Рішення № 97957311, 30.06.2021, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2732/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артема Анатолійовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд та просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №14730 від 08.12.2017р., вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А.

Свої вимоги мотивує наступним.

15.11.2007р. між ним та банком укладено кредитний договір, за яким йому було надано кредит на суму 19940 доларів США на строк до 13.11.2021р.

В забезпечення виконання зобов`язань між його дружиною ОСОБА_2 та банком укладено договір іпотеки, відповідно до якого банку в іпотеку передано житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Сокальського районного суду від 18.12.2009р. задоволено позов банку про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після скасування даного рішення банком мотивовано свої вимоги тим, що внаслідок погіршення платоспроможності позивача, станом на 29.12.2014р. в нього виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 26219,45 доларів США.

Рішенням суду від 14.11.2016р. звернуто стягнення на предмет іпотеки на погашення заборгованості за кредитом, в задоволенні вимоги про виселення відмовлено.

Надалі судом апеляційної інстанції вказане рішення скасовано та відмовлено в позові банку.

Касаційним судом скасовано вказані рішення та справу направлено до суду апеляційної інстанції, якою в задоволенні позову банку відмовлено.

Під час розгляду судами даного спору до ОСОБА_3 надійшла постанова державного виконавця від 27.09.2018р. про відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього на користь банку заборгованості за кредитним договором в сумі 52791,47 доларів США.

Вважає даний виконавчий напис таким, що підлягає скасуванню, оскільки заборгованість по кредитному договору не була безспірною, визначена невірно та є явно завищеною та в такий спосіб банк намагався стягнути з позивача зайві кошти, які становлять значну суму, окрім цього, поза межами строку позовної давності.

На час вчинення виконавчого напису судами вирішувався спір про звернення стягнення на предмет іпотеки та до моменту ухвалення кінцевого рішення 31.07.2019р. ОСОБА_3 не погоджувався з розміром заборгованості перед банком.

Сума заборгованості у виконавчому написі становить 52791,47 доларів США за період з 15.11.2007р. по 05.09.2017р., з яких: 18906,18 доларів США – заборгованість за тілом кредиту, 8946,69 доларів США – заборгованість по відсотках, 1733,52 доларів США – комісія, 20682,01 доларів США – пеня, 2513,42 доларів США – заборгованість по штрафах (відсоток від суми заборгованості), 9.65 доларів США – штраф (фіксована частина).

В той же час, в заяві про уточнення позовних вимог від 13.01.2015р. банком визначено суму заборгованості за кредитом станом на 29.12.2014р.: 18906,18 доларів США – заборгованість за тілом кредиту, 3818,30 доларів США – заборгованість по відсотках, 645,52 доларів США – комісія, 2849,45 доларів США – пеня.

В грудні 2015 року банк надіслав ОСОБА_3 вимогу про дострокове повернення кредиту, сума заборгованості за яким станом на 04.12.2015р. становила 17672,42 доларів США.

Також, звертає увагу, що банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в 2009 році, що є початком відліку позовної давності.

Таким чином, станом на день вчинення виконавчого напису, минуло понад три роки з моменту виникнення права вимоги на дострокове повернення кредиту.

Тому, після надіслання йому вимоги про дострокове повернення кредиту, банк не вправі був нараховувати відсотки за користування кредитом.

Також, зазначає, що банком його двічі притягнуто до цивільно-правової відповідальності, оскільки банком з нього стягнуто і пеню і штраф.

У зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_3 , ухвалою суду від 22.06.2021р. останнього замінено правонаступником ОСОБА_2 , яка приймала участь у справі як третя особа.

Ухвалою суду від 10.10.2019р. вжито заходи забезпечення позову у виді заборони вчиняти виконавчі дії і зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису, до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Представник позивачки – адвокат Бордюк М.Й. подав заяву про розгляд справи у його та позивачки відсутності, позов підтримав.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову, покликаючись на наступні обставини.

Позивачу було направлено вимогу про усунення порушень за договором.

Боржник може оскаржити лише правильність вимог, зазначених у виконавчому листі.

В свою чергу, зазначив, що позивач не оскаржує наявність заборгованості та її розмір, не надав жодного доказу підтвердження виконання зобов`язань за кредитним договором, не надав своїх розрахунків заборгованості та не спростував визначеного у виконавчому написі боргу.

Банком надано нотаріусу всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, а розбіжності в сумі боргу не є підставою визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Строки, визначені ст.88 Закону України «Про нотаріат» не є позовною давністю.

Крім того, на даний час кредитний договір не припинив свою дію та зобов`язання перед банком не виконано. Тому, банк наділений правом вимоги від боржника виконання обов`язків в будь-який час, поки договір є чиним.

Відповідач Приватний нотаріус Завалієв А.А. подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.11.2007р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №CGR0GA0000000055, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 17000 доларів США на придбання нерухомості та 2940 доларів США на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 3,00% від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту, з кінцевим терміном повернення до 13.11.2021р.

Також, 15.11.2007р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір, відповідно до якого остання, в забезпечення виконання зобов`язань позичальником за кредитним договором, надала банку в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно копії письмової вимоги на ім`я ОСОБА_3 від 07.12.2015р., боржнику запропоновано сплатити заборгованість за кредитним договором, яка станом на 04.12.2015р. складала 17672,42 доларів США, в до якої включено як безпосередньо кредит, так і платню за користування ним, згідно умов договору.

Також, повідомлено, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцяти днів з дня її отримання, банком буде звернуто стягнення на предмет іпотеки.

08.12.2017р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПриватБанк» невиплачених відповідно до кредитного договору від 15.11.2007р. та розрахунку заборгованості станом на 05.09.2017р., грошових коштів у сумі 52791,47 доларів США, що за курсом 25.90грн. (відповідно до розпорядження НБУ станом на 05.09.2017р.) становить 1367299,07грн., з врахуванням:

- заборгованість за тілом кредиту – 18906,18 доларів США;

- заборгованість за відсотками – 8946,69 доларів США;

- заборгованості з комісії в сумі 1733,52 доларів США;

- заборгованість з пені в розмірі 20682,01 доларів США;

- заборгованість по штрафах (фіксована частина) – 9,65 доларів США;

- заборгованість по штрафах (відсоток від суми заборгованості) – 2513,42 доларів США.

Вказана сума заборгованості визначена та стягнута за період з 15.11.2007р. по 05.09.2017р.

Постановою державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 27.09.2018р. відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого напису.

Постановою державного виконавця Головного відділу державної виконавчої служби міста Львів ГТУ юстиції у Львівській області виконавче провадження з виконання виконавчого напису від 08.12.2017р. передано Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

З рішення Сокальського районного суду Львівської області від 18.12.2009р., рішення Сокальського районного суду Львівської області від 14.11.2016р., постанови Апеляційного суду Львівської області від 17.04.2018р., постанови Львівського апеляційного суду від 31.07.2019р. встановлено, що банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки на погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 17867,87 доларів США. В ході розгляду даної справи судами, банком збільшено позовні вимоги та станом на 29.12.2014р. визначено заборгованість в сумі 26219,45 доларів США, яка складається з: 18906,18 доларів США – заборгованість за кредитом; 3818,30 доларів США – заборгованість за відсотками; 645,52 доларів США – заборгованість з комісії; 2849,45 доларів США – пеня. За наслідками перегляду рішень судів, апеляційною інстанцією відмовлено в задоволенні позову банку.

Звертаючись до суду з позовом позивач покликається на те, що виконавчий напис вчинено з порушеннями вимог чинного законодавства, зокрема зазначена банком заборгованість не є безспірною так як розмір боргу не відповідає дійсності, нотаріус не перевірив факт безспірності заборгованості, а також пропущено трирічний строк для вчинення виконавчого напису.

Щодо вказаних позивачем обставин, суд виходить з наступного.

Згідно положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», в редакції, що діяла станом на дату вчинення виконавчого напису 16.11.2017р., нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, з метою стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно пункту 3.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, в редакції станом на 08.12.2017р., нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно п.3.5. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України в редакції станом на 16.11.2017р., при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

Згідно пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999р. , в редакції, що діяла станом на дату вчинення виконавчого напису, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 . При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

З наведеного випиває, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Так, у виконавчому написі до суми заборгованості включено пеню в розмірі 20682,01 доларів США та штраф: фіксована частина в розмірі 9,65 доларів США, відсоток від суми заборгованості в розмірі 2513,42 доларів США.

Умовами кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником зобов`язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не менше 1 гривні

При порушенні позичальником будь-якого з грошових зобов`язань, передбачених даною кредитною угодою, у зв`язку з чим банк буде змушений звернутися до суду, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 250грн. та 5% від суми позову.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність за порушення зобов`язання за своєю природою виступає як покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків, як заходу цивільно-правової відповідальності, має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, з сукупного аналізу положень ст. 549 ЦК України вбачається, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності.

За правилом ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки штраф і пеня за соєю природою є одним видом відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, а саме, неналежне виконання умов кредитного договору в частині строків, свідчитиме про недотримання закріпленого в ст. 61 Конституції України принципу заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З матеріалів справи неможливо встановити, за порушення якого саме пункту кредитного договору позичальнику нараховано штраф в розмірі 2513,42 доларів США.

Крім того, в розрахунку банком позивачу нараховано штраф в розмірі 9,65 доларів США У виконавчому написі еквівалент даного штрафу відсутній. В той же час, згідно кредитного договору, даний штраф нараховується виключно в розмірі 250грн.

Суд також враховує, що штраф (фіксована та відсоткова частина) нараховуються у випадку звернення банку до суду. Банком не надано жодних доказів звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

З огляду на викладене, зазначені у виконавчому написі пеня в розмірі 20682,01 доларів США, та штраф в розмірі 9,65 доларів США і в розмірі 2513,42 доларів США, могли бути нараховані за одне і те ж порушення.

Таким чином, вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису на суму боргу, яка одночасно включає в себе ці два види цивільно-правової відповідальності не може свідчити про безспірність кінцевої суми боргу.

Також, як вбачається з виконавчого напису та поданого нотаріусу розрахунку заборгованості, пеня за невиконання умов кредитного договору нараховувалася банком в іноземній валюті.

Стаття 192 ЦК України закріпила, що законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93.

При цьому, дія даного Порядку не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України, що узгоджується зі змістом статей 192, 533 ЦК України, за якими сторони можуть визначити грошовий еквівалент свого зобов`язання в іноземній валюті, проте виконання зобов`язання повинно відбуватися в гривнях.

Чинним законодавством не передбачено нарахування і стягнення штрафних санкцій, нарахованих на суму заборгованості, в іноземній валюті.

Оскільки пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, а за змістом ст. 533 ЦК України зобов`язання, виражене в іноземній валюті, фактично повинно виконуватися в гривні, за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, саме на суму боргу в гривневому виразі підлягає нарахуванню пеня.

З огляду на зазначене, визначення боргу у виконавчому написі, в яких пеня, всупереч ст.533 ЦК України, нараховується на платежі в доларах США, також не можуть свідчити про безспірність боргу.

Крім того, під час розгляду судами цивільного позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заперечували проти вимог банку, що також свідчить про те, що визначена банком сума боргу не є безспірною.

Що стосується порушення нотаріусом строку вчинення виконавчого напису, то суд виходить з наступного.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно ст.257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

Як зазначено в пунктах 3.1, 3.4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Можливість поновлення нотаріусом строку на пред`явлення стягувачем грошової вимоги до боржника не передбачено ні Законом України «Про нотаріат», ні Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

З виконавчого напису встановлено, що заборгованості за кредитним договором ОСОБА_3 обрахована за період з 15.11.2007р. по 05.09.2017р. Тому, частина грошових вимог банку виходять за межі встановленого законом трирічного строку для вчинення виконавчого напису.

Таким чином, в оскаржуваному виконавчому написі складові суми заборгованості не узгоджуються між собою (як і в наданому банком розрахунку); пеня та штраф, в порушення вимог ст.533 ЦК України, нараховані в іноземній валюті; частина грошових вимог з якими банк звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, виходять за межі трирічного строку для вчинення виконавчого напису, що повністю спростовує покликання банку на безспірність вимог.

В той же час, суд дійшов висновку, що визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є достатнім для захисту прав позивача, а тому вимога про скасування такого задоволенню не підлягає.

Зазначене є підставою визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та задоволення позову, що не позбавляє АТ КБ «ПриватБанк» звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за вказаним договором кредиту.

Судові витрати, відповідно до ст.141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08.12.2017р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артемом Анатолійовичем та зареєстрований в реєстрі за №14730 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за договором від 05.09.2017р. в сумі 52791,47 доларів США за період з 15.121.2007р. по 05.09.2017р., що за курсом НБУ від 05.09.2017р. становить 1367299,07грн.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ:14360570, місцезнаходження: вул.Грушевського,1Д, м.Київ.

Відповідач: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, місцезнаходження: пр-т Миру,55, м.Чернігів.

Повне судове рішення складено 30.06.2021р.

Головуючий: М. Я. Адамович