Постанова № 97952894, 31.05.2021, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/776/17

Провадження № 2-а/675/2/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2021 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючої - судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Беліци М. О.,

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Дацишиної М. В.,

представника відповідача Марчука О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», Державної казначейської служби України про визнання протиправними та скасування рішень про накладення дисциплінарних стягнень та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про визнання протиправними та скасування постанов начальника установи про накладення заходів стягнення, мотивуючи це наступним чином. ОСОБА_1 вказав, що відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)». Засуджений посилається на те, що постановами начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» до нього застосовано п`ять стягнення у виді догани, 14 діб ДІЗО, догани, суворої догани та суворої догани, які датовані одним днем 24 квітня 2017 року.

У подальшому представником позивача адвокатом Дацишиною М. В. до суду були подані письмові заяви про уточнення позовних вимог 13 вересня 2017 року, 06 лютого 2018 року, 17 жовтня 2018 року, 26 грудня 2018 року визначено розмір моральної шкоди, яка на думку позивача, була йому завдана неправомірно накладеними стягненнями. ОСОБА_1 категорично заперечує вчинення ним порушень режиму відбування покарання, за які на нього накладені стягнення, вважає, що рапорти про вчинення ним порушень правил внутрішнього розпорядку складені безпідставно, вказує, що 24 квітня 2017 року заборонених предметів не зберігав, відмов від виходу на роботу та на бесіду до начальника колонії не висловлював, до групової непокори та членоушкодження з метою шантажу адміністрації не підбурював. Позивач вважає, що постанови накладення на нього стягнення, винесені 04 травня 2017 року, винесені з порушенням ч. 3 ст. 134 КВК України поза межами десятиденного строку. Позивач просив визнати протиправними дії представників адміністрації установи та скасувати постанови начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)»: від 25 квітня 2017 року про поміщення ОСОБА_1 до ДІЗО строком на 14 діб, від 25 квітня 2017 року про оголошення ОСОБА_1 суворої догани, від 28 квітня 2017 року про оголошення ОСОБА_1 суворої догани, від 04 травня 2017 року про оголошення ОСОБА_1 суворої догани, від 04 травня 2017 року про оголошення ОСОБА_1 догани. Позивач вказує, що внаслідок неправомірних дій представників адміністрації були обмежені його права, він неправомірно відбував дисциплінарне стягнення, внаслідок чого йому була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, завданих йому неправомірними діями представників адміністрації. Позивач просив стягнути з Державної казначейської служби України моральну шкоду у сумі 5000 гривень.

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Дацишина М. В. у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали.

Представник відповідача Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» у судовому засіданні заявлені вимоги не визнав.

Представник відповідача Державної казначейської служби України, залученого до участі у справі ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 28 січня 2019 року, у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмовий відзив на позов, у якому висловив свою позицію щодо позовних вимог.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані суду матеріали, суд знаходить, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За вимогами ч. 1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАC України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За вимогами п. 13-1 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати, зокрема, питання про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Частиною 9 ст. 539 КПК України визначено, що розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

Права і обов`язки засуджених визначені ст. ст. 8, 9 КВК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КВК України невиконання засудженими своїх обов`язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Права і обов`язки засуджених до позбавлення волі визначені ст. 107 КВК України.

Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли на момент винесення постанов начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» відносно ОСОБА_1 і оскаржуються позивачем, регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі. Ці Правила обов`язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.

ОСОБА_1 був обізнаний з вимогами КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, що підтверджуються відповідною розпискою ОСОБА_1 від 26 січня 2015 року, копія якого додана до матеріалів справи.

Постановою начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 25 квітня 2017 року до ОСОБА_1 застосоване стягнення у виді поміщення в ДІЗО строком на чотирнадцять днів за те, що 24 квітня 2017 року об 11 годині 00 хвилин засуджений в категоричній формі відмовився вийти на бесіду до начальника установи, чим допустив порушення ст. 9 КВК України у частині обов`язку засуджених з`являтися за викликом адміністрації, своєю поведінкою негативно впливав на процес виправлення інших засуджених, постанова йому була оголошена 25 квітня 2017 року, що підтверджується відповідним записом у постанові.

Постановою начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 25 квітня 2017 року до ОСОБА_1 застосоване стягнення у виді суворої догани за те, що 24 квітня 2017 року об 11 годині 40 хвилин під час слідування до медичної частини установи даний засуджений підбурював до групової непокори інших засуджених та вчинення групових членоушкоджень з метою шантажу представників адміністрації, чим допустив порушення п. ІІІ розділу ІІІ ПВР України, постанова йому була оголошена 25 квітня 2017 року, що підтверджується відповідним записом у постанові.

Постановою начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 28 квітня 2017 року до ОСОБА_1 застосоване стягнення у виді суворої догани за те, що 24 квітня 2017 року об 11 годині 30 хвилин даний засуджений в категоричній формі відмовився вийти на бесіду до начальника відділу нагляду і безпеки, вступив у словесну суперечку, виявляв незадоволення режимом утримання, своєю поведінкою негативно впливав на процес виправлення інших засуджених, постанова йому була оголошена 28 квітня 2017 року, що підтверджується відповідним записом у постанові.

Постановою начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 04 травня 2017 року до ОСОБА_1 застосоване стягнення у виді суворої догани за те, що 24 квітня 2017 року о 14 годині 20 хвилин під час поміщення даного засудженого в медичну частину установи при проведенні особистого обшуку було виявлено та вилучено в особистих речах, а саме в нагрудному знаку лезо від одноразового станка, своїми діями даний засуджений загрожував особистій безпеці персоналу установи та іншим засудженим, постанова йому була оголошена 04 травня 2017 року, що підтверджується відповідним записом у постанові.

Згідно довідки про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділення Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 04 травня 2017 року до ОСОБА_1 застосоване стягнення у виді догани за те, що 24 квітня 2017 року о 10 годині 20 хвилин даний засуджений безпідставно в категоричній формі відмовився вийти на роботу по благоустрою території колонії, а саме прибирати прогулянкові дворики, чим допустив порушення ст. 118 КВК України, стягнення засудженому було оголошене 04 травня 2017 року, що підтверджується відповідним записом у довідці.

ОСОБА_1 у судовому засіданні наполягав, що всі винесені йому стягнення є незаконними і підлягають скасуванню. Засуджений повідомив суд, що не був згоден з незаконними діями представників адміністрації, а тому оголосив голодування. ОСОБА_1 вказував, що жодних порушень режиму утримання не допускав, наполягає, що всі матеріали по накладенню на нього дисциплінарних стягнень, сфальсифіковані.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 107 КВК України засуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.

Згідно абз. 5 ч. 1 ст. 9 КВК України засуджені зобов`язані з`являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.

За вимогами ч. 5 ст. 118 КВК України засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством. До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.

Перелік предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено визначений додатком 6 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли на момент винесення постанов начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» відносно ОСОБА_1 і оскаржуються позивачем.

За вимогами додатку 6 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли на момент винесення постанов начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» відносно ОСОБА_1 і оскаржуються позивачем, засудженим заборонено зберігання і використання ножів, бритв (крім електричних, механічних та безпечних з касетною головкою) та інших гострорізальних і колючих предметів.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли на момент винесення постанов начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» відносно ОСОБА_1 і оскаржуються позивачем, засудженим забороняється спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням встановлених законодавством правил ізоляції, звертатися до них з проханням про виконання незаконних дій; заподіювати собі тілесні ушкодження, у тому числі за допомогою іншої особи, завдавати шкоду своєму здоров`ю з метою ухилення від відбування покарання або виконання встановлених обов`язкі чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов`язків, підбурювати до цього інших засуджених.

Відповідно до вимог п. 2 р. ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли на момент винесення постанов начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» відносно ОСОБА_1 і оскаржуються позивачем, засуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами.

Питання визнання законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень може бути оскаржене в судовому порядку. Водночас, Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли на момент винесення постанов начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» відносно ОСОБА_1 і оскаржуються позивачем, не визнані в судовому порядку незаконними чи такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

З огляду на викладене, вказані Правила були чинними та обов`язковими до виконання на всій території України до 14 вересня 2018 року, тобто до набрання чинності Наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018 року № 2822/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2018 року за № 1011/32463 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року № 2186/5».

Допитаний в ході судового розгляду справи в якості свідка ОСОБА_2 суду показав, що він як начальник відділення особисто пропонував засудженому ОСОБА_1 24 квітня 2017 року у ранковий час виконувати роботи по благоустрою колонії: прибирати прогулянкові дворики. Засудженому було запропоновано виконувати такі роботи відповідно до встановленого графіку. Крім того, цього ж дня, засуджений ОСОБА_1 категорично відмовився вийти на бесіду з начальником установи, а потім і з начальником відділу нагляду і безпеки. В подальшому, під час слідування до медичної частини установи засуджений ОСОБА_1 голосно висловлював своє незадоволення режимом утримання, підбурював інших засуджених до групової непокори та групового вчинення членоушкоджень, при цьому його могли чути інші засуджені. У подальшому, того ж дня, у засудженого ОСОБА_1 було виявлено замасковане лезо від одноразового станка.

Покази свідка не були спростовані доказами, дослідженими в ході судового розгляду.

Покази свідка підтверджуються наданою суду відповідачем Державною установою «Замкова виправна колонія (№ 58)» копією журналу № 5855 «Відпрацювань засуджених державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» згідно ст. 107, 118 КВК України» з записом про засуджених, котрим пропонувалось виконувати роботи по благоустрою колонії 24 квітня 2017 року, серед яких був і ОСОБА_1 , та інформація про виконання таких робіт засудженими.

Факти вчинення ОСОБА_1 24 квітня 2017 року п`яти дисциплінарних проступків також підтверджується доданими до матеріалів справи копіями рапортів ОСОБА_3 від 24 квітня 2017 року, ОСОБА_2 від 24 квітня 2017 року, ОСОБА_4 від 24 квітня 2017 року, ОСОБА_5 .

Вказаний факт не був спростований в ході судового розгляду.

Відеофіксація при вчиненні ОСОБА_1 порушень режиму відбування покарання не здійснювалась, що підтверджується показами свідка ОСОБА_2 , довідкою № 21, наданою державною установою «Замкова виправна колонія (№ 58)» 11 червня 2018 року, та довідкою № 642, наданою державною установою «Замкова виправна колонія (№ 58)» 13 лютого 2020 року.

У судовому засіданні ОСОБА_1 послався на те, що 24 квітня 2017 року він голодував, а тому не міг вчинити жодного з перелічених проступків.

В ході судового розгляду твердження ОСОБА_1 підтвердження не знайшли. У матеріалах особової справи ОСОБА_1 наявна заява засудженого від 26 квітня 2017 року про відмову від прийому їжі, що підтверджується наданою державною установою «Бердичівська виправна колонія (№ 70)» копією вказаної заяви. Згідно довідки завідувача медичної частини № 70 – лікар філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Житомирській області від 03 березня 2020 року при обстеженні записів в медичній карті засудженого ОСОБА_1 записів про голодування у квітні 2017 року не виявлено.

Судом було оглянуто у судовому засіданні оригінал «Журнал реєстрації амбулаторних хворих» державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» за квітень 2017 року, однак записів щодо голодування ОСОБА_1 або його перебуванні з цього приводу на обліку знайдено не було.

Згідно довідки державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» № 2705 від 07 липня 2020 року журнал № 7703 «Відвідування медичними працівниками приміщень ОК, ДІЗО, ПКТ, карцеру», який розпочато 28 січня 2017 року, закінчено 04 жовтня 2018 року та знищено актом № 654 від 14 лютого 2020 року.

Жодних інших доказів на підтвердження факту голодування ОСОБА_1 24 квітня 2017 року суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 131-1 КВК України дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою.

За невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення, передбачені ст. 132 КВК України.

Судом встановлено, що постанови, винесені начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» 25 квітня 2017 року, якою до ОСОБА_1 застосоване стягнення у виді суворої догани, 25 квітня 2017 року, якою до ОСОБА_1 застосоване стягнення у виді поміщення в ДІЗО строком на чотирнадцять днів, 28 квітня 2017 року, якою до ОСОБА_1 застосоване стягнення у виді суворої догани, 04 травня 2017 року, якою до ОСОБА_1 застосоване стягнення у виді суворої догани, відповідають вимогам чинного на момент винесення законодавства, винесені в порядку та у спосіб встановлений законом.

Вказаний факт не був спростований в ході судового розгляду.

Посилання засудженого на те, що до нього безпідставно застосували стягнення у виді поміщення до ДІЗО, у той час, коли у нього не було інших стягнень, не знайшов підтвердження в ході судового розгляду. Так, 25 квітня 2017 року об 11 годині було розглянуто два питання про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності: за те, що 24 квітня 2017 року об 11 годині 40 хвилин під час слідування до медичної частини установи даний засуджений підбурював до групової непокори інших засуджених та вчинення групових членоушкоджень з метою шантажу представників адміністрації, чим допустив порушення п. ІІІ розділу ІІІ ПВР України, за що ОСОБА_1 була оголошена сувора догана, та за те, що 24 квітня 2017 року об 11 годині 00 хвилин засуджений в категоричній формі відмовився вийти на бесіду до начальника установи, чим допустив порушення ст. 9 КВК України у частині обов`язку засуджених з`являтися за викликом адміністрації, своєю поведінкою негативно впливав на процес виправлення інших засуджених, за що до ОСОБА_1 застосоване стягнення у виді поміщення в ДІЗО строком на чотирнадцять днів. Вказані обставини підтверджуються матеріалами по застосуванню вказаних стягнень: під час розгляду порушення, за 24 квітня 2017 року об 11 годині 00 хвилин, яке полягало у тому, що засуджений в категоричній формі відмовився вийти на бесіду до начальника установи, чим допустив порушення ст. 9 КВК України у частині обов`язку засуджених з`являтися за викликом адміністрації, своєю поведінкою негативно впливав на процес виправлення інших засуджених, у довідці про стягнення та заохочення вже було зроблено відмітку про винесення засудженому суворої догани за порушення правил внутрішнього розпорядку 24 квітня 2017 року.

Вказані обставини не були спростовані іншими доказами, дослідженими в ході судового розгляду.

За таких обставин суд вважає, що позивач не довів факт завдання йому моральної шкоди працівниками Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)».

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6-11, 19-20, 31, 122, 241-246, 250, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер невідомий, місце знаходження державна установа «Бердичівська виправна колонія (№ 70)» м. Бердичів Житомирської області, вул. Нізгурецька, 1) до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» (місце знаходження: 30300 м. Ізяслав Хмельницької області, вул. Гагаріна, 2, код ЄДРПОУ 08564771), Державної казначейської служби України (місце знаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправними та скасування рішень про накладення дисциплінарних стягнень та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10 червня 2021 року.

Суддя: О. С. Янішевська