Рішення № 97946635, 16.06.2021, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1040/21

Провадження № 2-а/191/5/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Твердохліб А.В.

за участю секретаря – Яришевої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування технічними засобами в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України в залі суду в м. Синельникове адміністративний позов ОСОБА_1 до адімінстративної комісії виконавчого комітету Раївської сільської ради в особі голови Шалахманової Тетяни Олегівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за адміністративним правопорушенням,-

ВСТАНОВИВ:

05.04.2021р. позивач ОСОБА_1 звернувся суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області в особі голови Шалахманової Т.О. № 4 від 22.03.2021 року про притягнення його – ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 51 грн., за порушення ч.1 ст.179 КУпАП. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що викладені в постанові обставини не відповідають дійсності, він не перебував на робочому місці в нетверезому стані. Позивач вважає, що факт його відмови від проходження медичного обстеження не може бути підставою притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки це не є нормою прямо передбаченою законом в аналогії ст. 130 КУпАП, враховуючи те, що він був у тверезому стані, дії поліцейського вважав безпідставними, тому відмовився від обстеження. Також, в протоколі не зазначено з яких ознак поліцейський зробив висновок, що позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння. Окрім того, ним не було отримано належного повідомлення про розгляд справи. Також зазначив, що його заява про бажання прийняти участь у розгляді протоколу та скористатись послугами адвоката, з яким у нього укладений договір , але останній був зайнятий у судовому розгляді іншої справи залишилась без уваги, а його клопотання про перенесення розгляду справи -без задоволення. Комісією при винесенні оскаржуваної постанови не враховано вимог закону, не в повному обсязі з`ясовано обставин та без належних та допустимих доказів визнано його винним в порушенні ст.179 КУпАП, а отже безпідставно притягнуто його до адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративного штрафу.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подавши письмову заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити, з підстав зазначених в позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, проте до його початку, представником в собі сільського голови Мартиненко Ю. надано заяву про розгляд справи за їх відсутності, без надання відзиву на позов.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:

Судом встановлено, що 22.03.2021 р. адміністративною комісією при виконавчому комітеті Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, винесено постанову № 4 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.179 КУпАП у виді штрафу у розмірі 51 грн.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 працюючи на посаді машиніста насосної станції Павлоградського міжрегіонального управління водного господарства в с. Запорожець 03.03.2021 року о 13 год 40 хв. перебував на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння.

Позивач ОСОБА_1 оскаржуючи в судовому порядку вказану постанову, зазначає, що на робочому місці спирті напої не розпивав, в нетверезому стані не перебував.

З огляду на викладене, суд при розгляді даної справи зобов`язаний передусім з`ясувати: чи було вчинене інкриміноване адміністративне правопорушення, тобто, чи розпивав ОСОБА_1 у приміщенні і на території насосної станції спиртні напої або перебував на роботі в нетверезому стані.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Так, згідно ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, тощо.

У п.1 ч. 1 ст. 255 КУпАП передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції), зокрема, за статтею 179 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1ст.213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад. Так, ч.1 ст.218 КУпАП передбачено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 179 цього Кодексу.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами частини 1 ст.179 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві (на робочих місцях, у приміщеннях і на території підприємств, установ, організацій) або перебування на роботі в нетверезому стані, що тягне за собою накладення штрафу від трьох до п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивна сторона даного правопорушення виражається у розпиванні пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві (на робочих місцях, у приміщеннях і на території підприємств, установ, організацій) або перебуванні на роботі в нетверезому стані.

Нормами ст.278 КУпАП на орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, покладений обов`язок на стадії підготовки справи для розгляду перевірити питання, перелічені у цьому законі. Одне з таких питань це питання правильності складання протоколу та інших матеріалів справи.

Згідно з положеннями ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Діючим законодавством передбачено, що розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє відповідний орган належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, згідно вимог КУпАП має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У межах відповідного провадження особі має бути забезпечено можливість реалізувати гарантовані статтею 6 Конвенції права на захист цивільного права (у широкому тлумаченні цього поняття, яке застосовується Європейським судом з прав людини), а також під час розгляду справи щодо висунутого проти неї обвинувачення з точки зору Конвенції (зокрема, у тих випадках, коли це правопорушення спричинило для особи покарання, яке за своїм характером і за ступенем суворості належить, як правило, до «кримінальної» сфери).

Частиною першою статті 268 КУпАП визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та встановлено, зокрема, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за її відсутності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення особи про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається за змісту постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області № 4 від 22.03.2021 р., засідання адміністративної комісії було призначено на 22.03.2021 р. о 10 год 45 хв., проте відсутні інформація яким чином ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

З наданої суду довідки голови С(Ф)Г «Чайка» Посто Н.В. від 05.04.2021 року вих.№31/21 вбачається, що ОСОБА_1 22 березня 2021 року знаходився на робочому місці з 08:00 год. до 17:00 год. в С(Ф)Г « ОСОБА_2 ».

Отже, неявка ОСОБА_1 на засідання адміністративної комісії, що відбувалось 22.03.2021 року, який не був належним чином повідомлений про засідання була поважною, а тому, відповідач з метою вжиття всіх необхідних заходів відносно неухильного дотримання вимог КУпАП, дотримання належної правової процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, недопущення порушення прав особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, зокрема на надання пояснень, подання доказів і у доведенні їх переконливості, повинен був вирішити питання щодо перенесення засідання адміністративної комісії на іншу дату.

Натомість, свідомо порушуючи передбачені законом права ОСОБА_1 , адміністративна комісія при виконавчому комітету Раївської сільської ради 22.03.2021 р. винесла оскаржувану постанову.

Як вбачається з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів (з подальшими змінами і доповненнями)», вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі № 640/17224/15-ц провадження № 61-762 св 17, також зроблено висновок, що факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння може бути підтверджений не лише медичним висновком, а й іншими доказами.

Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.

У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. Суд зазначав у наведеному рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення). Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому у скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов`язковою і має передувати такому розгляду справи. За загальним правилом розгляд справи починається оголошенням про те, яка справа розглядається, з`ясовується хто прибув на розгляд справи, встановлюються анкетні дані особи, яка притягається до відповідальності, роз`яснюються її права, надається можливість подати докази, заявити клопотання. Якщо особа заявляє обґрунтовані клопотання про ознайомлення зі справою, про допуск захисника, про приєднання доказів тощо, то ці клопотання мають бути розглянуті, а права особи, яка притягується до відповідальності, забезпечені. Лише після цього особа, яка розглядає справу, має оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Це пов`язано з тим, що силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Негайний розгляд справи без складання адміністративного протоколу чи документування у інший спосіб того, що розгляд справи відбувся з дотриманням прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності також ставить під сумнів правомірність винесеної постанови, що є самостійною підставою для визнання її протиправною та скасування. Отже, з наведеного вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Частиною 1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення слідує, що ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 179 КУпАП не визнав, та зазначив у письмовому поясненні, що на робочому місці спирті напої не вживав.

З характеристики наданої головою С(Ф)Г «Чайка» Постол Н.В. вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 працює в С(Ф)Г « ОСОБА_2 » на посаді робочого з 01 березня 2021 року. За час роботи зарекомендував себе як відповідальний і дисциплінований працівник.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, стали протокол про адміністративне правопорушення Серії ВАБ № 551025 від 03.03.2021 р., складений поліцейським офіцером громади капітаном поліції Алієвим Р.Є., рапорт та письмові пояснення ОСОБА_1 та письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Надаючи оцінку вказаним доказам, суд зазначає наступне.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Фактично в якості єдиного доказу наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 179 КУпАП, наведені пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак дані особи не були очевидцями вживання останнім спиртних напоїв 03.03.2021 р. безпосередньо на робочому місці, та перебування під час виконання посадових обов`язків в нетверезому стані.

Згідно з пп.9 ч.1ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, до нього в якості доказу не додано інформації, отриманої із автоматичної фото- і відеотехніки.

Отже, відповідач, суб`єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної постанови, не довів її правомірності, а саме для підтвердження порушення позивачем ч.1 ст.179 КУпАП, відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, не довів належними, допустимими та беззаперечними доказами ту обставину, що ОСОБА_1 розпивав 03.03.2021 р. у приміщенні і на території насосної станції спиртні напої або перебував на роботі в нетверезому стані.

Будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень, згідно діючого законодавства, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Більше того, приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ч.1ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем надано фактично постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області № 4 від 22.03.2021 р., у якій не навів належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження наявності адміністративного правопорушення та винності ОСОБА_1 в його вчиненні. Не надано таких доказів відповідачем і в ході розгляду справи.

Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Вказана правова позиція є обов`язковою для застосування судами при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення позивачем ОСОБА_1 вимог закону, а отже, і вчинення ним адміністративного правопорушення, притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися законним, унаслідок чого оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або сплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються зі рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Таким чином, з відповідача, на користь позивача слід стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 132-1, 251, 256, 258, 268, 279, 280, 283-285 КУпАП, ст.ст.6, 10, 11, 12, 17, 70, 71, 94, 159-163, 171-2 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до адімінстративної комісії виконавчого комітету Раївської сільської ради в особі голови Шалахманової Тетяни Олегівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за адміністративним правопорушенням - задовольнити.

Скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області області № 4 від 22.03.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 51 (п`ятдесят одна) грн., за порушення ч. 1 ст.179 КУпАП.

Провадження в адміністративній справі про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 179 КУпАП, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області код ЄДРПОУ 41739587 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 07.03.2019 року, орган що видав 1257, РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: А. В. Твердохліб