Ухвала суду № 97950006, 30.06.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

30.06.2021 227/2526/21

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

30 червня 2021 року м. Добропілля

Суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Мацишин Л.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до держави України в особі Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа – Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2021 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області через систему «Електронний Суд» з позовом до держави України в особі Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа – Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди у розмірі 150 325,36 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що позивач до листопада 2014 року перебував на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України Донецької області м.Донецька. В листопаді 2014 року позивач отримав довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та до цього часу відповідач нараховував пенсійне забезпечення. В серпні 2018 року боржник протиправно призупинив виплату пенсії позивачу. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язано поновити нарахування та виплату позивачу пенсії і сплати заборгованості по ній з дня припинення її виплат. Боржник добровільно не виконав рішення суду, а борг боржника перед стягувачем за період з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2019 року становить у сумі 110621,71 грн. Позивач вважає, що відсутність права вільно розпоряджатись власністю-майном у наслідок протиправної бездіяльності боржника-ПФУ – є шкодою, а тому звернувся в суд з цивільним позовом.

Розглянувши надані матеріали, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. (п. 1 частини першої КАС України)

Пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має також особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Таким чином, вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі залежить від характеру спірних правовідносин.

Статтею 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із частинами першою та другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

ОСОБА_1 пред`явлено позов саме про стягнення шкоди, у тому числі на підставі положень статті 1173 ЦК України, якими передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства .

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду України.

Кошти Пенсійного фонду України відповідно до статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійному фонду України. Управління Пенсійного фонду України підпорядковуються Пенсійного фонду України та безпосередньо відповідним головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України.

Основними завданнями управління Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом (пункт 3 зазначеного Положення).

Відповідно до підпунктів 7, 8 пункту 4 згаданого Положення управління Пенсійного фонду України відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Отже, відповідно до покладених завдань і функцій Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Позивач заявив вимоги, які є по суті вимогами про стягнення ненарахованої й недоплаченої суми пенсії за період з 01 серпня 2016 року по 31 березня 2019 року . Відповідачем за цими вимогами є територіальний орган Пенсійного фонду України - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тобто орган, уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачу.

Ураховуючи те, що між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу.

Спір стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства (стаття 19 КАС України).

Висновки про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку адміністративного судочинства викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі № 750/1668/17 (провадження № 14-599цс18), від 03 липня 2019 року в справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19), 04 березня 2020 року в справі № 757/63985/16 (провадження № 14-556цс19) та постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 757/61718/17-ц (провадження № 61-15930св19), від 12 грудня 2019 року в справі № 263/10219/19 (провадження № 61-18591св19), від 23 вересня 2020 року в справі № 638/16516/17 (провадження № 61-22698св19), від 26 травня 2021 року в справі № 219/4071/19 (провадження № 61-760св20).

Відповідно допункту 1частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На виконання вимог частини п`ятої статті 186 ЦПК України суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 19, 186, 259-260, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до держави України в особі Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа – Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду безпосередньо або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Л.С. Мацишин

30.06.21