Рішення № 97958852, 08.06.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2028/21

№ 2-а/183/63/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

з секретарем судового засідання Березою І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

30 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 21 березня 2021 року старшим інспектором сектору реагування патрульної поліції Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Тімченком Ю.А. винесена постанова серії БАБ № 107727 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 510,00 грн.

Адміністративне правопорушення виразилось у тому, що 21 березня 2021 року о 07.00 год., рухався в м. Перещепине по вул. Шевченко-вул. Мотуза, він, керуючи транспортним засобом Volkswagen LT 35, д/н НОМЕР_1 , переднє вітрове скло якого має тріщину в зоні роботи склоочисників, чим порушив вимоги п. 31.1 ПДР України та п. 6.8.5 ДСТУ-3649/2010, а також після зупинки працівниками поліції не увімкнув аварійну сигналізацію, чим порушив вимоги п. 9.9 «б» ПДР.

З даною постановою старшого інспектора позивач не погоджується в повному обсязі, оскільки вона необґрунтована, недоведена, а інкримінуєме йому правопорушення не підтверджується жодним доказом. Зазначив, що він дійсно рухався в зазначений час в зазначеному місці наданому автомобілі, дотримуючись всіх правил дорожнього руху, його зупинили працівники патрульної поліції, зокрема старший інспектор ОСОБА_2 , який повідомив його про те, що на передньому вітровому склі автомобіля наявна тріщина в зоні склоочисників, що є порушенням вимог п. 31.1 ПДР України та п. 6.8.5 ДСТУ-3649/2010, на що позивач ОСОБА_1 відповів, що ніяких вимог ПДР України він не порушував та просив надати йому будь-які докази на підтвердження його винуватості у вчиненні ним адміністративного правопорушення. Позивач вважає, що відповідач не мав право зупиняти транспортний засіб, яким він керував без порушенням ним Правил дорожнього руху. Крім того, посилається на те, що положення діючих Правил дорожнього руху не забороняють керувати транспортним засобом при наявності тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників, оскільки в пункті 31.1 ПДР відсутнє посилання на ДСТУ-3649/2010, що в свою чергу, виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Також зазначає, що йому інкримінується ч. 2 ст. ст. 122 КУпАП за те, що під час зупинки поліцейськими він не увімкнув аварійної світлової сигналізації. Однак, з таким формулюванням фабули правопорушення він не погоджується, оскільки відповідальність передбачена за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, даною нормою права не передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу. Вважає, що має місце неправильна кваліфікація адміністративного правопорушення поліцейським за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Проте, старший інспектор сектору реагування патрульної поліції не врахував даних обставин та виніс постанову.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 просив суд скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, а провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП, – закрити.

Ухвалою суду від 02 квітня 2021 року відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відповідності до статті 262 КАС України, 1. Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. 2. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. 3. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного провадження не проводиться. 4. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. 5. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. 6. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. 7. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. 8. При розгляді справи за правилами спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Не погоджуючись із пред`явленим позовом, представник відповідача Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надав до суду відзив, в обґрунтування якого посилався на правомірність та законність ухваленої постанови старшим інспектором сектору реагування патрульної поліції Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Тімченком Ю.А. про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, оскільки на час її винесення на вітровому склі транспортного засобу ОСОБА_1 була тріщина в зоні роботи склоочисників, чим останнім порушені вимоги п. 31.1 ПДР України та п. 6.8.5 ДСТУ-3649/2010, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП, а також п. 9.9 «б» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, при цьому, жодним чином не було порушено прав позивача. крім того, наголошував на тому, що належним відповідачем є саме старший інспектор сектору реагування патрульної поліції Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Тімченко Ю.А., а не Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та перевіривши достатність наявних у справі доказів для їх встановлення, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 21 березня 2021 року старшим інспектором сектору реагування патрульної поліції Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Тімченком Ю.А. винесена постанова серії БАБ № 107727 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до змісту постанови, 21 березня 2021 року о 07.00 год., ОСОБА_1 рухався в м. Перещепине по вул. Шевченко - вул. Мотуза, керуючи транспортним засобом VolkswagenLT 35, д/н НОМЕР_1 , переднє вітрове скло якого має тріщину в зоні роботи склоочисників, чим порушив вимоги п. 31.1 ПДР України та п. 6.8.5 ДСТУ-3649/2010, а також після зупинки працівниками поліції не увімкнув аварійну сигналізацію, чим порушив вимоги п. 9.9 «б» ПДР.

Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом позову, позивач визнає, що при оформленні оскаржуваної постанови він не вносив письмові заперечення до постанови і не надавав такі заперечення на окремому аркуші.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП).

Відповідно до частини першої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, визначені ст.ст. 121, 122 КУпАП.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими.

Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Згідно п. 2.4 Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п. 2.3 а) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу.

Відповідно до п. 31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Згідно п. 31.4 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, п. 31.4.7 Інші елементи конструкції: якщо встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість, (п.п. 31.4.7 в) ПДР).

Пункт 5.1. ДСТУ 3649/2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» (далі - ДСТУ 3649/2010) передбачає, що технічний стан колісних транспортних засобів повинен відповідати вимогам законодавства, чинних нормативних документів щодо безпеки дорожнього руху й охорони навколишнього середовища.

Згідно п. 6.8.5 ДСТУ 3649/2010 на вітровому склі колісного транспортного засобу не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У своєму позові ОСОБА_1 вказує на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частин 2-5 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі регулює Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015.

Відповідно до положень розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, частиною другою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, розглядаючи дану справу, старший інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Однак, позивач заперечує факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як передбачено ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Крім того, згідно зі ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В свою чергу, згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владнихповноважень щододоказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 72 КАС України визначено поняття доказів, якими у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Згідно з вимогами ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Разом з тим, наявність тріщини на вітровому склі позивачем, як встановлено з позову, не заперечується, однак зазначений пункт Правил дорожнього руху України (п.31.1) не містить заборони щодо експлуатації транспортних засобів з тріщинами на вітровому склі в зоні роботи склоочисників, оскільки в п. 31.1 ПДР відсутнє посилання на ДСТУ-3649/2010.

Зокрема, за керування транспортним засобом з тріщиною на вітровому склі в зоні роботи склоочисників не передбачено відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП.

Отже, притягнення позивача до адміністративної відповідальності з цих підстав не ґрунтується на законі.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що оскаржувану постанову винесено також за порушення позивачем п. 9.9 «б» ПДР України, яке полягало у тому, що після зупинки на вимогу поліцейського позивач не увімкнув аварійну світлову сигналізацію.

Згідно з п. 9.9 «б» ПДР України, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

При цьому п. 8.9 ПДР України передбачено, що вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки; увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу; гучномовного пристрою; спеціального табло, на якому зазначається вимога про зупинку транспортного засобу.

Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.

Диспозиція ч. 2 ст. 122 КУпАП, передбачає адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Аналіз наведених норм встановлює, що в одному випадку увімкнення аварійної сигналізації виникає за передбачених та визначених умов, а у іншому - встановлений обов`язок подання попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, при чому за невиконання останніх вимог прямо передбачена відповідальність, встановлена ч. ст.122 КУпАП.

Посилання позивача на те, що він не порушував правил дорожнього руху, був безпідставно зупинений поліцейськими, не спростовують висновку про те, що він зобов`язаний був увімкнути аварійну сигналізацію після зупинки його транспортного засобу поліцейськими незалежно від того, порушував він ПДР України, чи ні.

Таким чином, навіть якщо позивач порушив вимоги п. 9.9 «б» ПДР України, але, такі його діяння не мають бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 122 КУпАП і у його діях за цим епізодом відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Тобто диспозицією ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність не за будь - яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме: за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку і лише тоді таке порушення набуває ознак протиправності і суспільної шкідливості. Цією нормою права не передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу. При цьому зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку.

Водночас, суд зазначає, що порушення приписів п.9.9 «б» ПДР, які зобов`язують водія увімкнути аварійну світлову сигналізацію у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар, становить собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП, а саме: інше порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 КУпАП.

Розгляд справи повинен був проводитися з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, згідно якої, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Таким чином, суд прийшов до висновку про порушення старшим інспектором сектору реагування патрульної поліції Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітаном поліції Тімченком Ю.А. норм процесуального права при розгляді даної адміністративної справи та винесенні оскаржуваної постанови.

Разом з тим, оскаржувана постанова не може оцінюватися судом, як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 72 КАС України.

В постанові інспектора про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відсутні будь-які докази на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, крім того, постанова не містить й порядку та строку її оскарження.

Отже, за відсутності належних доказів вчинення позивачем правопорушення, суд дійшов висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Однак, в матеріалах справи відсутній будь-який належний та допустимий доказ, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, що свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним постанови.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 357/10134/17, провадження № К/9901/32368/18).

Інших доказів суб`єктом владних повноважень на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення суду не надано.

За таких обставин, всупереч положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідач не навів належних доказів на підтвердження правомірності рішення інспектора поліції при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення останнім адміністративного правопорушення та не виконав обов`язок щодо доведення обґрунтованості притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП є недоведеним.

Така правова позиція висловлене в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а.

За наведених вище обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова у справі про адміністративні правопорушення була ухвалена інспектором поліції без врахуванням принципу правомірної адміністративної поведінки, тобто без урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення, характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Згідно із ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Так, приписами п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП передбачено, що в разі оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності орган (посадова особа) при перевірці законності та обґрунтованості винесеної постанови може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У зв`язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду із дотриманням строку, встановленого КУпАП та КАС України, позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню, постанова серії БАБ № 107727 у справі про адміністративне правопорушення від 21 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Щодо доводів відповідача про те, що Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області не є належним відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі про адміністративні правопорушення, зокрема, визначені ст.ст. 121, 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Тобто, при винесенні оскаржуваної постанови про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності інспектор поліції діяв від імені відповідного органу Національної поліції, а тому не є належним відповідачем у справі.

На ту обставину, що інспектор поліції не може виступати самостійним відповідачем у справі, оскільки належним відповідачем є саме державний орган, на який покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, звернув увагу Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16-а.

Таким чином, належним відповідачем у даній справі є Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем усправі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати в розмірі 454,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 77, 79, 120, 139, 241-246, 250-251, 257-263, 268-271, 286, 297 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, – задовольнити.

Постанову старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Тімченка Юрія Анатолійовича серії БАБ № 107727 від 21 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП, – скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 122КУпАП, – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 40108866, адреса місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20-а) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири грн. 00 коп.).

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 40108866, адреса місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20-а.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 08 червня 2021 року.

Суддя Д. І. Городецький