Ухвала суду № 97945611, 29.06.2021, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2407/21-ц

Провадження № 2/175/760/21

У Х В А Л А

29 червня 2021 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Іщенко Д.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в смт. Слобожанське заяву позивачки ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Євгеній Петрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Євгеній Петрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Разом з позовом до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, в якій вона просила суд зупинити стягнення на підставі виконавчого документу – виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Личук Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №5020 від 02 листопада 2020 року, за виконавчим провадженням №63794635, яке відкрито Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макушевим Є.П.

Ознайомившись з матеріалами заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Як роз`яснено п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2008 році позивачка ОСОБА_1 зі своїм колишнім чоловіком уклали кредитний договір з Приватним акціонерним товариством «ПростоФінанс», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ», в забезпечення умов якого було укладено договір застави транспортного засобу №02008914465 від 16 січня 2008 року. 14 січня 2012 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було винесено заочне рішення №2-6399/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» до ОСОБА_2 про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором в сумі 63071 грн. 94 коп., в ході чого Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» було отримано виконавчий лист. 03 грудня 2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макушевим Є.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження при примусовому виконанні Виконавчого напису №5020 від 02 листопада 2020 року, виданого Приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Личук Т.В., згідно якої стягувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ». Отже, підсумовуючи вищевикладене питання щодо стягнення заборгованості по кредитному договору вже розглядалося судом, в ході чого винесене судове рішення, яке набрало чинності, у зв`язку з чим виконавчий напис №5020 від 02 листопада 2020 року позивач вважає таким, що не підлягає виконанню.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Пунктом п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, суд, враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає що найбільш доцільним буде забезпечення позовних вимог шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу – виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Личук Т.В., зареєстрованого в реєстрі №5020 від 02 листопада 2020 року, за виконавчим провадженням №63794635, яке відкрито Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макушевим Є.П.

Керуючись ст.ст. 149-154, 260, 353 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Зупинити стягнення на підставі виконавчого документу – виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Личук Т.В., зареєстрованого в реєстрі №5020 від 02 листопада 2020 року, за виконавчим провадженням №63794635, яке відкрито Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макушевим Є.П.

Виконання ухвали про забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень, а згідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя : Озерянська Ж.М.