Ухвала суду № 97954288, 24.06.2021, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/557/20

Провадження №2/155/148/21

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021року м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Адамчук Г.М.

при секретарі судового засідання Ревуцькій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Горохівського районного суду в м.Горохів Волинської області справу за позовом ОСОБА_1 до Горохівської міської ради Волинської області про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним рішення сесії Ватинської сільської ради від 02.03.2020 року №36/6 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» та зобов`язання вчинити певні дії, а саме надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельні ділянки орієнтовною площею: для ведення особистих підсобних господарств 0,31 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель 0,25 га.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак скерувала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Горохівської міської ради – Мудрак Ю.І. в судове засідання не з`явився, однак скерував до суду заяву в якій просив провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Своє клопотання мотивує тим, що позивач оспорює рішення сільської ради як управлінський акт, що прийнятий на виконання вимог ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» , реалізовуючи при цьому владну функцію, що є предметом оспорювання згідно положень КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши клопотання та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Оспорювання рішення органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень поглинається спором про речове, приватне право, яке могло належати особі як до звернення до органу місцевого самоврядування, так і виникнути в результаті реалізації рішення органу місцевого самоврядування, але захист якого відбувається у порядку цивільного судочинства (стаття 19 ЦПК України) у спосіб, характерний для приватноправових відносин.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, вказаний спір виник з приводу оскарження рішення про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на складання технічної документації проекту відведення землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в зв`язку з тим, що дану заяву не підтримали депутати Ватинської сільської ради, та позивачем ставиться вимога зобов`язати Ватинську сільську раду надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельні ділянки орієнтовною площею: для ведення особистих підсобних господарств 0,31 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель 0,25 га. При цьому позивач посилається на наявність рішення Ватинської сільської ради від 16.02.1994 року, яким свекру позивача передано у приватну власність безоплатно земельні ділянки, а позивач є спадкоємцем після смерті свого чоловіка. Однак, в матеріалах справи відсутнє вищевказане рішення.

Рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на складання технічної документації проекту відведення землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарств, чи відмову у її наданні, не визначений законом як підстава для набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

В той же час, в резолютивній частині рішення Конституційного суду України від 01.04.2010 року № 10-рп/2010 зазначено, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

При прийнятті такого рішення орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах.

Таким чином, суд вважає, що даний спір є публічно-правовим, що виник між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, а тому не має вирішуватись у порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку КАС України відповідним окружним адміністративним судом.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суд вважає, що клопотання представника відповідача про закриття провадження необхідно задовольнити, провадження у даній справі закрити та роз`яснити позивачеві, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, її розгляд віднесено до юрисдикції Волинського окружного адміністративного суду.

Керуючись п.1 ч.1 ст.255, ст.258, 260-261, 353, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання представника відповідача Горохівської міської ради про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Горохівської міської ради Волинської області про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Горохівської міської ради Волинської області про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Волинського окружного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Волинського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет - http://gr.vl.court.gov.ua/sud0302/.

Повний текст ухвали винесено 29.06.2021.

Головуючий