Ухвала суду № 97951183, 18.06.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 18.06.2021

Справа № 937/5643/21

Провадження 1-кс/937/1742/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18» червня 2021 року слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Редько О.В., за участі секретаря судового засідання – Колеснікової Л.В., прокурора – Ромащенка М.О., підозрюваного – ОСОБА_1 , захисника підозрюваного – адвоката Сєчина Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання за матеріалами кримінального провадження№ 42021081370000000025 слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Щудрика О.М., погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Ромащенком М.О. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина Україна, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який проходить військову службу за контрактом у військовій частині А1978 на посаді водія автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово – технічного майна роти матеріального забезпечення, у військовому званні старший солдат, раніше не судимого,

підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Шудрик О.М. звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з клопотанням, погодженим погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Ромащенком М.О. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтоване тим, що наказом командира військової частини А1978 від 30.04.2019 за № 103, солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 , який наказом командира військової частини А1978 (по особовому складу) від 30.04.2019 року №90-РС прийнятий на військову службу за контрактом, призначений на посаду водія автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна роти матеріального забезпечення військової частини, з 30 квітня 2019 року зарахований до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, і вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

З часу видання виконувачем обов`язків Президента України, Головою Верховної ради України Указу «Про часткову мобілізацію» №303/2014 від 17 березня 2014 року, згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст. 1 Закону України «Про оборону України», на території України почав діяти особливий період, тобто період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Старший солдат ОСОБА_1 , проходячи військову службу за контрактом, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою та берегти державне майно.

Положеннями ст.ст. 1, 3, 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно – це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною воно набуває статусу військового майна. Військові частини (установи) використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Проте, старший солдат ОСОБА_1 , діючи всупереч зазначеним вище вимогам законодавчих та підзаконних актів, в умовах особливого періоду, вчинив злочин за наступних обставин.

Так, 16 червня 2021 року, військовослужбовець військової частини А1978, водій автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна роти матеріального забезпечення, старший солдат ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з водієм взводу забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини А1978 старшим солдатом ОСОБА_2 , попередньо узгодивши між собою дії, будучи об`єднаним з ним єдиним злочинним умислом, який виник у них не пізніше 03.06.2021, знаходячись на території військової частини А1978, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 1, а саме на території складу речового майна, маючи вільний доступ до вказаного складу, але не маючи адміністративно-розпорядчих функцій за наказом на розпорядження військовим майном, діючи умисно, з корисливих мотивів спрямованих на викрадення військового майна, в умовах особливого періоду, здійснив викрадення іншого військового майна, а саме шолому «Каска-1М», чохла шолому, сумки шолому, бронежилету «КорсарМ3с-1-4», підсумку магазинів АК, підсумку медичного, двох підсумків гранати РГД та підсумку швидкого скидання, які знаходилися на території військової частини А1978.

Як наслідок, військовослужбовець військової частини А1978 старший солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, за попередньою змовою, групою осіб, з військовослужбовцем військової частини А1978 старшим солдатом ОСОБА_2 , викрав шолом «Каска-1М», чохол шолому, сумку шолому, бронежилет «КорсарМ3с-1-4», підсумок магазинів АК, підсумок медичний, два підсумки гранати РГД та підсумок швидкого скидання, які знаходилися на території військової частини А1978.

В подальшому, 16.06.2021, приблизно о 15 годині, більш точного часу слідством не встановлено, старший солдат ОСОБА_1 , за попередньою змовою з водієм взводу забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини А1978 старшим солдатом ОСОБА_2 продав зазначене вище майно військовослужбовцю військової частини А 1978, старшому солдату батальйону охорони ОСОБА_3 за грошові кошти у сумі 4000 гривень.

Крім того, 17 червня 2021 року, військовослужбовець військової частини А1978, водій автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна роти матеріального забезпечення, старший солдат ОСОБА_1 , повторно, діючи за попередньою змовою з водієм взводу забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини А1978 старшим солдатом ОСОБА_2 , попередньо узгодили між собою дії, будучи об`єднаним з ним єдиним злочинним умислом, який виник у них не пізніше 03.06.2021, знаходячись на території військової частини А1978, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 1, а саме на території складу речового майна, маючи вільний доступ до вказаного складу, але не маючи адміністративно-розпорядчих функцій за наказом на розпорядження військовим майном, діючи умисно, з корисливих мотивів спрямованих на викрадення військового майна, в умовах особливого періоду, здійснив викрадення іншого військового майна, а саме шолому «Каска-1М», чохла шолому, сумки шолому, бронежилету «КорсарМ3с-1-4», підсумку магазинів АК, підсумку медичного, двох підсумків гранати РГД, підсумку швидкого скидання, двох мішків спальних та двох чохлів мішків спальних, які знаходилися на території військової частини А1978.

Як наслідок, військовослужбовець військової частини А1978 старший солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повторно, діючи умисно, за попередньою змовою, групою осіб, з військовослужбовцем військової частини А1978 старшим солдатом ОСОБА_2 , викрав шолом «Каска-1М», чохол шолому, сумку шолому, бронежилет «КорсарМ3с-1-4», підсумок магазинів АК, підсумок медичний, два підсумки гранати РГД та підсумок швидкого скидання, два мішка спальних та два чохла мішків спальних, які знаходилися на території військової частини А1978.

В подальшому, 17.06.2021, приблизно о 14 годині 30 хвилин, більш точного часу слідством не встановлено, старший солдат ОСОБА_1 , за попередньою змовою з водієм взводу забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини А1978 старшим солдатом ОСОБА_2 продав зазначене вище майно військовослужбовцю військової частини А 1978, старшому солдату батальйону охорони ОСОБА_3 за грошові кошти у сумі 5000 гривень.

Таким чином, військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини А1978 старший солдат ОСОБА_1 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 3 ст. 410 КК України - викрадення військовослужбовцем іншого військового майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

За даним фактом 04.06.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за № 42021081370000025 за ч. 3 ст. 410 КК України.

18.06.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме заявою ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, протоколами допиту свідка ОСОБА_3 , протоколами огляду та вручення грошових коштів від 16.06.2021 та від 17.06.2021, протоколом затримання ОСОБА_4 , протоколом освідування від 17.06.2021 та іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.

На даний час виникла необхідність у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість уникнути підозрюваному кримінальної відповідальності шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду.

При цьому ОСОБА_1 , відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом, згідно санкції ч. 3 ст. 410 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років.

Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.

При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, досудове слідство прийшло до висновків, що:

- наявні докази вчинення підозрюваним ОСОБА_1 особливо тяжкого кримінального правопорушення є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку;

- у разі визнання винуватим, ОСОБА_1 загрожує покарання за особливо тяжкий злочин у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років;

- вік та стан підозрюваного ОСОБА_1 дозволяє застосування до нього запобіжний захід, пов`язаний з обмеженням волі та свободи пересування;

- раніше ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався.

Без застосування найсуворішого запобіжного заходу ОСОБА_1 може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків, експертів, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні.

Вказані ризики підтверджуються наступними фактичними обставинами.

Так, ОСОБА_1 , є діючим військовослужбовцем військової частини А1978, при цьому підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого всупереч інтересам служби, вимогам законодавчих та підзаконних актів, в умовах особливого періоду. Крім того, заявником у вказаному кримінальному провадженні являється діючий військовослужбовець вказаної військової частини ОСОБА_3 , у зв`язку з чим підозрюваний може впливати на свідка з метою зміни ними показань, приховувати чи знищувати документи, які зберігаються у військовій частині А1978, повідомляти інших діючих військовослужбовців вказаної військової частини про відомі йому обставини, як вчиненого кримінального правопорушення, так і відомі обставини розслідування кримінального провадження, у якому він є підозрюваним.

Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується, тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв`язку із чим, усвідомивши невідворотність покарання, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого злочину, при цьому, будучи без запобіжного заходу, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення понесення покарання.

Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, ОСОБА_1 , матиме можливість перетнути кордон з іншою державою. У зв`язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати ОСОБА_1 та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.

Ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обґрунтовується, тим, що підозрюваний ОСОБА_1 на даний час являється діючим військовослужбовцем військової частини А1978, що надає можливість підозрюваному знищити, сховати або спотворити документи, які мають значення для встановлення обставин даного кримінального провадження. Зокрема, документації, щодо видачі військового майна, його інвентаризації тощо, а також чорнових записів, блокнотів, нотатків та інших рукописних і друкованих носіїв, на яких збереглись сліди вчинення злочину, а також інших джерел, що мають суттєве значення для з`ясування обставин злочину, його повного, об`єктивного та неупередженого розслідування. Також, необхідно враховувати, що на даний час, у зв`язку із початковим етапом досудового розслідування даного кримінального провадження, вищевказані документи та чорнові записи в повному обсязі вилучити не виявилося можливим. Разом з тим, досудове розслідування триває, розуміючи це ОСОБА_1 може вчинити дії з приховування та знищення іншої документації, яка підтверджує його протиправну діяльність.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні підтверджується тим, що ОСОБА_1 , являючись діючим військовослужбовцем військової частини А1978 може використати своє положення, при здійсненні впливу на інших свідків його протиправної діяльності, які ще не були допитані у кримінальному провадженні, з метою змусити останніх надавати неправдиві показання у кримінальному провадженні. Також, ОСОБА_1 , будучи діючим військовослужбовцем військової частини А1978 може узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які являються свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженню.

Таким чином, з метою запобігання спробам ОСОБА_1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема, використовувати вплив на свідків, як особисто, так і через своїх знайомих з числа військовослужбовців військової частини А1978, сторона обвинувачення вважає за доцільне застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Крім цього, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що останній не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.

Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_1 незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочин, з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, беручи до уваги, що вчинене останнім кримінальне правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладдя та безкарності у Збройних силах України, орган досудового розслідування вважає, що діяння вчинене ОСОБА_1 при обранні запобіжного заходу є винятковим випадком, зважаючи на значний суспільний резонанс, який викликаний вчиненим злочином.

За таких обставин, ОСОБА_1 необхідно визначити заставу у розмірі, що не є меншою 80 (вісімдесят) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, при цьому, визначити необхідність виконання ним наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, не відлучатися з міста Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Все вищезазначене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, знищити, спотворити або змінити документи, які мають значення для кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі підозрюваного настільки, що його неможливо відвернути не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Всі вищезазначені обставини, з урахуванням тяжкості злочину, вчиненого підозрюваним ОСОБА_1 , особи підозрюваного, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, вимагають вжиття дієвого та ґрунтовного запобіжного заходу відносно підозрюваного.

З метою ефективності у розслідуванні даного кримінального провадження, з дотриманням вимог ст. 2 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, яке карається позбавленням волі на строк до дванадцяти років вбачається за доцільне обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останньому.

У даному випадку інший, більш м`який запобіжний захід унеможливить забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Прокурор в судовому засіданні просив задовольнити клопотання на підставах, які зазначені в клопотанні. Місцем, де буде утримуватись підозрюваний ОСОБА_1 просив визначити гауптвахту Східного територіального управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив суд обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник підозрюваного – адвокат Сєчин Я.М. заперечував в судовому засіданні проти задоволення клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив суд обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , посилаючись на те, що вказане житло є орендованим на підставі договору оренди, а тому власник житла не буде заперечувати проти обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту саме за вказаною адресою. Крім того, підозрюваний одружений, має на утриманні малолітню доньку, а тому в нього наявні місці соціальні зв`язки, що дає підстави для відмови в задоволенні клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.

На підставі ст. 107 КПК України фіксування кримінального провадження здійснюється за допомогою технічних засобів. Крім того, відповідно до вимог ст. 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Як вбачається з наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України, що підтверджується наступними зібраними органом досудового розслідування доказами:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42021081370000025 від 04.06.2021 року;

- заявою про вчинення кримінального правопорушення від 03.06.2021 року;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 04.06.2021 року;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 16.06.2021 року;

- рапортом старшого оперуповноваженого другого ОВ ТУ ДБР, розташованого в м. Мелітополі полковника ДБР Курмаєва Р.;

- рапортом старшого оперуповноваженого другого ОВ ТУ ДБР, розташованого в м. Мелітополі підполковника ДБР Котенко О.;

- постановою про проведення освідування особи від 17.06.2021 року;

- протоколом освідування особи від 17.06.2021 року;

- протоколом огляду від 16.06.2021 року;

- протоколом огляду від 17.06.2021 року;

- протоколом огляду, ксерокопіювання, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів – грошових купюр від 16.06.2021 року;

- протоколом огляду, ксерокопіювання, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів – грошових купюр від 17.06.2021 року;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17.06.2021 року;

- повідомленням про підозру.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України слідчий суддя при обранні запобіжного заходу підозрюваному враховує: вагомість наявність доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , дані про особу, на які посилався слідчий в клопотанні, тяжкість вчиненого умисного кримінального правопорушення, наявність судимостей, відсутність постійного джерела доходу, відсутність стійких соціальних зв`язків, а також конкретні обставини кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає доведеним органом досудового розслідування існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:

- наявність ризику того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

- наявність ризику того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь – яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- наявність ризику того, що підозрюваний може впливати на свідків, експертів, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні.

Наявність вказаних ризиків обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв`язку з чим, розуміючи невідворотність покарання, а також тяжкість покарання він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

Підозрюваний наразі є діючим військовослужбовцем військової частини А 1978, а тому він може впливати як на самого заявника ОСОБА_3 , так і на інших свідків з метою зміни ними показань, приховувати чи знищувати документи, які зберігаються у військовій частині А1978, повідомляти інших діючих військовослужбовців про відомі йому обставини вчиненого кримінального правопорушення.

Крім того, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем військової частини А1978, останній може знищити, сховати чи спотворити будь – яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вказаного кримінального правопорушення.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України з огляду на наступне.

Так при обранні домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, суду.

Підозрюваний ОСОБА_1 зареєстрований на території військової частини, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Сторона захисту – адвокат Сєчин Я.М. в судовому засіданні зазначав, що ОСОБА_1 разом з сім`єю мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , а вказана квартира є орендованою на підставі договору оренди.

Однак, слідчому судді не надано договору оренди житла, в якому мешкає підозрюваний, а тому суд не може встановити законність підстав проживання підозрюваного за вказаною адресою.

Також стороною захисту не доведено згоду власника вказаного житла щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_1 саме за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, відносно ОСОБА_1 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище підозрюваного, підозру у вчиненні тяжкого злочину, те, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. у національній грошовій одиниці, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч.ч.3,4 ст.183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_1 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання за матеріалами кримінального провадження№ 42021081370000000025 слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Щудрика О.М., погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Ромащенком М.О. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб на гаупвахті Східного територіального управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 17 червня 2021 року 14 години 41 хвилини.

Строк дії ухвали до 16.08.2021 року включно до 14 години 14 хвилини.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області: Отримувач – ТУ ДСАУ в Запорізькій області; ЄДРПОУ 26316700; рахунок: № UA378201720355249002000001205; Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172; призначення платежу: вид платежу (застава), ПІБ особи, за яку вноситься застава, номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

-не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-Утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин кримінального правопорушення;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяця. Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошений 23.06.2021 року о 08 годині 55 хвилин.

Слідчий суддя: О.В. Редько