Вирок № 97942994, 29.06.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/317/21

н/п 1-кп/953/407/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2021 Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Губської Я.В.

при секретарі - Мордухович К.Г.,

за участю прокурора - Хірного В.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника адвоката Діденко С.А.,

потерпілої, цивільного позивача - ОСОБА_2 ,

представника потерпілої - адвоката Чумакова О.А.

представника цивільного відповідача Булах-Кобець Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12020220000000719 від 20.06.2020 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, одруженого, працюючого, зареєстрований: АДРЕСА_1 , мешкає: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

19.06.2020 року, приблизно о 18:40, ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем «ЗАЗ DAEWOO SENS Т13110» р.н.: НОМЕР_1 , на якому він рухався по вул. Куліковській м. Харкова, зі сторони вул. Дарвіна в напрямку провулка Театрального зі швидкістю приблизно 20 км/год. Під час руху на пішохідному переході, який розташований поблизу буд. № 23 по вул. Куліковська у м. Харкові водій ОСОБА_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка перетинала проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу з права наліво відносно руху автомобіля, чим грубе порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно яким: п.18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.» За наслідками порушення Правил дорожнього руху України стався наїзд автомобіля «ЗАЗ DAEWOO SENS Т13110» реєстрований номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 на пішохода ОСОБА_2 .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 12- 14/636-А/20 від 21.09.2020 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді гострої черепно-мозкової травми з наявністю саден м`яких тканин обличчя і волосистої частини голови, лінейного перелому скроневої кістки з переходом на підставу черепа в зоні середньої черепної ямки зліва, епідуральної гематоми рівні лівої скроневої частки, забою головного мозку з вогнищем контузії лівої скроневої частки, пошкодження зв`язкового апарату лівого колінного суглоба, що потягло за собою тривалий розлад здоров`я.

Порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 , згідно з висновками судово-автотехнічних експертизи №7/1520/1521СЕ-20 від 26.10.2020 перебувають у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією та наслідками, що наступили.

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно вчинив злочин, який йому інкриміновано та зазначено в обвинувальному акті, обставини злочину не спорював, пояснив причини та обставини скоєного. В скоєному щиро розкаюється, просить строго його не наказувати, оскільки це дуже важка для нього подія і він шкодує про те, що сталося, просить пробачення у потерпілої, частково відшкодував їй витрати на лікування (операцію).

Враховуючи, що всі учасники судового провадження не оспорюють обставини даного кримінального провадження, їх визнають, суд на підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою усіх учасників процесу, вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме доказів, які підтверджують подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні правопорушення, процесуальні витрати по кримінальному провадженню, та досліджує лише докази, які стосуються цивільного позову.

За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України доведена у повному обсязі та суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно ст. 65 КК України, особі, що вчинила злочин, призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке виразилось в усвідомленні ним своєї провини та відшкодування шкоди потерпілій.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, працює в ФО-П ОСОБА_3 на посаді комплектувальника меблів, де характеризується позитивно, Національною спілкою художників України також характеризується позитивно, з зазначенням, що ОСОБА_1 на протязі 10 років бере активну участь у діяльності Харківської організації Національної спілки художників України, проживає та зареєстрований в м. Харкові з дружиною.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» висновки з усіх питань, пов`язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. Суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу. Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання - особам, які вперше вчинили злочини і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо. Коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк, передбачає більш м`які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, конкретні обставини, за яких він вчинено, визнання провини обвинуваченим в повному обсязі, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого та наявність обставин, які пом*якшують покарання, відсутність судимостей та відомостей про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, відсутність відомостей про наявність алкогольного або наркотичного сп*яніння під час ДТП, матеріальний та сімейний стан обвинуваченого, відомості про його роботу та активну участь у громадських організаціях, позитивні характеристики, думку потерпілої з даного питання і вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції статті, що інкриміновано обвинуваченому.

Підстав для застосування вимог ст. 69 КК України суд не вбачає за обставин, вказаних раніше. При вирішенні даного питання, крім тяжкості вчиненого злочину судом враховано і суспільну небезпеку даного кримінального правопорушення, наслідки, що настали та відомості по особі обвинуваченого.

В силу вимог ст. 75 КК України, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від відбування основного призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього в силу ч.1 ст.76 КК України обов`язки. При цьому, суд приходить до висновку, що даний вид покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" при постановленні вироку суди мають обговорювати питання про застосування поряд основним покаранням відповідного додаткового. Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з урахуванням обставин конкретної справи і з обов`язковим мотивуванням у вироку прийнятого рішення.

При вирішенні питання щодо додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд приходить до висновку про можливість не застосовувати до обвинуваченого даного додаткового виду покарання, виходячи з обставин ДТП та особи ОСОБА_1 , оскільки обвинувачений за видом своєї роботи потребує необхідності керування транспортними засобами, враховуючи, що він раніше не судимий та не притягувався до відповідальності за порушення ПДР України, дані про вчинення ДТП в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння також у справі відсутні, враховуючі наявні дані про швидкість автомобіля при ДТП та відношення потерпілої до обвинуваченого, її позицію щодо покарання.

Всі ці обставини дають суду можливість не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами по відношенню до ОСОБА_1 , а надати йому можливість працювати та забезпечувати свою родину, займатись активною громадською діяльністю, використовуючи належний йому транспортний засіб у роботі та його діяльності в Національній спілці художників України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався, з даного приводу клопотань заявлено не було.

Згідно ст.ст. 118, 122, 124 КПК України суд стягує з ОСОБА_1 на користь держави підтверджені витрати за проведення судових експертиз у загальному розмірі 1961,40 грн.

Стосовно цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 яка пред*явила вимоги до цивільних відповідачів ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» та ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 129 ЦПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Як вбачається з матеріалів справи, потерпілою заявлений цивільний позов, в якому з урахуванням його уточнень, просить стягнути зі ОСОБА_1 на її користь суму матеріального збитку 20000 грн., суму моральної шкоди 147923,11 грн.; з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_2 просить стягнути суму матеріального збитку 41537 грн., суму моральної шкоди 2076,89 грн.;

Згідно ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_2 вказує, що під час ДТП за участі ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, з приводу яких лікувалась, купувала ліки, надала на підтвердження зазначеного чеки на придбання ліків. В обгрунтування моральної шкоди потерпіла зазначає, що страждає під наслідків ДТП і станом на теперішній час, пережила стрес, операції і не може прийти до нормального життя після перенесеного.

ОСОБА_1 щодо заявлених позовних вимог зазначає, що погоджується з ними частково, оскільки на момент ДТП його відповідальність була застрахована в ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» і про ДТП він 29.06.2020 року одразу повідомив страхову компанію. Крім того, зазначив, що потерпілій він частково відшкодував добровільно суму у розмірі 40000 грн., що просив також врахувати при визначені суми позову.

Представник ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» до суду подав відзив, в якому вказує, що оскільки ОСОБА_1 ще не визнаний винним, то і питання відшкодування шкоди на користь потерпілої є передчасним.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що дійсно на момент ДТП 19.06.2020 року відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПРАТ «Харківська муніципальна страхова компанія», що підтверджується полісом №АР/0234996, зі строком дії з 16.04.2020 по 15.04.2021, ліміт ( за шкоду, заподіяну життю і здоров*ю - 260000 грн., майну-130000грн., франшиза - 2600 грн.). (а.с. 53).

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором (частина третя статті 988 ЦК України).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

За змістом статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтями 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення такого страхового відшкодування, яка не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування. Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19).

Вимогами ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно ст. 24 даного Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Судом встановлено та підтверджується наданими до суду доказами, що відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована в ПРАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» і ОСОБА_1 вчасно звернувся до страхової компанії з заявою про настання страхового випадку.

Під час розгляду справи суду не було надано доказів щодо відмови страхової компанії у виплаті страхового відшкодування потерпілій особі.

За таких обставин, враховуючі заявлені позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 41537,96 грн. у вигляді витрат на лікування (чеків), ліміт відшкодування за полісом 260000 грн., то дані вимоги про відшкодування майнової шкоди у вигляді витрат на лікування підлягають задоволенню саме з ПРАТ «Харківська муніципальна страхова компанія». Також підлягають задоволенню і вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5% від шкоди (ст. 26-1 ) зі страхової компанії - ПРАТ «Харківська муніципальна страхова компанія», що складає 2076,90 грн., в межах ліміту.

Щодо вимог потерпілої та цивільного позивача до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. (Постанова Верховного Суду від 04.07.2018 р. справа № 755/18006/15-ц). Зазначений правовий висновок у подальшому був ще раз підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у Постанові № 760/15471/15-ц від 03.11.2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров*ю складає 260000 грн., франшиза 2600 грн. за полісом №АР/0234996 обов*язкового страхування.

Таким чином, заявлені вимоги про відшкодування майнової шкоди саме зі ОСОБА_1 покриваються лімітом відповідальності за полісом, і не є конкретизованими позивачем та підтвердженими належними доказами, а тому суд відмовляє у цій частині позовних вимог.

Щодо позовних вимог потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд, вирішуючи розмір моральної шкоди, виходить з наступного.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст.1167 ЦК України і полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім завдання шкоди ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яка відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичної особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди", обов`язковому зсуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювана та вина останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Приймаючи до уваги викладене, при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з цивільного відповідача ОСОБА_1 , аналізуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, який є необережним, враховуючи добровільне відшкодування ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 у відшкодування шкоди 40000 грн., суд приходить до висновку, що з врахуванням фізичних і душевних страждань, які зазначала потерпіла внаслідок ДТП, винним у якому є обвинувачений, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди зі ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково на суму 20000 грн., виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та враховуючі сплачені добровільно обвинуваченим потерпілій особі грошових коштів.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

Ухвалив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст. 286 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_1 від відбуття основного покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 2 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього в силу ч.1 ст.76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов`язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК України необхідні і достатні для його виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують покарання. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз у розмірі 1961,40 грн.

Цивільний позов - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» у відшкодування майнової шкоди (витрати на лікування) суму в розмірі 41537,96 грн., у відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 2076,90 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_2 зі ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 20000 грн.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - відмовити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий Я.В.Губська