Рішення № 97944415, 23.06.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1861/21

Провадження № 2/369/2972/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2021 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Новіцькій М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІНЕРО» про визнання договору позики недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІНЕРО» про захист прав споживачів, мотивуючи свої вимоги тим, що між нею та відповідачем було укладено договір № L2867036 від 17.12.2019 року, відповідно до якого позивачем отримано позику, однак позивач вважає, що вказаний договір має бути визнаний недійсним з огляду на те, що нею не було підписано вказаного договору, в договорі не вказано ціни та сукупної вартості кредиту, вказує, що відповідач, укладаючи договір, використовував нечесну підприємницьку практику, а тому просила суд визнати договір позики № L2867036 від 17.12.2019 року, укладений між нею та відповідачем, недійсним.

У судове засідання позивач не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, просила задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечував. На виконання вимог ухвали суду від 31 травня 2021 року про витребування доказів представник відповідача надіслав суду пояснення і копію договору № АG 1519221 від 17 грудня 2019 року, копію Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № АG 1519221 від 17 грудня 2019 року, копію Додаткової угоди № АМ9051478 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № АG 1519221 від 17 грудня 2019 року, копію паспорту споживчого кредиту від 17 грудня 2019 року, які суд долучив до матеріалів справи.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.12.2019 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики № L2867036.

Згідно ст. 11 ЦК України Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 15 ЦК України Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 207 ЦК України Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ст. 639 ЦК України Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

На підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач просить визнати договір позики № L2867036 від 17.12.2019 року, укладений між нею та відповідачем, недійсним.

В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зі змісту загальних та спеціальних умов договору позики та № L2867036 від 17.12.2019 року вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Позивач погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Статтею 230 ЦК України закріплено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Оскільки в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору позики № L2867036 від 17.12.2019 року вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи позивача про введення в оману при укладенні договору та нечесну підприємницьку практику ґрунтуються виключно на його поясненнях і спростовуються самим змістом договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ст. ст. 203, 215, 230 ЦК України для визнання спірного договору недійсним.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір укладений в електронному варіанті та з електронним підписом, тому укладення договору позики відповідало внутрішній волі позивача.

Твердження позивача про те, що договір позики за своїм змістом не відповідає вимогам закону, не ґрунтуються на встановлених обставинах справи та досліджених судом доказах.

Крім того, процес верифікації, який проходив позивач на сайті відповідача, підтвердив, що саме позивач, використовуючи фінансовий номер телефону та власну банківську картку особисто уклала договір. При оформленні заявки на веб-сайті відповідача, у позивача була можливість ознайомитись з усіма умовами договору. А також, одразу після підписання на електронну пошту позивача було відправлено примірник підписаного договору із паспортом споживчого кредиту, спеціальними умовами. Крім того, перед подачею заявки на отримання позики, позивач ознайомилася з обов`язковою інформацією про відповідача, про порядок та умови надання фінансових послуг, з правилами та примірним договором на веб-сайті відповідача.

За вищевказаних обставин суд відмовляє в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 207, 215, 626, 628, 638, 639 ЦК України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНЕРО» про визнання договору позики недійсним відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІНЕРО», Код ЄДРПОУ 41350844, місце знаходження 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3А.

Повне рішення суду складено 29 червня 2021 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.М. Ковальчук