Рішення № 97953914, 16.06.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/21979/18

Провадження № 2/522/801/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

16 червня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря – Звонецької І.М.

розглянувши цивільну справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення.

Справа на підставі авторозподілу надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Шкамерди К.С. та ухвалою суду від 20 грудня 2018 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 29 липня 2019 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням по цивільній справі №522/7157/19 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності.

У зв`язку з повторним авторозподілом на підставі наказу від 16 вересня 2019 року №50-ос/с голови суду про відрахування зі штату Приморського районного суду м. Одеси судді ОСОБА_3 у зв`язку із закінченням терміну відрядження вказана цивільна справа 24 жовтня 2019 року передана судді Науменко А.В. для розгляду по суті.

04 березня 2021 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2020 року залишено без змін.

02 квітня 2021 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про відновлення провадження у справі №522/21979/18 у зв`язку із розглядом справи Одеським апеляційним судом.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2021 року провадження по справі відновлено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2021 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

07 червня 2021 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про доручення до справи копію постанови Одеського апеляційного суду від 04 березня 2021 року по справі № 522/7157/19.

16 червня 2021 року від позивача до суду надійшла заява про зупинення провадження у справі.

У судове засідання призначене на 16 червня 2021 року з`явився відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Комаровський М.В.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Суд визнав неявку позивача без поважних причин, відповідно до ч. 1 ст. 223 суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Щодо клопотання позивача про зупинення провадження по справі позивач вказує, що Ухвалою Верховного суду від 03.06.2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.03.2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04.03.2021 року у справі № 522/7157/19.

Дослідивши копію Ухвали Верховного Суду від 03 червня 2021 року по справі № 522/7157/19 судом встановлено, що касаційне провадження по справі відкрито,однак Верховний Суд України не зупинив виконання оскарженого рішення суду. Таким чином Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2020 року та Постанова Одеського апеляційного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року набрало законної сили 04.03.2021 року.

Виходячи з вищевикладеного суд не вбачає підстав для зупинення провадження, а тому відмовляє в задоволенні заяви про зупинення провадження.

Відповідно до позовної заяви позивач просить суд витребувати у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлове приміщення загальною площею 4.7 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Відповідно до листа № 8790-12/191 від 09.10.2018 року, КП БТІ ОМР повідомлено Департамент, що нежитлове приміщення № 502, загальною площею 4,3 кв. м., та нежитлове приміщення, загальною площею 4,7 кв. м., яке увійшло до загальної площі квартири АДРЕСА_2 є тотожними.

Положеннями статей 77-80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, Постановою Одеського апеляційного суду від 04.03.2021 року по справі № 522/7157/19 яка набрала законної сили встановлено наступне:

«Розпорядженням Приморської РА № 1670 від 29.10.2008 року ОСОБА_1 , як квартиронаймачу ізольованої квартири АДРЕСА_3 , надане у користування нежитлове приміщення (сарай) площею 4,5 м2, розташований на подвір`ї будинку, на склад родини з трьох осіб ( ОСОБА_1 , дочка, онук), підставою надання ОСОБА_1 сараю є заява ОСОБА_1 від 17.09.2008 року.

Розпорядженням органу приватизації в особі УЖКГтаПЕК ОМР № 215094 від 24.12.2008 року, квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 63,4 м2, до складу якої увійшло нежитлове приміщення № 502 (сарай) площею 4,5 м2, передана у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в рівних частках.

24.12.2008 року УЖКГта ПЕК ОМР Горбуновій Т.В. та ОСОБА_2 видане свідоцтво про право власності № 8-22527 на квартиру АДРЕСА_2 в рівних частках, загальна площа квартири становить 63,4 м2.

13.01.2009 року, на підставі рішення виконавчого комітету ОМР № 1392 від 11.12.2008 року, територіальній громаді м. Одеси в особі ОМР видане свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення першого поверху № 502 за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 в рівних частках зареєстроване КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 15.04.2009 року, реєстраційний № 27051545, № запису 313 в книзі № 489пр-106, згідно витягу за № 22488303.

На час розгляду справи вказана квартира перебуває у спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 135638308 від 28.08.2018 року.

24.04.2019 року Департамент 1 звернувся із позовом до Приморської РА, Департаменту 2, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про: визнання незаконним та скасування розпорядження Приморської РА від 29.10.2008 року № 1670 в частині надання ОСОБА_1 нежитлового приміщення площею 4,5 м2, розташованого на подвір`ї будинку АДРЕСА_1 ; визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації №215094 від 24.12.2008 року про передачу квартири АДРЕСА_4 , до складу якої увійшло нежитлове приміщення № 502 (сарай), площею 4,5 м2 у приватну спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24.12.2008 року № НОМЕР_1 за № 8-22527.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу набуття і захисту права власності на нерухоме майно, які регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року №2482-ХІІ, Правилами обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов та надання їм житлових приміщень в Україні, які затверджені на підставі постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року № 470 (далі - Правила №470 від 11.12.1984 року), Положенням про районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради 27.06.2006 року №20-V (далі-Положення від 27.06.2006 року №20-V).

Суд першої інстанції, відмовляючи Департаменту 1 у позові виходив з необґрунтованість позовних вимог

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі розпорядження Приморської РА № 1670 від 29.10.2008 року, ОСОБА_1 , як наймачу квартири АДРЕСА_5 , надано у користування нежитлове приміщення (сарай) площею 4,5 м2, розташоване на подвір`ї будинку. Приморська РА прийняла розпорядження № 1670 від 29.10.2008 року із посиланням на пп. 13, 14, 37, 38, 44 Правил №470 від 11.12.1984 року та п. 3.6 Положення від 27.06.2006 року №20-V.

З огляду на викладене, ОМР делегувала частину своїх повноважень органам, які були утворені ОМР, а саме, відповідно з п.3.6 Положення про районну адміністрацію Одеської міської ради, яка затверджена рішенням Одеської міської ради від 27.05.2006 року № 20-V, що було чинне на час прийняття оспорюваного розпорядження, районна адміністрація в межах свої повноважень «видає розпорядження про приєднання вивільнених жилих і нежилих приміщень та про включення жилих приміщень з числа службових».

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розпорядження Приморської РА про надання ОСОБА_1 нежитлового приміщення (сараю) площею 4,5 м2, розташованого на подвір`ї будинку, а також розпорядження органу приватизації за № 215094 від 24.12.2008 року, відповідно до якого до складу квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 63,4 м2 увійшло спірне нежитлове приміщення № 502 (сарай) площею 4,5 м2 з передачею вказаних приміщень у спільну часткову власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в рівних частках, - приймались компетентними органами із дотриманням норм чинного на той час законодавства і в межах повноважень, як Приморської РА, так і УЖКГтаПЕК.

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про відмову у позові щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Приморської РА від 29.10.2008 року № 1670 в частині надання ОСОБА_1 нежитлового приміщення, визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації №215094 від 24.12.2008 року і визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24.12.2008 року № НОМЕР_1 за № 8-22527.

Правильним є і висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування строку позовної давності.

ОСОБА_1 постійно мешкає і зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 з 29.03.1979 року, користувалась спірним приміщенням сараю безперервно з 1985 року, що підтверджується належними та допустимими доказами.

20.10.2008 року ОСОБА_1 звернулась до Приморської РА із заявою про прийняття рішення щодо включення до загальної площі квартири АДРЕСА_2 нежитлового приміщення сараю площею 4,5 м2, яким вона користувалась разом зі своєю родиною протягом тривалого часу. На підтвердження вказаних обставин надані заяви ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , сусідок відповідачки, мешканців квартир №№4,5 будинку АДРЕСА_1 .

29.10.2008 року Приморська РА, у межах наданих їй ОМР повноважень, виходячи з вимог п.п. 13, 14, 37, 38, 44 “Правил обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов та надання їм житлових приміщень в Україні” та п. 3.6 Положення про районну адміністрацію Одеської міської ради, прийняла розпорядження №1670 “Про взяття на квартирний облік та надання житлової площі громадянам», яким ОСОБА_1 , квартиронаймачу ізольованої квартири АДРЕСА_2 надано нежитлове приміщення (сарай) площею 4,5 м2, що розташований на подвір`ї будинку.

Наведене свідчить, що Приморська РА, вирішуючи у 2008 році питання про передачу ОСОБА_1 у користування нежилого приміщення сараю у будинку АДРЕСА_1 , діяла в межах наданих їй ОМР повноважень.

Згідно розпорядження органу приватизації за № 215094 від 24.12.2008 р., квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 63,4 м2, передана у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках. 24.12.2008 року УЖКГтаПЕК ОМР Горбуновим видане свідоцтво про право власності № 8-22527 на вказану квартиру.

Таким чином, спірне нежиле приміщення надано ОСОБА_7 у користування на підставі розпорядження Приморської РА від 29.10.2008 року № 1670, а у власність, на підставі розпорядження органу приватизації від 24.12.2008 року № 215094.

Приморська РА і УЖКГтаПЕК, на час прийняття оспорюванних розпоряджень, входили до виконавчих органів ОМР, були створені ОМР з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території м.Одеси, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Приморська РА, приймаючи розпорядження від 29.10.2008 року № 1670, діяла відповідно до наданих їй повноважень ОМР, що визначались Положенням про районну адміністрацію Одеської міської ради, а також Положенням про Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради.

Орган приватизації, УЖКГтаПЕК, приймаючи розпорядження від 24.12.2008 року № 215094 про передачу ОСОБА_7 у власність спірного нежилого приміщення, діяв відповідно до наданих йому повноважень ОМР і з дотриманням вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Спірне нерухоме майно до грудня 2008 року було у власності територіальної громади м. Одеси в особі ОМР, а у грудні 2008 року вибуло із власності ОМР у спосіб, визначений Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Тому відсутні підстави для ствердження про порушення прав ОМР із посиланням на рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ та судову практику суду касаційної інстанції щодо комунального майна територіальних громад.

Передача спірного нежилого приміщення у користування, а потім і у власність Горбунових у 2008 році відбулась за встановленою на той час ОМР процедурою, відповідно до норм чинного на той час законодавства, рішення про передачу у користування,Ю а потім і у власність приймались компетентними органами, тому висновок суду про необґрунтованість позовних вимог Департаменту 1 є правильним.»

Таким чином, враховуючи що судом першої інстанції встановлений та підтверджений судом апеляційної інстанції є факт, що і спірне розпорядження ПРА ОМР яким ОСОБА_1 як квартиронаймачу ізольованої квартири АДРЕСА_6 надано нежитлове приміщення (сарай), площею 4,5 кв. м., який розташований на подвір`ї будинку, на склад родини з трьох осіб ( ОСОБА_1 , дочка, онук) і, відповідне розпорядження органу приватизації за № 215094 від 24.12.2008 року за яким квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 63,4 кв. м. до складу якої увійшло нежитлове приміщення № 502 (сарай), площею 4,5 кв.м, була передана в спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках вчинені на законних підставах отже позовні вимоги є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволені позовної заяви Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В.Науменко

Повний текст рішення виготовлений 29.06.2021 року.

Суддя А.В.Науменко

16.06.21