Рішення № 97943274, 16.06.2021, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/447/21

Провадження № 2/0158/227/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2021 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,

за участю секретаря - Оніщук Н.Є.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Стасюка О.В. ,

представника відповідача - Городнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТзОВ "Українські лінії" про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування вимог зазначає, що ОСОБА_3 , перебуваючи у статусі водія у ТзОВ «Українські лінії» та здійснюючи рейсове перевезення транспортним засобом (автобус) марки «Neoplan N1122/3L», державний номерний знак НОМЕР_1 , 16.12.2018 року приблизно о 03 год. 15 хв. на автодорозі Львів-Краківець, а саме у смт. Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, здійснив зіткнення із автомобілем марки «Volvo 340», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який був її сином; останній загинув на місці вчинення ДТП.

Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 26 липня 2019 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначено покарання. Позивача - ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні визнано потерпілою.

Посилаючись на норми ЦПК та положення Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, вважає цивільним відповідачем ТзОВ «Українські лінії» та просить стягнути з них на її корись матеріальну шкоду - витрати на поховання та спорудження надгробного пам`ятника у сумі 53 924 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди у сумі 1000000 грн вказує, що загиблий - ОСОБА_4 був її єдиним сином. Після смерті останнього, життя позивачки було повністю порушено - вона пережила неймовірний стрес та потрясіння; до сих пір не може оговтатись від втрати сина і перебуває у сильній депресії з 2018 року. В неї різко погіршився стан здоров`я, порушився сон; не може думати ні про що інше, як про втрату єдиного сина. Вказане призвело до того, що позивачка не може займатися своїми звичними справами, працювати на роботі, оскільки перебуває в пригніченому стані. Моральні страждання виражаються у тому, що вона сподівалась на сина, як на свого єдиного спадкоємця; опору в своїй старості. Окрім того, загиблий був єдиним годувальником, оскільки ОСОБА_1 перебувала повністю на його утриманні. Вважає, що заявлена сума моральної шкоди повністю відповідає принципу розумності та справедливості, хоча будь-яка сума коштів не зможе втамувати її біль та страждання.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 лютого 2021 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання (а.с.50).

23 березня 2021 року на адресу Ківерцівського районного суду Волинської області надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача ТзОВ «Українські лінії» - адвоката Городнюка В.В., в якому сторона визнає позов частково щодо висунутих позивачем вимог, однак вважає заявлений розмір моральної та матеріальної шкоди завищеним. Просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у сумі 30000 грн та моральну у сумі 100000. Вказує, що позивачем не обґрунтовано заявлений розмір моральної шкоди.

Не заперечує щодо статусу відповідача як суб`єкта відповідальності за спричинену шкоду. Однак, звертає увагу суду, що відповідальність відповідача пов`язана лише з перебуванням у трудових відносинах із ОСОБА_3 , однак жодні дії чи бездіяльність відповідача не перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з ДТП та її наслідками.

Окрім іншого, просить суд, при винесенні рішення врахувати фінансовий та економічний стан ТзОВ «Українські лінії», який помітно погіршився у зв`язку із запровадженням карантинних заходів на території України.

Позивач та її представник - адвокат Стасюк О.В. в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, давши пояснення аналогічні доводам, викладеним в позовній заяві; просили суд задовольнити позов повністю.

Окрім іншого, позивач зазначила, що з часу загибелі її сина ні ОСОБА_3 , ні перевізником ТзОВ «Українські лінії» жодним чином не вживалися заходи щодо компенсації та відшкодування шкоди, завданої ДТП. Зазначила, що зверталась до компанії перевізника з проханням допомогти матеріально на проведення «роковин» по загибелі сина, однак останні відмовились.

Ствердила, що збільшення моральної шкоди обумовлено тим, що за два роки судової тяганини, відповідачем спричинено їй ще більше моральної шкоди, оскільки варіюючи розміром моральної шкоди, котру відповідач пропонує, вона вкотре переживає сильні душевні страждання та біль, оскільки у пам`яті поновлюються спогади про загиблого сина.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд врахувати ту обставину, що відповідач несе відповідальність за наслідками ДТП, оскільки в день, коли трапилась вказана пригода, погодні умови були не сприятливими і перевізник зняв декілька рейсів по України. Однак, рейсове перевезення під керуванням ОСОБА_3 відмінено не було, що свідчить про нехтування правилами перевезення.

Окрім того, просив стягнути з відповідача на користь його довірительки витрати на правничу допомогу у розмірі 9800 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні - адвокат Городнюк В.В. проти позову частково заперечив в частині розміру моральної та матеріальної шкоди, давши пояснення аналогічні доводам відзиву на позовну заяву. Просив позов задовольнити частково та стягнути на користь позивачки матеріальну шкоду у розмірі 30000 грн та моральну у розмірі 100000 грн.

Разом з тим, відповідач не висловив думки щодо стягнення витрат на правничу допомогу, заявлену позивачем, обмежившись лише правом апеляційного оскарження.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, які позов підтримали та просили його задовільнити у повному обсязі, представника відповідача, який позовну заяву підтримав частково та просив стягнути в користь позивача моральну шкоду у сумі 100000 (ста тисяч), матеріальну - 30000 (тридцять тисяч), дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 1 ст. 4 ЦПК України встановлює кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст. ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний встановити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Наведена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 560/898/16-ц.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 16.12.2018 приблизно о 03 год. 20 хв., керуючи рейсовим автобусом «Київ-Вроцлав» марки «Neoplan N1122/3L», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись автодорогою сполученням «Львів-Краківець» у напрямку до м. Львова, в смт. Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, неподалік будинку №28, що по вул. Яворівській, грубо порушив вимоги Р.1 п.п. 1.2; 1.5; 1.10; (в частині значення термінів «безпечна швидкість», «небезпека для руху»); Р.2 п.п.2.3 (підпункту «д») Р.12 п.п.12.1; 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував наявність несприятливих погодних умов у вигляді снігопаду, стан засніженого дорожнього покриття, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним автобуса, не впорався з керуванням та, без причин технічного характеру, виїхав на зустрічну смугу руху, по якій в цей час рухався автомобіль «Volvo 340», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , чим створив аварійну ситуацію, що призвела до зіткнення транспортних засобів. В результаті ДТП водій ОСОБА_4 отримав множинні тілесні ушкодження, що призвели до смерті.

Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 26.07.2019 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначено відповідне покарання (а.с.167-171).

Окрім іншого, судом встановлено, що ОСОБА_3 16.12.2018 перебував у трудових правовідносинах з ТОВ «Українські лінії» та здійснював рейс Вроцлав-Київ по маршруту Дніпро-Згожелець у складі екіпажу (а.с.167-171), що не заперечувалось і представником відповідача у судовому засіданні.

На підставу своїх вимог щодо стягнення матеріальної шкоди у сумі 1000000 грн, ОСОБА_1 послалась на втрату годувальника, яким був її загиблий син.

Вказана обставина підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 від 10.06.2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 отримує пенсію з підстав втрати годувальника (а.с.7).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 від 08.09.2020 року, ОСОБА_1 наділена пільгами, встановленими законодавством України для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби (а.с.8).

Довідкою №18/01-02 від 03.01.2019 року, виданою Управлінням соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області на ім`я ОСОБА_7 , стверджується перебування позивача у статусі одинокої матері та отримання допомоги на дитину - ОСОБА_4 (а.с.9).

Факт родинних зав`язків між позивачем та загиблим стверджується витягом №00022627666 від 16.04.2019 року з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження (а.с.10).

Відповідно до довідки №1549 від 23.12.2020 року, виданої за підписом сільського голови Олицької сільської ради, ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Довідкою №1548 від 23.12.2020 року, виданою за підписом сільського голови Олицької сільської ради - ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого сина - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

Окрім іншого, ОСОБА_1 просила суд врахувати, що смерть її єдиного сина спричинила їй глибоку душевну травму, тяжкий біль та тугу, що відобразилось на її здоров`ї: остання зазнала значного стресу та потребує лікування для підтримки життєдіяльності. Вказана обставина підтверджується довідкою №4 від 03.02.2021 року, виданою Олицькою амбулаторією загальної практики сімейно медицини (а.с.25).

Суд бере до уваги вищевикладені докази та вважає їх достовірними, належними та допустимими; такими, що можуть бути покладені в основу винесеного рішення.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За загальним правилом ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Частина 1 ст.1172 ЦК України регламентує, що юридична або ж фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки.

Судом встановлено, що суб`єктом відповідальності у даному випадку виступає ТзОВ «Українські лінії», оскільки водій ОСОБА_3 перебував із вказаним товариством у трудових відносинах. Щодо суб`єкту відповідальності не заперечив і сам представник відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача завданої моральної шкоди, враховуючи наведені приписи закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТзОВ «Українські лінії» моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_1 , яка є матір`ю загиблого ОСОБА_4 .

Щодо обставин заподіяння шкоди матері загиблого, то слід вважати очевидним, що передчасна втрата єдиного сина, який був опорою, підтримкою та єдиним годувальником для позивача, тим більше при наявності життєвих зав`язків між ними, однозначно спричиняє моральні страждання.

Смерть єдиного сина, спричинила їй глибоку душевну травму. Без сумніву, тяжкі наслідки втрати сина, який був особою молодого віку та єдиним спадкоємцем супроводжуватимуть позивача і надалі.

Передчасна смерть найближче спорідненої для позивача людини однозначно спричинила втрату важливого життєвого зв`язку, який поновлений бути не може та, відповідно, завдає довготривалих та глибоких душевних страждань.

Окрім цього, позивач, як матір, втратила можливість у старшому віці отримувати підтримку та матеріальну допомогу (оскільки перебувала на утриманні загиблого, який був єдиним годувальником). Вказані обмеження, на думку суду, не можуть бути відновлені у будь-який спосіб, що вказує на неминучість негативних наслідків та зумовлює непоправимі зміни у її житті.

При визначенні співмірності стягнення моральної шкоди на користь позивача, суд приймає до уваги той факт, що з часу загибелі сина позивача (2018 рік) до моменту розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (2021 рік), відповідачем не було здійснено будь-яких домовленостей щодо часткової виплати відшкодування моральної шкоди позивачу, хоча такою можливістю відповідач був наділений.

Вирішуючи питання щодо розміру завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд приймає до уваги тривалість моральних страждань і переживань потерпілої, оскільки остання втратила сина, що призвело до істотних змін в її житті і назавжди змінило його.

Окрім іншого, суд бере до уваги і той факт, що позивач зверталась у 2019 році до відповідача із проханням допомоги оплати «роковин» по загибелі сина, однак позитивної відповіді не отримала. Вказана обставина, окрім іншого, свідчить і про нагадування позивачу про загибель її сина та невідворотність негативних наслідків.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача щодо встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_3 , який був у статусі водія і безпосередньо винуватцем ДТП, що спричинило смерть ОСОБА_4 , як на підставу щодо зменшення суми відшкодування моральної шкоди у розмірі, який поданий у відзиві, оскільки в судовому засіданні було встановлена, що в день ДТП ТзОВ «Українські лінії» у зв`язку із поганими погодніми умовами скасувало ряд пасажирських рейсів. Дану обставину не заперечив і представник відповідача у судовому засіданні. Вказане приводить суд до переконання, що трагічну ДТП можливо було б уникнути.

Разом з тим, вирішуючи питання в частині позову про відшкодування моральної шкоди, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палата Верховного Суду 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, відповідно до якої, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

У конкретній справі, суд, окрім іншого, враховує, що втрата найвищої соціальної цінності, передбаченої Конституцією України, не може вимірюватись в жодному грошовому еквівалентні. Тим паче, якщо це життя єдиної дитини для матері.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен при вирішенні суперечок про його цивільні права і обов`язки має право на справедливий і відкритий розгляд в перебігу розумного терміну судом, встановленим законом. Виходячи з матеріалів справи «Бурдов проти Росії» Страсбург, 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими тільки завдяки визнанню судом наявності правопорушення заявник отримав певну моральну шкоду. Враховуючи, що потерпіла до теперішнього часу отримує моральні страждання, тому суд повинен керуватися при визначенні суми відшкодування моральної шкоди принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції.

Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесла потерпіла, їх тривалість, непоправність втрати і неможливість поновити попереднє становище, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, потерпіла безповоротно втратила сина, перенесла страждання пов`язані з його смертю, з його похованням і продовжує нести ці душевні страждання, та зважаючи на обставини при яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до задоволення частково, а тому з ТзОВ «Українські лінії» слід стягнути моральну шкоду у розмірі 550000 грн.

Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, позивач зазнала моральних страждань через втрату рідної людини - сина, а тому на підставі ст. 1167 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню і з урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин справи. Саме така сума моральної шкоди, на думку суду, буде відповідати позиції, викладеній у вищезазначеному правовому висновку.

Що стосується вимог стягнення матеріальної шкоди, зокрема, понесеної позивачем ОСОБА_1 витрат на поховання та спорудження пам`ятника, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі , яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника ці витрати.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання - це діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Так, з наданих позивачем документів на підтвердження матеріальної шкоди вбачається, що остання понесла наступні витрати на поховання.

Відповідно до товарного чеку від 16.12.2018 року, виданого фізично-особою підприємцем ОСОБА_8 , ОСОБА_1 оплачено витрати на поховання в розмірі 10600 грн.(а.с.24), які складалися із:

- придбання домовини - 8100 грн;

- хрест - 600 грн;

- накидка на тіло - 300 грн;

- вінок (4 шт. х 400 грн) - 1600 грн.

Окрім цього, у позовній заяві позивач вказала, що понесла витрати на спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 88 000 грн. (а.с.5), які остання сплатила фізичній особі підприємцю ОСОБА_9 згідно договору підряду №101 від 11.06.2019 року. Однак, дослідивши надані позивачем документи на підтвердження вказаних витрат, суд вказує на наступне.

Відповідно до копій квитанції до прибуткового касового ордеру від 11.06.2019 року, остання внесла платіж у сумі 40000 грн. (аванс на пам`ятник); від 12.06.2019 року - 21000 (матеріали для фундаменту); 04.09.2019 року - 27800 грн. (оплата за пам`ятник з встановленням). Загальна сума витрачених коштів відповідно до поданих документів складає 88800 грн., що на 800 грн. більше за суму, вказану у позовній заяві.

Відповідно до п.27.4 ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника за умови надання страховику ( МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, вставлених законом на день настання страхового випадку.

Станом на грудень 2018 року (день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) розмір мінімальної заробітної плати становив 3723 грн. Отже, максимальний розмір страхової виплати становить 44676 грн.

Оскільки, суд не може вийти за межі правових вимог в порядку дотримання принципу диспозитивності та, враховуючи, що реальні витрати складали 99400 грн, хоча в позовній заяві позивачем вказана сума 98600, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача саме ту різницю між усіма витратами, яка вказана останньою, тобто 53924 грн.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача щодо відшкодування суми матеріальної шкоди у розмірі 30000 грн, оскільки вони не аргументовані належними доказами.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, про які заявлено позивачем у позовній заяві, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 року в справі № 569/17904/17, - на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.?

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумцій щодо фактів.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Судом встановлено, що між адвокатом Стасюком О.В. та ОСОБА_1 25.01.2019 року укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат взяв на себе зобов`язання представляти інтереси останньої в судах усіх інстанцій (а.с.209).

Ордером серії ВЛ №000067785 від 25.01.2019 року підтверджується надання правової допомоги та представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Стасюком О.В. (а.с.46).

15.02.2021 року до суду, на виконання вимог п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивачем подано попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат - 9800 грн (а.с.45).

Як вбачається з акту прийому-передачі наданих послуг згідно договору від 25.01.2019 року, адвокат Стасюк О.В. надав ОСОБА_1 наступні правничі послуги на загальну суму 9500 (дев`ять тисяч п`ятсот ) грн. з детальним прайсом та використаним часом (а.с.208).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 15.06.2021 року, ОСОБА_1 оплатила послуги адвоката у сумі 9500 (дев`ять тисяч п`ятсот) грн (а.с.207).

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є належним чином обґрунтованими, а відтак такими, що відповідають принципам розумності та справедливості.

Під час судового засідання представник відповідача не висловив своєї позиції щодо заявлених витрат на правову допомогу, обмежившись лише висловленням щодо апеляційного оскарження.

Оскільки відповідачами не надано будь-яких доказів, які б доводили не співмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд не оцінює дані витрати на предмет їх співмірності. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на правову допомогу у повному розмірі.

Згідно положення ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 1816 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» (код ЄДРПОУ - 30678480, адреса розташування юридичної особи: проспект Перемоги, 62-Б, м. Київ) на користь ОСОБА_1 550 000 (п`ятсот п`ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» (код ЄДРПОУ - 30678480, адреса розташування юридичної особи: проспект Перемоги, 62-Б, м. Київ) на користь ОСОБА_1 53924 (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот двадцять чотири) грн. матеріальної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» (код ЄДРПОУ - 30678480, адреса розташування юридичної особи: проспект Перемоги, 62-Б, м. Київ) на користь ОСОБА_1 9500 (дев`ять тисяч п`ятсот) грн. витрат на отримання правової допомоги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» (код ЄДРПОУ - 30678480, адреса розташування юридичної особи: проспект Перемоги, 62-Б, м. Київ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1816 (однієї тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Представник позивача - Стасюк Олександр Володимирович , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські лінії», адреса: проспект Перемоги, 62-Б, м. Київ, код ЄДРПОУ - 30678480.

Представник відповідача - Городнюк Віталій Валерійович , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складений 25.06.2021 року

Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч