована таблиця до висновку експерта

(т. 3, а.п. 178-183);

- висновок судової трасологічної експертизи № 35/02-109, відповідно до якого на куртці, наданій для дослідження, яка була вилучена 01.02.2016 року у ОСОБА_2 , на передній правій поличці є механічне пошкодження - розрив, розміром 12х6 мм, утворене в результаті дії твердим предметом. Відповісти на питання, чи може пошкодження на куртці походити від вогнестрільного пострілу, не надається можливим у зв`язку з тим, що слідосприймаючою поверхнею являється тканина, на якій відсутні ідентифікуючі ознаки предмета, що його залишило, а також ілюстративна таблиця до висновку експерта

(т. 4, а.п. 65-70);

- протокол тимчасового доступу від 11.02.2016 року до інформації, яка міститься у оператора мобільного зв`язку

(т. 4, а п. 91);

- протокол обшуку від 13.02.2016 року, який було проведено у квартирі АДРЕСА_1

(т. 4, а.п. 100-102);

- DVD-диск з відеозаписом санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 13.02.2016 року, який було досліджено в судовому засіданні 14.08.2018 року

(т. 4, а.п. 103);

- протокол обшуку від 13.02.2016 року, який було проведено у домоволодінні АДРЕСА_3 , під час якого виявлено та вилучено металевий предмет, подрібнена речовина рослинного походження, металеві предмети

(т. 4, а.п. 125-130);

- протокол обшуку від 13.02.2016 року автомобіля марки «DAEWOO SENS T13110», державний знак НОМЕР_2 , який знаходився на території домоволодіння АДРЕСА_3 , під час проведення якого виявлено та вилучено чохли з автомобіля та дублянку чоловічу; куски цегли. Від ОСОБА_3 надійшли зауваження, що цегла, знайдена в салоні автомобіля, йому не належить

(т. 4, а.п. 132-137);

- DVD-диски з відеозаписом санкціонованих обшуків за місцем проживання ОСОБА_3 та належного йому автомобіля від 13.02.2016 року, який було досліджено в судовому засіданні 29.04.2021 та 17.05.2021 року

(т. 4, а.п. 146);

- висновок судової трасологічної експертизи № 35/02-107 від 16.02.2016 року, відповідно до якої гіпсовий зліпок сліду, вилучений 01.02.2016 року в ході огляду ділянки місцевості, розташованої на мосту на трасі с. Нова Дача та с. Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області, придатний для встановлення групової приналежності, вірогідно, залишений протектором шини транспортного засобу, а також ілюстративна таблиця до висновку експерта

(т. 4, а.п. 174-177);

- постанова слідчого Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про призначення судової додаткової трасологічної експертизи від 22.02.2016 року

(т. 5, а.п. 13-14);

- постанова про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів від 18.02.2016 року, відповідно до якої визнано в якості речового доказу дублянку, вилучену у ОСОБА_2 зі слідами пошкодження та передано на зберігання потерпілому

(т. 5, а.п. 27);

- клопотання прокурора Павлоградської місцевої прокуратури про проведення допиту свідка в судовому засіданні

(т. 5, а.п. 29-30);

- ухвала слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.02.2016 року, згідно з якою клопотання прокурора про проведення допиту свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні задоволено

(т. 5, а.п. 31);

- журнал судового засідання від 18.02.2016 року про розгляд клопотання прокурора Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області про проведення допиту свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні, копія диска із звукозаписом судового засідання від 18.02.2016 року

(т. 5, а.п. 35, 36);

- висновок судової трасологічної експертизи № 7/4.2-166 від 01.03.2016 року, відповідно до якої цеглина ракушняка, розміром 235х175х133 мм (об`єкт № 2), вилучена з місця скоєння злочину, цеглини ракушняка, розміром 210х137х57 мм (об`єкт ; 4), 124х71х40 мм (об`єкт № 5), вилучені в районі занедбаної ферми по вул.. Чкалова с. Богданівка, цеглина ракушняка, розміром 25х27х28 мм (об`єкт № 7), вилучена при санкціонованому обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 , в його автомобілі марки «DAEWOO SENS T13110», державний знак НОМЕР_4 , вірогідно, могли складати одне ціле.

Силікатна цеглина, розміром 265х108х123 мм (об`єкт № 1), вилучена з місця скоєння злочину, та цеглина, розміром 93х120х125 мм (об`єкт № 3), вилучена в районі занедбаної ферми по вул. Чкалова с. Богданівка, не складали раніше одне ціле.

Вирішити питання відносно цеглини ракушняка, розміром 26х21х12 мм (об`єкт № 6), вилученої в районі занедбаної ферми, цеглини ракушняка, розміром 18х12х9 мм (об`єкт № 8), 12х8х4 мм (об`єкт № 9), вилучені при санкціонованому обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 , в його автомобілі марки «DAEWOO SENS T13110», державний знак НОМЕР_4 , не надається можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині

(т. 5, а.п. 58-69);

- висновок судової балістичної експертизи № 7/3.1-145 від 22.02.2016 року, згідно з якою пістолет, вилучений в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , до категорії вогнепальної зброї не відноситься.

Пістолет, виготовлений заводським способом, як газовий (сигнальний) пістолет моделі «BRUNI AUTOMATIK CAL 8 mm K MADE IN ITALY», калібру 8 мм, для подачі звукових сигналів з використанням сигнальних (шумових) патронів калібру 8 мм. Пістолет до стрільби не придатний

(т. 5, а.п. 71-74);

- постанова слідчого Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про призначення судової цитологічної експертизи від 21.03.2016 року

(т. 5, а.п. 75);

- постанова слідчого Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи від 21.03.2016 року

(т. 5, а.п. 76-77);

- висновок судової трасологічної експертизи № 7/4.6-159 від 10.03.2016 року, згідно з якою слід, розміром 14х13 мм на відрізку липкої стрічки з розмірами сторін 18х31 мм, вилучений в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 13.02.2016 року з поверхні металевого предмета стального кольору, не придатний для ідентифікації за ним особи. Вирішити питання, чи залишений слід, розміром 14х13 мм на відрізку липкої стрічки з розмірами сторін 18х31 мм ОСОБА_3 , не можливо у зв`язку з тим, що даний слід для ідентифікації особи не придатний

(т. 5, а.п. 79-84);

- висновок судової трасологічної експертизи № 7/4.2-167 від 12.03.2016 року, згідно з якою гіпсовий зліпок сліду, вилученого 01.02.2016 року на місці скоєння злочину - ділянці місцевості по вул.. Чкалова с. Богданівка Павлоградського району, неподалік від моста між с. Нова Дача та с. Богданівка Павлоградського району, залишений не відбитками бігових доріжок шин автомобіля «DAEWOO SENS T13110», державний знак НОМЕР_2 , які надані на дослідження

(т. 5, а.п. 88-93);

- висновок судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 1/8.6/362 від 29.02.2016 року

(т. 5, а.п. 129-132);

- висновок судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 1/8.6/352 від 16.03.2016 року

(т. 5, а.п. 137-141);

- повідомлення про підозру від 24.03.2016 року, якою ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, та протокол допиту ОСОБА_1 в якості підозрюваного

(т. 5, а.п.199-208);

- висновок судової балістичної експертизи № 7/3.2-163 від 28.02.2016 року, відповідно до якої два патрони, вилучені 13.02.2016 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , до боєприпасів не належать. Два патрони, надані на дослідження, є пістолетними патронами (з маркувальним позначенням «СОВА П 9mm»), спорядженими метальними снарядами «несмертельної дії».

Дані патрони призначені для стрільби (пістолетів та деяких моделей револьверів) «Форт-12Р», «Гарант С27», « НОМЕР_5 », «ПМР», «ПСМ-Р», «Эрма-55Р» та інш., - «Комбриг», «Скат-1Р», та «Скат-1РК», «Сафарі 820G», калібру 9 мм РА. Конструктивні особливості наданих патронів дозволяють використовувати їх для проведення пострілів з перероблених газових та сигнальних пістолетів калібру 9 мм РА Knall, а також саморобно-виготовленої зброї, виготовленої під дані патрони. Патрони до стрільби придатні

(т. 5, а.п. 226-228);

- довідка про відпрацювання технічної інформації

(т. 5, а.п. 234-236);

- висновок судової балістичної експертизи № 08/3.2-91 від 29.03.2016 року, відповідно до якої гільза, вилучена 01.02.2016 року в ході огляду ділянки місцевості, розташованої на мосту, розташованому на трасі між с. Нова Дача та с. Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області, є складовою частиною бойових припасів гладкоствольної вогнепальної зброї - стріляною гільзою мисливського патрона 16 калібру, виробництва НВФ «Тахо», Україна. Гільза стріляна з гладкоствольної зброї 16 калібру

(т. 6, а.п. 54-56);

- відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, надані головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відповідно до якої ОСОБА_12 здійснив 14.02.2016 року о 04.26 годині виїзд з території України, а 09.03.2016 року о 21.47 годині - в`їзд на територію України

(т. 6, а.п. 61);

- протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 04.04.2016 року, а саме інформації про телефонні розмови ОСОБА_3

(т. 6, а.п. 67-70);

- протокол проведення слідчого експерименту від 15.02.2016 року, який було проведено за участю свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , спеціаліста ОСОБА_13 , у присутності трьох понятих, з метою перевірки і уточнення відомостей свідка ОСОБА_3 , під час проведення якого свідок ОСОБА_3 , знаходячись на автомобільному мосту, розташованому між с. Нова Дача та с. Богданівка Павлоградського району показав місце, де він висадив ОСОБА_1 ,

(т. 7, а.п. 2-7);

- DVD-диск з відеозаписом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_3 від 15.02.2016 року

(т. 7, а.п. 8);

- протокол обшуку від 14.05.2016 року за адресою: АДРЕСА_4 , за місцем проживання ОСОБА_14 , що належить ОСОБА_15 , під час проведення якого виявлено та вилучено металевий предмет, три мисливські рушниці, боєприпаси в кількості 65 штук, DVD-диски з відеозаписом обшуку

(т. 7, а.п. 28-32, 33);

- висновок судово-медичної експертизи двох патронів № 467 від 13.05.2016 року, відповідно до якої в цитологічних препаратах, виготовлених зі змивів з зовнішньої поверхні двох патронів, клітини з ядрами не виявлені

(т. 7, а.п. 49-58);

- протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо- відеоконтроль місця від 11.05.2016 року (прокурором у своєму клопотанні зазначено, що Протокол НСРД міститься на а.п. 60-65, однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, даний документ фактично міститься у т. 7 на а.п. 60-64, а аркуш 65 відсутній)

(т. 7, а.п. 60-64);

- висновок судової експертизи вибухових речовин та продуктів пострілу № 1/5.1/363 від 13.05.2016 року, відповідно до якої на наданій для дослідження 17.02.2016 року дублянці коричневого кольору, вилученої в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , слідів продуктів пострілу, в межах чутливості застосованих методів дослідження, не виявлено

(т. 7, а.п. 75-77);

- висновок судової експертизи вибухових речовин та продуктів пострілу № 1/5.1/353 від 13.05.2016 року, згідно з якою на наданій для дослідження 16.02.2016 року куртці чорного кольору, куртці синього кольору, спортивній куртці сірого та червоного кольорів, кросівках білого та чорного кольорів, вилучених в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , слідів продуктів пострілу, в межах чутливості застосованих методів дослідження, не виявлено

(т. 7, а.п. 80-85);

- висновок судової експертизи вибухових речовин та продуктів пострілу № 1/5.1/355 від 13.05.2016 року, згідно з якою на наданих для дослідження 16.02.2016 року двох фрагментах марлевих тампонів бежевого кольору з нашаруванням речовини сірого кольору, змиви з внутрішньої сторони правих передніх дверей та змиви з панелі управління, вилучені 13.02.2016 року в ході обшуку автомобіля марки «Деу Сенс», державний номер НОМЕР_2 , розташованого на території домоволодіння АДРЕСА_3 , виявлені сліди дифеніламіну, який може входити до складу продуктів пострілу. На двох фрагментах марлевих тампонів бежевого кольору з нашаруваннями речовини сірого кольору, змиви з чохлів передніх сидінь та змиви з чохлів заднього сидіння, марлевому тампоні бежевого кольору, зразок, та на восьми виробах темно-фіолетового та темно-сірого кольорів, слідів продуктів пострілу, в межах чутливості застосованих методів дослідження, не виявлено

(т. 7, а.п. 88-92);

- повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 09.06.2016 року, якою ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, та протокол допиту ОСОБА_1 від 09.06.2016 року в якості підозрюваного

(т. 7, а.п. 143-152).

Судом були досліджені всі надані сторонами кримінального провадження докази. Інших доказів надано суду не було. При цьому суд зазначає, що матеріали кримінального провадження містять й інші письмові докази, які були долучені стороною обвинувачення до матеріалів кримінального провадження під час судового розгляду в іншому складі колегією суддів.

Так до матеріалів кримінального провадження долучені письмові докази, на дослідженні яких жодна зі сторін кримінального провадження не наполягала, а саме:

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.02.2016 року від ОСОБА_2 (т. 3, а.п. 12);

- інформація від 02.02.2016 року, відповідно до якої проведено радіотехнічну розвідку за місцем скоєння злочину (т. 3, а.п. 60-62);

- ухвала слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.02.2016 року про надання дозволу на тимчасовий доступ (т. 3, а.п. 70-71);

- інформація щодо власника автомобіля марки «Деу Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (т. 3, а.п. 86, 87);

- інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т. 4, а.п. 23);

- ухвала слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.02.2016 року про надання дозволу на обшук (т. 4, а.п. 97-98);

- ухвала слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.02.2016 року про надання дозволу на обшук (т. 4, а.п. 105-107);

- протокол обшуку від 13.02.2016 року (т. 4, а.п. 108-110);

- протокол обшуку від 13.02.2016 року (т. 4, а.п. 112);

- ухвала слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.02.2016 року про надання дозволу на обшук (т. 4, а.п. 115);

- протокол обшуку від 13.02.2016 року (т. 4, а.п. 116-119);

- ухвала слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.02.2016 року про надання дозволу на обшук (т. 4, а.п. 124);

- ухвала слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.02.2016 року про надання дозволу на обшук (т. 4, а.п. 131);

- ухвала слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.02.2016 року про накладення арешту на вилучені предмети (т. 4, а.п. 168-169);

- постанова про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів від 26.02.2016 року (т. 5, а.п. 94-95);

- висновок судово-психіатричної експертизи № 80 від 04.04.2016 року відносно ОСОБА_1 (т. 6, а.п. 136-138);

- протокол обшуку від 19.05.2016 року (т. 7, а.п. 21-23);

- висновок судової трасологічної експертизи № 7/4.5-350 від 03.06.2016 року (т. 7, а.п. 98-101);

- витяг з ЄРДР про внесення відомостей 08.06.2016 року до ЄРДР за № 12016040370001475 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України (т. 7, а.п. 119-120);

- постанова про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу (т. 7, а.п. 133);

- постанова від 18.02.2016 року про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів (т. 7, а.п. 134);

- постанова від 01.06.2016 року про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів (т. 7, а.п. 135);

- постанова від 26.02.2016 року про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу (т. 7, а.п. 136);

- постанова від 09.06.2016 року про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів (т. 7, а.п. 137);

- постанова від 09.06.2016 року про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів (т. 7, а.п. 138);

- постанова від 09.06.2016 року про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів (т. 7, а.п. 139).

У відповідності до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Суд вважає, що під час судового розгляду сторонам кримінального провадження були створені умови для надання суду доказів. Однак, як сторона обвинувачення, потерпілий, так і сторона захисту відмовилися від доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Також сторони кримінального провадження відмовилися від доказів у виді показань свідків, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування.

У відповідності з ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Таким чином суд вважає, що, навіть при наявності в матеріалах кримінального провадження письмових доказів, про дослідження яких сторони кримінального провадження перед судом не клопотали, суд позбавлений процесуальних прав досліджувати ці доказі з власної ініціативи.

Крім того, судом були досліджені надані стороною обвинувачення докази, а саме: протокол обшуку від 13.02.2016 року (т. 4, а.п. 100-102); DVD-диск з відеозаписом санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 13.02.2016 року (т. 4, а.п. 103); висновок судової трасологічної експертизи № 35/02-107 від 16.02.2016 року (т. 4, а.п. 174-177); постанова слідчого Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про призначення судової цитологічної експертизи від 21.03.2016 року (т. 5, а.п. 75); постанова слідчого Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи від 21.03.2016 року (т. 5, а.п. 76-77); висновок судової трасологічної експертизи № 7/4.6-159 від 10.03.2016 року (т. 5, а.п. 79-84); висновок судової трасологічної експертизи № 7/4.2-167 від 12.03.2016 року (т. 5, а.п. 88-93); висновок судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 1/8.6/362 від 29.02.2016 року (т. 5, а.п. 129-132) висновок судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 1/8.6/352 від 16.03.2016 року (т. 5, а.п. 137-141); висновок судової балістичної експертизи № 7/3.2-163 від 28.02.2016 року (т. 5, а.п. 226-228); відомості про осіб, які перетнули державний кордон України (т. 6, а.п. 61); протокол обшуку від 14.05.2016 року за адресою: АДРЕСА_4 , за місцем проживання ОСОБА_14 (т. 7, а.п. 28-32, 33); висновок судово-медичної експертизи двох патронів № 467 від 13.05.2016 року (т. 7, а.п. 49-58); висновок судової експертизи вибухових речовин та продуктів пострілу № 1/5.1/363 від 13.05.2016 року (т. 7, а.п. 75-77); висновок судової експертизи вибухових речовин та продуктів пострілу № 1/5.1/353 від 13.05.2016 року (т. 7, а.п. 80-85).

Статтею 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Стаття 85 КПК України визначає, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Наведені вище докази, які досліджувалися під час судового розгляду, не містять фактичних даних, на підставі яких встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для даного кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Крім того, досліджений під час судового розгляду доказ у вигляді довідки щодо відпрацювання технічної інформації (т. 5, а.п. 234-236) містить інформацію щодо трафіку абонентського номеру НОМЕР_6 за період часу з 00.00 годин 20.01.2016 року по 23.59 годину 13.02.2016 року. Однак суд вважає, що вказаний доказ не доводить винуватість ОСОБА_1 в скоєнні кримінальних правопорушень та не спростовує його винуватість, оскільки не може свідчити про знаходження ОСОБА_1 в певний період часу в певному місці, а лише зазначає трафік його мобільного телефону в зазначений період часу.

Аналізуючи всі наведені докази, досліджені безпосередньо в судовому засіданні, суд дійшов до таких висновків.

Об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 115 КК України, включає три обов`язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (посягання на життя іншої особи;); б) суспільно небезпечні наслідки; в) причинний зв`язок між діянням і наслідками. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожен із елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу № 648/2590/17, в якій досліджував питання порушення права на захист, зазначив, що огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину.

Також ВС зазначив, що огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.

Згідно зі ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів; огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи; для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження; слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду.

Відповідно до клопотання прокурора, доказами у даному кримінальному провадженні є 6 протоколів огляду місця події.

Протоколом огляду місця події від 11.02.2016 року (т. 3, а.п. 13-18) оглянуто ділянку місцевості, в ході проведення якого оглянуто споруду з ракушняком жовтого кольору. На відстані 30 метрів від споруди виявлені сліди від протектору автомобіля. Як вбачається з зазначеного протоколу, на зазначеному місці події не було вилучено ані ракушняк, ані відбитки слідів протектору автомобіля, які б в подальшому могли бути використані для виявлення ідентичності ракушняку з встановленим ракушняком на дорозі в місці скоєння кримінального правопорушення, а також встановлення автомобіля, який знаходився біля споруди. Таким чином суд вважає, що вказаний протокол огляду місця події не доводить та не спростовує вини ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень.

Протоколом огляду місця події від 01.02.2016 року (т. 3, а.п. 19-26) фактично було оглянуто автомобіль «Хонда», яким користувався потерпілий під час скоєння відносно нього кримінального правопорушення, та зафіксовані пошкодження на автомобілі.

Протоколом огляду місця події від 01.02.2016 року (т. 3, а.п. 31-39), оглянуто місце фактичного скоєння кримінального правопорушення. Згідно з протоколом на вказаному місці встановлено фрагменти ракушняку та білої цегли. Також біля мосту встановлено сліди протектору автомобіля. Вказані предмети були вилучені до Павлоградського ВП (мовою оригіналу). Відповідно до фототаблиці до зазначеного протоколу огляду зафіксоване місце виявлення гільз, при цьому в самому протоколі про це взагалі нічого не зазначено, фотографій самих гільз та патронів на «місці їх виявлення» фототаблиця не містить.

В той же час суду в якості доказу стороною обвинувачення надано протокол огляду місця події від 01.02.2016 року (т. 3, а.п. 27-30), відповідно до якого фактично оглянуто предмети, добровільно видані ОСОБА_2 . При цьому вказані предмети оглянуті в приміщенні олійниці. Вказаними предметами є 2 гільзи та 1 патрон. При цьому в протоколі зазначено, що вказані предмети вилучені до Павлоградського ВП (мова оригіналу). Як вбачається з самого протоколу та фототаблиці до нього, вказані предмети не були належним чином упаковані та опечатані.

Таким чином суд вважає, що протокол огляду місця події в частині виявлення гільз та патрону не відповідає дійсності та в цій частині є недопустимим доказом. В іншій частині вказаний протокол огляду відповідає вимогам ст. 237 КПК України та є належним та допустимим доказом у даному кримінальному провадженні.

Протокол огляду предметів від 01.02.2016 року (т. 3, а.п. 57-58), яким оглянуто дублянку, яка належить потерпілому ОСОБА_2 та в яку він був одягнений під час скоєння проти нього кримінального правопорушення, суд вважає належним та допустимим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Протоколом огляду місця події від 04.02.2016 року (т. 3, а.п. 130-136) також фактично оглянуто автомобіль «Хонда», яким користувався потерпілий під час скоєння відносно нього кримінального правопорушення, та зафіксовані пошкодження на автомобілі.

Об`єктивна сторона складу злочину - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону злочину. Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони складу злочину вважаються: суспільно небезпечне діяння, його наслідки (загроза їх настання). Ці ознаки визначені в законі або випливають з його змісту і мають бути встановлені при кваліфікації злочину. Складається із самого діяння (обов`язкова ознака) та факультативних ознак - наслідки, причинний зв`язок, обстановка, місце, час, спосіб, знаряддя і засоби вчинення злочину.

Стороною обвинувачення суду в якості доказу обвинувачення ОСОБА_1 було надано протокол обшуку від 13.02.2016 року (т. 4, а.п. 125-130), відповідно до якого було проведено обшук домоволодіння та прилеглих господарських споруд за місцем мешкання свідка ОСОБА_3 . При цьому, під час проведення обшуку проводився відеозапис зазначеної слідчої дії. Судом під час розгляду кримінального провадження досліджувався відеозапис до протоколу обшуку.

Під час перегляду відеозапису було встановлено, що в даній процесуальній дії приймали участь, щонайменше: слідчий, ОСОБА_3 , його дружина, спеціаліст, який здійснював відеозапис, прокурор, двоє понятих, особи, які іншими учасниками слідчої дії зазначалися як працівники поліції. Всього приймали участь, щонайменше, 9 осіб. Досліджуючи протокол обшуку від 13.02.2016 року, судом встановлено, що зазначена процесуальна дія проводилася слідчим, за участі спеціаліста, двох понятих, прокурора (згідно протоколу - 5 осіб). При цьому в зазначеному протоколі наявні підписи двох понятих та слідчого. Також наявні підписи в графах «Особа, яка обшукувалася» та «Особа, в приміщенні якої проводився обшук». Однак чиї підписи наявні в цих графах - не зазначено.

Також слід зазначити, що відповідно до протоколу обшуку, обшук проводився в період часу з 08.04 години по 09.40 годину, тобто обшук тривав 1 годину 36 хвилин. Відеозапис обшуку триває 1 година 47 хвилин 52 секунд.

Також стороною обвинувачення суду надано в якості доказу протокол обшуку від 13.02.2016 року (т. 4, а.п. 132-137), відповідно до якого було проведено обшук автомобіля, який належить ОСОБА_3 . Відеозапис вказаної слідчої дії судом також досліджувався під час судового розгляду.

Як і під час проведення обшуку в домоволодінні ОСОБА_3 , відповідно до відеозапису, в ньому приймали участь, щонайменше, 8 осіб: слідчий, ОСОБА_3 , його дружина, спеціаліст, який здійснював відеозапис, двоє понятих, особи, які іншими учасниками слідчої дії зазначалися як працівники поліції. Відповідно до протоколу обшуку, в цій слідчій дії приймали участь 4 особи: слідчий, 2 понятих, спеціаліст. Також наявні підписи в графах «Особа, яка обшукувалася» та «Особа, в приміщенні якої проводився обшук». Однак чиї підписи наявні в цих графах - не зазначено.

Також слід зазначити, що відповідно до протоколу обшуку, обшук проводився в період часу з 09.50 години по 14.40 годину, тобто обшук тривав 4 години 50 хвилин. Відеозапис обшуку триває 17 хвилин 49 секунд.

Судом також були досліджені ухвали слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.02.2016 року (т. 4, а.п. 124, 131). Відповідно до цих ухвал слідчим суддею були надані дозволи на проведення обшуків: у домоволодінні та прилеглих господарських спорудах - з метою відшукання знаряддя скоєння злочину - мисливської рушниці, боєприпасів до неї; в автомобілі - з метою відшукання знаряддя скоєння злочину - мисливської рушниці, боєприпасів до неї, а також залишків силікатної цегли та ракушняка.

Також суд звернув увагу на те, що під час проведення обшуків були вилучені певні предмети, в тому числі ті, які зазначені в ухвалах слідчого судді. Однак, під час перегляду відеозапису обшуку та вивчення протоколів обшуків не було встановлено, яким чином речі були вилучені та оформлені як тимчасово вилучені.

Касаційний кримінальний суд у справі № 591/4742/16-к не визнав протокол обшуку допустимим доказом, оскільки в ньому не були зазначені оперативні працівники, що брали участь у проведенні обшуку.

Суд зазначив, що відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист.

Згідно з ч. 3 ст. 104 КПК України, вступна частина протоколу повинна містити відомості, зокрема, про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання), описова частина протоколу повинна містити відомості про послідовність дій.

Частина 5 ст. 105 КПК України передбачає, що додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також посвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Проте, як вбачається із судових рішень та матеріалів кримінального провадження, незважаючи на те, що при проведенні обшуку брали участь кілька оперативних працівників, передбачені законом відомості про них відсутні, в протоколі наявні відомості лише про місце вилучення предметів та не містяться відомості про послідовність всіх дій під час проведення обшуку, а також взагалі відсутні будь-які відомості щодо упакування вилучених предметів.

Як вбачається з наведеного аналізу двох слідчих дій, порушення, допущені під час проведення обшуків від 13.02.2016 року, є суттєвими та такими, що призводять до порушення прав, в тому числі, обвинуваченого. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про недопустимість фактичних даних, що містяться в протоколах обшуку від 13 лютого 2016 року, оскільки вони були отримані з порушенням вимог ч. 3 ст. 104 та ч. 7 ст. 223 КПК України.

Стороною обвинувачення суду також надано доказ - протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_3 від 15.02.2016 року (т. 7, а.п. 2-8). Відповідно до вказаного протоколу, він проводився за участю свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . В подальшому в протоколі зазначено, що слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей «свідка ОСОБА_3 ». Протокол слідчого експерименту починається з місця скоєння кримінального правопорушення, а саме на автомобільному мосту, розташованому між с. Нова Дача та с. Богданівка Павлоградського району. Протокол слідчого експерименту взагалі не містить відомостей про те, яким чином учасники слідчого експерименту опинилися на вказаному місці, хто їм надав інформацію про те, що це саме той міст, на якому було скоєне кримінальне правопорушення, та чому в слідчому експерименті приймають участь відразу два свідки.

Згідно відеозапису вказаної слідчої дії, слідчий експеримент починається з місця, яке слідчим визначено як місце скоєння злочину. Свідок ОСОБА_3 розповідає про обставини, за яких він привіз на своєму автомобілі ОСОБА_1 до місця, де знаходяться всі учасники слідчого експерименту, з якого місця він його забирав через певний час. При цьому в певний момент слідчого експерименту особа, яка знаходиться разом з учасниками слідчого експерименту та називає себе також свідком у даному кримінальному провадженні, починає розповідати свою версію подій злочину. На запитання слідчого особа називає себе свідком ОСОБА_4 . Також з відеозапису слідчого експерименту видно, що свої анкетні данні в голос озвучує тільки свідок ОСОБА_3 . Щодо свідка ОСОБА_4 , про його участь на початку слідчого експерименту не повідомляється, права та обов`язки йому не роз`яснюються, про кримінальну відповідальність він не попереджався.

Також, незважаючи на те, що в протоколі слідчого експерименту наявне посилання про роз`яснення понятим їх прав та обов`язків, така інформація у відеозаписі слідчого експерименту відсутня.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19), приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які було отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів, згідно зі ст. 95 КПК України. При цьому показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.

У цьому провадженні зазначену слідчу (розшукову) дію було проведено 19 листопада 2016 року з метою перевірки й уточнення відомостей про подію, що сталася в присутності свідка. Свідку було роз`яснено його права та обов`язки, його попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за відмову від дачі показань та за дачу завідомо неправдивих показань.

У слідчому експерименті брали участь статист і два понятих, яким, відповідно до вимог статей 11, 13, 15 та 223 КПК України, було роз`яснено їхні права та обов`язки. Фіксування процесуальної дії здійснювалося за допомогою фотоапарата, про що зазначено у протоколі слідчого експерименту, до протоколу долучені фотографії. Протокол слідчого експерименту підписали учасники процесуальної дії та поняті, зазначивши про відсутність зауважень і доповнень.

Також ВС зазначив, що матеріали кримінального провадження містять достатні підстави для висновку про те, що протокол слідчого експерименту відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 105 КПК України, а саму слідчу дію проведено за правилами та в порядку, передбаченими ст. 240 цього Кодексу, з дотриманням встановленої кримінальним процесуальним законом процедури проведення слідчого експерименту за участю свідка та процесуальних гарантій, що виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від свідка у ході слідчого експерименту.

Доказ, отриманий у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, відповідно до ст. 86 КПК України є допустимим. У той же час у матеріалах провадження відсутні підстави, визначені ст. 87 цього Кодексу, для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом.

Аналізуючи вказану постанову Верховного Суду та наведений слідчий експеримент у даному кримінальному провадженні, а також відеозапис цього слідчого експерименту, суд приходить до висновків про те, що під час проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_3 були порушені вимоги статті 104 КПК України, саму слідчу дію проведено без дотримання правил та порядку, передбачених ст. 240 цього Кодексу, без дотриманням встановленої кримінальним процесуальним законом процедури проведення слідчого експерименту за участю свідка та процесуальних гарантій. Все це викликає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від свідка у ході слідчого експерименту.

Тому суд вважає, що вказаний доказ є недопустимим у даному кримінальному провадженні.

Як вже зазначалося, протокол огляду місця події від 01.02.2016 року (т. 3, а.п. 31-39) визнаний судом недопустимим доказом в частині встановлення наявності на місці події гільз та патрону. Крім того, стороною обвинувачення суду не було надано постанову про визнання зазначених предметів речовими доказами (клопотання прокурора т. 10, а.п. 91-92).

Стороною обвинувачення наданий суду доказ у виді висновку експерта № 35/07-106 від 08.02.2016 року (т. 3, а.п. 173-176) щодо оглянутих відповідно до протоколу огляду місця події 01.02.2016 року (т. 3, а.п. 27-30) предметів. Також стороною обвинувачення надано суду в якості доказу висновок експерта № 08/3.2-91 від 29.03.2016 року (т. 7, а.п. 53-57) щодо оглянутих відповідно до протоколу огляду місця події 01.02.2016 року (т. 3, а.п. 27-30) предметів. Суд вважає за необхідність застосувати доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульовану ЄСПЛ у рішеннях у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж. Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.

Таким чином суд вважає, що висновку експерта № 35/07-106 від 08.02.2016 року (т. 3, а.п. 173-176) є неналежним доказом.

Судом було досліджено наданий стороною обвинувачення доказ, а саме висновок експерта № 7/4.2-166 від 01.03.2016 року (т.5, а.п. 58-69). Оскільки судом визнано неналежним доказом протокол обшуку від 13.02.2016 року (т. 4, а.п. 132-137), суд вважає за необхідність застосувати доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульовану ЄСПЛ у рішеннях у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

Судом також було досліджено наданий стороною обвинувачення доказ, а саме висновок експерта № 7/3.1-145 від 22.02.2016 року (т.5, а.п. 71-74). Оскільки судом визнано неналежним доказом протокол обшуку від 13.02.2016 року (т. 4, а.п. 125-130), суд вважає за необхідність застосувати доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульовану ЄСПЛ у рішеннях у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

Судом також було досліджено наданий стороною обвинувачення доказ, а саме висновок експерта № 1/5.1/355 від 13.05.2016 року (т.7, а.п. 88-92). Оскільки судом визнано неналежним доказом протокол обшуку від 13.02.2016 року (т. 4, а.п. 125-130), суд вважає за необхідність застосувати доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульовану ЄСПЛ у рішеннях у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж. Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.

Таким чином суд вважає, що висновок експерта № 7/4.2-166 від 01.03.2016 року (т.5, а.п. 58-69) та висновок експерта № 7/3.1-145 від 22.02.2016 року (т.5, а.п. 71-74) є неналежними доказами у даному кримінальному провадженні.

Судом під час судового розгляду було досліджено надані стороною обвинувачення докази, а саме протоколи зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (т. 6, а.п. 65-66) та протоколи НСРД (т. 6, а.п. 67-70; т. 7, а.п. 60-64). Відповідно до клопотання прокурора (т. 10, а.п. 91-92) в якості доказів зі сторони обвинувачення не надавалися ухвали суду про надання дозволу на проведення цих негласних слідчих (розшукових) дій. Тому суд позбавлений можливості перевірити законність проведення зазначених слідчих дій, в зв`язку з чим суд вважає, що вказані докази є недопустимими у даному кримінальному провадженні.

Крім того судом були досліджені й показання обвинуваченого ОСОБА_1 , який в судовому засіданні показав, що він проживав в м. Тернівка. 31.01.2016 року він зателефонував ОСОБА_3 зі свого номера телефону приблизно о 22.00-23.00 годині, щоб той звозив його до м. Павлоград. ОСОБА_3 приїхав та забрав його. Це було потрібно, щоб забрати інструмент у колеги. Вдома у колеги горіло світло, але ніхто не відкривав. ОСОБА_3 запропонував почекати у нього. Через деякий час вони знову приїхали до колеги, але знову ніхто не відчинив. ОСОБА_3 відвіз його додому. 13.02.2016 року він, дружина та син були в тещі, йому зателефонували з поліції та попросили відкрити двері. Він сказав, що він не вдома, він швидко зібрався та вони з дружиною та сином приїхали додому. Там були зрізані двері, та був переляканий старший син. Провели обшук, шукали бойові припаси та зброю, однак не знайшли. Поліція після цього поїхала. Він після цього поїхав до Криму, потім повернувся. До Криму виїхав ввечері 13.02.2016 року. 09.03.2016 року повернувся, поїздка була запланована. Через 2 тижні зі старшим сином поїхав до м. Павлоград. Коли їхали в маршрутці, його заарештували. З ОСОБА_3 вони знайомі з 15-16 років, він ловив рибу, а у ОСОБА_3 був автомобіль, поганих стосунків ніколи не було. Вважає, що ОСОБА_3 примусила поліція оговорити його. Потерпілого вперше побачив у суді. ОСОБА_5 знає з дитинства. Про конфлікт ОСОБА_5 з ОСОБА_2 йому невідомо, про крадіжку у ОСОБА_2 нічого не знає. Про це ні з ким не розмовляв. ОСОБА_5 йому про зарплату у ОСОБА_8 ніколи не розповідав. З м. Тернівка вони виїхали після 00.00 години, його телефон був з ним поряд. За адресою: АДРЕСА_5 жив його приятель ОСОБА_16 , прізвища не знає. ОСОБА_3 живе в селищі на виїзді з с. Нові Дачі. У ОСОБА_3 були 30-40 хвилин, після цього знову поїхали до ОСОБА_16 . Додому він приїхав приблизно о 02.30 годині. Нічого до автомобіля ОСОБА_3 він не клав, після цього з ним вони не спілкувалися. До ОСОБА_16 поїхав вночі, оскільки той не відповідав, його не було вдома, а тому подумав, що вночі він буде вдома. Зброї ніякої не мав, напад на потерпілого не здійснював. У травні 2015 року з потерпілим не розмовляв. 30 січня - день народження його сина, тому він запам`ятав цей день. Адреса його місця проживання: АДРЕСА_6 . Після приїзду о 02.30 годині 01.02.2016 року він ліг спати, вранці відвів дітей до школи. З ОСОБА_3 зустрічалися не часто: на риболовлю або за його проханням за гроші. В селі ОСОБА_17 він був проїздом до с. Мар`ївка, де живуть його батьки. Їздив майже кожний тиждень. Автобусом їздив через с. Нові Дачі, олійниця в стороні від дороги - далеко. З ОСОБА_5 спілкуються не часто, можуть разом посидіти. Чи було його притягнуто за крадіжку зерна до кримінальної відповідальності, не знає. З цього приводу в поліції його не допитували. Свій автомобіль він продав приблизно в 2014 році. Він під час досудового розслідування давав аналогічні показання. Під час обшуку казали, що проводять його з приводу замаху. З м. Дніпро ходила маршрутка, вартість проїзду було приблизно 22 грн. З мішком до автомобіля він не сідав, не просив ОСОБА_3 забрати патрони. Про те, що його оговорює ОСОБА_3 , йому стало відомо коли його заарештували. Після того з ОСОБА_3 вони не спілкувалися. Вважає, що бачили автомобіль ОСОБА_3 в тому місці, а тому ОСОБА_3 говорить на нього, щоб не бути підозрюваним. При наданні аналогічних показань під час досудового розслідування, був присутнім адвокат Галіцин. При проведенні обшуку - адвокат Сліпець. ОСОБА_3 просив не багато за свої послуги.

Обвинувачений ОСОБА_1 суду також показав, що такі показання він давав під час всього досудового розслідування. Давав такі показання навіть в присутності свого адвоката. Однак йому невідомо чому ці показання відсутні в матеріалах досудового розслідування.

Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_1 , показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , надані ними під час судового розгляду, суд дійшов до висновків про те, що ці показання фактично один одному не суперечать, в своїй сукупності доповнюють один одного, та не підтверджують винуватість ОСОБА_1 у скоєнні ним кримінальних правопорушень.

Однак суд не залишив поза увагою й показання свідка ОСОБА_3 , які ним давалися під час досудового розслідування як під час його допиту слідчим суддею, так і під час проведення слідчого експерименту за його участю.

Так під час допиту ОСОБА_3 в якості свідка слідчим суддею, останній показав, що забрав ОСОБА_1 з дому приблизно о першій годині, довіз його в район с. Богданівка та висадив. Після цього він забрав його з дороги приблизно о 08.00 годині та привіз в м. Тернівка приблизно о 09.00 годині. При цьому ОСОБА_3 також показав, що після того, як висадив ОСОБА_1 , він поїхав до свого знайомого, з яким спілкувався приблизно 40 хвилин. Також ОСОБА_3 показав, що сідав ОСОБА_1 до його автомобіля з мішком, в якому була роба. А коли він підібрав ОСОБА_1 на дорозі, у останнього був мішок та чохол від рушниці. Про те, яким чином у ОСОБА_1 міг опинитися чохол від рушниці, свідок ОСОБА_3 під час допиту не пояснив.

Щодо показань свідка ОСОБА_3 під час проведення слідчого експерименту, слід зауважити, що ця процесуальна дія хоча й проводилася з метою перевірки і уточнення відомостей «свідка ОСОБА_3 », однак в ході проведення вказаної слідчої дії були допущені такі суттєві порушення норм процесуального законодавства, що судом вказаний доказ було визнано недопустимим доказом у даному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження іншим складом суду свідком ОСОБА_3 надавалися показання, в яких останній детально розповідав про дії ОСОБА_1 в день зазначених в обвинувальному акті подій. Однак ці показання безпосередньо судом не сприймалися, сторони кримінального провадження під час даного судового розгляду клопотання про дослідження показань свідка ОСОБА_3 у цьому судовому засіданні не заявляли. А тому під час цього судового розгляду ці показання не досліджувалися.

Таким чином суд вважає, що досліджені під час судового розгляду показання ОСОБА_3 в якості свідка слідчим суддею ніякими іншими доказами у цьому кримінальному провадженні не підтверджуються, містять в собі суперечності, та не доводять винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.

Підводячи підсумок наведеного аналізу об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , суд приходить до висновків, що суспільно небезпечне діяння (посягання на життя іншої особи) у даному кримінальному провадженні дійсно мало місце. Однак під час судового розгляду не встановлено поза розумні сумніви, що вказане кримінальне правопорушення було вчинено саме ОСОБА_1

ККС ВС у своєму рішенні від 23 червня 2020 року, справа №159/3738/16-к, надав чітке визначення та формулювання такому важливому поняттю як «розумний сумнів».

Так в рішенні зазначено, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Другою обов`язковою ознакою об`єктивної сторони зазначеного злочину є суспільно небезпечні наслідки. Навіть попре визнання судом частини доказів недопустимими, не викликають сумніви щодо тих наслідків, які настали в результаті скоєння кримінального правопорушення, яке було предметом розгляду у даному кримінальному провадженні.

Розглядаючи третю обов`язкову ознаку об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме: причинний зв`язок між діянням і наслідками, суд вважає, що такої ознаки щодо ОСОБА_1 не встановлено, оскільки судом встановлена відсутність відносно останнього першої обов`язкової ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи № 234/15877/16-к.

Так, за змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.

На сторону обвинувачення покладається обов`язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов`язок доказування належності та допустимості поданих доказів.

При вирішенні питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК України, що передбачають: ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Вказане також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 року. У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази. При оцінці доказів суд має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Таким чином суд вважає, що під час судового розгляду відносно ОСОБА_1 встановлено не доведеним, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, вчинено ОСОБА_1 .

Суд також проаналізував допустимі у даному кримінальному провадженні докази щодо обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України. Так, відповідно до обвинувального акта, 01.02.2016 року о 06.20 годині ОСОБА_1 , будучи обізнаним про те, що першого числа кожного місяця ОСОБА_2 , який є директором ТОВ «Самойл-агро», возить грошові кошти для виплати заробітної плати працівникам його підприємства на своєму автомобілі марки «Хонда Акорд», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з м. Дніпропетровська до с. Нова Дача Павлоградського району Дніпропетровської області та проїжджає по автомобільному мосту, розташованому між с. Богданівка та с. Нова Дача Павлоградського району Дніпропетровської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою скоєння розбійного нападу на ОСОБА_2 та протиправного вилучення чужого майна, а саме грошових коштів в сумі 60.000 грн, які знаходились у його автомобілі марки «Хонда Акорд», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибув на автомобілі марки «Део Сенс», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 в район автомобільного мосту між с. Нова Дача та с. Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області, заздалегідь взявши з собою невстановлену слідством мисливську рушницю.

Доказом скоєння ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення, за версією сторони обвинувачення, є те, що ОСОБА_1 знав про те, що кожного 1 числа місяця потерпілий ОСОБА_2 возив заробітну плату працівників підприємства, оскільки про це йому повідомив його товариш ОСОБА_5 , який працював на підприємстві. Також таку інформацію ОСОБА_1 міг отримати від своїх знайомих, які працювали на підприємстві, здійснювали на ньому крадіжку соняшника, за що були засуджені, а потім збували його ОСОБА_1 .

Однак під час судового розгляду стороною обвинувачення не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження такого обвинувачення. Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 не підтвердив та не спростував факт надання такої інформації ОСОБА_1 . Він лише зазначив, що ОСОБА_1 ніколи в нього таку інформацію не запитував, але показав, що міг сам про таке розповісти ОСОБА_1 .

Крім того, як судом було вище зазначено, стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_1 знаходився на місці злочину та вчиняв будь-які дії щодо потерпілого.

Стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК України, передбачається: ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

За таких обставин суд вважає не доведеним, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 187 КК України, вчинено ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 повинний бути виправданий.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373 КПК України, суд присяжних, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, та виправдати у зв`язку з не доведеністю, що кримінальні правопорушення вчинені ОСОБА_1 .

Речовий доказ у вигляді дублянки, переданої на зберігання потерпілому ОСОБА_2 , - залишити потерпілому (т. 5, а.п. 27).

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Головуюча суддя І.П. Крохмалюк

Суддя Д.І. Городецький

Присяжні Н.А. Ремезок

І.В. Сіденко

І.В. Кардаш