Ухвала суду № 97946352, 26.06.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/4960/21

Провадження № 1-кс/185/1138/21

У Х В А Л А

26 червня 2021 року м. Павлоград

Слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бондаренко В.М., за участю секретаря Данильченко Ю.О., прокурора Андруша Я.В., слідчого Нарівської С.В., у присутності підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Михайлюка Б.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Книшенка Ю.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Павлоград Дніпропетровської області, освіта середня спеціальна, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого судимість,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

26 червня 2021 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся слідчий СВ Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції Книшенко Ю.В. клопотанням, погодженим з прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Андрушем Я.В., у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.06.2021 року за № 12021041370000469, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

Відповідно до зазначеного клопотання 24 червня 2021 року приблизно о 14 годині 00 хвилин (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, прийшов за місцем мешкання ОСОБА_2 , до приміщення квартири АДРЕСА_2 . Де, перебуваючи в кухонному приміщенні, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла сварка через те, що мати ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , яка є співмешканкою ОСОБА_2 , постійно вживає з останнім спиртні напої. В ході сварки між останніми, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2

ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , діючи умисно, дістав з пакету молоток, який приніс із собою, після чого, використовуючи його в якості знаряддя злочину, утримуючи його в правій руці, почав наносити численні удари молотком по голові та тулубу потерпілого ОСОБА_2 , в наслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження.

Своїми умисними злочинними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-ого ступеня, перелому кісток обличевого черепу, множинні забої, садна обличчя, забої, садна тулуба, тупа травма живота, які за ознакою небезпечності для життя та здоров`я в момент заподіяння оцінюються як тяжкі тілесні ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме у спричиненні умисних тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 24 червня 2021 року приблизно о 10 годині 00 хвилин (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, а саме за місцем свого мешкання, у приміщенні квартири АДРЕСА_3 . Де, знаходячись у приміщенні зальної кімнати, між ОСОБА_1 та його матір`ю ОСОБА_3 , на ґрунті раптово виниклих побутових неприязних відносин, а саме того, що остання, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, випорожнилася в присутності нього, виникла словесна сварка, в ході якого у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень своїй матері ОСОБА_3 .

У подальшому ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ОСОБА_3 , коли остання перебувала у сидячому положенні на роздвижному кріслі, що перебуває у вищевказаній кімнаті, почав наносити останній хаотичні удари обома руками в область голови, а саме – не менше трьох ударів. Після чого, ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, коли остання перебувала в лежачому положенні, на спині, обома ногами, по черзі, почав наносити їй удари в область грудної клітини та тулуба. Після того, коли потерпіла залишилася у безпорадному стані, покинув приміщення квартири АДРЕСА_3 та пішов у невідомому напрямку. Від спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_3 померла.

Своїми умисними, злочинними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: множинних синців обличчя, шиї, передньої поверхні грудної клітини, задньої поверхні грудної клітини, верхніх кінцівок, також садна в даних ділянках, забійної рани волосистої частини голови в тім`яній ділянці зліва, забою слизової оболонки верхньої та нижньої губ, гематоми потиличної ділянки, синців передньої черевної стінки та тулуба, зливного характеру крововиливи в м`якій покривній тканині голови з внутрішньої поверхні із їх набряком, вогнищеві крововиливи під м`які мозкові оболонки лобних долей та скроневої і потиличної головного мозку, множинні крововиливи в проекції м`яких тканин грудної клітини з внутрішньої поверхні, множинні двосторонні переломи ребер по передній, задній та бічній поверхнях, перелом грудини, розрив легень, розриви печінки із наявністю крові в плевротичних та черевній порожнинах, які за ознакою небезпечності для життя та здоров`я в момент заподіяння оцінюються як тяжкі тілесні ушкодження, від яких остання померла.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України – умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої.

24.06.2021 року ОСОБА_1 затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

25.06.2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 121 КК України.

Підозра ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, серед яких:

-огляд місця події, а саме квартири АДРЕСА_2 ;

-огляд місця події, а саме квартири АДРЕСА_3 ;

-допит свідка ОСОБА_4 від 24.06.2021 року;

-допит свідка ОСОБА_5 , від 24.06.2021 року;

-допит потерпілого ОСОБА_2 , від 25.06.2021 року;

-допит свідка ОСОБА_6 від 25.06.2021 року;

-допит як спеціаліста Кармаліти Яни Анатоліївни;

-допит свідка ОСОБА_7 від 25.06.2021 року;

-протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 від 25.06.2021 року;

-протокол проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 від 25.06.2021 року, та іншими матеріалами кримінального провадження.

Стосовно ОСОБА_1 існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) незаконно впливати на свідків та потерпілого; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, орган досудового розслідування враховує, що підозрюваний ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, не має міцних соціальних зв`язків, ніде не працює, ненегативно характеризується за місцем проживання. Слідством встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 на протязі тривалого часу вчиняв насильство у сім`ї у відношенні своєї матері ОСОБА_3 , окрім того, підозрюваним вчинено злочин по відношенню до особи похилого віку, яка не може чинити опір з метою захисту свого життя та здоров`я. У зв`язку із тим, що сусіди характеризують підозрюваного ОСОБА_1 , як особу, яка схильна до насилля у сім`ї, як особу, яка спричиняє тілесні ушкодження рідній матері, останній буде тиснути на вказаних свідків з метою того, щоб вони змінили покази на його користь та приховали факт його поведінки по відношенню до матері ОСОБА_3 . Усвідомлюючи, що ОСОБА_1 може відбувати реальну міру покарання за вчинення тяжкого злочину, останній може змінити місце проживання, почне ухилятися від органів слідства та суду.

Таким чином, оцінюючі в сукупності всі зібрані обставини у кримінальному провадженні та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, доцільно застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інший – більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти ризикам, яка вказані у клопотанні.

На думку слідчого, що погоджено з прокурором, доцільно застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обов`язків підозрюваним та не забезпечить запобігання вищезазначених ризикам.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Михайлюк Б.Л. заперечували проти застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили суд застосувати до ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вивчивши клопотання слідчого та матеріали додані до клопотання, з`ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, підозрюваного, захисника, щодо можливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, проаналізувавши та зіставивши результаті розгляду клопотання слідчого між собою, та в сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням приходжу до наступного висновку.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, у провадженні Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.06.2021 року за № 12021041370000469 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 121 КК України.

25.06.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 121 КК України.

Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших учасників цього ж кримінального провадження;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

У справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).

ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, враховуючи його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_1 раніше судимий, вчинив тяжкі злочини, схильний до вчинення злочинів, негативно характеризується за місцем проживання, не має постійного місця роботи, постійного джерела доходу, що в свою чергу свідчить про нестійкість соціальних зв`язків, враховуючи також існування ризиків незаконного впливу на потерпілого та свідків з метою схилення їх до надання суду неправдивих свідчень на його користь, перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому слідчий суддя дійшов до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки інший, менш суворий запобіжний захід, не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти наявним ризикам у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя, відповідно до вимог ч. 3, ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає за необхідне не визначати щодо ОСОБА_1 заставу у кримінальному провадженні, оскільки скоєні ним злочини були вчинені із застосуванням насильства.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 202, 205, 309, 372,395 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого СВ Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Книшенка Ю.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 121 КК України, - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 20 години 00 хвилин 24 червня 2021 року.

Строк дії ухвали - до 20 години 00 хвилин 22 серпня 2021 року.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя В.М. Бондаренко